Провадження № 1-кп/643/179/25
Справа № 554/6005/22
06.08.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 186 КК України,
ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою і в групі з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, скоїв умисний тяжкий корисний злочин за наступних обставин:
25.12.2021 приблизно о 08 години 45 хвилин, точний час не встановлено, ОСОБА_4 разом з особою матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, знаходились біля будинку № 55/61 по проспекту Ювілейному в м. Харкові де побачили ялинки, реалізацією яких здійснює фізична особа - підприємець ОСОБА_5 . В цей час у ОСОБА_4 , разом з особою матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, виник спільний злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, поєднаний з погрозою застосування насильства.
Особа матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, реалізуючи свій спільний з ОСОБА_4 єдиний злочинний прямий умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи із корисних спонукань, відкрито, з метою власного незаконного збагачення, суб'єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, з метою власного незаконного збагачення, підійшов разом з ОСОБА_4 до ялинок, відкрито взяв в обидві руки одну ялинку, а саме дерево породи «Сосна», вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи 588 гривень 00 копійок, та почав разом з ОСОБА_4 та деревом в руках покидати місце вчинення злочину, розуміючи, що на місці реалізації ялинок були інші особи, які бачили їх дії.
В цей час дії ОСОБА_4 та особи матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, були викриті очевидцями даного злочину, які допомагали потерпілій ОСОБА_5 на її прохання повернути дерево, а саме, які просили ОСОБА_4 та особу матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, зупинитись та повернути дерево.
Одночасно з цим, ОСОБА_4 , продовжуючи виконувати свою частину спільного злочинного умислу, направленого на відкрите викрадення майна потерпілої ОСОБА_5 , діючи із корисних спонукань, відкрито, з метою незаконного збагачення, почав штовхати та відсторонювати від ялинки, яку тримала особа матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, очевидців даного злочину та потерпілу ОСОБА_5 , які вимагали повернути викрадене дерево.
В цей час особа матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, виконуючи свою частину спільного злочинного умислу, направленого на відкрите викрадення майна потерпілої, поєднаного із погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, діючи із корисних спонукань, відкрито, з метою незаконного збагачення намагався вдарити свідка ОСОБА_6 , який тримав дерево, проте останній ухилився від його удару. Крім того, особа матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, погрожував застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, свідку ОСОБА_7 , та потерпілій ОСОБА_5 , які висували законні вимоги повернути потерпілій дерево.
Після приїзду поліції ОСОБА_4 та особа матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, відмовлялися віддати дерево, але згодом на неодноразові законні вимоги поліцейських припинили свої протиправні дії та були вимушені покласти дерево на землю.
Так, ОСОБА_4 та особа матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, вчинили всі дії, які вважали за необхідне для завершення злочину, а саме відкритого викрадення чужого майна, але не довели до кінця свій єдиний злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, з причин, які не залежали від їх волі, оскільки їх злочинні дії були викриті третіми особами, потерпілою та працівниками поліції.
Своїми злочинними діями ОСОБА_4 та особа матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, намагались спричинити матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_5 на загальну суму 588 гривень 00 копійок.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєнні злочину за вищевикладених обставин визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та пояснив, що все дійсно відбувалося так, як зазначено в обвинувальному акті. Вони дійсно удвох зі знайомим намагалися забрати ялинку у продавця, тримаючи її у руках до приїзду поліції. Про це дуже шкодує і зобов'язується не повторювати подібного в майбутньому.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його вина підтверджується іншими доказами стосовно фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються та останні правильно розуміють зміст цих обставин, та за згодою учасників судового провадження, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України судом не досліджувались.
Виходячи з викладеного, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, оскільки він скоїв закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Судом досліджувалася особа обвинуваченого і встановлено, що ОСОБА_4 є громадянином України, не працює, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує суспільну небезпеку скоєного злочину, особу обвинуваченого, обставини, що впливають на його відповідальність.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого суд відносить щире каяття у скоєному.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого суд не вбачає.
З урахуванням обставин і характеру скоєного правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, особи обвинуваченого ОСОБА_4 зважаючи на чистосердечне каяття обвинуваченого, беручи до уваги думку потерпілої викладену у письмовій заяві, яка не наполягала на суворій мірі покарання, а в питанні призначення покарання покладалася на розсуд суду, суд вважає за можливе виправлення обвинуваченого без відбування покарання у вигляді позбавлення волі, із звільненням від відбування покарання з випробуванням за правилами ст. 75 КК України, з покладанням на нього обов'язків передбачених ст. 76 КК України.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Долю речових доказів суд вирішує згідно ст.100 КПК України.
У кримінальному проваджені процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст.ст. 368, 370-374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у виді ДВОХ років позбавлення волі.
Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням строком на ДВА роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази:
- оптичні диски з інформацією у кількості 4 штуки, залишити в матеріалах кримінального провадження.
- ялинку породи «сосна», повернути законному володільцю ОСОБА_5 , у якої вона знаходиться на зберіганні.
Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок надрукований у нарадчій кімнаті.
Суддя ОСОБА_1