Справа № 346/3985/25
Провадження № 6/346/60/25
06 серпня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі головуючого судді: Сольського В.В.
з участю секретаря Біди Ю.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Коломия подання державного виконавця Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кушицької Мар'яни Василівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника-фізичної особи ОСОБА_1 ,
05 серпня 2025 року до суду надійшло вказане подання, згідно з яким державний виконавець просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виконання зобов'язань, покладених на неї Вимогами про сплату боргу (недоїмки) виданої Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області про стягнення 37 788,74 грн загального боргу.
В обґрунтування подання зазначено, що на виконанні Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження АСВП - 78761893 з виконання вказаної вимоги. Вказує, що постановою про відкриття виконавчого провадження боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації, або внесення до неї завідомо неправдивої відомостей, копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.
Зазначає, що рішення боржником не виконане будь-яких дій, спрямованих на виконання не вчинено, декларацію не подано.
Згідно відповідей на запит боржниця зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Доходи в ОСОБА_1 відсутні. 16 травня 2025 року ОСОБА_1 перетнула державний кордон.
Враховуючи викладене, виконавець просить вжити відносно боржниці вищевказані заходи примусового виконання, а саме тимчасово обмежити її в праві виїзду за межі України.
Вивчивши матеріали подання та матеріали цивільної справи суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч.4 ст.441 ЦПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
При цьому, державний виконавець на негайний розгляд подання не з'явився, надав заяву, в якій зазначив, що просить здійснити його розгляд без його участі та задовольнити його.
За таких обставин, відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання) за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Статтею 313 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.
Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Права, викладені у пункті 1 статті 2 Протоколу 4 до Конвенції, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов'язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що у будь-якому випадку влада країни зобов'язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82).
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов'язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Стаття 6 цього Закону передбачає, що за наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.
Пунктом 2 цієї статті передбачено, що підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадян України за кордон є дія неврегульованих зобов'язань.
Згідно п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
На стадії виконання судового рішення обмеження права особи на виїзд за кордон здійснюється в порядку, передбаченому ст.441 ЦПК України за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.
Відповідно до вимог ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Подання виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України.
Відповідно до ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
У разі розгляду заяви про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України відповідно до вимог ст.441 ЦПК України доказуванню підлягають факти ухилення боржника від виконання рішення суду, можливість виїзду за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду, в тому числі наявність закордонного паспорта громадянина України, вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» тощо.
Словосполучення «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)» означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків, за умови, що особа була зобов'язана і мала реальну можливість виконати таке судове рішення. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Судом встановлено, що державним виконавцем постановою від 21 січня 2025 року відкрито виконавче провадження АСВП- 78761893 на виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) виданої Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області про стягнення з ОСОБА_1 37 788,74 грн.
У поданні державний виконавець зазначає про те, що підставою для звернення до суду з даним поданням є те, що боржниця не виконала рішення суду, ухиляється від його виконання та не вживає заходів щодо виконання рішення суду.
Слід звернути увагу, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Державний виконавець, заявляючи вимогу про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за кордон, не зазначила, в чому проявляється ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов'язань.
Отже, відсутні підстави вважати, що боржник ухиляється від виконання рішення. Саме по собі відкриття виконавчого провадження не може розглядатись як достатня підстава для застосування судом саме такого заходу, як обмеження права особи на виїзд за межі України. Та сама по собі наявність невиконання зобов'язання в повному обсязі не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві, доведенню підлягає саме ухилення боржника від виконання.
Державний виконавець, заявляючи вимогу про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за кордон, не зазначила, в чому проявляється ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов'язань, які саме діяння (дії чи бездіяльність) вчинені нею задля невиконання рішення.
До подання долучено копію виклику та квитанцію про підтвердження його направлення боржниці, однак докази отримання нею вказаного виклику відсутні. Будь-яких інших дій державного виконавця передбачених законом, спрямованих на виконання виконавчого листа окрім запитів щодо доходів та майна боржника, виконавцем не здійснено.
Враховуючи вищевикладене, а також враховуючи конституційні права громадянина України щодо його права у виїзді за межі України, які у разі задоволення подання можуть бути істотно порушені, суд вважає, що у задоволенні даного подання слід відмовити за відсутністю для цього законних підстав.
Керуючись ст. 441 ЦПК України, суд -
У задоволенні подання старшого державного виконавця Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кушицької Мар'яни Василівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника-фізичної особи ОСОБА_1 , відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів
Суддя: Сольський В. В.