( з а о ч н е )
Справа №344/4958/25
31 липня 2025 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,
з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
АТ «Акцент-Банк» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №А35ІСТ155101031832 від 12.10.2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12.10.2020 року між банком та відповідачкою було укладено кредитний договір №А35ІСТ155101031832 про надання про надання кредиту в розмірі 55000.00 грн строком на 36 місяців зі сплатою процентів у розмірі 50% річних.
Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору.
Відповідачка свої зобов'язання за договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим у неї утворилася заборгованість за кредитом, яка станом на 14.03.2025 року становить 66632,23 грн, що складається з: 41003,77 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 25628,46 грн загального залишку заборгованості за процентами.
Оскільки у добровільному порядку заборгованість за вищевказаним кредитним договором ОСОБА_1 не погасила, просить позов задовольнити, стягнути з відповідачки 66632,23 грн заборгованості за кредитним договором та понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Представник позивача на розгляд справи не з'явився, у поданій заяві просив проводити розгляд справи у його відсутності, позов підтримав у повному обсязі, не заперечив щодо заочного розгляду справи.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження повідомлена у встановленому законом порядку, про причину неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не надала. У зв'язку з цим судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 27.08.2020 року звернулася до позивача та підписала Анкету-заяву про приєднання Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. Підписуючи цю анкету-заяву власноручним підписом погодилася з тим, що ця анкета - заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, складають договір про надання банківських послуг (а.с.8).
12.10.2020 року електронним підписом ОСОБА_1 підписала Заяву про надання послуги «Швидка готівка» №А35ІСТ155101031832, в якій просила надати їй АТ «А-Банк» кредит за Послугою «Швидка готівка» в розмірі 55000.00 грн строком на 36 місяців зі сплатою процентів у розмірі 50% річних. Грошові кошти просила перерахувати на номер платіжної картки НОМЕР_1 . Разом із заявою відповідачка підписала Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.9-10)
Також 12.10.2020 року відповідачка підписала Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», який містить основні умови кредитування з урахувань побажань споживача, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживачів, порядок повернення кредиту та іншу інформацію (а.с.8-9).
Надання кредиту відповідачці підтверджується меморіальним ордером №TR.15445044.17200.69585 від 12.10.2020 року на суму 55000 грн (а.с.12).
Факт руху грошових коштів на картковому рахунку клієнта ОСОБА_1 підтверджується випискою по кредиту від 14.03.2025 року відповідно до якої заборгованість у ОСОБА_1 складає 66632,23 грн (а.с.10-12).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 14.03.2025 року заборгованість відповідачки за кредитним договором складає 66632,23 грн. (а.с.15-16).
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.
Відповідно до ч. 2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ст. 639 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Закон України від 03.09.2015 року №675-VIII "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 ЗУ "Про електронну комерцію").
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно з ч. 6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання і одночасно способом цивільно-правової відповідальності.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки відповідно до статті 611 ЦК України, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Зокрема, ст.1050 ЦК України визначає, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов'язання, які випливають з кредитного договору, ними дотримано письмову форму укладення кредитного договору, цей договір є укладеним відповідно до вимог ст.ст. 639, 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.
Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Виходячи з вищевказаних норм закону, умов кредитного договору зважаючи на порушення відповідачкою взятих на себе зобов'язань, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення: з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №А35ІСТ155101031832 від 12.10.2020 року, станом на 14.03.2025 року в розмірі 66632,23 грн. що складається з: 41003,77 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 25628,46 грн загального залишку заборгованості за процентами.
Крім того, у ст.265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішується судом відповідно до ст. 141 ЦПК України. З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню, понесені позивачем судові витрати щодо сплати судового збору необхідно віднести на рахунок відповідачки, у зв'язку з чим з ОСОБА_1 слід стягнути 2422,40 гривень судового збору, сплачених при зверненні до суду з позовною заявою.
На підставі наведеного, ст.11, 204, 205, 610, 612, 626, 627, 628, 638, 639, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст. 76, 77, 81, 141, 280-2855 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» 66632 грн 23 коп заборгованості за кредитним договором №А35ІСТ155101031832 від 12.10.2020 року, а також 2422,40 грн судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 05 серпня 2025 року.
Головуючий О. А. Шишко