Справа № 366/2243/25
Провадження № 3/366/1421/25
06.08.2025 с-ще Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділення поліції №1 Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (с-ща Іванків) про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
І. Суть правопорушення, визнана суддею недоведеною
Згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 852258 від 09.07.2025, по суті правопорушення зазначено таке:
09.07.2025 близько 03 год. 00 хв. за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство, а саме ображав нецензурною лайкою та вдарив по обличчю брата ОСОБА_2 , своїми діями завдав шкоди фізичному та психологічному здоров'ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
ІІ. Позиції осіб, які беруть участь у справі
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився. Враховуючи викладене та положення ст. 268 КУпАП, суддя приходить до висновку про розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
ІІІ. Оцінка судді
Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
У рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява №36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
В обґрунтування винуватості ОСОБА_1 до матеріалів справи долучено його письмові пояснення від 09.07.2025, згідно з якими він заперечує спричинення його брату ОСОБА_2 будь-яких ударів та зазначає, що брат прийшов додому вже з синцем, а також письмові пояснення потерпілого ОСОБА_2 , відповідно до яких він відмовився надавати пояснення.
З огляду на викладене, в матеріалах справи відсутні докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення за ст. 173-2 КУпАП, яке йому ставиться у провину в час та за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Поряд з цим, ОСОБА_1 ставиться у провину наслідок домашнього насильства у вигляді спричинення шкоди психологічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктивна сторона ст. 173-2 КУпАП передбачає настання наслідків у вигляді шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілої особи.
Психологія вивчає розум, емоції та поведінку, когнітивні та соціальні фактори, які впливають на дії та реакції людини. Психологи застосовують різноманітні доказові методи і підходи, щоби допомогти людині пережити травматичні події, адаптуватися до змін, змінити відносини з близькими і покращити.
Натомість психіатрія - це галузь медицини, що займається діагностикою та лікуванням психічних розладів. Психіатри розуміють, як біологічні чинники впливають на психічне здоров?я людини, і можуть лікувати психічні захворювання за допомогою медикаментів, скеровувати на подальше лікування, приймати рішення про госпіталізацію.
Різниця між психічною та психологічною шкодою полягає в тому, що психічна шкода стосується порушень у функціонуванні розуму, часто через психічні розлади, тоді як психологічна шкода охоплює емоційні та поведінкові проблеми, які можуть виникнути внаслідок стресу чи травм, але не обов'язково пов'язані з медичним діагнозом.
Відтак, поняття психічна та психологічна шкода не є тотожними.
Диспозиція ст. 173-2 КУпАП передбачає наслідок у вигляді спричинення потерпілій особі шкоди психічному здоров'ю, тоді як ОСОБА_1 в провину ставиться спричинення потерпілому шкоди психологічному здоров'ю.
Таким чином, ОСОБА_1 ставиться у провину наслідок, який не передбачений ст. 173-2 КУпАП як обов'язковий елемент об'єктивної сторони складу правопорушення, що суперечить положенням ч. 1 ст. 9 КУпАП.
Суддя звертає увагу, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діяння, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року).
За встановлених обставин справи, суддя приходить до висновку, що склад адміністративного правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 є недоведеними.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на встановлені обставини, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
IV. Судовий збір
Питання щодо судового збору суддя вирішує у відповідності до ст. 40-1 КУпАП, за якою судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення.
Оскільки в цьому випадку провадження у справі підлягає закриттю, відповідно судовий збір слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 7, 40-1, 173-2, 245, 247, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особами, визначеними ч. 2 ст. 294 КУпАП до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Іванківський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня вручення копії постанови.
Суддя Н.П. Слободян