30 липня 2025 року
м. Київ
справа № 546/262/16-ц
провадження № 61-2343св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Пістряком Максимом Сергійовичем, на ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 25 травня 2023 року у складі судді Романенко О. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 січня 2025 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заяв
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2019 року у справі № 546/262/16-ц за нововиявленими обставинами.
Заява мотивована тим, що рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2019 року у справі № 546/262/16-ц у задоволенні його позову до фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором поставки відмовлено за необґрунтованістю.
Скасовано заходи забезпечення позову у виді арешту майна, належного
ОСОБА_2 , а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху № 1,2 та 2-го поверху № 19-31 в літ «Г-2», загальною площею 319,6 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю, СТО з мийкою, шиномонтаж літ «В», адміністративну будівлю з вбудованим приміщенням кафе літ «Т», розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 107,5 кв. м, та автомобілі LEXUS LX 470 та CHRYSLER 300C, накладений ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 17 серпня 2016 року (справа № 546/262/16-ц, провадження №2-з/546/2/16), з дня набрання цим рішенням законної сили.
Суд у рішенні вказав, що належним способом захисту порушеного права має бути позов до первісного кредитора - ТОВ «ЛБЛ» про відшкодування збитків.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 січня 2020 року його апеляційну скаргу залишено без задоволення.
Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області
від 07 листопада 2019 року залишено без змін.
Зазначав, що постановою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 640/13376/15-ц скасовано постанову Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Предметом позовних вимог у справах № 640/13376/15-ц та № 546/262/16-ц є одні і ті самі договори поставки: від 26 січня 2012 року № 26/01-1 та від 01 червня 2012 року № 01/06-2.
Зазначав, що через скасування Верховним Судом постанови Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року у справі № 640/13376/15-ц, рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 травня 2018 року у цій справі не набрало законної сили.
Вважав, що вищевказана постанова Верховного Суду є нововиявленою обставиною у цій справі відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, оскільки ця обставина не була і не могла бути відома заявнику та суду на час розгляду справи.
Крім того, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду, також є підставою для задоволення його заяви.
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 також звернувся до суду із заявою про перегляд ухвали Решетилівського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2019 року у справі № 546/262/16-ц за нововиявленими обставинами.
Заява мотивована тим, що ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2019 року закрито провадження у цій справі за його позовом до фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором поставки в частині позовних вимог про стягнення основної суми боргу по договору № 26/01-1 в розмірі 7 272 480 (сім мільйонів двісті сімдесят дві тисячі чотириста вісімдесят) грн та основної суми боргу по Договору № 01/06-2 в розмірі 886 200 грн.
При постановленні вказаної ухвали суд послався на пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України та вказав на те, що є таке, що набрало законної сили рішення суду, постановлене між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, а саме рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17 травня 2018 року у справі № 640/13376/15-ц, що набрало законної сили 20 грудня 2018 року, яким відмовлено у задоволенні його позовних вимог за необґрунтованістю.
Зазначав, що через скасування Верховним Судом постанови Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року у справі № 640/13376/15-ц, рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 травня 2018 року у цій справі не набрало законної сили. Відповідно, відпала підстава постановленої ухвали Решетилівського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2019 року про закриття провадження у справі № 546/262/16-ц.
Вважав, що ухвалу слід переглянути відповідно до пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України, оскільки було скасовано судове рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 25 травня
2023 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 15 січня 2025 року,у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Решетилівського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2019 року відмовлено.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 07 листопада
2019 року відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що ухвалене Верховним Судом судове рішення у справі № 640/13376/15-ц не вказує на те, що Верховний Суд встановив істотні обставини, які б давали підстави для скасування судових рішень у цій справи за нововиявленими обставинами, оскільки обставини щодо недійсності договорів поставки: від 26 січня 2012 року № 26/01-1 та від 01 червня 2012 року № 01/06-2, порушення зобов'язань за якими були предметом розгляду у цій справі № 546/262/16-ц, не змінилися та скасування за нововиявленими обставинами судових рішень, ухвалених у цій справі, не призвело б до іншого вирішення спору. Тому такі обставини не є нововиявленими у розумінні, як пункту 1, так і пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України, так як не мають істотного значення для правильного вирішення спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2025 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Пістряк М. С., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали та рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2019 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, оскільки постановою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 640/13376/15-ц скасовано постанову суду апеляційної інстанції у вказаній справі. З огляду на зазначене з'явилася нововиявлена обставина - рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 травня 2018 року не набрало законної сили оскільки теж скасовано, а тому рішення у справі № 922/307/17 не може бути підставою для відмови ОСОБА_1 у позові до ФОП ОСОБА_2 . Указує, що ухвала суду від 07 листопада 2019 року у справі № 546/262/16-ц також є незаконною, оскільки рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 травня 2018 року у справі № 640/13376/15-ц не набрало законної сили.
