Справа № 375/284/25
Провадження № 2-а/375/14/25
06 серпня 2025 року селище Рокитне
Рокитнянський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Смик М.М.,
за участю секретаря судових засідань Киричок В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 22 січня 2025 року близько 15 год 00 хв він рухався на автомобілі МАЗ 54323, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на вул. Миронівській в с.Ольшаниця Білоцерківського району Київської області, автомагістраль 10-17, в напрямку селища Рокитне. Під час руху він помітив в дзеркало заднього виду поліцейський автомобіль, який слідував за ним, через певний проміжок часу він був зупинений даним поліцейським автомобілем. Вийшовши з авто він був здивований, оскільки рухався згідно Правил дорожнього руху і автомобіль був технічно справний. На запитання про підставу зупинки поліцейський відповів, що не працює підсвітка задніх фонарів, на що було продемонстровано, що все працює. Отже, працівники поліції не проінформували про конкретну причину зупинки, а вимоги щодо пред'явлення посвідчення водія та інших документів не мали правових підстав.
З огляду на наведене, позивач вважає дії працівників поліції незаконними, а постанову серії ЕНА №3913961 від 22 січня 2025 року протиправною. Вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП, не визнає.
Також позивач вказував на те, що він має посвідчення водія серії НОМЕР_2 та має відкриту категорію «С», що дає право керування на вантажну машину з максимальною масою понад 7.5т, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 8 травня 1993 року №340 «Про затвердження положення про Порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортним засобом», а саме автомобілем МАЗ 54323, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а, відтак, як вважає позивач, він не міг порушити Правила дорожнього руху п.2.1а Правил дорожнього руху. Вказане свідчить про неправомірне притягнення його до адміністративної відповідальності.
Посилався на зазначене, а також на те, що у постанові невірно зазначено адресу, зокрема, вказано, що місце скоєння адміністративного правопорушення - вул. Рогозянська, а розгляд справи - вул. Шевченка с. Ольшаниця, при цьому він постійно рухався по вул. Миронівській в с. Ольшаниця в напрямку селища Рокитне.
Стверджує, що вищевказана постанова поліцейського, на його думку, є незаконною, тому що була прийнята без достатніх доказів наявності в його діях складу адміністративного правопорушення та без встановлення всіх обставин справи,
З урахуванням зазначеного позивач просив скасувати постанову серії ЕНА №3913961 від 22 січня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення.
Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 10 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; справу призначено до розгляду на 4 березня 2025 року о 14 год 00 хв.
12 лютого 2025 року представник відповідача - Коляда В.Д. за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав клопотання про витребування доказів, зокрема, просив витребувати у позивача належним чином завірену копію свідоцтва про реєстрацію причіпу та транспортного засобу, яким керував позивач 22 січня 2025 року. Того ж дня представник відповідача - Коляда В.Д. за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, в якому вказував на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
У судове засідання, яке призначене на 4 березня 2025 року, позивач не з'явився, про причини своєї неявки суд не сповістив; розгляд справи відкладено на 1 квітня 2025 року о 14 год 00 хв у зв'язку з неявкою позивача.
1 квітня 2025 року позивач подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи відкласти у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.
Розгляд справи відкладено на 16 квітня 2025 року о 13 год 00 хв у зв'язку з неявкою сторін.
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 16 квітня 2025 року замінено неналежного відповідача у справі - Головне управління Національної поліції в Київській області на належного відповідача - Департамент патрульної поліції. Розгляд справи призначено на 6 травня 2025 року о 13 год 00 хв.
17 квітня 2025 року представник відповідача - Коляда В.Д. за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав клопотання про витребування доказів, зокрема, просив витребувати у позивача належним чином завірену копію свідоцтва про реєстрацію причіпу та транспортного засобу, яким керував позивач, а також відзив на позовну заяву.
6 травня 2025 року розпочато розгляд справи та оголошено перерву до 12 червня 2025 року 14 год 00 хв.
14 травня 2025 року представник Департаменту патрульної поліції - Коляда В.Г. подав до суду додаткові пояснення, які просив врахувати при вирішення справи.
12 червня 2025 року представник Департаменту патрульної поліції - Коляда В.Г. за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав заяву, в якій просив розглядати справу у відсутності представника відповідача, а також просив у задоволенні позову відмовити.
12 червня 2025 року справу знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді на навчанні в Національній школі суддів України.
Справу призначено до розгляду 6 серпня 2025 року на 10 год 30 хв.
5 серпня 2025 року представник Департаменту патрульної поліції - Петухов С.С. за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав заяву, в якій просив розглядати справу у відсутності представника відповідача, а також просив у задоволенні позову відмовити.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
17 квітня 2025 року представник Департаменту патрульної поліції - Коляда В.Г. за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, в якому вказував на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
Зокрема, вказував на те, що відповідно до винесеної відповідачем постанови - 22 січня 2025 року о 15 год 13 хв водій керував транспортним засобом МАЗ 54323, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на вул. Рогозянській в с. Ольшаниця, при цьому не мав права керування транспортним засобом, чим порушив п. 2.1а Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною 2 статті 126 КУпАП.
Також зазначав, що відповідно до пункту 2.13 Правил дорожнього руху транспортні засоби належать до таких категорій:
А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт;
А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб. см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше;
В1 - квадроцикли та трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) мототранспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів;
В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми, состав транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;
С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С1 та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;
C - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;
D1 - призначені для перевезення пасажирів автобуси, у яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16, состав транспортних засобів з тягачем категорії D1 та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;
D - призначені для перевезення пасажирів автобуси, у яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, понад 16, состав транспортних засобів з тягачем категорії D та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;
BE, C1E, CE, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D та причепом, повна маса якого перевищує 750 кілограмів.
Таким чином, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина 2 статті 126 КУпАП).
Крім того, представник відповідача також посилався на те, що 22 січня 2025 року близько 15 год екіпаж патрульної поліції під час патрулювання помітив транспортний засіб під керуванням позивача, в якому не працювали задні сигнали стопи та забруднений номерний знак, поліцейським було прийнято рішення зупинити транспортний засіб, що підтверджується матеріалами відео фіксації з нагрудної боді камери. З матеріалів відеофіксації вбачається, що після зупинки транспортного засобу поліцейський повідомив позивачу причину зупинки, а саме не працюючий стоп сигнал на що позивач підтвердив, що знає про поломку та найблищим часом її усуне. В подальшому при спілкуванні позивача з поліцейськими було встановлено, що позивач немає права керування транспортним засобом, а саме у позивача відсутня категорія «СЕ», оскільки позивач керує транспортним засобом з причіпом на що позивач підтвердив, що дійсно немає такої категорії, а цей транспортний засіб його попросили перегнати з одного місця до іншого.
Отже оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, врахувавши значність вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення позивача, поліцейський керуючись законом та правосвідомістю, постановив визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП та піддати його адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн, що в межах санкції статті. Після чого у присутності позивача було винесено постанову, з якою надалі позивача було повідомлено про порядок оскарження постанови та наслідками її невиконання, передбачені статтями 307, 308 КУпАП.
Посилаючись на зазначене, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
14 травня 2025 року представник Департаменту патрульної поліції - Коляда В.Г. подав до суду додаткові пояснення, які просив врахувати при вирішення справи.
Зокрема додатково зазначав, що під час детального дослідження матеріалів відеофіксації з нагрудної боді камери поліцейського було встановлено номерний знак напів-причіпа цистерни ПР zremb cn-182e - НОМЕР_3 , а тому просив долучити до матеріалів справи витяги з Національної автоматизованої інформаційної системи Національної поліції України, на підтвердження факту керування позивачем транспортним засобом та напів-причіпом для керування якими необхідна наявність у водія категорії «СЕ».
До пояснень представник відповідача долучив копію картки водія ОСОБА_1 , в якій зазначено, що у ОСОБА_1 відкриті категорії А1, А, В1, В, С1, С, D; а також витяг про реєстрацію транспортного засобу МАЗ 54323, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому міститься наступна інформація: МАЗ 54323; тип ТЗ -загальний; категорія ТЗ - С-вантажний автомобіль з повною масою понад 7,5 т; тип-кузова сідловий тягач; колір синій; 1991 року випуску; а також витяг про реєстрацію напів-причіпа, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в якому міститься наступна інформація: марка ПР; тип ТЗ (за конструкцією) - напівпричіп; тип кузова ТЗ - Н/ПР/-цистерна, назва - ПР zremb cn-182e; коліо 8-сірий, рік випуску - 1995 року; маса максимальна (кг) - 25000.
Позиція сторін у судовому засіданні
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити. Додатково зазначав, що він має відкриту категорію «С», а, відтак, він мав право керувати транспортним засобом МАЗ 54323, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Щодо витребування належним чином завіреної копії свідоцтва про реєстрацію причіпу та транспортного засобу позивач вказував, що автомобіль та причіп йому не належать; у нього наявна копія свідоцтва про реєстрації транспортного засобу МАЗ 54323, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яку він долучив до позовної заяви, інших документів він немає.
У судовому засіданні представник Департаменту патрульної поліції - Сорока К.В. заперечував щодо задоволення позову та просив у позові відмовити. Також вказував на те, що відкрита у позивача категорія «С» не дозволяє керувати транспортними засобами, для яких потрібна категорія «СЕ». У позивача відсутня відкрита категорія «СЕ», що підтверджується копією посвідчення водія позивача, що міститься в матеріалах справи. Також посилався на правомірність прийнятої щодо позивача постанови та законність притягнення водія до адміністративної відповідальності.
Судом було відтворено відеозаписи, які містяться на компакт-диску з нагрудної камери працівників патрульної поліції та досліджені в судовому засіданні.
Встановлені судом фактичні обставини справи
22 січня 2025 року відносно ОСОБА_1 - поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції в Київській області - лейтенантом поліції Ляшенком В.Ю. винесено постанову серії ЕНА № 3913961 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн.
Відповідно до змісту постанови, 22 січня 2025 року о 15 год 13 хв водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом МАЗ 54323, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на вул.Рогозянській в с. Ольшаниця, при цьому не мав права керування транспортним засобом, чим порушив п.2.1а Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною 2 статті 126 КУпАП.
Як вбачається із копії посвідчення водія ОСОБА_1 , яка долучена до матеріалів позовної заяви, ОСОБА_1 має право керування транспортними засобами категорій А1, А, В1, В, С1, С, D.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу МАЗ 54323, реєстраційний номер НОМЕР_1 , загальний вантажний сідловий тягач -Е, повна маса 1800, маса без навантаження 7050, категорія С.
З витягу про реєстрацію напів-причіпа, реєстраційний номер НОМЕР_3 , вбачається, що марка ПР; тип ТЗ (за конструкцією) - напівпричіп; тип кузова ТЗ - Н/ПР/-цистерна, назва - ПР zremb cn-182e; колір 8-сірий, рік випуску - 1995 року; маса максимальна (кг) - 25000.
З переглянутого відеозапису, який містяться на компакт-диску з нагрудних камер працівників патрульної поліції, вбачається, що 22 січня 2025 року ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції за керування транспортним засобом, в якому не працювали задні сигнали стопи та забруднений номерний знак (позивач вказував на обізнаність несправності та зазначав, що найближчим часом усуне такі несправності). На вимогу поліцейського пред'явити для перевірки посвідчення водія та документи на транспортний засіб, водій пред'явив посвідчення водія та свідоцтво на транспортний засіб МАЗ 54323. У подальшому під час спілкування з водієм поліцейським виявлено відсутність у водія посвідчення водія з категорією «СЕ», яка дозволяє керувати транспортним засобом з напів-причіпом; позивач наголошував на наявності відкритої категорії «С». За встановлених обставин 22 січня 2025 року поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції в Київській області - лейтенантом поліції Ляшенком В.Ю. винесено постанову серії ЕНА № 3913961 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн.
Підтверджується й керування позивачем транспортним засобом з напів-причіпом, наданим відповідачем відео, яке зафіксоване нагрудною камерою працівників патрульної поліції, де ОСОБА_1 дійсно керував транспортного засобу МАЗ 54323, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напів-причіпом, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Дослідивши матеріали справи та надані до суду докази, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 55 Конституції України зазначено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі, про порушення правил дорожнього руху, визначених частиною 2 статті 126. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів та підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Пунктом 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 7 листопада 2015 року (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частина 2 статті 126 КУпАП.
Частиною 8 статті 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України), передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з п. 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з п.2.1 «а» Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
За приписами п.2.4 «а» Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Пунктом 2.13 Правил дорожнього руху встановлено, що право на керування транспортними засобами особам може бути надано:
мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії А1, А) - з 16-річного віку;
автомобілями, колісними тракторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами, які експлуатуються на вулично-дорожній мережі, всіх типів (категорії В1, В, С1, С), за винятком автобусів, трамваїв і тролейбусів, - з 18-річного віку;
автомобілями з причепами або напівпричепами (категорії ВЕ, С1Е, СЕ), а також тими, що призначені для перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів, - з 19-річного віку;
автобусами, трамваями і тролейбусами (категорії D1, D, D1Е, DЕ, Т) - з 21-річного віку.
Транспортні засоби належать до таких категорій:
А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт;
А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб.см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше;
В1 - квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) мототранспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів;
В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми, состав транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;
С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С1 та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;
С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;
D1 - призначені для перевезення пасажирів автобуси, у яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16, состав транспортних засобів з тягачем категорії D1 та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;
D - призначені для перевезення пасажирів автобуси, у яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16, состав транспортних засобів з тягачем категорії D та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;
ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D та причепом, повна маса якого перевищує 750 кілограмів;
Т - трамваї та тролейбуси.
Отже, законодавцем допускається можливість керування особою, яка має право керування транспортним засобом категорії С, - перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів. У випадку ж керування составом з тягачем категорії С, однак з причепом, повна маса якого перевищує 750 кілограмів, особа повинна мати посвідчення на право керування составом транспортних засобів категорії СЕ.
Аналогічні за змістом норми містилися й у пункті 5 Положенні про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року №340, згідно з яким водіям транспортних засобів категорій В, С1, С, D1 і D дозволяється керувати такими засобами також з причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів. До керування транспортними засобами категорій В, С1, С, D1 і D з причепами, повна маса яких становить більш як 750 кілограмів, а також зчепленими автобусами допускаються водії, які мають право на керування транспортними засобами категорій ВЕ, С1Е, СЕ, D1E і DE.
Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу про реєстрацію напів-причіпа, реєстраційний номер НОМЕР_3 , марка ПР; тип ТЗ (за конструкцією) - напівпричіп; тип кузова ТЗ - Н/ПР/-цистерна, назва - ПР zremb cn-182e; колір 8-сірий, рік випуску - 1995 року; маса максимальна (кг) - 25000.
Згідно з наявним у матеріалах справи посвідченням водія серія НОМЕР_4 виданим ОСОБА_1 , останньому надано право керування транспортними засобами категорії: А1, А, В1, В, С1, С, D.
Отже, матеріали справи свідчать, що позивач, відповідно до посвідчення водія серії НОМЕР_4 має право керувати автомобілями та причепом повна маса якого не перевищує 750 кілограмів.
Разом з цим, встановлено і це не заперечував позивач у справі, що останній під час зупинки його поліцейським керував составом транспортних засобів, який складався із автомобіля МАЗ 54323, реєстраційний номер НОМЕР_1 , повна маса якого становить 1 800, маса без навантаження 7050, та напів-причіпа, реєстраційний номер НОМЕР_3 , марки ПР; тип кузова ТЗ - Н/ПР/-цистерна, назва - ПР zremb cn-182e; колір 8-сірий, рік випуску - 1995 року; маса максимальна (кг) - 25000.
Отже, наявність у посвідченні водія позивача відкритої категорії «С» не надає йому право керувати транспортними засобами з причепами, повна маса яких становить більш як 750 кілограмів, а, відтак, позивач не вправі керувати таким составом транспортних засобів без категорії «СЕ».
Пунктом 2 частини 1 статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Виходячи з викладеного, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такий документ.
Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 13 березня 2020 року у справі №161/11159/16-а.
Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, у вигляді накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З урахуванням наведених норм вбачається, що згідно із законодавством України водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством - страховий поліс про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Таким чином, підставою для застосування до позивача адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП є відсутність у водія посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частиною 1 статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також з наявних у матеріалах справи відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, переглянутих у судовому засіданні судом встановлено, факт керування позивачем транспортним засобом МАЗ 54323, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напів-причіпом, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
При цьому позивач, у судовому засіданні факт керування вказаними транспортним засобом із напів-причіпом не заперечував.
Порушень порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача, судом не встановлено.
Відповідно до статті 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.
Статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;
Таким чином, відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, подані відповідачем є належними доказами того, що позивач керував транспортним засобом з напів-причіпом.
Посилання позивача на окремі недоліки оформлення оскаржуваної постанови, зокрема, в даному випадку, невірно зазначено вулицю, не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності постанови, і, як наслідок, її скасування.
Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправної такої постанови за умови, якщо позивачем вчинено адміністративне порушення.
У постанові Верховного Суду у справі № 825/2328/16 від 22 травня 2020 року міститься висновок про те, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultraviresaction - invalidact).
Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 у справі № 813/1790/18.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, ухвалена уповноваженою посадовою особою, в порядку та спосіб, встановлені законодавством, стягнення накладено в межах санкції статті КУпАП та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
При цьому суд критично ставиться до твердження позивача про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки доводи позивача спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються та зводяться до намагання уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення за частиною другою статті 126 КУпАП.
Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14 березня 2018 у справі № 760/2846/17 та від 14 лютого 2018 у справі № 536/583/17.
Відповідачем на дотримання вимог частини 2 статті 77 КАС України доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
При складанні оскаржуваної постанови поліцейський діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, отже правові підстави для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відсутні.
У відповідності до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Висновки суду щодо розподілу судових витрат
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України, суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 600 грн.
Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, витрати зі сплати судового збору належить віднести за рахунок позивача.
Керуючисьст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 78, 134, 139, 241-246, 250, 255, 268272, 286, 295, 297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 6 серпня 2025 року.
Суддя Марина СМИК