Провадження № 33/821/384/25 Справа № 701/1173/24 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Костенко А. І. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.
01 серпня 2025 року м. Черкаси
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Маньківського районного суду Черкаської області від 18 червня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік.
Стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
З постанови судді вбачається, що ОСОБА_1 , 18 жовтня 2024 року о 23 год. 42 хв., в с-ще Маньківка, вул. Соборна, 41, Уманського району Черкаської області, керував автомобілем ВАЗ 21061 державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота), від проведення освідування на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору "Драгер" чи в будь-якому медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вищевказану постанову та закрити провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. ст. 284 КУпАП з урахуванням наявності обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Вважає, що дана постанова постановлена при неповному дослідженні всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, дійшов формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою необґрунтоване застосування суворого стягнення, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду.
Стверджує, що не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, як на місці зупинки, так і в медичному закладі, але лише просив до цього залучити двох свідків, однак йому в цьому було безпідставно відмовлено, що підтверджується відеозаписом.
Відзначає, що працівниками поліції було порушено вимоги п. 5 ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі Інструкція), оскільки йому не було роз'яснено про порядок та процедуру проведення даного огляду. Також поліцейським не було повідомлено про наявність у нього конкретних ознак алкогольного сп'яніння. Під час складення матеріалів про адміністративне правопорушення не були роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.
Вказує, що своїми незаконними діями працівник поліції ОСОБА_2 порушив процедуру притягнення апелянта до адміністративної відповідальності та позбавив його конституційного права на захист.
Зазначає, що йому не було вручено один із екземплярів протоколу, оскільки на місці зупинки транспортного засобу він не складався. Даний факт зафіксовано на відеозаписі, який долучений до матеріалів справи працівниками поліції, а також відсутністю його підпису у протоколі про адміністративне правопорушення. У вищевказаному протоколі відсутні відомості про технічний засіб та його номер, за допомогою якого здійснювався відеозапис.
Посилається на рішення ЄСПЛ від 09.06.2011 «Малофеєва проти Росії» та від 30.05.2013 «Карелін проти Росії».
Заслухавши пояснення захисника Мельника В.В., який підтримав вимоги апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону суддею було дотримано.
У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 348247 від 18 жовтня 2024 року, в якому приведені обставини вчиненого правопорушення.
Даний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, серед іншого в них зазначена суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.
Зазначені у протоколі обставини підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції такими доказами.
Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18 жовтня 2024 року з відміткою про відмову ОСОБА_1 від огляду.
Поясненнями поліцейського РПП СПД №1 ВП №1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ст. сержанта ОСОБА_3 , наданими під час судового засідання в суді першої інстанції, з яких вбачається, що під час патрулювання в смт. Маньківка було виявлено ВАЗ-2106 під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з останнім було виявлено, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Йому запропоновано було пройти огляд на газоаналізаторі Драгер на визначення стану алкогольного сп'яніння, запропоновано проїхати в медичний заклад, якщо він не довіряє газоаналізатору Драгер, на що останній відмовився.
Порядок огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від проходження встановлюється ст. 266 КУпАП, а також Інструкцією.
Встановленим порядком визначено, що водій має на право не погодитись на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, а також не погодитись з його результатами.
У такому випадку водій зобов'язаний пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров'я.
Отже тільки незгода водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів не тягне за собою адміністративну відповідальність.
Правовий аналіз ст. 130 КУпАП та п. 2.5 ПДР дає підстави стверджувати про можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, лише утому випадку, коли така відмова висловлена цієї особою, або дії, бездіяльність (невиконання законних розпоряджень працівників поліції чи вимог інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу тощо) особи фактично спрямовані на відмову від проходження такого огляду.
В обох випадках відмова від проходження огляду на стан сп'яніння повинна бути зафіксована належним чином та бути явною, очевидною.
Повертаючись до обставин цієї справи, слід зауважити, що суд першої інстанції надав аналіз відеозапису доданому до протоколу про адміністративне правопорушення, тривалістю більше 12 хвилин, до моменту початку складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, яким зафіксовано, що співробітником поліції у водія ОСОБА_1 встановлені ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини роту. Внаслідок чого, водію було неодноразово запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу або у медичному закладі.
З фактичних даних вказаного відеозапису випливає, що ОСОБА_1 ухилявся від виконання законних розпоряджень працівників поліції щодо проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, не здійснює вимог інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу, не надав згоди на проходження відповідного огляду в закладі охорони здоров'я, цебто його дії фактично спрямовані на відмову від проходження такого огляду.
З огляду на викладене, працівниками патрульної поліції, а також суддею при розгляді справи в суді, зазначені дії ОСОБА_1 правильно були оцінені, як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Всупереч позиції апелянта, суддею місцевого суду відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Попри доводи апелянта, апеляційний суд зауважує, що відсутність у постанові судді вказівки на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис поліцейським, не тягне за собою безумовної підстави для визнання цього доказу недопустимим, оскільки вимоги до постанови судді про накладення адміністративного стягнення та до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів не є тотожними.
Апеляційний суд відкидає доводи апелянта про порушення права на захист ОСОБА_1 , адже права, передбачені ст. 268 КУпАП та положення ст. 63 Конституції передбачають їх використання під час розгляду справи, зокрема користуватися юридичною допомогою адвоката, оскаржити постанову по справі, котрими ОСОБА_1 мав можливість скористатися.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що норми законодавства про адміністративне правопорушення, зокрема щодо порядку вручення копії протоколу про адміністративне правопорушення, наведені апелянтом, не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог законодавства про адміністративні правопорушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, його направлення до суду тягне необхідність визнання доказів недопустимим. Натомість національне законодавство та практика ЄСПЛ зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи допущене порушення КУпАП є істотним та яким чином воно перешкоджало й забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. Суд зазначає, що коли сторона вимагає скасування судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час провадження у справі, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході провадження.
У цій справі апеляційним судом не встановлено, порушення фундаментальних прав і свобод ОСОБА_1 чи загальних засад при застосуванні заходів впливу за адміністративне правопорушення.
За таких обставин апеляційній суд не вбачає порушення права на захист ОСОБА_1 , яке могло бути підставою для скасування судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови судді та закриття провадження по справі відповідно до вимог п. 1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Маньківського районного суду Черкаської області від 18 червня 2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ф. Люклянчук