05 серпня 2025 року м. Харків Справа № 922/4287/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.,
без виклику учасників справи,
розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Есве Девелопмент", м. Харків (вх.№548 Х/2),
на рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2025 (повне рішення від 18.02.2025) у справі № 922/4287/24 (суддя Ємельянова О.О.)
за позовом Іноземного підприємства "Малахіт", м. Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Есве Девелопмент", м. Харків,
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Харківського квартирно-експлуатаційного управління, м. Харків,
2) Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
про стягнення коштів,
У грудні 2024 року Іноземне підприємство "Малахіт" (далі - ІП "Малахіт", позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Есве Девелопмент" (далі - ТОВ "Есве Девелопмент", відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 51603,00 грн, витрачених позивачем на оплату комунальних послуг за адресою: м.Харків, вул.Мала Панасівська, буд.1 у серпні 2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між позивачем та ВАТ "Харківский завод "Гідропривід" було укладено договори оренди нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1 (право власності на які в подальшому перейшло до відповідача). 01.08.2022 між відповідачем та 3-ю особою, Військовою частиною НОМЕР_1 , було укладено договір на спільне безкоштовне використання нерухомого майна - частини вказаних приміщень площею 4388,3 кв.м, які перебувають в оренді у позивача. Позивач зазначає, що ним сплачувались грошові кошти на оплату вартості комунальних послуг, а саме, за постачання електроенергії щодо орендованих нежитлових приміщень за укладеним між позивачем та AT "Харківобленерго" договором про постачання електричної енергії №5-405K від 01.11.2011.
Враховуючи, що позивачем було здійснено повну оплату за електроенергію, яка постачалась в орендовані ним об'єкти нерухомого майна, у тому числі приміщення, які ТОВ "Есве Девелопмент" передало у користування Військовій частині НОМЕР_2 на підставі договору на спільне безкоштовне використання нерухомого майна № 08-01/01 від 01.08.2022, у зв'язку з цим позивач вважає, що у відповідача виник обов'язок компенсувати йому витрати, що були понесені на сплату комунальних платежів, наданих за адресою АДРЕСА_2 .
Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.02.2025 у справі №922/4287/24 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Есве Девелопмент" на користь ІП "Малахіт" грошові кошти, витрачені позивачем на оплату комунальних послуг за адресою АДРЕСА_2 , у серпні 2022 року у розмірі 51603,00 грн та 3028,00 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано наявністю визначених ст. 1212 Цивільного кодексу України правових підстав виникнення у відповідача зобов'язання з повернення спірної суми грошових коштів як безпідставно набутих за рахунок позивача, з огляду на те, що споживачем послуг з постачання електроенергії до орендованих позивачем у відповідача приміщень за адресою м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1 - є безпосередньо позивач, оскільки він є стороною договору про постачання електричної енергії №5-405К (заяву - приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 23.03.2022), та саме ним було понесено витрати в межах виконання вказаних договорів постачання електричної енергії за період серпня 2022 року за обставин передання відповідачем частини вказаних орендованих позивачем приміщень в користування Військовій частині НОМЕР_1 за договором на спільне безкоштовне використання нерухомого майна від 01.08.2022, який передбачає отримання відповідачем від Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова відшкодування вартості спожитих Військовій частині НОМЕР_1 комунальних послуг щодо цих приміщень.
Не погодившись з ухваленим рішенням, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2025 у справі №922/4287/24 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції щодо виникнення у нього на підставі положень ст.1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обов'язку з компенсації позивачу сплаченої ним у серпні 2022 року вартості комунальних послуг, оскільки матеріали справи не містять, а позивач не надав будь-яких доказів того, що на виконання п. 3.2 договору на спільне безкоштовне використання нерухомого майна №08-01/01 від 01.08.2022 Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова погодив, а Військова частина НОМЕР_1 , в свою чергу, сплатила відповідну компенсацію.