Зазначає, що на момент розгляду справи № 922/307/17 відповідачем у цій справі було ТОВ «ЛБЛ», однак, правонаступником за договорами на цей час був ОСОБА_4 , якому ТОВ «ЛБЛ» ще 20 липня 2012 року відступило право вимоги. Зазначає, що рішення у справі № 922/307/17 не може вважатися преюдиційним у справі № 546/262/16-ц.
Відзиви на касаційну скаргу відповідачі до суду не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2025 року поновлено заявнику строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
18 березня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Пістряка М. С., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої та другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Зі змісту заяв ОСОБА_1 він посилався на пункт 1 та пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України.
Згідно із частиною четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Частиною п'ятою статті 423 ЦПК України визначено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Здійснюючи процедуру перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, провадження № 12-158гс19, (пункти 7.4-7.5)).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18).
Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, провадження № 14-549зц18 (пункт 26)).
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, провадження № 14-549зц18 (пункти 27, 28)).
Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18, провадження № 11-430заі20 (пункт 6.38)).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання. У цьому контексті ЄСПЛ неодноразово наголошував, що сама по собі наявність у національних законодавствах процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами не суперечить праву на справедливий судовий розгляд та принципу правової визначеності, якщо зазначений вид перегляду використовується для виправлення помилок правосуддя (рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти росії», від 06 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2).
Процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами має бути використана у спосіб, сумісний із пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Ключовим для розуміння природи зазначеного виду перегляду судових рішень є тлумачення поняття «нововиявлені обставини». ЄСПЛ зауважує, що процедура скасування судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що віднайдено докази, які раніше не були об'єктивно доступними та які можуть призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка вимагає скасування судового рішення, має довести, що вона не мала можливості надати суду докази до закінчення судового розгляду і що такі докази мають вирішальне значення для справи.
Системний аналіз практики ЄСПЛ щодо перегляду судових рішень дозволяє зробити висновок, що нововиявленими обставинами можуть бути визнані обставини, які: а) існували під час розгляду справи судом; б) не були відомими суду та учасникам справи під час розгляду справи судом; в) мають істотне значення для справи і можуть призвести до іншого результату судового розгляду (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) (рішення ЄСПЛ від 26 червня 2018 року у справі «Industrial Financial Consortium Investment Metallurgical Union проти України», від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України»).
Враховуючи викладене вище, як за процесуальним законодавством, так і за сталою практикою ЄСПЛ, до нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.
Визначені законодавчо як нововиявлені, ці обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Такі обставини мають бути відповідним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Отже, процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає існування доказу або факту, який має значення для з'ясування обставин справи, раніше не був відомий, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
Судами встановлено, що у березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Решетилівського районного суду Полтавської області із позовом до ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором поставки: № 26/01-1, № 01/06-2. Укладеному передували такі підстави.
26 січня 2012 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ЛБЛ» було укладено договір поставки № 26/01-1, 01 червня 2012 року між ними укладено договір поставки № 01/06-2.
20 липня 2012 року ОСОБА_3 та ТОВ «ЛБЛ» уклали договір поруки, за яким
ОСОБА_3 є поручителем щодо належного виконання ФОП ОСОБА_2 умов договору № 26/01-1 та умов договору № 01/06-2. Оскільки ОСОБА_5 не задовольнив вимогу кредитора, несе солідарний обов'язок із боржником в межах розміру, встановленого договором поруки.
20 липня 2012 року між ТОВ «ЛБЛ» та ОСОБА_4 на підставі статті 512 ЦК України укладено договір про відступлення права вимоги, згідно умов якого
ТОВ «ЛБЛ» відступило ОСОБА_4 свої права кредитора по договору № 26/01-1
та по договору № 01/06-2 у обсязі та на умовах, що існують на час укладення цього договору.
З 20 липня 2012 року ОСОБА_4 став новим кредитором ФОП ОСОБА_2 щодо договору № 26/01-1 та договору № 01/06-2 .
Підставою позову у справі № 546/262/16-ц позивач зазначав порушення ФОП ОСОБА_2 зобов'язання за договорами поставки: № 01/06-2 та № 26/01-1.
20 березня 2017 року зупинено провадження у справі до вирішення Господарським судом Харківської області справи № 922/307/17 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ТОВ «ЛБЛ» про визнання договорів поставки недійсними.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 23 березня 2017 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19 липня 2017 року, у справі № 922/307/17 визнано недійсними договори поставки № 26/01-1 та № 01/06-2.
Постановою Вищого господарського суду України від 31 жовтня 2017 року рішення Господарського суду Харківської області від 23 березня 2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19 липня 2017 року залишено без змін.
26 вересня 2017 року провадження у справі № 546/262/16-2 поновлено.
22 січня 2018 року ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача і замінено позивача ОСОБА_4 його правонаступником ОСОБА_1 на підставі договору про відступлення права вимоги від 28 серпня 2017 року,
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17 травня 2018 року у справі № 640/13376/15-2 за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договорами поставки № 26/01-1 та № 01/06-2 відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2018 рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 травня 2018 року у справі № 640/13376/15-ц залишено без змін.
Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2019 року закрито провадження у справі 546/262/16-ц в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення основної суми боргу по договору № 26/01-1 у розмірі 7 272 480 грн та основної суми боргу по договору № 01/06-2 у розмірі 886 200 грн, оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 травня 2018 року, ухвалене у цивільній справі № 640/13376/15-ц, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Продовжено судовий розгляд у цій справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів солідарно у розмірі 1 000 грн., ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення по договору поставки № 26/01-1: інфляційних втрат - 5 858 199,17 грн, 3% річних - 7 88 417 грн,
пені - 7 258 134,29 грн; по договору поставки № 01/06-2: інфляційних втрат -
713 860,49 грн, 3 % річних - 95 928 грн, пені - 883 723,49 грн.
Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області 07 листопада
2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором поставки відмовлено
за необґрунтованістю.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 13 січня 2020 року задоволено клопотання ОСОБА_6 про залучення його в якості правонаступника позивача ОСОБА_1 , відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
Постановою Полтавського апеляційного суду 27 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу та рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 640/13376/15-ц (провадження № 61-2117св19) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 24 січня 2023 року у справі
№ 640/13376/15-ц рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 травня
2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 задоволено на підставі статті 1212 ЦК України.
Постановою Верховного Суду від 06 березня 2024 року, з урахуванням ухвали Верховного Суду від 03 квітня 2024 року про виправлення описки, у справі
№ 640/13376/15-ц (провадження № 61-2314св23) касаційну скаргу ФОП ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова 17 травня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 січня 2023 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором поставки, інфляційних втрат, 3 % річних та пені відмовлено.
Вирішено питання стягнення судового збору.
Відмовляючи у задоволенні позову, Верховний Суд виходив із того, що у справі, яка переглядалася, суди встановили, що рішенням Господарського суду Харківської області від 29 березня 2017 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19 липня 2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 31 жовтня 2017 року у справі № 922/307/17, задоволено позов ФОП ОСОБА_2 до ТОВ «ЛБЛ» про визнання договорів поставки недійсними.
Визнано недійсним договір поставки від 26 січня 2012 року № 26/01-1, укладений між ТОВ «ЛБЛ» та ФОП ОСОБА_2 ; визнано недійсним договір поставки від 01 червня 2012 року № 01/06-2, укладений між ТОВ «ЛБЛ» та ФОП ОСОБА_2 .
Вирішуючи спір про визнання угод недійсними у зазначеній справі, господарські суди встановили відсутність фактичного схвалення та виконання оспорюваних правочинів сторонами, зокрема, й сплати ТОВ «ЛБЛ» на користь ФОП ОСОБА_2 коштів за поставку кормів, які позивач просив стягнути у справі, яка є предметом касаційного перегляду.
Отже, за відсутності встановлених обставин безпідставного набуття відповідачем грошових коштів, що, у свою чергу, свідчить про відсутність у нього обов'язку їх повернення відповідно до положень статті 1212 ЦК України, суд дійшов висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у позові.
Отже, договори поставок № 26/01-1 та № 01/06-2, на які посилається заявник, не створюють юридичних наслідків, а тому вимоги про стягнення коштів у зв'язку з їх невиконанням безпідставні.
Судами також встановлено, що при розгляді заяви про перегляд судових рішень
за нововиявленими обставинами констатовано, що предметом позовних вимог у справах № 640/13376/15-ц, № 922/307/17 та № 546/262/16-ц є одні і ті самі договори поставки: № 26/01-1 та № 01/06-2.
Рішення Господарського суду Харківської області від 29 березня 2017 року у справі № 922/307/17, як на момент розгляду справи Решетилівським районним судом Полтавської області 07 листопада 2019 року так і на момент подання та розгляду заяви про перегляд судових рішень Решетилівського районного суду Полтавської області за нововиявленими обставинами, є чинним.
Встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 29 березня
2017 року у справі № 922/307/17 обставини не спростовані Верховним Судом під час перегляду справи № 640/13376/15-ц.
У судових рішеннях, які оскаржує заявник, зазначено, що обставини недійсності договорів поставок: № 26/01-1 та № 01/06-2, встановлені у справі № 640/13376/15-ц, не впливають на суть спору та не дають підстав для скасування за нововиявленими обставинами ухвали та рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2019 року.
Проаналізувавши мотиви, викладені в ухвалі та рішенні Решетилівського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2019 року, про перегляд яких заявлено, та доводи, наведені у заяві про перегляд цих судових рішень за нововиявленими обставинами, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що зазначена заявником обставина не є нововиявленою в розумінні, як пункту 1, так і пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України, оскільки така обставина не вплинула на висновки суду по суті справи. Підставою закриття провадження у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення основної суми боргу була наявність рішення між тими самими сторонами та з тих самих підстав.
Доводи касаційної скарги про те, що рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 травня 2018 року у справі № 640/13376/15-ц не набрало законної сили, тому судові рішення у цій справі підлягають перегляду за нововиявленими обставинами, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції, оскільки наведені заявником обставини не можуть вважатися нововиявленими, так як не можуть призвести до іншого результату судового розгляду.
При цьому, в основу підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України покладена преюдиційна залежність між актами правосуддя. Розглядаючи дану підставу, слід мати на увазі, що замість скасованого судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судових рішень, що підлягають перегляду, повинно бути постановлене нове, протилежне за змістом, судове рішення, що набрало законної сили.
У цій справі такого не встановлено. При цьому постанова Верховного Суду від 29 вересня 2021 року, на яку посилається заявник, вже є реалізованою по суті, оскільки Верховний Суд постановою від 06 березня 2024 року ухвалив інше судове рішення.
Дійсно Верховний Суд постановою від 06 березня 2024 року, з урахуванням ухвали Верховного Суду від 03 квітня 2024 року про виправлення описки, у справі
№ 640/13376/15-ц (провадження № 61-2314св23) скасував вищезгадане рішення Київського районного суду м. Харкова 17 травня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 січня 2023 року, однак мотиви, якими обґрунтовано постанову суду не вплинули на фактичні обставини справи та суть спірних правовідносин. Суд вказав, що за відсутності обставин безпідставного набуття грошових коштів відсутній і обов'язок повернути такі кошти
у порядку статті 1212 ЦК України, а тому відмова у задоволенні заяви про перегляд оскарженого судового рішення за нововиявленими обставинами є законною
та обґрунтованою.
Посилання заявника в касаційній скарзі, що стосується суті спірних правовідносин касаційним судом до уваги не береться, оскільки судові рішення не переглядаються за нововиявленими обставинами, а оцінці у справі, що переглядається Верховним Судом, підлягає тільки наявність/відсутність підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами і колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що таких підстав немає.
Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість його судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Пістряком Максимом Сергійовичем, залишити без задоволення.
Ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 25 травня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець