вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" серпня 2025 р. Справа № 910/21845/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Владимиренко С.В.
розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 (суддя Джарти В.В.)
у справі № 910/21845/21 Господарського суду міста Києва
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"
про стягнення 104 618,04 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У грудні 2021 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (відповідач) про стягнення 104 618,04 грн, з яких 44 972,56 грн - заборгованість за спожиту від Публічного акціонерного товариства "Київенерго" теплову енергію до 01.05.2018, 8 679,70 грн - інфляційні втрати та 4 051,23 грн - 3 % річних; 40 294,83 грн - заборгованість за спожиту від Публічного акціонерного товариства "Київтеплоенерго" (з 01.05.2018) теплову енергію за період із жовтня 2018 року по жовтень 2021 року, 4 598,69 грн - інфляційні втрати та 2 021,03 грн - 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором/особовим рахунком № 1533506-01 в частині повної та своєчасної оплати отриманої теплової енергії за період із жовтня 2018 року по жовтень 2021 року, а також спожитої ним до 01.05.2018 теплової енергії.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі № 910/21845/21 позов задоволено частково та стягнуто з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" грошові кошти: 17 496,98 грн основного боргу за спожиту відповідачем від Публічного акціонерного товариства "Київенерго" теплову енергію до 01.05.2018, 3 699,88 грн інфляційної складової боргу, 1 573,29 грн 3 % річних, нарахованих на зазначену заборгованість, 40 294,83 грн основної заборгованості за спожиту відповідачем від Публічного акціонерного товариства "Київтеплоенерго" (з 01.05.2018) теплову енергію за період із жовтня 2018 року по жовтень 2021 року, 3 % річних у розмірі 2 021,03 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 4 598,69 грн, нарахованих на зазначену заборгованість, та 1 512,02 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що Публічне акціонерне товариство "Київенерго" впродовж 2016-2018 років здійснювало постачання теплової енергії до нежитлового приміщення житлового будинку за спірною адресою, яке приєднане до загальнобудинкової системи теплової мережі.
Факт постачання теплової енергії до житлового будинку підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону. Обсяг спожитої теплової енергії за спірний період підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії за період 2015-2019 років та обліковими картками.
За висновками суду, із суми основного боргу в розмірі 44 972,56 грн (за період із листопада 2015 року по квітень 2018 року) не підлягають задоволенню позовні вимоги за період із листопада 2015 року по лютий 2017 на суму 27 475,58 грн, у зв'язку з тим, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права поза межами встановленого строку позовної давності, а позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в розмірі 17 496,98 грн за спожиту відповідачем від Публічного акціонерного товариства "Київенерго" теплову енергію до 01.05.2018 та 40 294,83 грн за спожиту відповідачем від Публічного акціонерного товариства "Київтеплоенерго" (з 01.05.2018) теплову енергію за період із жовтня 2018 року по жовтень 2021 року підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі № 910/21845/21, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 8, 13, 19 Конституції України, ст. 15, 16, 177, 319, 382, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 1, 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 11, 74, 76, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про стягнення грошових коштів.
Зокрема, скаржник зазначає, що договірних зобов'язань між сторонами не виникло, рахунки на оплату позивачем не виставлялись. У справі відсутні документи про фіксування параметрів споживання у спірний період, що підтверджує відсутність споживання послуг позивача за 95 днів, на які нараховано борг та пред'явлено до стягнення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі № 910/21845/21; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 13.06.2025.
Позиції учасників справи
Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що відповідачем не виконано вимоги чинного законодавства на час передачі йому на праві господарського відання спірної будівлі - не укладено відповідні договори з виробниками, виконавцями в порядку, встановленому Законом України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема на постачання теплової енергії. Відповідач свої зобов'язання з оплати отриманої ним теплової енергії у спірний період не виконав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".
Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" видано ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії.
Таким чином, з 01.05.2018 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" здійснює постачання теплової енергії.
Згідно з підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 статуту позивача предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.
11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" як кредитором та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" як новим кредитором укладено договір № 601-18 про відступлення права вимоги (цесії) (далі - Договір цесії), за умовами якого кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (далі - споживачі) щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії.
Згідно з підп. 3.4.2 п. 3.4 Договору цесії новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у додатку № 1, сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим Договором.
