Справа № 357/11878/25
1-кп/357/1013/25
05.08.2025 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Біла Церква клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення його від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні за № 12025111030001510 від 04.07.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Щербашенці Богуславського району Київської області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня, пенсіонер, одружений, раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
1. До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 31.07.2025 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025111030001510, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.07.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
1.1. В судовому засіданні ОСОБА_4 подав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілою. Клопотання мотивовано тим, зо обвинувачений в повному обсязі відшкодував потерпілій завдані збитки та примирився з нею.
1.2. У зв'язку з зазначеним, обвинувачений просить звільнити його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України.
1.3. Прокурор проти задоволення клопотання не заперечував.
1.4. Потерпіла у судовому засіданні підтвердила, що обвинувачений повністю відшкодував їй завдану шкоду, жодних претензій до нього вона не має та не заперечує щодо звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності.
2. Заслухавши думку учасників, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд встановив таке.
2.1. Частиною 1 ст. 258 КПК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
2.2. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання (ч. 4 ст. 258 КПК України).
2.3. Статтею 46 КК України передбачено, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
2.4. Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005, передбачено, що потерпілим може бути лише фізична особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду і яку визнано потерпілим. Примирення винної особи з потерпілим (потерпілими) належить розуміти як акт прощення її ним (ними) в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів.
Звільнення винної особи від кримінальної відповідальності та закриття справи у зв'язку з примиренням із потерпілим можливе тільки в разі відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.
2.5. Як вбачається з обвинувального акта, 04.07.2025 близько 7 годин 58 хвилин водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автобусом марки «РУТА», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Ярослава Мудрого поряд з будинком № 40, що в м. Біла Церква Київської області, здійснюючи маневр повороту ліворуч на провулок Гоголя, в порушення вимог п. 2.3(б) ПДР України, в якому зазначено: «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі» не виконав вимоги п. 16.2 ПДР України, в якому зазначено: «на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку», не непеконався безпечності свого маневру в порушення п. 10.1 ПДР України, в якому зазначено: «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», в порушення п. 16.5 ПДР, де вказано, що «у разі подання сигналу регулювальником або ввімкнення сигналу світлофора, що дозволяє рух, водій зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що завершують рух через перехрестя, а також пішоходам, які закінчують перехід», не був уважним, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка в свою чергу переходила дорогу по пішохідному переходу на дозволяючий колір світлофора.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримала травму у вигляді перелому 1 куприкового хребця, яка відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Грубе порушення водієм ОСОБА_4 вимог пунктів 2.3 (б), 10.1, 16.2, 16.5 ПДР України перебувають в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді середньої тяжкості тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 .
2.6. Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
2.7. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів. При цьому форма вини у цій категорії кримінальних правопорушень характеризується необережністю.
2.8. Долученими прокурором матеріалами підтверджується, що ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності раніше не притягавсь. Крім того, в судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою вину та погодився з обставинами, викладеними в обвинувальному акті. Пояснив, що він повністю відшкодував завдану шкоду потерпілій.
2.9. Потерпіла у судовому засіданні підтвердила, що обвинувачений повністю відшкодував їй матеріальну та моральну шкоду, вони примирились, жодних претензій вона не має.
2.10. Відтак суд дійшов висновку, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 є обґрунтованим і підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_4 вперше вчинив необережний нетяжкий злочин пов'язаний з порушенням правил безпеки дорожнього руху та під час керування транспортним засобом не перебував у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, примирився з потерпілою ОСОБА_5 , та добровільно відшкодувала завдані ним збитки. Тому суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без притягнення його до кримінальної відповідальності.
2.11. Обвинуваченому ОСОБА_4 роз'яснена суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, однак, обвинувачений не заперечувала проти звільнення його від кримінальної відповідальності з підстави, визначеної ст. 46 КК України та закриття кримінального провадження, у зв'язку з цим.
2.12. Також судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 розуміє підстави та наслідки закриття провадження відповідно до ст. 46 КК України, звільнення його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, без можливості судового розгляду провадження з його вирішенням по суті, та підтвердив добровільність звернення з таким клопотанням.
2.13. За таких обставин, клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності підлягає задоволенню.
2.14. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку і звільненням особи від кримінальної відповідальності, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
3. Інші питання, які вирішуються судом при закриття кримінального провадження.
3.1. Процесуальні витрати.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Водночас відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 (справа № 598/1781/17) ч. 1ст. 126КПК визначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
ВП ВС дійшла висновку, що кримінальний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком.
Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті. Очевидно, що, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, розподіл процесуальних витрат тощо. Таким чином, ВП ВС вважає, що це питання може бути вирішене й ухвалою суду.
Нормами КПК встановлено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК). Оскільки ст.126 КПК визначено, що означене питання може бути вирішено й ухвалою суду, ВП ВС робить висновок, що у випадку заявлення учасниками кримінального провадження клопотання про компенсацію процесуальних витрат суд, ухвалюючи остаточне рішення за результатами розгляду кримінального провадження (вирок або ухвалу), вирішує питання щодо розподілу процесуальних витрат.
Як вбачається зі наданих прокурором матеріалів витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні складають 4 457,00 грн, що підтверджується:
- довідкою про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні № 12025111030001510, висновок експерта від 23.07.2025 № СЕ-19/111-25/42139-ІТ, відповідно до якої витрати на проведення експертизи склали 4 457,00 грн;
З огляду на ухвалення ухвали про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за його клопотанням, витрати на проведення експертного дослідження у сумі 4 457,00 грн підлягають стягненню з обвинуваченого.
3.2. Арешт майна.
Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема у випадку непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації щодо майна, на яке накладено арешт.
Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.07.2025024 у справі № 357/10424/25 накладено арешт на тимчасово вилучене 04.07.2025 під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди за адресою: Київська область, м. Біла Церква, перехрестя вул. Я. Мудрого та вул. Гоголя, майно, а саме: автобус марки РУТА, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 є ПАТ «Північ транс», користувачем якого відповідно до тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_2 є ТОВ «БАП». Метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів.
Зважаючи на те, що суд під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження має вирішити долю речових доказів, наявні підстави для скасування арешту зазначеного майна.
3.3. Щодо речових доказів і документів.
Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Постановою старшого слідчого відділу Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_6 від 05.07.2025 про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання, у цьому кримінальному провадженні визнано речовим доказом автомобіль марки РУТА, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Враховуючи положення ст. 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України, суд вирішує речовий доказ, а саме:
- транспортний засіб марки РУТА, реєстраційний номер НОМЕР_1 , повернути належному користувачу ТОВ «БАП».
Керуючись ст. 12, 44, 46, 358 КК України, статтями 258, 284, 285-288, 369, 371, 372 КПК України, Суд
1. Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.
2. Звільнити ОСОБА_4 , яка народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
3. Кримінальне провадження № 12025111030001510 від 04.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
4. Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у сумі 4 457,00 грн (чотири тисячі чотириста п'ятдесят сім гривень 00 копійок).
5. Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.07.2025024 у справі № 357/10424/25 на тимчасово вилучене 04.07.2025 під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди за адресою: Київська область, м. Біла Церква, перехрестя вул. Я. Мудрого та вул. Гоголя, майно, а саме: автобус марки РУТА, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 є ПАТ «Північ транс», користувачем якого відповідно до тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_2 є ТОВ «БАП».
6. Речовий доказ, а саме транспортний засіб марки РУТА, реєстраційний номер НОМЕР_1 , повернути належному користувачу ТОВ «БАП».
7. Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим з моменту вручення йому копії судового рішення.
8. Ухвала набирає законної сили після закінчення семиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
СуддяОСОБА_7