Провадження № 11-кп/821/501/25 Справа № 705/1663/25 Категорія: ст. 81 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
29 липня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретарки - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника ДУ «Старобабанівська ВК (№ 92) - ОСОБА_7
(в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
засудженого - ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_9 на ухвалу Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 14.04.2025 р., -
Зазначеною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_9 про застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нове рішення, яким задовольнити клопотання засудженого ОСОБА_9 та застосувати до нього умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Апеляційну скаргу захисник обґрунтовує тим, що при розгляді вказаного провадження місцевим судом допущено неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, що є підставою для скасування ухвали суду.
Так, засуджений ОСОБА_9 відбуває покарання в ДУ «Старобабанівська ВК № (92)» з 18.11.2020 р. За час відбування покарання характеризується позитивно, має 5 заохочень та одне стягнення, яке погашено у встановленому законом порядку.
Засуджений ОСОБА_9 звертався із заявою до адміністрації установи про працевлаштування, однак офіційно не був працевлаштований.
Разом з тим, на протязі чотирьох років щоденно залучався до проведення ремонтних робіт жилих та технічних приміщень виправного закладу, крім того постійно залучався до виконання обов'язків днювального по відділенні.
Відповідно до наданої характеристики постійно дотримується правомірних та ввічливих відносин з персоналом установи, є зразком для інших засуджених, не конфліктний. На заходи виховного та профілактичного характеру реагує позитивно, бере участь у роботі самодіяльних організацій. ОСОБА_9 виявляв бажання працювати і працював на тих роботах, які йому доручались адміністрацією установи і виконував їх добросовісно.
На протязі останніх 4 років ОСОБА_9 стягнень не мав, дисципліну не порушував.
Крім того, захисник зазначив, що офіційне працевлаштування засудженого не залежить цілком від самого засудженого, оскільки саме адміністрація закладу вирішує як краще використати навики та професійні можливості кожного засудженого.
Таким чином, на думку захисника, засуджений ОСОБА_9 своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Засуджений ОСОБА_9 також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нове рішення, яким задовольнити його клопотання та застосувати до нього умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що висловлена в суді першої інстанції позиція прокурора про неможливість застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є безпідставною, він вважає, що прокурор не може робити таких висновків, якщо він не брав участі у виправленні та перевихованні засудженої особи, а тому його висновки є необґрунтованими.
Крім того, засуджений ОСОБА_9 вважає, що суд першої інстанції не мав права брати до уваги дані про те, що не має відомостей про його працевлаштування, оскільки ДУ «Старобабанівська ВК (№ 92)» є не трудовою колонією, а є виправною колонією.
Вважає, що для оцінки поведінки засудженого суд повинен брати до уваги лише ті стягнення, які були застосовані до засудженого під час його перебування в колонії.
Апелянт вказав, що місцевий суд взяв до уваги лише позицію прокурора, чим поставив під сумнів працю адміністрації установи, яка брала участь у його виправленні та перевихованні.
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_9 , які просили задовольнити їх апеляційні скарги із вказаних у них мотивів, прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення обох апеляційних скарг, натомість вважав судове рішення законним та обґрунтованим, думку представника ДУ «Старобабанівська ВК (№ 92) ОСОБА_7 , який при вирішенні цього питання покладався на розсуд суду, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_9 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання являє собою звільнення засудженого від подальшого відбування покарання за таких умов: 1) особа відбуває основне покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі; 2) засуджений своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення; 3) він фактично відбув встановлену ч. 3 ст. 81 КК України частину призначеного судом покарання.
Апеляційний суд погоджується з обґрунтуванням висновку суду першої інстанції про те, що засудженого не можна вважати таким, який сумлінною поведінкою довів своє виправлення.
Обґрунтованість цього підтверджується даними матеріалів провадження, з якого вбачається, що засуджений ОСОБА_9 відбуває покарання в ДУ «Старобабанівська ВК (№ 92)» за вироком Чернігівського апеляційного суду від 5.12.2018 р., яким засуджений за ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 185 КК України, ч. 1 ст. 70 КК України до13 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Бобровицького райсуду Чернігівської обл. від 3.12.2013 р. і остаточно призначено ОСОБА_9 до відбуття покарання у виді 14 років позбавлення волі (а. пр. 26-28).
Ухвалою Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 10.12.2024 р. вирок Чернігівського апеляційного суду від 5.12.2018 р. стосовно ОСОБА_9 приведений у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024 р. Виключено з вироку обвинувачення за ч. 3 ст. 185 КК України, а саме по 2 епізодам за фактом крадіжки майна та звільнено ОСОБА_9 від відбування покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у зв'язку з усуненням законом караності діяння (а. пр. 30-31). ОСОБА_9 вважати засудженим вироком Чернігівського апеляційного суду від 5.12.2018 р. за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді 13 років позбавлення волі (а. пр. 32).
