вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
06.08.2025м. ДніпроСправа № 904/3031/25
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/3031/25
за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради
до Державного підприємства "Інвестиційно-інноваційний центр"
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 09.06.2025 за вих. №б/н до Державного підприємства "Інвестиційно-інноваційний центр" (далі - відповідач) про стягнення 49.035,49 грн, з яких: 44.173,14 грн основної заборгованості, 580,10 грн пені, 889,28 грн трьох процентів річних, 3.392,97 грн інфляційних втрат.
Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3031/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2025.
Ухвалою від 13.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2025 надсилалася відповідачу на адресу: 49038, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ МОСТОВА, будинок 3; за трек-номером №0610260676612.
Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 20.06.2025 з відміткою пошти “адресат відсутній за вказаною адресою».
Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2025 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.
Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Так, суд встановив, що ухвала від 13.06.2025 вважається врученою відповідачу 18.06.2025.
Відповідачу(ам) в ухвалі від 13.06.2025 встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов'язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).
Крім цього, відповідачу(ам) роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Отже, строк для подачі відзиву відповідачем тривав до 30.06.2025.
Станом на час винесення рішення відзив відповідачем не надано.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, який є договором приєднання, опублікованим 01.10.2019, що набрав чинності 01.11.2019.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач відзив на позов не надав.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; надання послуг; наявності/відсутності доказів часткової/повної оплати послуг; наявності/відсутності заборгованості; правомірності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.
Суд встановив, що Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (далі - позивач, постачальник) впродовж періоду з листопада 2023 року по квітень 2025 року включно надавало послуги з постачання теплової енергії Державному підприємству "Інвестиційно-інноваційний центр" (далі -- відповідач, споживач) за адресою: 49038, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ МОСТОВА, будинок 3.
30.10.2017 між позивачем та відповідачем було укладено договір №070037 про постачання теплової енергії за адресою: м. Дніпро, ВУЛИЦЯ МОСТОВА, будинок 3.
В свою чергу, з 30.10.2017 позивач здійснює постачання теплової енергії до приміщення відповідача, тобто є теплопостачальною організацією.
Відповідно до ч. 2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. З цього приводу зазначаємо наступне. Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житловокомунальні послуги», в редакції Закону № 2454-VIII від 07.06.2018 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг», договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом, а у відповідності до ст.12, договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України.
04.09.2019 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 830 Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Постанова 830, Правила 830), на виконання якої Позивачем опубліковано на своєму сайті Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Договір Приєднання).
Таким чином, з моменту набрання чинності Типового договору з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії припинилася дія Договору про постачання теплової енергії №1098 від 12.09.2011 і відносини сторін стали регулюватись договором приєднання.
Крім того, згідно з п. 13 Постанови 830 послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Оскільки протягом 30 днів з моменту опублікування договору і розміщення інформації про договори на інформаційних стендах у Відповідача не виникло заперечень щодо його укладання, між Позивачем та Відповідачем діє Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (зазначене підтверджується правовими висновками Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду викладеними в постанові від 11.11.2019 по справі №646/834/17).
Таким чином, між позивачем та відповідачем діє Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є договором приєднання, опублікований 01.10.2019, що набрав чинності 01.11.2019, із подальшими змінами та доповненнями, відповідно до чинного законодавства і діє станом на дату звернення до суду, в силу відсутності відомостей про відключення приміщення відповідача від систем теплопостачання у встановленому законодавством порядку.
Фактичне надання послуги з постачання теплової енергії підтверджується актами споживання теплової енергії за період з листопада 2023 року по березень 2025 року, довідкою про кількість спожитого тепла у будинку саме приміщенням відповідача та актами прийому передачі теплової енергії.
Тарифи, згідно яких формувались рахунки впродовж заявленого періоду, встановлені Рішеннями Виконкому Дніпровської міської ради № 1137 від 29.10.2021, № 6-24/9 від 24.09.2024 року, копії яких долучено до справи.
Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця teploenergo.dp.ua.
Позивачем було здійснено поставку відповідачу теплової енергії протягом опалювальних періодів з листопада 2023 року по березень 2025 року на загальну суму 44.173,14 грн.
Позивачем виставлені відповідачу рахунки разом з актами прийому-передачі послуг направлені на поштову адресу відповідача.
З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача досудову вимогу, яка останнім була залишена без відповіді та задоволення.
Відповідач свої зобов'язання з повної та своєчасної оплати отриманої теплової енергії не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 44.173,14 грн.
Доказів погашення суми позову відповідач на час розгляду справи суду не надав.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив 44.173,14 грн основної заборгованості, 580,10 грн пені, 889,28 грн трьох процентів річних, 3.392,97 грн інфляційних втрат.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (частина друга статті 275 ГК України).
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
З наведеного вбачається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.
В свою чергу, оскільки користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, то на споживача покладено обов'язок укласти договір з теплопостачальною організацією.
Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради впродовж періоду з листопада 2023 року по квітень 2025 року включно надавало послуги з постачання теплової енергії Державному підприємству "Інвестиційно-інноваційний центр" (далі -- відповідач, споживач) за адресою: 49038, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ МОСТОВА, будинок 3.
30.10.2017 між позивачем та відповідачем було укладено договір №070037 про постачання теплової енергії за адресою: м. Дніпро, ВУЛИЦЯ МОСТОВА, будинок 3.
В свою чергу, з 30.10.2017 позивач здійснює постачання теплової енергії до приміщення відповідача, тобто є теплопостачальною організацією.
Судом встановлено, що позивач, як виконавець послуги з постачання теплової енергії, на своєму офіційному сайті розмістив Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії в останній редакції, яка діє з 01.11.2019.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
З даним кореспондується також правова позиція Верховного суду України, викладена у Постанові від 20 квітня 2016 року по справі №6-2951цс15 - споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
З 01.10.2021 діє нова редакція Правил №830, відповідно до п. 13 яких індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. Зміна договору вчиняється в такій самій формі, що і договір, що змінюється. У разі зміни виконавцем умов договору вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця. У разі зміни тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з дня введення його в дію.
Таким чином, з 01.10.2021 моментом укладення договору на теплопостачання є, зокрема, факт споживання послуги виконавця комунальної послуги. До 01.10.2021 укладення договору на теплопостачання регулювалося загальними положеннями цивільного та господарського законодавства.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 ЦК України).
Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
У відповідності до п.32 договору приєднання, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Відповідно до п.34 договору приєднання, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Отже, строк оплати основної заборгованості у період з листопада 2023 року по березень 2025 року є таким, що настав.
Доказів оплати заборгованості за період з листопада 2023 року по березень 2025 року на загальну суму 44.173,14 грн матеріали справи не містять.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.
Таким чином, заявлені до стягнення 44.173,14 грн основної заборгованості визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, умовами пункту 45 договору передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період з 01.01.2024 по 05.06.2025 на загальну суму 580,10 грн. При цьому розрахунки здійснював по кожному періоду оплати окремо.
Господарський суд перевірив розрахунок пені та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню 580,10 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 580,10 грн пені підлягають задоволенню згідно з розрахунком суду.
Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував три проценти річних загальний період прострочення з 01.01.2024 до 05.06.2025 у загальному розмірі 889,28 грн.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню 889,28 грн.
Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з січня 2024 року по квітень 2025 року (включно) на загальну суму 3.392,97 грн
Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню 3.392,97 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав; арифметичну правильність вимоги не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Також судом враховано, що 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до абз. 1 п. 1постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування, в тому числі процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Згідно із п. 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» дія абзаців 1 та 3 п. 1 цієї постанови поширюється на юридичних осіб, яким належить на праві власності або іншому речовому праві житлове та/або нежитлове приміщення, будинок, в яких розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, у разі коли такі юридичні особи не мають право на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об'єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.
Відповідно до п. 2 цієї постанови вона набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Відповідач не надав доказів того, що у приміщенні, до якого подавалась теплова енергія, розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, а відповідач не має право на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об'єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.
Відтак положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» не можуть застосовуватися у даній справі.
Подібна правова позиція висвітлена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі №904/4862/22.
При цьому, відповідач у даній справі не відноситься до категорії населення, на яку розповсюджується дія вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України.
У справі, що розглядається, суд дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню частково.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача у розмірі 2.422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Державного підприємства "Інвестиційно-інноваційний центр" (49038, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ МОСТОВА, будинок 3; ідентифікаційний код 30838090) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ПРОСПЕКТ СЛОБОЖАНСЬКИЙ, будинок 29, офіс 504; ідентифікаційний код 32688148) 44.173,14 грн (сорок чотири тисячі сто сімдесят три грн 14 к.) основної заборгованості, 580,10 грн (п'ятсот вісімдесят грн 10 к.) пені, 889,28 грн (вісімсот вісімдесят дев'ять грн 28 к.) трьох процентів річних, 3.392,97 грн (три тисячі триста дев'яносто дві грн 97 к.) інфляційних втрат, 2.422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 к.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк