Справа № 367/6624/25
Провадження по справі № 1-кп/367/898/2025
06 серпня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ірпінь угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 22025101110000210 від 13 березня 2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Теплик Теплицького району Вінницької області, громадянина України, з повною середньою освітою, ФОП, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 114-1 КК України,
За невстановлених судовим розглядом обставин, у громадянина України ОСОБА_4 , який достовірно знав, що починаючи з 2014 року представниками російської федерації здійснено тимчасову окупацію частини території України, а починаючи з 24.02.2022 підрозділами збройних сил рф та іншими її військовими формуваннями здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна, розуміючи, що представниками Збройних Сил України вживаються заходи, спрямовані на відсіч збройній агресії російській федерації та проводяться дії, направлені на проведення заходів загальної мобілізації, у невстановлений судовим розглядом час, але не пізніше 13.03.2025 виник та сформувався стійкий злочинний намір, направлений на вчинення кримінально караного діяння, що полягає у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
Свій злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період ОСОБА_4 реалізував шляхом фізичного перешкоджання військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_2 у проведенні мобілізаційних заходів відносно осіб, які підлягають мобілізації під час дії воєнного стану.
З метою реалізації вказаного злочинного умислу 13.03.2025, точний час в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_4 прибув за адресою: АДРЕСА_3 , за місцем знаходження військово-лікарської комісії Ірпінської міської поліклініки, куди на той момент військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 доставлено громадянина Особу 1, для проходження військово-лікарської комісії.
В подальшому, на виконання злочинного умислу, 13.03.2025 приблизно о 08 год. 30 хв. ОСОБА_4 , діючи умисно, знаходячись на перехресті вул. Соборна та вул. Садова в м. Ірпінь Київської області, з метою перешкоджання військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_3 у проведенні мобілізаційних заходів відносно громадянина Особи 1 та проходження останнім військово-лікарської комісії, застосував заздалегідь заготовлений предмет для нанесення тілесних ушкоджень у вигляді газового балончика сірого кольору із написом «Терен-4» із засобом для розпилення хімічної речовини та здійснив розпилення газового розчину в обличчя військовослужбовця стрільця-санітара відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в результаті чого останньому завдано фізичний біль внаслідок хімічного подразнення шкіри обличчя, шиї та вушної раковини, чим перешкодив законній діяльності військовослужбовця Збройних Сил України в особливий період воєнного стану.
Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_4 громадянин Особа 1 уникнув вжиття мобілізаційних заходів відносно нього військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 та ухилився від проходження військово-лікарської комісії з оцінки медичної придатності особи для проходження військової служби, після чого з місця події зник.
Своїми умисними діями, які виразилися у фізичному перешкоджанні військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_3 у виконанні покладених на них службових обов'язків із вжиття заходів мобілізації, ОСОБА_4 вчинив перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період воєнного стану.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене частиною 1 статті 114-1 КК України - перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
04 серпня 2025 року між прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , була укладена угода про визнання винуватості згідно вимог статті 472 КПК України.
Так, відповідно до умов угоди, сторони враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, обставини справи, наявність пом'якшуючих покарання обставин відповідно до статті 66 КК України, а також щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_4 , враховуючи те, що останній не становить підвищеної суспільної небезпеки, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, за місцем мешкання характеризується позитивно, раніше не судимий, має стійкі соціальні зв'язки, зобов'язується здійснити внесок грошових коштів на потреби Збройних Сил України, погодили покарання за частиною першою статті 114-1 КК України із застосуванням положень статті 69 КК України у вигляді штрафу у розмірі 5 883 (п'ять тисяч вісімсот вісімдесят три) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 100 011 (сто тисяч одинадцять) гривень 00 копійок.
Прокурор вважає, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 114-1 КК України, визнав повністю, покаявся, підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджену міру покарання, при тому вказав, що йому у повній мірі зрозуміло характер обвинувачення, він повністю розуміє права, надані йому законом та наслідки укладення і затвердження вказаної угоди.
Захисник ОСОБА_5 , також підтримав угоду про визнання винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 114-1 КК України. Вважає, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
Потерпілий, ОСОБА_6 , надав суду письмову заяву, в якій вказав, що не заперечує про укладення угоди про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_4 та прокурором, претензій до обвинуваченого не має. Просив розглядати обвинувальний акт у суді без його участі.
Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.
Відповідно до статті 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Така угода може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією).
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені пунктами 1, 4 частини 4 статті 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені частиною 2 статті 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Подана на розгляд суду угода відповідає вимогам кримінального процесуального закону, правова кваліфікація кримінальних правопорушень вірна, умови угоди не порушують права, свободи та інтереси сторін, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до частини 1 статті 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 114-1 КК України, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, відповідно до статті 12 КК України, віднесено до тяжких злочинів.
Положеннями ст. 69 ч. 1 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Щодо щирого каяття, то суд враховує поведінку ОСОБА_4 з моменту виявлення правопорушення до розгляду справи у суді, осудження та переосмислення ним своїх вчинків, надання ним негативної оцінки своїм діям, бажання допомагати у обороноздатності та підтримці економічної стабільності країни, внесення благодійного внеску на рахунок Збройних Сил України, що підтверджується доданими прокурором документами. Щодо активного сприяння розкриттю злочину, то дії обвинуваченого, на які вказав прокурор у судовому засіданні, з моменту виявлення кримінального правопорушення до затвердження обвинувального акту, а саме: надання пояснення, дотримання та виконання процесуальних обов'язків, сприяння у проведенні слідчих дій, не вчинення дій, які б свідчили у перешкоджанні проведення досудового розслідування, свідчать про саме про таку пом'якшуючу обставину. Вказані обставини у сукупності, а також надані як стороною обвинувачення так і стороною захисту, документи: про відсутність судимостей, про не перебування під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом, копії подяк за участь у волонтерському русі та допомозі ЗСУ, характеристикою за місцем проживання, документи на підтвердження стійких соціальних зв'язків (свідоцтво про народження дитини, медична документації про стан здоров'я), на думку суду знижуюють ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення. З огляду на викладене застосування положень статті 69 КК України в цьому випадку відповідає вимогам закону.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , не встановлено.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання, яке є більш м'яким видом основного покарання, не зазначеного в санкції частини 1 статті 114-1 Кримінального кодексу України, у вигляді штрафу у розмірі 5 883 (п'ять тисяч вісімсот вісімдесят три) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 100 011 (сто тисяч одинадцять) гривень 00 копійок.
Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого суд не застосовує.
Судові витрати відсутні.
Цивільний позов не заявлений.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України
На підставі викладеного, керуючись статтями 314, 369, 370-374, 469, 472-475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 04 серпня 2025 року між прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 22025101110000210 від 13 березня 2025 року.
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого за частиною 1 статті 114-1 КК України, та призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі 5 883 (п'ять тисяч вісімсот вісімдесят три) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 100 011 (сто тисяч одинадцять) гривень 00 копійок.
Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили ОСОБА_4 не обирати.
Цивільний позов та судові витрати - відсутні.
Речові докази після набрання вироком законної сили:
мобільний телефон «Самсунг Гелексі А 71» із 2- ма сім -картами - повернути ОСОБА_4 ;
газовий балончик сірого кольору із написом « Терен-4» - знищити.
Вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути оскаржений до Київського апеляційного суду в порядку, передбаченому частиною 4 статті 394 КПК України.
Апеляційна скарга може бути подана через Ірпінський міський суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, захиснику, прокурору.
Суддя: ОСОБА_1