Пунктом 1.3 Договору цесії передбачено, що кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка (штраф, пеня), 3 % річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього Договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього Договору у зв'язку з неналежним виконання споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у додатку № 1 до цього Договору.
Додатком № 1 до Договору цесії визначено, що позивач набув право вимоги до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" щодо заборгованості за спожиту до 01.05.2018 теплову енергію за особовим рахунком № 1533506-01 у розмірі 44 972,56 грн, яка станом на момент звернення до суду з даним позовом не змінилася, що підтверджується довідками про стан розрахунків за спожиту теплоенергію до 01.05.2018.
Листом від 08.04.2019 № 1/5-1533506-01 позивач повідомив відповідача про укладення договору про відступлення права вимоги від 11.10.2018 № 601-18, за яким Публічним акціонерним товариством "Київенерго" передано, а позивачем набуто право вимоги щодо заборгованості в розмірі 44 972,56 грн за спожиту відповідачем до 01.05.2018 теплову енергію. та просив сплатити її в 20-денний строк із дня отримання цього листа.
Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на цей лист відповіді не надало та заборгованість не погасило.
Відповідно до Розпорядження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 30.12.2016 № 801 нежитлові приміщення загальною площею 257,80 кв.м за адресою: вулиця Костьольна, 10 (зокрема і площею 70,50 кв.м), закріплені за відповідачем на праві господарського відання (пункт 512 додатку 1 до Розпорядження), про що Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" повідомило позивача листом від 10.11.2022 № 45-1787.
Листом від 17.11.2021 № 30/5/4/17970 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу щодо сплати заборгованості за спожиту теплову енергію, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 17.11.2021.
Проте, відповідач на зазначену вимогу відповіді не надав, що і стало підставою для звернення Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" з позовом у даній справі.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що позивачем не підтверджено належними доказами здійснення теплопостачання у спірні періоди, оскільки з наданих доказів не можливо ідентифікувати об'єкт, якому надавалася послуга з теплопостачання, його опалювальну площу, місцезнаходження тощо. Також відповідач посилався на відсутність договірних відносин між сторонами.
Крім того, відповідач подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності за вимогами Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" у даній справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Частиною першою статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Приписами частини шостої статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (№ 2189-VIII від 09.11.2017) визначено, що індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Якщо за особою на праві господарського відання закріплене нежитлове приміщення, ця особа має права та обов'язки власника такого майна, але з обмеженою можливістю розпоряджання. Відповідно, у розумінні Закону "Про житлово-комунальні послуги" (№ 2189-VIII від 09.11.2017), зазначена особа є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 910/103/22.
Індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (пункт 5 частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Як передбачено частиною першою статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказана позиція є усталеною та викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16, Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 303/7554/16-ц, від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16, від 25.09.2019 у справі № 522/401/15-ц, від 10.12.2018 у справі № 638/11034/15-ц та від 26.04.2018 у справі № 904/6293/17.
Рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" передано Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" житловий фонд, який був переданий до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Відповідно до Розпорядження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 30.12.2016 № 801 нежитлові приміщення загальною площею 257,80 кв.м за адресою: вулиця Костьольна, 10 (зокрема і площею 70,50 кв.м), закріплені за відповідачем на праві господарського відання (пункт 512 додатку 1 до Розпорядження), про що Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" повідомило позивача листом від 10.11.2022 № 45-1787.
При цьому судом обґрунтовано враховано, що будинок по вулиці Костьольна, 10 у місті Києві оснащений єдиною загальнобудинковою системою опалення. Нежитлові приміщення, розташовані у житловому будинку за вказаною адресою, мають спільну інженерну мережу з централізованого опалення, у зв'язку із чим технічна можливість непоставлення теплової енергії відповідачу у позивача відсутня.
Нарахування за надані послуги теплопостачання здійснювалося на підставі відомостей споживання та діючих у період споживання тарифів.
Обсяг спожитої відповідачем теплової енергії в ГКал, а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображені в облікових картках споживача за його обліковим записом № 1533506-01.
Отримання відповідачем послуг теплопостачання підтверджується, зокрема, корінцями нарядів на включення та відключення об'єкта теплоспоживання, в яких зазначено Комунальне підприємство "ЦОС Шевченківського району"; відомостями обліку спожитої теплової енергії, що підтверджує обсяги споживання теплової енергії; обліковими картками (помісячно), що підтверджують порядок нарахування, враховуючи обсяг спожитої теплової енергії відповідачем (як частки опалювальної площі будівлі), кількість діб/годин роботи (споживання) та її вартість.
При цьому судом слушно зауважено, що на підставі виданих корінців нарядів підключається весь будинок за вказаною адресою в цілому, на окрему частину нежитлового приміщення корінці нарядів не видаються. А тому споживачем у корінцях нарядів зазначається обслуговуюча організація, яка здійснює комплексне обслуговування всього житлового будинку в цілому за певною адресою. Саме тому в корінцях нарядів зазначена інформація стосовно Комунального підприємства "ЦОС Шевченківського району", що, в свою чергу, спростовує зворотні доводи відповідача, які не ґрунтуються на вимогах закону.
З огляду на зазначене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем доведено факт включення та відключення будинку в період опалювального сезону за спірні періоди, та факт підключення/відключення до/від постачання теплової енергії всього будинку.
При цьому судом правильно враховано правову позицію Верховного Суду щодо питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі-продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15 та від 03.09.2020 у справі № 910/17662/19).
У частині заперечень відповідача про відсутність договору з позивачем, судом обґрунтовано враховано те, що відповідно до пунктів 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, які були чинними до 01.05.2022, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Однак, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж була встановлена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4, який був чинний до 17.09.2019.
Із 17.09.2019 набрав чинності Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, який затверджено Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 № 169.
Разом із тим, як встановлено судом, відповідачем під час розгляду справи не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження відключення від теплопостачання будинку, розташованого по вулиці Костьольній, 10 у місті Києві, а відтак, відповідачем не спростовано належними, допустимими та достовірними доказами відомостей щодо обсягів отриманої теплової енергії, нарахування боргу, а також не надано доказів здійснення оплати останньої.
Згідно з пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (які діяли у спірний період), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
З огляду на те, що у спірний період відповідач фактично споживав житлово-комунальні послуги (централізоване опалення) без укладання письмового договору про надання житлово-комунальних послуг, з урахуванням положень наведених Правил, відповідач повинен був здійснювати оплату за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяця (в строки, визначені законом).
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за період з листопада 2015 року по жовтень 2021 року з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.
При цьому відповідачем подано до суду першої інстанції заяву щодо застосування строків позовної давності.
Як встановлено судом, позовну заяву було подано до суду 30.12.2021, що підтверджується відміткою канцелярії суду про її прийняття.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відтак, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
За статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до пункту 12 Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
11.03.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою установив з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України карантин. У подальшому постановами Кабінету Міністрів України строк дії карантину на всій території України неодноразово продовжувався та станом на час звернення до суду з позовною заявою не закінчився.
З урахуванням викладеного, судом правильно визначено, що позовна давність щодо заборгованості, яка виникла за період із листопада 2015 року по лютий 2017 року, була пропущена ще до початку дії карантину.
Таким чином, вмотивованим є висновок суду, що із суми основного боргу в розмірі 44 972,56 грн (за період із листопада 2015 року по квітень 2018 року) не підлягають задоволенню позовні вимоги за період із листопада 2015 року по лютий 2017 року на суму 27 475,58 грн у зв'язку з тим, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права поза межами встановленої позовної давності, а позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в розмірі 17 496,98 грн за спожиту відповідачем від Публічного акціонерного товариства "Київенерго" теплову енергію до 01.05.2018 та 40 294,83 грн за спожиту відповідачем від Публічного акціонерного товариства "Київтеплоенерго" (з 01.05.2018) теплову енергію за період із жовтня 2018 року по жовтень 2021 року підлягають задоволенню з урахуванням нарахованих на ці суми інфляційних втрат та 3 % річних.
Так само правомірно з урахуванням ст. 126, 129 ГПК України судом проведено розподіл судових витрат.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі № 910/21845/21 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву, а також перебуванням суддів Демидової А.М., Ходаківської І.П., Владимиренко С.В. з 07.07.2025 по 25.07.2025 (включно) у відпустці, повна постанова складена та підписана - 04.08.2025.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
С.В. Владимиренко