Вирок Чернігівського апеляційного суду від 05.12.2018 р. набрав законної сили 5.12.2018 р. (а. пр. 25).
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавленням волі на певний строк, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
Згідно довідки начальника відділу по контролю за виконанням судових рішень ДУ «Старобабанівська ВК (№ 92)», початок строку відбування покарання засудженим ОСОБА_9 : 17.05.2016 р., кінець строку: 16.10.2027 р., не відбута частина покарання станом на 01.04.2025 р. складала 2 роки 06 місяців15 днів. Тобто, станом на день розгляду клопотання про умовно-дострокове звільнення засуджений відбув 3/4 строку покарання (а. пр. 14).
Апеляційним судом встановлено, що засуджений ОСОБА_9 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.
Під час його утримання в ДУ «Чернігівський СІЗО» характеризувався негативно, мав 1 стягнення, яке погашено, заохочень не має.
За час відбування покарання в ДУ «Бердичівська ВК (№ 70)» з 19.01.2017 р. характеризувався позитивно. Стягнень не мав. Мав 1 заохочення.
За час відбування покарання в ДУ «Бучанська ВК (№ 85)» з 20.07.2019 р. характеризувався негативно. Мав 1 стягнення, яке знято, заохочень не мав.
За час відбування покарання в ДУ «Старобабанівська ВК (№ 92)» з 18.11.2020 р. характеризується позитивно. Має 5 заохочень та 1 стягнення, яке погашене у встановленому законом порядку (а. пр. 8).
Згідно характеристики адміністрації ДУ «Старобабанівська ВК (№ 92)» виданої на ім'я засудженого ОСОБА_9 та затвердженої т.в.о. нач. ДУ «Старобабанівська ВК (№ 92)» майора внутрішньої служби ОСОБА_10 , засуджений ОСОБА_9 має 5 заохочень за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки та за участь в роботі самодіяльних організацій, під час перебування у «Старобабанівській ВК (№ 92)» має 1 стягнення, яке погашено у встановленому законом порядку. Під час відбування покарання в ДУ «Старобабанівська ВК (№ 92)» з 18.11.2020 р. характеризується позитивно. Виконував обов'язки днювального відділення, до праці та виконання покладених обов'язків ставиться сумлінно, виконує поставлені завдання, дотримується правил трудової дисципліни, бере участь у суспільно-корисному житті відділення та участь в роботі самодіяльних організацій. Виконав роботи по проведенню ремонтів у відділенні, а саме білив стелі у житловій секції та умивальнику, ремонті кімнати для сушіння одягу, фарбування стін у житловій секціях. Є зразком для інших засуджених по створенню належних умов та благоустрою у відділенні та установі (а. пр. 8 - оборот).
Враховуючи поведінку засудженого ОСОБА_9 за весь період відбування покарання, суд встановив, що ОСОБА_9 не довів свого виправлення та існують обґрунтовані сумніви, що він не вчинить нових кримінальних правопорушень після дострокового звільнення з установи виконання покарання і в майбутньому готовий стати законослухняним членом суспільства, а отже не заслуговує застосування до нього умовно-дострокового звільнення від покарання.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини, суд не вбачав підстав для застосування до засудженого норм ст. 81 КК України, а тому відмовив у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення останнього.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду, що з огляду на вищевикладене, засуджений не довів зразковою поведінкою протягом усього строку відбування покарання, що він підлягає умовно-достроковому звільненню.
Апеляційний суд зауважує, що поведінка засудженого ОСОБА_9 , яка вказує на його виправлення, має бути стабільною під час всього строку відбування покарання, а не лише перед моментом виникнення права на певну пільгу.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, за змістом ст. 81 КК України, є правом, а не обов'язком суду.
При цьому, вирішальне значення має саме активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою, системою вчинків доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення. Висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував вирішенню питання про звільнення, ставленні засудженого до вчиненого злочину.
Доцільність та необхідність умовно-дострокового звільнення має бути викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, а саме: особа виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні покарання.
Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 р. «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» визначено, що умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого і переконання в тому, що він сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчання довів своє виправлення. Матеріали про умовно-дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв'язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної ради.
Тобто, умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 про те, що при розгляді вказаного провадження місцевим судом допущено неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, що є підставою для скасування ухвали суду. Що за час відбування покарання засуджений ОСОБА_9 характеризується позитивно, має 5 заохочень та одне стягнення, яке погашено у встановленому законом порядку. Що засуджений ОСОБА_9 звертався із заявою до адміністрації установи про працевлаштування, однак офіційно не був працевлаштований. Проте, на протязі чотирьох років щоденно залучався до проведення ремонтних робіт жилих та технічних приміщень виправного закладу, крім того постійно залучався до виконання обов'язків днювального по відділенні. Відповідно до наданої характеристики постійно дотримується правомірних та ввічливих відносин з персоналом установи, є зразком для інших засуджених, не конфліктний. На заходи виховного та профілактичного характеру реагує позитивно, бере участь у роботі самодіяльних організацій. ОСОБА_9 виявляв бажання працювати і працював на тих роботах, які йому доручались адміністрацією установи і виконував їх добросовісно. На протязі останніх 4 років ОСОБА_9 стягнень не мав, дисципліну не порушував. Крім того, офіційне працевлаштування засудженого не залежить цілком від самого засудженого, оскільки саме адміністрація закладу вирішує як краще використати навики та професійні можливості кожного засудженого. Таким чином, засуджений ОСОБА_9 своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, то ці доводи є безпідставними та до задоволення не підлягають, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що поведінка засудженого ОСОБА_9 об'єктивно не була лише позитивною, а тому не можна стверджувати, що виправлення настало раніше призначеного строку та що засуджений ОСОБА_9 заслуговує на умовно-дострокове звільнення.
Доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_9 про те, що висловлена в суді першої інстанції позиція прокурора про неможливість застосування до засудженого ОСОБА_9 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є безпідставною, оскільки прокурор не може робити таких висновків, тому що він не брав участі у виправленні та перевихованні засудженої особи, а тому його висновки є необґрунтованими. Суд першої інстанції не мав права брати до уваги дані про те, що не має відомостей про його працевлаштування, оскільки ДУ «Старобабанівська ВК (№ 92)» є виправною колонією, а не трудовою колонією. Для оцінки поведінки засудженого суд повинен брати до уваги лише ті стягнення, які були застосовані до засудженого під час його перебування в колонії. Що місцевий суд взяв до уваги лише позицію прокурора, чим поставив під сумнів працю адміністрації установи, які брали участь у його виправленні та перевихованні, то на переконання апеляційного суду вказані доводи апеляційних скарг не підлягають до задоволення, оскільки з матеріалів провадження не можна дійти безумовного, безапеляційного та однозначного висновку, що засуджений ОСОБА_9 своєю поведінкою довів своє виправлення, зокрема, що цілі покарання були досягнуті та виправлення засудженого настало раніше строку, визначеного вироком суду і з таким висновком та такою оцінкою поведінки засудженого протягом усього строку відбування покарання погоджується, і суд апеляційної інстанції. Стосовно правової позиції прокурора під час розгляду клопотання, то апеляційний суд зауважує, що прокурор висловив своє ставлення після вивчення всіх матеріалів, які надійшли до суду першої інстанції, та належним чином обґрунтував її під час судового розгляду. Закон не покладає на прокурора обов'язку безпосередньо приймати участь у виправленні та перевихованні засуджених осіб, це не є функцією прокуратури в нашій державі.
Апеляційний суд зауважує, що заохочення отримані засудженим ОСОБА_9 за виконання покладених на нього обов'язків та дотримання правил поведінки, носять у переважній своїй більшості формальний характер, оскільки це є його обов'язком, як засудженого.
Також, з матеріалів провадження вбачається, що відбуваючи покарання у ДУ «Старобабанівська ВК (№ 92)» з 18.11.2020 р. заохочення відносно засудженого ОСОБА_9 в основній масі були винесені в 2022-2023 р., тобто безпосередньо перед виникненням права на пільгу.
Разом з тим, 18.09.2018 р. до засудженого ОСОБА_9 було застосоване стягнення - поміщення до карцеру на строк до 10 діб. Протиправні дії (конфліктна ситуація) - погашено. 24.09.2020 р. - догана, виявлено та вилучено мобільний телефон, знято. 26.01.2021 р. - догана, не вийшов на перевірку, погашено (а. пр. 8 - оборот, 9).
Отже, апеляційний суд враховує, що хоча вказані стягнення і погашені у встановленому законом порядку, але така поведінка засудженого ОСОБА_9 об'єктивно не може свідчити про його лише позитивну поведінку протягом всього, а не певного періоду часу відбування покарання і не може свідчити, що виправлення настало раніше призначеного строку та що засуджений ОСОБА_9 заслуговує на умовно-дострокове звільнення.
Апеляційний суд переконаний у тому, що з матеріалів провадження не можна дійти беззаперечного висновку про те, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, а саме: особа виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні покарання, а тому погоджується з ухвалою місцевого суду про відмову у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_9 про застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, оскільки ухвала суду є законною та цілком обґрунтованою та апеляційний суд не встановив істотних порушень норм кримінального або кримінального процесуального законів, які б давали підстави для зміни або скасування ухвали суду, а тому доводи захисника ОСОБА_8 про те, що місцевим судом допущено неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, що є підставою для скасування ухвали суду є безпідставними та до задоволення не підлягають.
Керуючись ст. ст. 405, 407 та 419 КПК України, апеляційний суд, -
Ухвалу Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 14.04.2025 р., якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_9 про застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання - залишити без змін.
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді