вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" серпня 2025 р. Справа №910/890/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025
у справі №910/890/25 (суддя Андреїшина І.О.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп"
про стягнення 214 005,84 грн
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" (далі - Філія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп" (далі - ТОВ "Транс-Груп") про стягнення заборгованості за користування власними вагонами перевізника у розмірі 214 005,84 грн за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі №910/890/25 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів суду наявність правових підстав для сплати відповідачем плати за користування вагонами, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, АТ "Укрзалізниця" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі №910/890/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, допущеними судом першої інстанції порушеннями принципів рівності учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності та об'єктивності господарського судочинства та, як наслідок, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Так, скаржник, зокрема зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи не враховано зазначення позивачем у відповіді на відзив, що посилання відповідача що начебто дані правовідносини виникли зі спеціальних умов та відноситься до "Окремої послуги" (додаток 1-4, 2-5 до договору), є безпідставними. Оскільки додаток 1-4 до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом передбачає Умови організації накопичення вагонів, за яких на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення. Тому, застосування в даних правовідносинах, які є предметом спору в даній справі, є такими що не відповідають фактично обставинам здійсненого перевезення яке відбувалось на умовах аукціонів №RCE001-UA-20220926-30544 та №RCE001-UA-20220926-46996.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2025 апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" у справі №910/890/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі №910/890/25. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/890/25. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 27.06.2025.
05.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/890/25.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Відповідач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалити постанову, якою залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Так, у відзиві відповідач, зокрема зазначає, що не існує підстав для перерахунку плати за користування вагонами, оскільки відправка була виключно двома маршрутними поїздами, оформленими декількома перевізними документами, а подання вагонів неодночасно обумовлено тим, що між сторонами склались спеціальні правовідносини з перевезення вантажів, відповідно до умов договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020, зокрема додатку 1-4 "Умови організації накопичення вагонів", яка передбачає накопичення вагонів з вантажем для відправлення їх маршрутними поїздами (через технічну неможливість передати 50 вагонів одночасно).
Узагальнені доводи, заперечення та пояснення учасників справи
26.06.2025, через систему "Електронний суд", позивачем подані заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній надає пояснення по суті спору і просить суд прийняти дані заперечення на відзив на апеляційну скаргу та долучити до матеріалів справи, а також відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залучення доказів до матеріалів справи.
Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення
Разом із відзивом на апеляційну скаргу відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи ряду нових доказів.
Колегія суддів, розглянувши вищенаведене клопотання відповідача, дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.
Відповідно до статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
У силу статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Отже, з метою забезпечення своєчасного розгляду справ і правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, чинним ГПК України встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.
Так, з аналізу наведених вище норм слідує, що суд апеляційної інстанції може прийняти до розгляду докази, які не були подані стороною до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках за умови, якщо учасник справи доведе, що з об'єктивних, незалежних від нього причин не мав можливості подати їх до суду першої інстанції.
З наданих відповідачем нових доказів (листів позивача та відповідача) вбачається, що вони датовані 26.05.2025, 29.05.2025 та 09.06.2025, тобто вже після ухвалення судом першої інстанції 07.05.2025 оскаржуваного рішення у даній справі.
Наведене свідчить, що вказані докази, надані відповідачем до суду апеляційної інстанції, взагалі не існували на момент ухвалення оскаржуваного рішення місцевим господарським судом.
На переконання колегії суддів, така обставина, як відсутність існування доказів на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість їх прийняття судом апеляційної інстанції як додаткових доказів, у порядку статті 269 ГПК України.
Навпаки, допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме своїм наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Враховуючи викладене та виходячи з положень статей 80, 269 ГПК України, у колегії суддів відсутні підстави приймати до розгляду подані відповідачем до суду апеляційної інстанції додаткові докази.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Відповідно до електронного повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 17.03.2020 №99-31662953/2020-001 АТ "Укрзалізниця" засвідчило прийняття від ТОВ "Транс-Груп" заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги (пункт 1.1 договору).
Пунктом 1.3 договору визначено, що маршрутний поїзд - це вантажний поїзд, одночасно пред'явлений до перевезення замовником, який відповідає установленій перевізником масі та/або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення/вихідну станцію.
Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами.
Згідно з пунктом 1.4 договору надання послуг може підтверджуватись, зокрема, накладною.
Обов'язками замовника, за цим договором, зокрема, є: надання або організація надання місячних замовлень на перевезення, відповідно до Правил планування перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів; сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника; відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримкою вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України; оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника; та ін. (пункти 2.1.1, 2.1.4, 2.1.5 договору).
За умовами пункту 2.3.2 договору залізниця зобов'язана приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів відповідно до затверджених планів і заявок замовника, згідно з інформацією розміщеною у системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та збірнику тарифів.
Розрахунки за договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" AT "Укрзалізниця" (пункт 4.1 договору).
За змістом пункту 3.4 договору замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника (крім випадків визначених у договорі про надання послуг перевезення вантажів залізничним транспортом з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника, якщо такий договір укладений між сторонами): під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях не загального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).
Пунктом 3.4.1 договору передбачено, що розмір плати за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно до пункту 3.4.2 договору.
Відповідно до пункту 7.1 договору усі спірні питання з виконання договору вирішуються шляхом переговорів, а у випадку недосягнення домовленості - у претензійно-позовному порядку.
У пункті 7.3 договору сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.
Договір містить спеціальні умови, які відносяться до окремих послуг, зокрема, додаток 1-4 до договору, який є невід'ємною частиною останнього.
Відповідно до пункту 1 додатку 1-4 перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами (маршрутами) на станції призначення (далі - накопичення вагонів).
Відтак, процедура накопичення вагонів фактично передбачає перебування вагонів з вантажем на певний час на коліях загального користування з метою формування маршрутного поїзда, на що залізниця надала свою згоду шляхом укладання з Товариством спеціального договору та розробила спеціальний тариф, що кореспондується предмету послуги (пункт 9.1 додатку 1-4).
Умови спеціального договору мають переважну силу над умовами договору та загальних умов перевезень. З огляду на що відповідне перебування вагонів з вантажем під час накопичення вагонів для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як одностороннє порушення зобов'язань, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору, який передбачає надання спеціальних послуг.
Умови спеціального договору мають переважну силу над умовами договору та загальних умов перевезень.
Згідно з пунктом 8 додатку 1-4 час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
Умовами пункту 9 додатку 1-4 сторони погодили, що за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу", відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (пункт 9.1).
Відповідно до пункту 10 додатку 1-4 нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги.
З дозволу позивача, між ТОВ "АТ Каргіл" (користувач/власник колії) та ТОВ "Транс-Груп" (вантажовідправник/вантажоодержувач) укладено письмову угоду №4553/22-0022 терміном дії з 15.08.2022 до 31.12.2022.
Пунктом 1 цієї угоди визначено, що "користувач/власник колії" надає дозвіл на використання залізничної під'їзної колії для здійснення навантаження (вивантаження) вагонів з вантажем, який належить "вантажовідправнику/вантажоодержувачу", на залізничній під'їзній колії "користувача/власника колії".
Згідно з пунктом 3 угоди на вантажовідправника/вантажоодержувача розповсюджуються умови, регламентовані договором про подачу та забирання вагонів/експлуатацію колії укладеним між "користувачем/власником колії" та "залізницею".
Відповідно до умов аукціону №RCE001-UA-20220926-30544 переможець ТОВ "Транс-Груп" придбав послугу з використання вагонів власності АТ "Укрзалізниця" (1 вагон за 1 добу) 50 вагонів у складі одного маршрутного поїзда або маршрутної відправки 50 вагонів з однієї маршрутної станції навантаження (зерновози), ціна реалізації лота 11 800,01 грн, без ПДВ.
Відправником ТОВ "Транс-Груп" на перевезення завантажених 50-ти зерновозів оформлені перевізні документи відправленням зі станції Петропавлівка Придніпровської залізниці призначенням на станцію Чорноморська (єксп. для ТІС) Одеської залізниці в різні доби із зазначенням в гр. 7 "Заяви відправника", а саме:
- накладна від 24.10.2022 №46599809, 13 вагонів, менеджер ОСОБА_1 , "ЕЦП" 24.10.2022 14:23, "Маршрутний поїзд №102401";
- накладна від 25.10.2022 №46616587, 13 вагонів, менеджер ОСОБА_1 , "ЕЦП" 25.10.2022 14:41, "Маршрутний поїзд №102502";
- накладна від 26.10.2022 №46629150, 14 вагонів, менеджер ОСОБА_1 , "ЕЦП" 26.10.2022 08:34, "Маршрутний поїзд №102603";
- накладна від 27.10.2022 №46636981, 10 вагонів, менеджер ОСОБА_1 , "ЕЦП" 27.10.2022 02:24, "Маршрутний поїзд №102704".
Згідно з умовами аукціону №RCE001-UA-20220926-46996 переможець ТОВ "Транс-Груп" придбало послугу з використання вагонів власності АТ "Укрзалізниця" (1 вагон за 1 добу) 50 вагонів у складі одного маршрутного поїзда або маршрутної відправки 50 вагонів з однієї маршрутної станції навантаження (зерновози), ціна реалізації лота 11 999,01 грн.
Відправником ТОВ "Транс-Груп" на перевезення завантажених 50-ти зерновозів оформлені перевізні документи відправленням зі станції Петропавлівка Придніпровської залізниці призначенням на станцію Чорноморська Одеської залізниці (єксп.для ТІС) в різні доби із зазначенням в гр. 7 "Заяви відправника", а саме:
- накладна від 28.10.2022 №46661039, 22 вагони, менеджер ОСОБА_1 , "ЕЦП" 28.10.2022 17:06, "Маршрутний поїзд №102801";
- накладна від 29.10.2022 №46669776, 11 вагонів, менеджер ОСОБА_1 , "ЕЦП" 29.10.2022 12:12, "Маршрутний поїзд №102902";
- накладна від 30.10.2022 №46685327, 17 вагонів, менеджер ОСОБА_1 , "ЕЦП" 30.10.2022 13:15, "Маршрутний поїзд №103003".
Так, позивач зазначає, що фактично вагони з під'їзної колії передавалися групами, що підтверджується пам'ятками про забирання вагонів форми ГУ-45:
- вагони №№95352555, 95631354, 95640645, 95643110, 95645982, 95653986, 95681714, 95752358, 95754982, 95993424, 95302071, 95351151, 95754321 - від 25.10.2022 №137;
- вагони №№95358073, 95493425, 95493458, 95529723, 95531067, 95650370, 95679825, 95683637, 95752986, 95753000, 95755732, 95989257, 95989323 - від 24.10.2022 №136;
- вагони №№95246484, 95327201, 95334462, 95450045, 95526679, 95530424, 95581013, 95614327, 95615571, 95616058, 95637963, 95642369, 95751046, 95832531 - від 26.10.2022 №139;
- вагони №№58564345, 95331948, 95351417, 95395026, 95452140, 95613246, 95633624, 94643276, 95753075, 95758223 - від 27.10.2022 №140;
- вагони №№95319802, 95335402, 95357687, 95371845, 95378964, 95388377, 95454716, 95539243, 95543740, 95613287, 95616280, 95646980, 95679767, 95680781, 95683355, 95754685, 95829602 - від 30.10.2022 №145;
- вагони №№95224713, 95314415, 95337457, 95369401, 95396586, 95526935, 95530903, 95532156, 95538187, 95543328, 95543385, 95613667, 95618559, 95630984, 95684031, 95686283, 95713574, 95759148, 95791828, 95797338, 95797601, 95811501 - від 28.10.2022 №143;
- вагони №№95231189, 95366274, 95399473, 95525531, 95643714, 95751509, 95752564, 95754552, 95794988, 95800124, 95833349 - від 29.10.2022 №144.
Також позивач стверджує, що на підтвердження передачі вагонів групами свідчать повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами від ТОВ "Транс-Груп" №№137-139, 141-144.
Тобто, позивач зазначає, що відповідачем ТОВ "Транс-Груп" порушено вимоги пункту 1 договору, в частині одночасного її пред'явлення до перевезення маршрутного поїзда.
За користування вагонами перевізника на залізничній під'їзній колії нарахована плата за користування вагонами по відомостях плати ф. ГУ-46: №25100026 на загальну суму 45 715,80 грн, №28100035 - 95 683,90 грн, №28100034 - 96 174,40 грн, №28100032 - 69 514,00 грн, №30100036 - 40 972,10 грн, №01110048 - 186 952,60 грн, яка сплачена відповідачем, що підтверджується переліками ЄРЦ від 25.10.2022 №20221025, від 28.10.2022 №20221028, від 31.10.2022 №20221031, від 31.10.2022 №20221031.
Водночас, позивач зазначає, що в ході проведеної позапланової перевірки окремих питань щодо отримання в повному обсязі належних залізниці платежів по "Аукціонах з продажу послуг з використання вагонів власності AT "Укрзалізниця" на "ProZorro.Продажі", менеджерами управління економічної безпеки та виявлення ризиків Департаменту корпоративної безпеки AT "Укрзалізниця" виявлено безпідставне застосування коригуючого коефіцієнту.
Так, на підставі пункту 2 Протоколу оперативної наради під головуванням директора Департаменту технології перевезень та комерційної роботи від 10.10.2024 з розгляду результатів позапланової перевірки окремих питань щодо отримання в повному обсязі належних залізницям платежів по "Аукціонах з продажу послуг з використання вагонів власності AT "Укрзалізниця" на "ProZorro.Продажі", регіональною філією "Придніпровська залізниця" на адресу ТОВ "Транс-Груп" направлена претензія від 05.12.2024 №Д Придн-05/1351, на суму 214 005,84 грн з ПДВ, щодо надання згоди на стягнення коштів з особового рахунку ТОВ "Транс-Груп". Відповідь на претензію відповідач не надав.
За результатами проведеної перевірки на суму недобору 178 338,00 грн, яка підлягає стягненню з ТОВ "Транс-Груп", станцією Петропавлівка складений акт загальної форми ГУ-23 від 06.12.2024 №489. ПКОПД-Дніпро сформована накопичувальна картка ф. ФДУ-92 №06129101 на суму 178 338,00 грн без ПДВ, яка підписана директором ТОВ "Транс-Груп" із зауваженням щодо незгоди з нарахованою сумою.
Відмова відповідача здійснити оплату зазначеної суми стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення з відповідача на свою користь 214 005,84 грн заборгованості за користування власними вагонами перевізника.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив.
За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Так, збір за зберігання вантажу нараховано на підставі пункту 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила), яким, зокрема, передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах), у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Згідно з пунктом 9 Правил за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Водночас, як вірно встановлено місцевим господарським судом, ні ТОВ "АТ Каргілл", ні відповідач не мали власних потужностей для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів на власній території. Проводилось подання вагонів під навантаження окремими групами, згідно з умовами договору. Після навантаження кожна група вагонів виставлялась з під'їзної колії. Після навантаження вагонів власності перевізника з вантажем були оформлені відповідні накладні.
Відповідно до пункту 1 договору маршрутний поїзд - це вантажний поїзд, одночасно пред'явлений до перевезення замовником, який відповідає встановленій перевізником масі та/або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення/вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами.
Виходячи з вищезазначеного, умов договору, зокрема, додатку 1-4 "Умови організації накопичення вагонів", яка передбачає накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування для відправлення їх маршрутними поїздами між сторонами склались спеціальні правовідносини з перевезення вантажів, а саме: перевезення маршрутним потягом, який відповідає встановленій довжині та прямує на одну станцію призначення з накопиченням вагонів з вантажем на коліях загального користування з метою формування маршрутного поїзду встановленої довжини, накопичення вагонів проводилось за планом, який мав ознаку "маршрутний".
Оскільки ні ТОВ "АТ Каргілл", ні відповідач не мали власних потужностей для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів на власній території, а загальна кількість вагонів, які передаються на під'їзну колією однією групою, становить не більше 10 одиниць, відповідач скористався передбаченими договором відповідними можливостями.
Таким чином, з урахуванням приписів додатку №1-4 до договору у даному випадку метою відповідача було саме накопичення вагонів для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів.
Сама по собі процедура накопичення вагонів передбачає затримку окремих вагонів (порожніх та/або з вантажем) на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що залізниця надає свою згоду шляхом розробки та укладання з відповідачем договору (додаток 1-4).
Згідно з пунктом 2 Правил перевезення вантажів маршрутами відправника, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №565/6853, маршрутом відправника (далі - маршрут) вважається поїзд встановленої маси або довжини, сформований відправником, відповідно до Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 №411 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за №50/1854, та плану формування поїздів на залізничній під'їзній колії підприємства або за договором із залізницею - на коліях залізничної станції призначенням на одну станцію або з розпиленням на кількох станціях з обов'язковим зменшенням кількості його переробок на попутних технічних станціях.
Отже, між сторонами склались правовідносини що регулюють перевезення маршрутним поїздом.
Виходячи з приписів додатку №1-4 до договору, при перевезенні вантажу маршрутними відправками та відсутності можливості формувати маршрут на під'їзній колії, що належить відповідачу, навантажені вагони затримуються на коліях станції.
Правовідносини з "накопичення маршрутного поїзду з вантажем" мають невід'ємну складову - перебування/накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона перевізником (пункти 6, 7 додатку 1-4 до договору), а отже, вагони не могли бути відправлені не тому, що відсутні документи, а тому що не сформовано маршрутний потяг установленої довжини (до 50 вагонів). Вагони з маршрутного поїзду не можуть бути відправлені поки не буде сформований повний обсяг маршрутного поїзду (пункт 1.3 договору), більш того маршрутний поїзд може бути оформлений декількома перевізними документами.
Незалежно від обраного порядку оформлення накладної як то на весь маршрутний поїзд окремі вагони/групи вагонів зі складу маршрутного поїзду не будуть відправлені до повного формування маршрутного поїзду обумовленої довжини, що повністю відповідає умовам договору та нормативних актів.
В силу пунктів 6, 7 додатку 1-4 початком накопичення вагонів на станції відправлення є момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику, а часом закінчення накопичення на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником. Оскільки оформлення накладної на маршрут не могло відбутись до моменту накопичення (сформування) 50 вагонів (маршруту), то перебування вагонів на станції стало наслідком цілком законних дій обох сторін договору щодо накопичення маршрутного поїзда.
Таким чином, відповідачем дотримано умови договору та вказаних нормативних актів щодо оформлення маршрутного потягу кількома накладними з відомостями. При цьому, оформлення/не оформлення окремої накладної на кожну партію вагонів з маршрутного потягу, або одного документу на весь маршрутний потяг, жодним чином не впливає на відправлення маршрутного потягу до моменту формування (накопичення) складу установленої довжини у 50 вагонів з вантажем.
Більше того, Верховний Суд у постанові від 01.02.2024 у справі №915/305/22 дійшов таких висновків:
- "накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина відповідача. За таких обставин, колегія суддів зазначає, що пункти 8, 9 наведених Правил не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від позивача, а саме наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях позивача з метою формування маршрутного потягу, про що також було вказано відповідачем у зауваженнях до накопичувальних карток, які долучені позивачем до позову";
- "накопичення вагонів з вантажем (маршрут), у цьому випадку, відбувається в межах договірних відносин (є предметом послуги, за яку сплачується тариф), отже, не може кваліфікуватись як "матеріальна відповідальність" та не має такого елементу, як вина відправника";
- "за таких обставин, колегія суддів зазначає, що пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від позивача, а саме: наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях позивача з метою формування маршрутного потяга, про, що також вказував відповідач у зауваженнях до накопичувальних карток".
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від позивача, а саме: наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях позивача, з метою формування маршрутного поїзду, про, що також вказував відповідач у зауваженнях до накопичувальних карток.
Також місцевий господарський суд вірно зазначив, що оскільки спірні правовідносини врегульовані додатком до договору 1-4, який є невід'ємною частиною договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та визначає умови організації накопичених вагонів, не підлягає застосуванню і пункт 2.1.5 договору (згідно з яким "замовник зобов'язаний відшкодувати перевізнику витрати, пов'язані із затримкою вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, зокрема, через інші причини, що не залежать від перевізника. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання сум з внесеної передоплати за кодом платника"), на який посилається АТ "Укрзалізниця" в обґрунтування своїх доводів.
Таким чином враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що позивачем безпідставно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 214 005,84 грн плати за користування вагонами.
Складений акт загальної форми ГУ-23 не може беззаперечно вважатись документом, що засвідчує вину вантажовідправника стосовно затримки вагонів, оскільки за умовами пункту 8 додатку 1-4, час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23. В акті загальної форми вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (пункт 8 Правил користування вагонами та контейнерами).
За приписами частини 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Пунктом 1.3 договору визначено, що первинні документи - це документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, зокрема: перевізні документи, зведена відомість, накопичувальна картка, відомість плати за користування вагонами та контейнерами, подавання, забирання вагонів та маневрову роботи інші.
Відповідно до пункту 1.4 договору надання послуг за договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Пунктом 8 додатку 1-4 встановлено, що час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
Тобто, умовами договору, що регулює спеціальну послугу, сторонами узгоджено, що актом загальної форми ГУ-23 фіксується час перебування вагонів на коліях загального користування, що в свою чергу, є предметом послуги "накопичення вагонів з вантажем до 50 вагонів - маршрутний поїзд", оскільки вказаний акт відображає час, за який сплачується тариф. При цьому, у самих актах зазначено, що вагони простоюють в очікуванні накопичення маршруту та оформлення перевізного документу.
Згідно з пунктом 9.1 додатку 1-4 за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу", відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення).
Тобто, у даному випадку, акт загальної форми ГУ-23 призваний зафіксувати час, за який сплачується тариф з накопичення вагонів з вантажем установленої довжини (до 50 вагонів).
За таких обставин, затримка вагонів під час накопичення останніх для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як одностороннє порушення зобов'язань з боку відповідача, оскільки цілком відповідають умовам укладеного сторонами спеціального договору - додаток 1-4, який передбачає надання спеціальних послуг.
Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) в даному випадку відбувається в рамках договірних відносин (є предметом спеціальної послуги, за яку сплачується кореспондуючий тариф), отже не може кваліфікуватись як "матеріальна відповідальність" та не має такого елементу як "вина" відправника.
Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи позивача про те, що у даному випадку саме акт загальної форми ГУ-23 є підставою для матеріальної відповідальності відповідача, оскільки в умовах спірних спеціальних правовідносин, які виникли між сторонами, вказаний акт лише здійснює роль документування часу перебування вагонів на коліях перевізника в рамках додатку 1-4 та є підтвердженням надання спеціальної договірної послуги, а не належним доказом вини замовника, оскільки у даному випадку, у зв'язку із формуванням потягу, замовник не може передбачити період такого формування, тим більш, що останнім вивантаження продукції, яке врегульоване окремими строками не проводилось. Відповідно пункту 8 додатку 1-4 акти загальної форми ГУ-23 фіксують час початку та час закінчення накопичення вагонів, у відповідності до умов договору та додатку до нього.
За таких обставин позивач не довів суду наявність правових підстав для сплати відповідачем плати за користування вагонами.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає вірними висновки місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі №910/890/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга АТ "Укрзалізниця" задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі №910/890/25, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на АТ "Укрзалізниця".
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі №910/890/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі №910/890/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".
4. Матеріали справи №910/890/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов