06 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 545/3968/23
провадження № 61-9289ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Пархоменка П. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 13 березня 2024 року, додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 березня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2024 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
1. 21 липня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач)подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 13 березня 2024 року, додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 березня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2024 року у цивільній справі № 545/3968/23.
2. Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
І. Щодо строку на касаційне оскарження
3. Згідно з частиною першою статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
4. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними (частина перша статті 127 ЦПК).
5. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК).
6. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу (частина третя статті 390 ЦПК).
7. До касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності (пункт 2 частини четвертої статті 392 ЦПК).
8. Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 272 ЦПК за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
9. Касаційна скарга подана до суду касаційної інстанції з пропуском строку на касаційне оскарження.
10. У постанові Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2024 року зазначено, що повний текст постанови виготовлено 30 липня 2024 року, отже останній тридцятий день на касаційне оскарження припадає на 29 серпня
2024 року (четвер).
11. Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2024 року надіслана судом
31 липня 2024 року, зареєстрована - 01 серпня 2024 року, забезпечено надання загального доступу - 02 серпня 2024 року.
12. Разом з касаційною скаргою позивач подав клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги та зазначив, що повний текст постанови отримано засобами поштового зв'язку 27 серпня 2024 року, а тому вперше касаційну скаргу він подав без пропуску строку 25 вересня 2024 року. Зазначає, що вже тричі звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами на вказані судові рішення, проте щоразу вони були повернуті йому у зв'язку з невиконанням ухвал про залишення касаційної скарги без руху.
13. Верховний Суд звертає увагу позивача, що у постанові Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2024 року зазначено, що «У суді апеляційної інстанції позивач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали, наполягаючи на її задоволенні».
14. Отже, позивач та його представник адвокат Лазоренко Ю. М. були присутні в судовому засіданні 30 липня 2024 року та їм достеменно було відомо про наявність та зміст оскаржуваного рішення.
15. Позивач та його представник повинні були цікавитися рухом справи, оскільки суд апеляційної інстанції розглядав справу за апеляційними скаргами позивача, які подані його представником, а згідно з частиною першою статті 44 ЦПК учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
16. Учасник судового процесу зобов'язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
17. У постанові Верховного Суду від 04 листопада 2024 року у справі № 405/4689/19 (провадження № 61-1979ск24) зазначено, що особою, не повідомленою про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої відкрито провадження.
18. Крім того, 21 серпня 2025 року позивач четвертий раз подав касаційну скаргу на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 13 березня 2024 року, додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 березня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2024 року, проте не обґрунтував, чому попередні касаційні скарги були подані ним з порушенням вимог, передбачених статтею 392 ЦПК щодо форми та змісту касаційної скарги, і чому такі вимоги не були ним виконані.
19. Позивачем не зазначено конкретних обставин та поважних причин, що завадили йому вчасно подати касаційну скаргу.
20. Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК та надати особі строк для вказання поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень та подання відповідних доказів.
21. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
ІІ. Щодо підстав касаційного оскарження
22. У відповідності до частини другої статті 389 ЦПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
23. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК, як на підставу касаційного оскарження, відповідачу необхідно зазначити: 1) норму матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання відповідача є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку відповідача відповідна норма повинна застосовуватися.
24. За змістом наведених приписів, особа, яка подає касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після його перегляду апеляційним судом та/або на постанову апеляційного суду, має у касаційній скарзі достатньо чітко вказати одну чи більше підстав касаційного оскарження (із зазначених вище чотирьох), а також обґрунтувати таку підставу (такі підстави).
25. У касаційній скарзі є посилання на постанови Верховного Суду, на які посилався суд апеляційної інстанції, але позивач вважає, що дані постанови не є подібними за правовідносинами. Крім того є цитування інших постанов Верховного Суду. Проте цитування змісту постанов Верховного Суду не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції як підстава касаційного оскарження, оскільки позивач не конкретизує, який саме висновок щодо застосування норми права, застосованої апеляційним судом, та в яких подібних правовідносинах не було враховано в оскаржуваних судових рішеннях, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
26. Враховуючи викладене, позивач повинен чітко зазначити підстави касаційного оскарження та навести відповідне обґрунтування з посиланням на конкретні пункти частини другої статті 389 ЦПК.
27. Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК), в окремих випадках не підтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК).
ІІІ. Недоліки, які необхідно усунути
28. Таким чином недоліки касаційної скарги позивачем мають бути усунені шляхомподання до Верховного Суду:
1) клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з обґрунтуванням поважних причин пропуску такого строку та подання відповідних доказів;
2) уточненої касаційної скарги із зазначенням в ній підстави (підстав) касаційного оскарження, передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК, з урахуванням роз'яснень, викладених в цій ухвалі.
У разі подання вказаних документів через підсистему «Електронний Суд» особи, що подають касаційну скаргу, мають надати докази їх надсилання іншим учасникам справи до зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» або листом з описом вкладення.
У разі ж їх подання засобами поштового зв'язку, їхні копії мають бути надані відповідно до кількості учасників справи.
29. Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
30. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (речення перше абзацу першого частини другої статті 185 ЦПК). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (речення друге частини третьої статті 185 ЦПК).
31. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу (абзац другий частини третьої статті 393 ЦПК).
32. Питання про відкриття касаційного провадження або про відмову у відкритті касаційного провадження буде вирішено колегією суддів після усунення недоліків касаційної скарги та її оформлення відповідно до вимог статті 392 ЦПК.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК, Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 13 березня 2024 року, додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області
від 26 березня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду
від 30 липня 2024 рокуу цивільній справі № 545/3968/23 залишити без руху.
2. Запропонувати ОСОБА_1 в строк протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали привести касаційну скаргу у відповідність з вимогами статті 392 Цивільного процесуального кодексу України шляхом усунення вищевказаних недоліків.
3. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала, або буде відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя П. І. Пархоменко