Разом з цим, відповідач зазначив, що після укладення вказаного договору Військова частина НОМЕР_1 так і не розпочала фактично користуватися вказаними в договорі об'єктами нерухомості, у зв'язку з чим між сторонами був підписаний акт повернення майна за договором на спільне безкоштовне використання нерухомого майна від 01.08.2022 № 08-01/01, який скаржник просить долучити до матеріалів справи на стадії апеляційного перегляду справи як доказ, який не було ним надано до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя-доповідач Пуль О.А., суддя Здоровко Л.М., суддя Крестьянінов О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Есве Девелопмент" на рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2025 у справі №922/4287/24 у порядку письмового провадження, про що повідомлено учасників справи; встановлено учасникам справи десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання письмових заяв, клопотань.
Копії ухвали Східного апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження доставлено сторонам у справі через підсистему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с.233 - 237 т. 1).
25.03.2025 через підсистему "Електронний суд" від ІП "Малахіт" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.
В обґрунтування своєї позиції ІП "Малахіт" зазначає, що:
по-перше, причини пропуску для подання доказів до суду першої інстанції є неповажними з огляду на те, що відповідач через свого представника мав достатньо часу та можливостей дізнатися про наявність справи, учасником якої він є, як шляхом звернення до канцелярії суду першої інстанції, так і через Єдиний державний реєстр судових рішень,
по-друге, оскільки відповідач на підставі договору на спільне безкоштовне використання нерухомого майна № 08-01/01 від 01.08.2022 взяв на себе зобов'язання з оплати комунальних послуг на переданих об'єктах нерухомого майна, але їх не оплачувало, тому в останнього виник обов'язок компенсувати ІП "Малахіт" витрати за спожиту електричну енергію пропорційно займаній площі об'єктів нерухомості у розмірі 51603,00 грн.
Згідно із витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2025, у зв'язку з відставкою судді Здоровко Л.М., для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В.. суддя Тарасова І.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 прийнято справу №922/4287/24 до провадження колегії судді у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В.. суддя Тарасова І.В.; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно із витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2025, у зв'язку з відпусткою судді Тарасової І.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В.,суддя Білоусова Я.О.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 та ч. 8 ст. 252 ГПК України, у разі здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судове засідання не проводиться.
За приписами ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що ціна позову у даній справі (51603,00 грн) є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд апеляційної інстанції розглядає дану справу за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.
На час ухвалення цієї постанови клопотання будь-якого із учасників справи про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до Східного апеляційного господарського суду не надходили.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що іноземне підприємство "Малахіт" є орендарем нежитлових будівель та приміщень за адресою м. Харків, вул. Мала Панасівська,1 на підставі наступних договорів:
- договір оренди (найму) нежитлової будівлі Літ. "М-1" загальною площею 16,8 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Бінус О.О. 13.03.2009 за реєстр. № 723. Термін дії договору до 13.03.2029;
- договір оренди (найму) нежитлової будівлі Літ. "Л-3" загальною площею 526,2 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Бінус О.О. 13.03.2009 за реєстр. № 716. Термін дії договору до 13.03.2029;
- договір оренди (найму) нежитлової будівлі Літ. "К-1" загальною площею 477,1 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Бінус О.О. 13.03.2009 за реєстр. № 725. Термін дії договору до 13.03.2029;
- договір оренди (найму) нежитлової будівлі Літ "Е-5", загальною площею 13920,3 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Бінус О.О. 17.03.2009 за реєстр. № 745. Термін дії договору до 17.03.2029;
- договір оренди № 02/15-2 від 01.05.2015 нежитлової будівлі Літ "Ж-5", загальною площею 17700 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Бінус О.О. 17.03.2009 за реєстр. № 745. Термін дії договору з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі орендованих приміщень до 30.11.2023;
- договір оренди (найму) нежитлової будівлі Літ. "И-1" загальною площею 32,4 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Бінус О.О. 13.03.2009 за реєстр. № 729. Термін дії договору до 13.03.2029;
- договір оренди (найму) нежитлової будівлі Літ. "З-2" загальною площею 498,8 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Бінус О.О. 13.03.2009 року за реєстр. № 727. Термін дії договору до 13.03.2029 року;
- договір оренди (найму) нежитлової будівлі Літ. "Н-1" загальною площею 182,1 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Бінус О.О. 13.03.2009 за реєстр. № 719. Термін дії договору до 13.03.2029;
- договір оренди (найму) нежитлової будівлі Літ. "О-1" загальною площею 44,6 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Бінус О.О. 13.03.2009 за реєстр. № 714. Термін дії договору до 13.03.2029;
- договір оренди (найму) нежитлових приміщень підвалу № і, ІІ; 1-го поверху №1-10, 3а, 3б, 3в, 3г,3д, 10а, 10б, 10в, 12, 17, 17а, 18, 19, 19а, 20, 20а, 20б, 20в, 23, 23а, 23б, 24-25, 27-34, І, Іа, ІІ, ІІІ; 2-го поверху № 1-4, 6-8, 8а, 8б, 8в, 9-12, 12а, 13-16, І, ІІ; 3-го поверху №1-26, 4а, 6а, І, ІІ в нежитловій будівлі літ. "А-3", загальною площею 3617,1 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Бінус О.О. 10.03.2009 за реєстр. №507. Термін дії договору до 10.05.2011, у разі відсутності письмових заяв про розірвання договору за місяць до закінчення строку його дії, договір вважається автоматично пролонгованим на той самий строк, на тих самих умовах.
Зазначені договори оренди були укладені з орендодавцем ВАТ "Харківський завод "Гідропривід", а в подальшому нерухоме майно було відчужено відповідачу.
Згідно з п. 8.10. договорів про внесення змін та доповнень до договорів оренди: "У випадку зміни власника приміщення даний договір зберігає свою силу, а до нового власника переходять усі права й обов'язки Орендодавця за цим договором".
Для забезпечення використання зазначених нежитлових будівель та приміщень за цільовим призначенням між позивачем та ПрАТ "Харківенергозбут" було укладено договір про постачання електричної енергії №5-405К від 01.11.2011 (в редакції заяви-приєднання від 23.03.2022).
ПрАТ "Харківенергозбут" було виставлено позивачу рахунок за електричну енергію нараховану у серпні 2022 року на суму 436204,57 грн.
Також позивач зазначає, що останнім було здійснено сплату відповідно до платіжних інструкцій, а саме:
- 07.09.2022 № 10258 на суму 15 000,00 грн;
- 08.09.2022 № 10262 на суму 15 000,00 грн;
- 12.09.2022 № 10274 на суму 20 000,00 грн;
- 14.09.2022 № 10279 на суму 50 000,00 грн;
- 15.09.2022 № 10280 на суму 50 000,00 грн;
- 16.09.2022 № 10286 на суму 50 000,00 грн;
- 22.09.2022 № 10296 на суму 15 000,00 грн;
- 26.09.2022 № 10299 на суму 70 000,00 грн;
- 27.09.2022 № 10303 на суму 70 000,00 грн;
- 29.09.2022 № 10311 на суму 70 000,00 грн;
- 30.09.2022 № 10314 на суму 30 000,00 грн.
Однак, позивач звертає увагу, що 01.08.2022 між ТОВ "Есве Девелопмент" (відповідачем, сторона 1), Військовою частиною НОМЕР_1 (3-я особа, сторона 2) та КЕВ м. Харкова (3-я особа, сторона 3) було укладено договір № 08-01/01 (на спільне безкоштовне використання нерухомого майна).
Згідно з п. 1.1. договору сторона 1 надає стороні 2 можливість на спільне безкоштовне використання нерухомого майна, частиною будівель сторони 1, а саме: нежитлові будівлі загальною площею 4388,3 кв.м, літ.: "К-1", "Л-3", "П-5" (частково), "М-1", що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1:
- "К-1" загальною площею 477,1 кв.м;
- "Л-3" загальною площею 526,2 кв.м;
- "П-5"(частково) загальною площею 3368,2 кв.м частково, а саме: приміщення першого поверху: №93-118, загальною площею 2167,3 кв.м, приміщення другого поверху №68-96 загальною площею 646 кв.м, приміщення третього поверху №69088, загальною площею 554,9 кв.м;
- "М-1" загальною площею 18,8 кв.м.
Пунктом 3.2. зазначеного договору встановлений обов'язок сторони 2 відшкодувати стороні 1 усі витрати за комунальні послуги, які були отримані стороною 2 за час дії цього договору.
Згідно з п. 3.3. договору передбачено, що всі відшкодування за отримані послуги сторони 2 за цим договором сплачуються стороною 3, але виключно за погодженням із нею.
Пунктом 3.4. договору встановлено, що підставою для відшкодування стороною 3 комунальних послуг є виставлені рахунки постачальними організаціями, які надають комунальні послуги стороні 1. З метою відшкодування комунальних послуг сторона 1 зобов'язана виставляти рахунки стороні 3 та надати копії рахунків, що виставлені стороні 1 постачальними організаціями, які надають комунальні послуги.
Окрім того, позивач зазначає, що відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна, який є невід'ємним додатком до договору на спільне безкоштовне використання нерухомого майна від 01.08.2022 року майно, що є предметом договору передано в користування Військовій частині НОМЕР_1 від 01.08.2022.
За таких обставин позивач вважає, що відповідачем за договором на спільне безкоштовне використання нерухомого майна №080-01/01 від 01.08.2022 передано в користування Військовій частині НОМЕР_1 нерухоме майно загальною площею 4388,3 кв.м, яке орендує позивач на підставі вищевказаних договорів оренди.
При цьому, за твердженнями позивача, договорів про надання комунальних послуг на зазначених об'єктах нерухомості, окрім укладених з ІП "Малахіт", не укладалось.
З огляду на наведені обставини, позивач стверджує про виникнення у відповідача з 01.08.2022 року обов'язку компенсувати йому витрати, які були понесені останнім у зв'язку зі сплатою комунальних платежів наданих за адресою м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1.
Крім того, позивачем зазначено, що оскільки окремі прилади обліку спожитої електричної енергії на об'єктах нерухомого майна переданого за договором на спільне безкоштовне використання нерухомого майна №080-01/01 від 01.08.2022 року відсутні, тому розрахунок спожитої електричної енергії, на думку позивача, має проводитися за пропорційною системою, наступним чином: загальна площа нерухомого майна/площа нерухомого майна переданого у користування = 100/Х; 37081/4388,3 = 100/Х; 4388,3 * 100 / 37081 = 11,83%.
Тобто, сума коштів витрачених позивачем на оплату комунальних послуг (за електричну енергію) за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1 у серпні 2022 року складає 436 204,57 грн, а сума коштів, яку має сплатити відповідач 51603,00грн (436 204,57 * 11,83%)
З огляду на зазначене, позивач стверджує про виникнення у відповідача обов'язку компенсувати йому грошові кошти витрачені останнім на оплату комунальних послуг (за електричну енергію) за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1 у серпні 2022 року, що за розрахунком позивача складають суму у розмірі 51603,00 грн, що стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду.
Як вже зазначалось, Господарським судом Харківської області 18.02.2025 ухвалено оскаржуване рішення у справі №922/4287/24, яким позовні вимоги задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 51603,00 грн.
Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога позивача щодо стягнення вартості електроенергії в сумі 51603,00 грн з відповідача як особи (співвласника нерухомого майна), яка фактично передала у безкоштовне користування зазначене майно 3-й особі - Військовій частині НОМЕР_1 , та яка, на думку позивача, фактично використовувала електроенергію, тому відповідач має відшкодувати позивачу вартість електроенергії, пропорційно займаній площі нерухомості.
Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги з посиланням на ст.ст. 11, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України.
Господарський суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, самостійно кваліфікував спірні правовідносини та дійшов висновку, що у відповідача на підставі положень ст. 1212 ЦК України, починаючи з 01.08.2022 (тобто, з моменту укладення договору безоплатного користування та передачі 3-й особі нерухомого майна у фактичне користування) виник обов'язок компенсувати позивачу витрати, які були понесені останнім у зв'язку із сплатою комунальних платежів наданих за адресою: м.Харків, вул. Мала Панасівська, 1 за серпень 2022 року.
Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступного.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Виходячи зі змісту зазначеної статті, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності наступних умов: 1) збільшення або збереження майна однією особою - набувачем 2) зменшення або незбільшення майна у іншої особи - потерпілого; 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача зменшенням або відсутністю збільшення майна на стороні потерпілого 4) відсутність правової підстави для зазначеної зміни майнового стану осіб на час такої зміни, або правова підстава для цього повинна згодом відпасти.
За вищенаведеними положеннями ст. 1212 ЦК України для підстав відшкодування відповідних коштів не має значення наслідком поведінки набувача чи потерпілого стала зазначена зміна майнового стану цих осіб, зокрема обставини щодо того, чи здійснював позивач всі залежні від нього заходи щодо укладення договорів на відшкодування витрат балансоутримувача, на які він посилається в обґрунтування відсутності підстав для стягнення спірної заборгованості.
Частиною 1 ст. 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Судовою колегією враховується, що електроенергія є ресурсом, який витрачається в момент її споживання, а тому не може бути повернута.
Згідно із ч. 2 ст.1212 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Разом з цим колегія суддів зазначає, що у відповідних правовідносинах позивач при зверненні до суду з позовом має довести належними, допустимими та достовірними доказами, по-перше, що саме відповідач споживав певну кількість та об'єм електроенергії (тобто, що саме він є особою, яка безпідставно набула майно позивача у розумінні приписів ст.1212 ЦК України), по-друге, обґрунтувати об'єм споживання відповідачем електроенергії та її вартість.
Так, в обґрунтування позовних вимог ІП "Малахіт" зазначає, що він є орендарем нежитлових будівель та приміщень загальною площею 37081 кв.м за адресою м. Харків, вул. Мала Панасівська,1.
Для забезпечення використання зазначених нежитлових приміщень за призначенням ним було укладено з енергопостачальною організацією - АТ "Харківобленерго" договір про постачання електричної енергії №5-405К від 01.11.2011 з у рахуванням змін від 23.03.2022, внесених на підставі заяви -приєднання до надавача універсальних послуг, укладених з ПрАТ "Харквенергозбут" від 23.03.2022.
Відповідно до п. 5 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
За приписами ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Отже п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.
Згідно із зазначеними нормами закону, позивач як особа, яка уклала договір на споживання електроенергії, зобов'язаний оплачувати комунальні послуги, якщо саме він фактично користувався ними.
Як зазначає позивач, за серпень 2022 року на об'єкти нерухомого майна за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1, які перебувають в користуванні ІП "Малахіт" на підставі договорів оренди, ПрАТ "Харківенергозбут" було надано послуги з постачання електроенергії на загальну суму 436204,57грн.
Зазначені кошти позивачем було сплачено у повному обсязі на рахунок енергопостачальної організації, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями від 07.09.2022 - 30.09.2022.
Разом з цим, оскільки 01.08.2022 між ТОВ "Есве Девелопмент", Військовою частиною НОМЕР_1 та КЕВ м. Харків було укладено договір на спільне безкоштовне використання нерухомого майна, до якого входять об'єкти, зокрема, нежитлові будівлі загальною площею 4388,3 кв.м, що перебували у користуванні (оренді) у ІП "Малахіт", позивач вважає, що саме у відповідача виник обов'язок компенсувати йому витрати, які були понесені останнім у зв'язку із сплатою комунальних платежів наданих за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1, з огляду на те, що відповідач отримує компенсацію таких витрат від КЕВ м.Харкова.
Як вже зазначалось, в силу положень ст.ст. 1212, 1213 ЦК України обов'язок з повернення безпідставно набутого майна покладено саме на набувача такого майна, і така особа (безпідставний набувач) зобов'язана його повернути потерпілому, а у разі неможливості - відшкодувати вартість такого майна.
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що саме відповідач будь-яким чином не використовував орендовані позивачем приміщення, а також не споживав електроенергію у цих приміщеннях, що позивачем не оспорюється.
Судовою колегією також враховується, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження обставин виникнення та існування у відповідача будь-яких зобов'язань перед позивачем на підставі договорів оренди, укладених ІП "Малахіт" з ВАТ "Харківський завод "Гідропривід", зокрема, з відшкодування вартості електроенергії, спожитої третіми особами.
Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач фактично просить компенсувати йому частину вартості сплачених коштів за електроенергію, яка, на його думку, була спожита саме третьою особою, а не відповідачем.
Тобто, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти внаслідок безпідставного набуття майна третьою особою (використання електроенергії без укладення окремого договору).
Колегія суддів зазначає, що у самого відповідача, як співвласника об'єктів нерухомого майна, які знаходяться в оренді у позивача, відсутній будь-який обов'язок компенсувати вартість електричної енергії, яка ним не споживалась.
Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що саме відповідач споживав електричну енергію, вартість якої просить компенсувати позивач.
Матеріали справи також не містять будь-яких доказів того, що відповідно до п.3.2 договору на спільне безкоштовне використання нерухомого майна №08-01/01 від 01.08.2022 Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова погодив, а Військова частина НОМЕР_1 сплатила відповідачу компенсацію за спожиті комунальні послуги.
Тобто, не вбачається набуття відповідачем фактичної компенсації за електроенергію, вартість якої позивач вважає безпідставно набутим майном.
З наданих до матеріалів справи доказів взагалі не вбачається за можливе встановити, що відповідач або третя особа користувались будь-якими комунальними послугами, у тому числі споживали електричну енергію у нежитлових приміщеннях, які знаходяться в оренді у позивача.
За таких обставин колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України, у зв'язку з чим наявність обов'язку у відповідача компенсувати позивачу витрати на електроенергію за серпень 2022 року, оскільки, як встановлено судом, відповідач не був ані користувачем цього нерухомого майна, ані фактичним споживачем електроенергії - тобто не набував майна позивача та компенсації за таке майно взагалі.
Враховуючи, що з досліджених апеляційним господарським судом матеріалів справи не вбачається, що відповідач фактично споживавав електроенергію в приміщеннях, які орендувались позивачем, а відтак, ТОВ "Есве Девелопмент" не може вважатись таким, що отримувало без достатніх правових підстав майно (електроенергію), за яку розрахувався позивач, або компенсацію від КЕВ м.Харкова, а отже, у нього відсутній обов'язок відшкодувати позивачу її вартість.
Судова колегія звертає увагу, що обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що саме 3-я особа (військова частина) фактично використовувала електричну енергію в приміщеннях, які перебували в оренді позивача, та за яку ним було сплачено грошові кошти.
Однак, у справі відсутні будь-які докази того, що позивач звертався з вимогами до військової частини, як до особи, що, на його думку, фактично набула майно без достатньої правової підстави та в силу приписів ст.ст. 1212, 1213 ЦК України зобов'язана повернути це майно або компенсувати його вартість.
Отже, позивачем не доведено, а судом не встановлено того, що саме відповідач є набувачем спірної електроенергії або компенсації її вартості від КЕВ м.Харкова, а відтак, не підтверджено наявності правових підстав для стягнення з відповідача вартості такого майна.
За змістом доводів позовної заяви ІП "Малахіт" також вказує, що він є орендарем нежитлової будівлі Літ. "П-5" загальною площею 31679,5 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1, яка була створена та зареєстрована внаслідок об'єднання нежитлових будівель Літ. "Е-5" та Літ. "Ж-5".
На підтвердження факту об'єднання цих приміщень та створення нового об'єкту нерухомого майна літ. "П-5" позивачем надано до справи висновок щодо технічної можливості поєднання об'єкта нерухомого майна, виданого 14.03.2019 ФО-П Колембет С.А.
Однак, колегія суддів зауважує, що долучений позивачем висновок підтверджує лише те, що за технічними показниками об'єкт (Літ."П -5") може бути об'єднано без проведення будівельних робіт. При цьому зазначений документ не підтверджує фактичного створення та реєстрації об'єкту нерухомого майна літ."П-5" саме з об'єктів, які перебували в оренді ІП "Малахіт".
Матеріали справи не містять будь-яких договорів оренди, за умовами яких позивачу у користування передавалася нежитлова будівля літ. "П-5" загальною площею 31679,5 кв.м як окремий об'єкт цивільних прав. До того ж, будь-яких змін до вже існуючих договорів оренди, укладених з ІП "Малахіт", сторонами не вносилось і позивачем про зазначені обставини не вказувалось.
Наведеним спростовуються доводи позивача про те, що відповідачем було передано в безоплатне користування 3-й особі частину об'єкту нерухомого майна літ."П-5", яка перебувала в оренді ІП "Малахіт", оскільки жодних доказів на підтвердження права користування таким об'єктом позивачем суду не надано.
Разом з цим, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, якими позивач підтверджує фактичне споживання, об'єм та вартість електроенергії, судом апеляційної інстанції встановлено, що на всіх об'єктах нерухомого майна, які перебували у оренді позивача за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1 було встановлено 3 прилади обліку електроенергії.
Зокрема, як вбачається із додатку до заяви-приєднання споживачу - ІП "Малахіт" на об'єкті за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1 було присвоєно EIC коди точок комерційного обліку за об'єктами споживання:
- 62Z1921383620851(№засобу вимірювання 70038972),
- 62Z8478488497103( №засобу вимірювання 94690531),
-62Z5802430116574(№засобу вимірювання 80326118) найменування оператора АТ "Харківобленерго".
Зі змісту рахунку за електричну енергію, нараховану в серпні 2022 року, по споживачу ІП "Малахіт" за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 23.03.2022 №5-405К (о/р 405), яким позивач фактично підтверджує обсяг і вартість спожитої електроенергії споживання, судом встановлено, що по засобам вимірювання (лічильниках) №80326118 та №94690531 фактичного споживання електроенергії не відбувалося, оскільки попередні (до серпня 2022 року) та поточні покази засобів вимірювання збігаються.
Як вбачається із Акту про обсяги розподілу електричної енергії за серпень 2022 року, споживання електричної енергії відбувалось лише з однієї точки: EIS код 62Z1921383620851, прилад обліку №70038972, який розташований у виробничо-офісному приміщенні за адресою: вул. Мала Панасівська, буд. 1. Покази обліку у розрахунковому періоді становлять 3691,463 та покази у попередньому періоді - 3664,085, різниця показників - 27,378, розрахунковий коефіцієнт - 3600, кількість електричної енергії - 98562 кВт, клас напруги 2. Згідно з цим актом по одному лічильнику було спожито електроенергії на суму 436204,57 грн.
Досліджуючи наявний у справі Акт про обсяги розподіленої електричної енергії, апеляційним судом з'ясовано, що лічильник №70038972, з якого відбувалось фактичне споживання електроенергії в обсязі 98 561 кВ*год, розташований у промислово-офісному приміщенні по вул. Мала Панасівська, 1 без конкретизації, які саме об'єкти нерухомого майна (приміщення в будівлі) були підключені до електромережі та з яких здійснювалося фактичне споживання.
Колегія суддів зауважує, що визначаючи розмір заборгованості, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов'язком суду (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).
З огляду на вимоги ст.ст. 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
Суд зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).
Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки, за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанови Верховного Суду від 16.05.2024; №905/534/23 від 30.04.2024; №905/515/23 від 25.04.2024).
Позивач на підтвердження обґрунтованості позовних вимог посилається на те, що відповідач передав у безоплатне користування Військовій частині НОМЕР_1 приміщення загальною площею 4388, 3 кв.м Літ. "К-1", Літ. "Л-3", Літ. "П-5" (частково), Літ. "М-1", що розташовані за адресою: вул. Мала Панасівська, 1.
У зв'язку з цим позивач вважає, що оскільки 3-я особа (Військова частина НОМЕР_1 ) користувалась нерухомим майном, яке перебувало в оренді у ІП "Малахіт", а також здійснювала поживання електроенергії, тому відповідач має компенсувати витрати позивачу на сплату комунальних платежів, зокрема, за спожиту електроенергію у серпні 2022 року у розмірі 51603,00грн - за пропорційною системою, виходячи із площі об'єктів нерухомого майна, переданого 3-й особі у безплатне користування (11,83%).
Проаналізувавши умови укладеного позивачем договору постачання електричної енергії від 01.11.2011 (з урахуванням заяви-приєднання від 23.03.2022), судом апеляційної інстанції встановлено, що будь-якої конкретизації місць та/або об'єктів встановлення приладів обліку електричної енергії умовами цих договорів не передбачено.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що лічильник №70038972, з якого здійснювалось фактичне споживання, є єдиним приладом обліку споживання електроенергії на об'єктах нерухомості, які орендуються позивачем. Натомість, судом апеляційної інстанції встановлено, що в орендованих позивачем приміщеннях наявні ще два прилади обліку, за якими постачання електричної енергії не було зафіксовано.
Позивачем не було надано суду жодних доказів облікування постачання електроенергії за трьома приладами обліку по конкретних об'єктах нерухомого майна (окремо виділених приміщеннях), які ним орендуються, і судом таких доказів не встановлено.
За відсутності точних даних стосовно обліку електроенергії з ідентифікацією конкретних приміщень, яких вони стосуються та яких саме об'єктів нерухомого майна здійснював прилад обліку споживання електроенергії №70038972, колегія суддів зазначає про відсутність можливості ідентифікувати та об'єктивним чином встановити, що споживання за цим приладом обліку (на підставі якого був виставлений рахунок за серпень 2022 року) стосується користування саме тими приміщеннями, які були передані в безоплатне користування відповідачем 3-й особі.
З наданих позивачем доказів не вбачається можливим встановити, що облік споживання електроенергії за лічильником №70038972 та оплата позивачем електроенергії відбувалась за споживання електроенергії саме у тих приміщеннях, які були переданими у користування 3-ї особи, а не в будь-яких інших, які б, наприклад, використовувались у власній господарській діяльності позивачем.
Суд апеляційній інстанції наголошує, що по об'єкту за адресою: м.Харків, вул. Мала Панасівська, 1 також були розташовані ще 2 інших лічильника №80326118, №94690531), якими фіксувалось відсутність будь-якого споживання електроенергії, натомість, позивачем будь-яким чином не підтверджено конкретно які саме лічильники та в якому місці (в яких приміщеннях) здійснювали облік електроенергії.
Колегія суддів зазначає, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення фактичного споживача від оплати послуг у повному обсязі, однак з наданих позивачем доказів взагалі не вдається за можливе встановити, що споживання електроенергії здійснювалось саме в тих приміщеннях, які були надані у користування Військовій частині НОМЕР_1 на підставі договору на спільне безкоштовне використання нерухомого майна №08-01/01 від 01.08.2022.
За відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання/отримання та розміру отриманої (спожитої) електроенергії саме у приміщеннях, які перебували у безоплатному користування військової частини, колегія суддів не може визнати обґрунтованими доводи позивача про наявність обов'язку з її оплати, як у відповідача, так і у 3-х осіб.
Для встановлення обов'язку з оплати електроенергії фактичного користувача нерухомого майна та вартості спожитих послуг визначальним є факт саме споживання відповідної послуги та її розмір.
А тому, за відсутності доказів на підтвердження фактичного споживання у спірних приміщеннях, що передані відповідачем у безоплатне користування військової частини у відповідному періоді серпня 2022 року, у останньої не виникає обов'язку оплачувати ці послуги.
Статтями 13 та 74 ГПК України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Разом з цим, ч. 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, в той час як ч. 4 цієї статті встановлено заборону суду збирати докази , що стосуються предмету спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Що стосується доданого відповідачем до апеляційної скарги Акту про повернення майна згідно з договором на спільне безкоштовне використання нерухомого майна №08-01/01 від 01.08.2022, укладеним між відповідачем та 3-ю особою Військовою частиною НОМЕР_1 , то колегія суддів зазначає, що в силу приписів ч.1-3 ст.269 ГПК України апеляційний суд не наділений правом надавати оцінку доказам, які не подавалися до суду першої інстанції та не розглядалися цим судом, без належного обґрунтування та доведення заявником неможливості подання цих доказів з поважних (об'єктивних) причин.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального права (ст.ст. 1212, 1213 ЦК України) та порушення норм процесуального права (ст.ст. 73-79, 86 ГПК України) дійшов помилкового висновку як про те, що відповідач є фактичним набувачем електроенергії (як безпідставно набутого майна), а тому має компенсувати її вартість позивачу, так і про факт споживання 3-ю особою електроенергії у нежитлових приміщеннях, які були передані в оренду позивачу, як наслідок суд помилково задовольнив позовні вимоги, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову в позові.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський не суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, а також не надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ТОВ "Есве Девелопмент" слід задовольнити, оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2025 у справі №922/4287/25 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати скаржника зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Есве Девелопмент" на рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2025 у справі №922/4287/25 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2025 у справі №922/4287/25 - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Іноземного підприємства "Малахіт" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, ЄДРПОУ 34756572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Есве Девелопмент" (61045, м. Харків, вул. Клочківська буд. 244, ЄДРПОУ 41832410) 3633,60 грн (три тисячі шістсот тридцять три грн 60 коп) судових витрат за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза