Постанова
Іменем України
9 липня 2025 року
м. Київ
Справа № 489/4939/23
Провадження № 61-3506св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є:
позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач), інтереси якого представляє адвокат Бутирін Ярослав Ярославович (далі - адвокат),
відповідач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - банк),
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 (далі - третя особа),
про стягнення коштів
за касаційною скаргою позивача на рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 10 січня 2024 року, яке ухвалила суддя Микульшина Г. А., та постанову Миколаївського апеляційного суду від 4 березня 2024 року, яку ухвалила колегія суддів у складі Серебрякової Т. В., Коломієць В. В., Самчишиної Н. В.
(1) Вступ
1. Позивач відкрив у банку пенсійний рахунок. З цього рахунку невідомий тричі переказав кошти на картку третьої особи. Позивач телефоном одразу повідомив банк про ці перекази. Він також звернувся до банку з вимогою про надання інформації щодо вказаної події та просив повернути викрадені кошти. Однак банк відповідь не надав, кошти не повернув. Оскільки банк дозволив використання картки позивача без його фізичної участі або електронної ідентифікації, позивач зазнав значних майнових втрат. Тому звернувся до суду з вимогою стягнути з банку втрачені кошти.
2. Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Вказали, що позивач сприяв невідомій особі у незаконному переказі коштів, бо повідомив їй чотири останні цифри номера його банківської картки, після чого отримав дзвінок із кодом для зміни персональних даних; інформація, яку надав позивач, є достатньою для отримання доступу до його рахунків.
3. Позивач не погодився з висновком судів попередніх інстанцій. У касаційній скарзі зазначив, що суди не встановили фактів розголошення позивачем чи сприяння розголошенню CVV-коду, терміну дії картки у поєднанні зїї номером, ПІН-коду до неї або одноразового СМС-коду. Тому вважав, що списані кошти банк має повернути на рахунок позивача.
4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав з'ясувати, чи є підстави стягнути з банку кошти, списані з рахунку позивача внаслідок шахрайських дій і повідомлення ним телефоном чотирьох останніх цифр банківської картки незнайомцеві. Виснував, що повідомлена позивачем невідомій особі інформація про чотири останні цифри такої картки не могла бути підставою для списання коштів. Надання такої інформації не можна вважати сприянням у незаконному переказі коштів. Суди попередніх інстанцій не встановили, що позивач розголосив або сприяв розголошенню CVV-коду, строку дії картки у поєднанні з її номером, ПІН-коду до неї або одноразового СМС-коду. Тому оскаржені судові рішення Верховний Суд скасував й ухвалив нове - про задоволення позову.
(2) Зміст позовної заяви
5. У серпні 2023 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, у якій просив стягнути з банку 63 500,00 грн. Мотивував так:
5.1. Сторони уклали договір про відкриття банком для позивача пенсійного карткового рахунку № НОМЕР_1 .
5.2. 12 червня 2023 року позивач отримав на свій телефон повідомлення про те, що з його рахунку зняли 63 500,00 грн. Проте він ці кошти не перераховував, не сприяв втраті або незаконному використанню ПІН-коду до банківської картки чи іншої інформації, яка дає можливість здійснювати платіжні операції. Того ж дня за зверненням позивача банк деактивував ту картку, а згодом видав нову.
5.3. 13 червня 2023 року позивач звернувся з письмовою вимогою до банку, на яку досі не отримав відповідь, про надання інформації щодо події, а також просив повернути викрадені з картки кошти.
5.4. Надалі він звернувся із заявою про відкриття кримінального провадження за фактом незаконного заволодіння коштами.
5.5. Банк не виконав договірні зобов'язання щодо збереження коштів позивача та дозволив використати банківську картку останнього без фізичної участі або електронної ідентифікації.
(3) Зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
6. 10 січня 2024 року Ленінський районний суд міста Миколаєва ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову. Мотивував так:
6.1. У матеріалах справи є докази того, що позивач повідомив останні чотири цифри номера його банківської картки невідомій особі, яка зазначила, що до цієї картки відбудеться зміна ПІН-коду. Потім позивач особисто підтвердив у телефонній розмові з працівником контакт-центру банку, що він отримав дзвінок на його фінансовий номер телефону з кодом для зміни персональних даних. Це підтверджує аудіозапис розмови, долучений до матеріалів справи.
6.2. Доводи представника позивача про те, що відомостей, які повідомив останній, недостатньо для ініціювання платіжної операції, не заслуговують на увагу. Надана позивачем інформація і відповідь на дзвінок на його фінансовий номер телефону щодо зміни персональних даних дозволила сторонній особі отримати достатньо даних, необхідних для переказів коштів із рахунку позивача.
6.3. Після переказу коштів з його рахунку на інший він звернувся до банку з відповідним повідомленням, і банк заблокував картку позивача. Проте такі дії він вчинив після списання коштів. Тому немає підстав для задоволення позову (див. близький за змістом висновок у постанові Верховного Суду від 25 липня 2022 року у справі № 577/2701/20).
7. 4 березня 2024 року Миколаївський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції. Мотивував так:
7.1. Згідно з договором комплексного банківського обслуговування позивач персонально відповідає за зберігання і нерозголошення третім особам авторизаційних та ідентифікаційних даних при роботі дистанційного банківського обслуговування, компрометацію ідентифікаційних / авторизаційних даних за допомогою вірусів і програм-шпигунів на персональному програмному забезпеченні позивача як клієнта. Банк не несе відповідальності за операції з картковим рахунком позивача при розголошенні третім особам авторизаційних та ідентифікаційних даних, відсутності сертифікованого антивірусного забезпечення.
7.2. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій за відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (див. постанови Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, від 6 вересня 2023 року у справі № 686/30030/21).
7.3. Позивач не надав докази того, що він повідомив банк про втрату електронного платіжного засобу та / або про певні платіжні операції, які він не здійснював, до здійснення 12 червня 2023 року спірних операцій. Тому неможливо покласти на банк ризики збитків клієнта від здійснення таких операцій і відповідальність за них.
7.4. Згідно із записом телефонної розмови позивача із контакт-центром банку він повідомив працівника банку про те, що перед надходженням на його телефон SMS-повідомлень про зняття коштів, він спілкувався з невідомою особою та повідомив їй останні чотири цифри банківської картки. На запитання працівника банку, чи був після цього дзвінок із кодом для зміни персональних даних, позивач відповів, що був. Після цього працівник банку повідомив позивача про те, що той розголосив невідомому інформацію, яка є достатньою для отримання доступу до банківського рахунку.
7.5. Вказане спростовує доводи позивача про фактичну відсутність доказів того, що саме позивач своїми діями розголосив або сприяв розголошенню інформації, яка дозволяла ініціювати платіжні операції з карткового рахунку.
7.6. Позивач мав обов'язок не розголошувати (не розкривати) інформацію за банківським рахунком, паролі, ПІН-коди, CVV-коди, повідомляти банк у разі втрати, викрадення платіжної картки та у разі розголошення вказаних реквізитів чи інформації (див. постанову Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15-ц).
7.7. Інформацію для доступу до банківської картки позивач надав невстановленій особі добровільно, тобто розголосив її, внаслідок чого вона отримала можливість ініціювати платіжні операції. Відсутні підстави вважати, що зняття коштів з рахунку позивача відбулося з вини банку.
(4) Провадження у суді касаційної інстанції
8. 11 березня 2024 року адвокат в інтересах позивача сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу, у якій просив скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про задоволення позову.
9. 20 травня Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали.
10. 31 травня 2024 року позивач подав заяву про усунення недоліків касаційної скарги.
11. 27 серпня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судупостановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребував справу із суду першої інстанції. Верховний Суд вказав, що позивач, який є учасником бойових дій, пояснив, чому справа щодо зникнення з його карткового рахунку коштів, які є джерелом його існування, має для нього виняткове значення; тому є підстави для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
12. 29 травня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів та залишив без розгляду відзив банку.
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
13. Позивач мотивував касаційну скаргу так:
13.1. Суди попередніх інстанції в оскаржених судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 521/20764/20 і від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22. Згідно з цим висновком, не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, помилково вважати відповідальним власника рахунку; хибними є висновки судів про те, що слід відмовити у задоволенні позову, бо операції зі зняття коштів з банківської картки супроводжувались введенням правильного ПІН-коду вказаної картки, а умови договору передбачали обов'язок не розголошувати цей код; такі висновки судів не означають, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
13.2. Банк має довести, що позивач саме своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті або незаконному використанню інформації; вказана інформація має бути не будь-яка, а саме та, що дає змогу ініціювати платіжні операції. Суди попередніх інстанцій не встановили, що позивач розголосив або сприяв розголошенню CVV-коду, строку дії картки у поєднанні зїї номером, ПІН-коду до неї або одноразового СМС-коду.
13.3. Справа має виняткове значення для позивача, який є дитиною війни, особою похилого віку, учасником бойових дій, у якого з карткового рахунку викрали пенсію.
(2) Позиції інших учасників справи
14. Банк подав відзив на касаційну скаргупозивача. Цей відзив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 29 травня 2025 року залишив без розгляду.
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
15. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 27 серпня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача у малозначній справі на підставах, визначених у пунктах 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
16. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
17. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(2.1) Чи є підстави стягнути з банку кошти, списані з рахунку позивача внаслідок шахрайських дій і повідомлення ним телефоном чотирьох останніх цифр банківської картки незнайомцеві?
18. Позивач зазначав, що відкрив у банку пенсійний рахунок. З цього рахунку невідома особа несанкціоновано зняла кошти. Позивач одразу повідомив про цю подію банк. Стосовно неї він також звернувся до банку з письмовою вимогою про надання інформації, а також просив повернути викрадені з картки кошти. Але жодної відповіді від банку не отримав; кошти йому не повернули. Позивач стверджував, що використання його банківської картки банк дозволив без фізичної участі позивача або електронної ідентифікації останньої, внаслідок чого він зазнав значних майнових втрат. Тому просив суд стягнути з банку списані з банківського рахунку кошти.
19. Суди обох інстанцій відмовили у задоволенні позову. Виснували, що позивач сприяв невідомій особі у вчиненні шахрайських дій, бо повідомив їй чотири останні цифри його банківської картки, а опісля отримав дзвінок із кодом для зміни персональних даних. На думку судів, вказаної інформації було достатньо для отримання доступу до рахунку позивача. Він не погодився з висновками судів. Наголосив, що вони не встановили факти розголошення чи сприяння розголошенню CVV-коду, строку дії картки у поєднанні зїї номером, персонального ідентифікаційного номера (ПІН-коду) до неї або одноразового СМС-коду. Тому безпідставно відмовили у задоволенні позову.
20. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з аргументами позивача. Вважає, що повідомлення позивачем невідомій особі телефоном чотирьох останніх цифр банківської картки не можна кваліфікувати як сприяння у вчиненні шахрайських дій, нівелюючи тим самим статус потерпілого.
21. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
22. За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (частина перша статті 1066 ЦК України).
23. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
24. У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (стаття 1073 ЦК України).
25. Банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, які він не виконував або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та за необхідності відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Користувача не можна притягнути до відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб був використаний без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Без установлення обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, немає підстав вважати користувача винним.
Помилково вважати, що якщо операції зі зняття з платіжної картки користувача коштів супроводжувались правильним введенням ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору передбачений обов'язок позивача щодо нерозголошення такого коду, то це виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми. Зазначені дії позивача не означають те, що він саме своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (див. постанову Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15).
26. Саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. За недоведеності обставин, які безспірно означають те, що користувач власними діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно вважати відсутньою вину користувача у перерахуванні чи отриманні спірних коштів.
Сам по собі факт коректного введення вихідних даних для ініціювання такої банківської операції як списання коштів з рахунку користувача не може достовірно підтверджувати те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. За відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення слід тлумачити переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 лютого 2018 року у справі № 552/2819/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, від 11 вересня 2024 року у справі № 753/12781/23).
27. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:
27.1. 17 вересня 2007 року банк уклав із позивачем договір № 375/4341 про відкриття фізичній особі карткового рахунку та здійснення його розрахунково-касового обслуговування за дебетово-кредитною схемою (а. с. 4 - 6).
27.2. Позивач отримав від банку додаткові послуги, встановивши на власні технічні пристрої додатки / застосунки дистанційного банківського обслуговування. За даними програмного забезпечення банку з 27 березня 2017 року позивач використовував додаток WebBanking «Ощад 24/7».
27.3. 7 лютого 2020 року позивач повідомив банк про номер телефону, який слід вважати його фінансовим номером і використовувати для ідентифікації клієнта (позивача), а також для надання сервісів через Контакт-центр банку, в тому числі послугу SMS-інформування.
27.4. Із 22 лютого 2022 року позивач почав використовувати на його мобільному пристрої попередню версію мобільного додатку «Ощад 24/7».
27.5. Із 5 серпня 2022 року позивач використовував на його мобільному пристрої новий мобільний додаток «Ощад 24/7» (Flumo).
27.6. 12 червня 2023 року о 13:22:05 год відбулась реєстрація у мобільному додатку з допомогою одноразового паролю, який банк відправив о 13:18:19 год на фінансовий номер позивача. Надалі з рахунку позивача за допомогою системи дистанційного банківського обслуговування «Ощад 24/7» відбулись операції з переказу коштів на картку іншого банку.
27.7. 13 червня 2023 року позивач звернувся до керуючого ТВБВ № 10014/0174 із заявою, в якій просив повернути йому 63 500,00 грн, які були без його згоди переказані на картку іншого банку (а. с. 8).
27.8. 12 липня 2023 року позивач звернувся із заявою до начальника управління захисту прав споживачів фінансових послуг Національного банку України, в якій просив: (1) визнати дії та бездіяльність банку злочинними і такими, що порушили його права як споживача фінансово-банківських послуг; (2) зобов'язати банк дотримувати вимог законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України з питань захисту прав споживачів фінансових послуг; (3) зобов'язати банк протягом трьох банківських днів відшкодувати шкоду/збитки, завданні внаслідок неналежного виконання обов'язків зі збереження коштів позивача (а. с. 9).
27.9. Листом від 14 липня 2023 року № 112.14-25/2925/2023/с банк відповів позивачеві на його звернення. Повідомив, що встановив такі операції з картковим рахунком позивача 12 червня 2023 року в мобільному додатку: о 13:24 год перераховані 29 500,00 грн, о 13:25 год - 29 500,00 грн, о 13:25 год- 4 500,00 грн. Крім того, 12 червня 2023 року о 13:22:05 год відбулась нова реєстрація в мобільному додатку за допомогою одноразового паролю, надісланого на фінансовий мобільний номер позивача. Далі всі перекази та списання з картки відбувалися у новому мобільному додатку. Банк сповістив позивача про відсутність підстав для повернення йому коштів і запропонував звернутись до правоохоронних органів (а. с. 10).
27.10. Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у провадженні Вознесенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області є кримінальне провадження № 12023152190000623 за заявою позивача від 13 червня 2023 року про те, що 12 червня 2023 року з 13:24 до 13:25 невідома особа невстановленим шляхом викрала з карткового рахунку позивача у банку 63 500,00 грн шляхом трьох транзакцій, переказавши кошти на картковий рахунок невідомої особи в іншому банку, чим спричинила позивачеві збитки (а. с. 11).
27.11. На виконання ухвали Ленінського районного суду міста Миколаєва від 28 вересня 2023 року Акціонерне товариство «ОТП Банк» надало відповідь, в якій повідомило про перекази 12 червня 2023 року з 13:00 до 14:00 на картку третьої особи, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29 500,00 грн, 29 500,00 грн і 4 500,00 грн (а. с. 99-100).
28. Позивач стверджував, що за відсутності його волевиявлення банк списав із карткового рахунку трьома переказами 63 500,00 грн, хоча позивач ці операції не ініціював. У день здійснення таких переказів йому зателефонував працівник банку, якому позивач повідомив чотири останні цифри його банківської картки, після чого з банківського рахунку зникли 63 500,00 грн. Позивач невідкладно повідомив банк про цю подію, але той кошти не повернув.
29. Відмовляючи у задоволенні позову, суди вважали, що позивач сприяв несанкціонованому списанню коштів із його банківського рахунку, бо повідомив невідомій особі чотири останні цифри його платіжної картки; вини банку у цих переказах немає, тому немає підстав для стягнення коштів на користь позивача.
30. Колегія суддів вважає, що за обставин цієї справи, які встановили суди попередніх інстанцій, не можна погодитися з відмовою у задоволенні позову. Суди не встановили, що перекази коштів із банківського рахунку позивача відбулися за його розпорядженням, що позивач розголосив або сприяв розголошенню CVV-коду, строку дії платіжної картки у поєднанні зїї номером, ПІН-коду до неї або одноразового СМС-коду. Так само не встановили, що у день списання коштів із банківського рахунку позивача реєстрація у мобільному додатку з допомогою одноразового паролю, який надіслав банк, відбулася саме на мобільному терміналі чи іншому пристрої позивача.
31. Виявивши безпідставні перекази, позивач одразу повідомив про це банк, а після того ініціював кримінальне провадження. Суди попередніх інстанцій не врахували, що саме банк мав безспірно довести, що позивач його діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції.
32. Верховний Суд зауважує, що повідомлення позивачем чотирьох останніх цифр банківської картки у телефонній розмові незнайомцю, який про це попросив, не можна кваліфікувати як сприяння у вчиненні шахрайства. Надання такої інформації внаслідок обману, після чого відбулося заволодіння коштами позивача, не є формою сприяння останнім у вчиненні шахрайських дій, спрямованих на несанкціоноване зняття коштів із банківського рахунку. Так само не підтверджує таке сприяння повідомлення банком коду для зміни персональних даних. Тому помилковим є висновок про сприяння позивачем поширенню інформації, яка надала змогу ініціювати платіжні операції, а також утраті коштів із його банківського рахунку.
33. Суди не звернули увагу на те, що у разі недоведеності обставин, які безспірно підтверджують, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, вини цього користувача у перерахуванні коштів немає. Тому необґрунтованою є відмова йому у задоволенні позову про стягнення з банку втрачених коштів.
(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(3.1) Щодо суті касаційної скарги
34. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).
35. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини перша, третя статті 412 ЦПК України).
36. З огляду на висновки цієї постанови щодо застосування норм матеріального права рішення та постанову судів попередніх інстанцій слід скасувати й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
(3.2) Щодо судових витрат
37. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
38. Ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Такий мінімум згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» із 1 січня 2023 року становив 2 684,00 грн.
39. За подання позивачем до суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становила 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а за подання касаційної скарги - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми (підпункти 6 і 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на час подання вказаних скарг позивачем).
40. З огляду на ці приписи позивач мав би сплатити за подання позовної заяви 1 073,60 грн (2 684,00 грн х 0,4) судового збору, апеляційної скарги - 1 610,40 грн (2 684,00 грн х 0,4 х 150 %), касаційної скарги - 2 147,20 грн (2 684,00 грн х 0,4 х 200 %).
41. Суди першої й апеляційної інстанцій звільнили позивача від сплати судового збору. За подання касаційної скарги він сплатив 2 147,20 грн. Тому із урахуванням результату розгляду цієї скарги з банку слід стягнути у дохід держави за розгляд справи у судах попередніх інстанцій 2 684,00 грн судового збору (1 073,60 грн + 1 610,40 грн) та на користь позивача за розгляд справи у суді касаційної інстанції - 2 147,20 грн.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 10 січня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 4 березня 2024 року скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (адреса місцезнаходження: вул. Госпітальна, 12-Г, м. Київ, 01001; код у ЄДР: 00032129) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) 63 500,00 грн (шістдесят три тисячі п'ятсот гривень 00 коп.).
4. Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (адреса місцезнаходження: вул. Госпітальна, 12-Г, м. Київ, 01001 код у ЄДР: 00032129):
- у дохід Державного бюджету України - 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) судового збору;
- на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) 2 147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 коп.) судового збору.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко