Справа №760/22394/23 2-а/760/354/25
05 серпня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Воловіченко Л. В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ковгар Д. О. , Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просив: визнати протиправними дії лейтенанта поліції 3 батальйону 5 роти поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Ковгар Д. О. щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №7758794; скасувати вказану постанову та закрити провадження у справі на підставі пункту першого статті 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Позовні вимоги мотивує тим, що 18 вересня 2023 року відносно нього винесено постанову серії ЕАТ №7758794 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн. За змістом вказаної постанови, він 18 вересня 2023 року по просп. Перемоги, 81А у м. Києві, керуючи транспортним засобом Kia Rio, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив рух на смузі для маршрутних транспортних засобів, чим порушив п.17 ПДР - ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам.
Позивач вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона не відповідає вимогам закону та є необґрунтованою. Зазначає, що в оскаржуваній постанові зазначено неправильну адресу правопорушення. Також, відповідачем не було надано під час розгляду справи та складання постанови жодних належних та допустимих доказів вчинення ним адміністративного правопорушення. Фактично інспектор не здійснив розгляд справи, в порядку визначеному статтями 268, 276, 278 КупАП.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 вересня 2023 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Митрофанову А. О.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року вищевказану позовну заву було залишено без руху.
На виконання зазначеної ухвали 13 листопада 2023 року позивачем надано до суду уточнену позовну заяву, в якій визначено коло учасників відповідно до вимог чинного законодавства та докази сплати судового збору у встановленому Законом розмірі.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 27 листопада 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до статей 162, 163 КАС України відповідачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву, а позивачу - для надання відповіді на відзив.
20 жовтня 2023 року до суду надійшов відзив відповідача - Департаменту патрульної поліції, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
Вказала, що після виявлення вчиненого позивачем порушення ПДР, оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення позивача, Інспектор, керуючись законом та правосвідомістю, виніс оскаржувану постанову. Враховуючи викладене, інспектор діяв виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог, встановлених КУпАП та Інструкцією, тому представник просила відмовити в задоволенні позову.
На підтвердження доводів відзиву представник відповідача долучила диск з відеозаписом.
05 січня 2024 року позивач подав відповідь на відзив, у якій вказав, що долучений відповідачем відео файл містить фіксацію оформлення адміністративного правопорушення працівником поліції, однак не містить фіксації інкримінованого правопорушення.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 лютого 2024 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 19 лютого 2024 року адміністративну справу прийнято до провадження та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, особи, які беруть участь у справі не викликались та відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) ці правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на цих ПДР України.
Судом установлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №7758794 від 18 вересня 2023 року, позивач ОСОБА_1 , 18 вересня 2023 року о 08-21 год., по просп. Перемоги, 81А у м. Києві, керуючи транспортним засобом Kia Rio, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив рух на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушив п.17.1 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 122 КУпАП.
Відповідно до вказаної постанови на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн.
Вбачається, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ №7758794 від 18 вересня 2023 року складена інспектором Управління патрульної поліції в м. Київ лейтенантом поліції Ковгар Д. О. за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 81А.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Крім того, у п. 1.5 ПДР, вказано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до п. 8.1 ПДР, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Згідно з підпунктом 8.4. ПДР Дорожні знаки поділяються на групи:
а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду;
б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;
в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;
г) наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження;
ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила;
д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування;
е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
Відповідно до пункту 17.1 ПДР України на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 «Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів» або 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.
Дорожній знак 5.8 «Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів» - дорога, на якій по спеціально відведеній смузі здійснюється рух транспортних засобів за встановленим маршрутом та велосипедистів.
Дорожній знак 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» - смуга призначена для руху транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, та велосипедистів, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів.
Дія знаку поширюється на смугу руху, над якою він установлений. Якщо знак установлений праворуч від дороги, його дія поширюється на праву смугу руху.
Водію, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, дозволено виконувати поворот із цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.
За частиною третьою статті 122 КУпАП, зокрема, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
За змістом статей 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Разом з тим, позивач заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення та зазначає, що у оскаржуваній постанові зазначено неправильну адресу правопорушення.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Правова позиція щодо покладення обов'язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі №201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року по справі №743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі №524/5536/17.
Встановлено, що оскаржувана постанова серії ЕАТ №7758794 від 18 вересня 2023 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у пункті 7 містить посилання на доказ «477758».
На виконання обов'язку щодо збирання належних та допустимих доказів, що встановлюють вчинення позивачем адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, відповідачем надано суду відеозапис з реєстратора 472339 та відеозапис з реєстратора 477758.
З дослідженого судом відеозапису з реєстратора 477758 встановлено процедуру розгляду лейтенантом поліції Ковгар Д. О. 18 вересня 2023 року о 08-20 год. справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 .
Разом з тим, доказів на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП, крім оскаржуваної постанови та відеозапису з нагрудної камери поліцейського реєстратора 477758, відповідачем не надано.
Водночас, приписами частини третьої статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами статей 73, 74 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17, від 17 липня 2019 року у справі №295/3099/17, від 24 липня 2019 року у справі №161/10598/16-а, від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а, від 19 лютого 2020 року у справі №607/3394/17, від 27 лютого 2020 року у справі №344/4629/16-а.
В контексті наведеного Верховний Суд у постанові від 05 березня 2020 року у справі №607/7987/17 зауважив, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
За встановлених обставин, надані відповідачем відеозаписи з реєстратора 472339 не можуть вважатися належним доказом інкримінованого позивачу правопорушення.
Суд звертає увагу, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне скасувати постанову серії ЕАТ №7758794 від 18 вересня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити.
Разом з тим, згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб саме у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішення чи вчиненням владно-управлінських дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Виходячи з викладеного скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як рішення суб'єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, дозволить у судовому порядку ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до відповідальності, що відповідає завданням адміністративного судочинства.
У зв'язку з викладеним позовні вимоги в частині визнання дій відповідача неправомірними задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку з задоволенням позову та відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства, на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 429,44 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 5-7, 9, 72, 77, 90, 229, 241-247, 250, 256, 262, 286, 293, 295 КАС України
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ №7758794 від 18 вересня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 429,44 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.
Суддя Л. М. Ішуніна