вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
04.08.2025м. ДніпроСправа № 904/3456/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., за участю секретаря судового засідання Карпенка М.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", 04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 44907200 в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", 49000, м.Дніпро, вул.Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 45261177
до Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради, 52204, Дніпропетровська область, м.Жовті Води, вул.Березнева, буд.42, код ЄДРПОУ 23645975
про стягнення заборгованості
Представники сторін:
від позивача: Рудницький Едуард Станіславович, адвокат
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 1 359 467,02грн, пені у розмірі 19 628,47грн, 3 % річних у розмірі 1 899,53грн.
Також позивач просить суд судові витрати покласти на відповідача.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2025 справу № 904/3456/25 передано на розгляд судді Перовій О.В.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.08.2025 о 16год 00хв.
18.07.2025 до канцелярії суду через систему “Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому визнає заборгованість у розмірі 1 359 467,02грн, 3 % річних у розмірі 1 899,53грн та погоджується із сумою нарахованої позивачем пені (її арифметичним розрахунком) та з періодом її нарахування. Проте зазначає, що несвоєчасне виконання зобов'язань за договором зумовлено тяжким фінансовим станом відповідача, який викликаний незалежними від нього економічними обставинами. Водночас представник відповідача просить суд зменшити нараховану пеню у розмірі 19 628,47грн до 10 %, а саме, до 1 962,84грн. Відповідач просить суд провести засідання 04.08.2025 без його участі.
22.07.2025 до канцелярії суду через систему “Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій заперечує щодо зменшення пені до 10 %.
У підготовче засідання з'явився представник позивача. Відповідач у підготовче засідання не з'явився, причини неявки суду повідомив.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитись від позову, відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії судового процесу.
За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем (частина третя статті 185 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову (частини перша, четверта статті 191 Господарського процесуального кодексу України).
Ураховуючи викладене, беручи до уваги визнання відповідачем позовних вимог, господарський суд вважає за можливе ухвалити судове рішення у підготовчому засіданні.
У судовому засіданні 04.08.2025 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
17.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» (надалі - позивач, Оператор ГРМ) та Комунальним підприємством “Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради (далі - відповідач, споживач) укладений договір розподілу природного газу від № 09420NHXR3AT016. Сторонами підписано додаток 2 до договору - заяву-приєднання до умов договору (для споживача, що не є побутовим).
Відповідно до пункту 1.1. договору типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності.
Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 1.3. договору).
За цим договором Оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п.2.1. Договору).
Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 6.1. договору).
Тариф встановлений згідно з пунктом 6.1. цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта Споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу (пункт 6.2. договору).
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 6.4. договору).
Згідно пункту 6.6. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.
Споживач має право здійснювати оплату за Договором розподілу природного газу через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Оператора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб.
Відповідно до пункту 6.8. договору надання Оператором ГРМ послуг з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Споживач зобов'язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (пункт 7.4. договору).
Пунктом 8.2. договору сторони погодили, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Цей договір укладається на невизначений строк (пункт 12.1 договору).
Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 затвердила Кодекс газорозподільних систем.
Відповідно до пунктів 2, 3 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем. Дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.
Пунктом 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ встановлено, що розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Пунктом 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ встановлено, що річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається Оператором ГРМ виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.
Оператор ГРМ зобов'язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об'єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні Оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу/інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів).
Така інформація надається споживачеві шляхом розміщення її у платіжних документах (для побутових споживачів), особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими).
Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об'єктах з розбивкою по кожному об'єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність сумарно по всіх його об'єктах, величина перевищення має бути сплачена споживачем за півторакратною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.
Згідно із Постановою НКРЕКП від 29 вересня 2023 № 1777, для клієнтів Дніпропетровської філії ТОВ “Газорозподільні мережі України» затверджено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,26 грн. за 1 куб. м на місяць (без урахування ПДВ).
Згідно з актом приймання-передачі природного газу та інформації до нього від 30.09.2024 № 21292 на 2025 рік річна замовлена потужність визначена Оператором ГРМ в обсязі 10 789 011,45 м2 відповідно до обсягів споживання КП «Жовтоводськтепломережа» за попередній газовий рік (пункт 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ). Місячна замовлена потужність при цьому дорівнює 899 118,40 м2.
Позивач у позовній заяві покликається на те, що ним були надані послуги відповідачу з розподілу природного газу у травні 2025 на загальну суму 1 359 467,02грн, проте відповідачем не сплачено заборгованість.
Предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині своєчасної оплати за послуги розподілу природного газу за період з жовтня 2023 по березень 2024 за договором розподілу природного газу № 09420NHXR3AT016 від 17.10.2023, правомірність нарахування 3 % річних та пені.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, ураховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до приписів статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома статті 193 ГК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (статті 626 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що у травні 2025 року Оператор ГРМ виконав свої договірні зобов'язання у повному обсязі, надавши послуги з розподілу природного газу на суму 1 359 467,02грн, що підтверджується актом № 35144 про надані послуги з розподілу природного газу від 31.05.2025. Акт наданих послуг підписано з обох сторін без зауважень та заперечень (а.с.18).
Листом від 11.06.2025 позивач вимагав від Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради перерахувати у семиденний строк з моменту одержання даної вимоги заборгованість у розмірі 13 307 838,04грн. Згаданий лист був залишений відповідачем без відповіді (а.с.20).
У своєму відзиві відповідач визнав заборгованість у розмірі 1 359 467,02грн.
Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість за договором розподілу природного газу № 09420NHXR3AT016 від 17.10.2023 складає 1 359 467,02грн, що підтверджується матеріалами справи, визнається відповідачем, тому підлягає до стягнення.
Щодо стягнення 3 % річних у розмірі 1 899,53грн за період з 11.06.2025 по 27.06.2025 та пені у розмірі 19 628,47грн за період з 11.06.2025 по 27.06.2025.
Положеннями статті 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а саме: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Норми статей 614, 617 ЦК України кореспондуються із нормами статті 218 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Особливості регулювання грошових зобов'язань встановлено статтею 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Як зазначено в частині першій статті 230 та частині шостій статті 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 343 ГК України та статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 ГК України).
Відповідно до пункту 8.2. договору сторони погодили, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідач погоджується із сумою нарахованої позивачем 3 % та пені (її арифметичним розрахунком) та з періодом їх нарахувань.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та пені зазначені періоди заявлено позивачем обґрунтовано.
З огляду на викладене, господарським судом приймається визнання позову відповідачем.
Перевіривши розрахунок позивача, суд доходить висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідач просить зменшити пеню, зазначаючи про тяжкий фінансовий стан, який викликаний незалежними від нього економічними обставинами.
Вирішуючи питання стягнення пені у розмірі 19 628,47грн та зменшення її на 90 %, до 1 962,84грн, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України).
Водночас, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Зі змісту наведених норм убачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі № 752/15421/17. Обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора, як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п.28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Клопотання представника відповідача мотивоване тим, що у зв'язку з неможливістю фінансування субвенції з державного бюджету на компетенцію в тарифах у 2022-2025 році через відсутність надходження коштів до спеціального фонду державного бюджету, відповідачу не було компенсовано за рахунок субвенції державного бюджету втрат від мораторію на підвищення тарифів, яка направляється на погашення кредиторської заборгованості, в тому числі перед операторами газотранспортної чи газорозподільної системи за послуги з розподілу природного газу. Відповідач звертає увагу суду на те, що категорія споживачів теплової енергії «Населення» складає близько 90 %, здійснення оплати розподіленого (послуг з розподілу) позивачем газу залежить виключно від розрахунків споживачів (категорія «Населення») з відповідачем за спожиту теплову енергію, дебіторська заборгованість споживачів категорії «Населення» складає станом на 01.04.2025 - 298млн. 447тис.грн. Відповідач вважає, що несвоєчасна оплата за надані послуги з розподілу природного газу була зумовлена причинами, які не залежали від волі відповідача, за відсутності вини останнього та пов'язана із діями держави України, яка ввела мораторій на підвищення тарифів на комунальні послуги та зобов'язувалась компенсувати витрати відповідачу за рахунок субвенції державного бюджету, що мала бути направлена, у тому числі на погашення кредиторської заборгованості за надані позивачем послуги з розподілу природного газу.
У даній справі, вирішуючи питання зменшення пені, суд враховує інтереси усіх сторін та виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, на 30 %.
При цьому суд також враховує, що стягнення 3% річних певною мірою компенсує можливі негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості.
З огляду на викладене, ураховуючи приписи статті 551 Цивільного кодексу України господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 30 % від розміру, яка підлягає до стягнення.
Відтак розмір пені, що підлягає до стягнення становить 13 739,92грн (19 628,47грн - 30 %).
Ураховуючи дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про неможливість зменшення розміру пені більше ніж на 30 %, а подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором розподілу природного газу від № 09420NHXR3AT016 від 17.10.2023 у розмірі 1 359 467,02грн, 3 % річних у розмірі 1 899,53грн, пені у розмірі 13 739,92грн. В іншій частині заявлених вимог відмовити.
Щодо судових витрат.
Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").
Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України “Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (пункт 8.23).
Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області заявлено вимогу майнового характеру (1 380 995,02грн), то позивач сплатив судовий збір у розмірі 16 571,94грн, про що свідчить платіжна інструкція № 9 від 30.06.2025.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем у клопотанні про зменшення розміру пені фактично визнає пред'явлені до стягнення основного боргу, 3 % річних та пені.
Відповідно до частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно із частиною третьою статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Також господарський суд звертає увагу на те, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 8 285,97грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 130, 191, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" до Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради, 52204, Дніпропетровська область, м.Жовті Води, вул.Березнева, буд.42, код ЄДРПОУ 23645975 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", 04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 44907200 в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", 49000, м.Дніпро, вул.Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 45261177 заборгованість у розмірі 1 359 467,02грн (один мільйон триста п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста шістдесят сім гривень 02 копійки), 3 % річних у розмірі 1 899,53грн (одна тисяча вісімсот дев'яносто дев'ять гривень 53 копійки), пеню у розмірі 13 739,92грн (тринадцять тисяч сімсот тридцять дев'ять гривень 92 копійки) та судовий збір у розмірі 8 285,97грн (вісім тисяч двісті вісімдесят п'ять гривень 97 копійок).
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", 04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 44907200 в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", 49000, м.Дніпро, вул.Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 45261177 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 8 285,97грн (вісім тисяч двісті вісімдесят п'ять гривень 97 копійок), перерахований відповідно до платіжної інструкції № 9 від 30.06.2025 на суму 16 571,94грн, яка міститься в матеріалах справи.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 06.08.2025
Суддя О.В. Перова