Справа № 292/686/25
Провадження № 2/292/450/25
05 серпня 2025 року с-ще Пулини
Пулинського районного суду Житомирської області
головуюча суддя Гуц О.В. секретар судового засідання Риданова Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У червні 2025 року позивач ТОВ "ФК"Кредит-капітал" звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи його тим, що 01жовтня 2020 року між АТ "Банк Форвард" та ОСОБА_1 укладено договір про банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом підписання Анкети - заяви №200298722 про акцепт Публічної пропозиції АТ "Банк Форвард", відповідно до умов якого відповідачці було відкрито поточний рахунок та надано кредит у сумі 69000,00 грн., а відповідачка зобов"язалася повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору.
Банк свої зобов"язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме було відкрито рахунок та перераховано грошові кошти в обсязі та у строк визначені його умовами.
25.07.2024 між АТ "Банк Форвард" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" укладено договір №GLIN426202/1 про відступлення прав вимоги, за яким останнє набуло грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ "Банк форвард", включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №200298722 від 01.10.2020.
Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідачки перед позивачем за кредитним договором №200298722 від 01.10.2020 становить 28547,24 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 17546,88 грн., заборгованість за відсотками - 0,36 грн., заборгованість за комісією -11000 грн.
У зв'язку з цим просили суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №200298722 від 01.10.2020 у розмірі 28547,24 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Ухвалою суду від 23.06.2025 відкрито провадження у справі, розгляд її призначено у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві просить розгляд справи здійснювати за його відсутності.
Відповідачка у судове засідання не з"явилася, надіслав на адресу суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності. Позов визнала частково в частині стягнення тіла кредиту. Не визнала позов в частині стягнення відсотків та комісії. А також просила відмовити у стягненні судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн..
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів кожного окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 01.10.2020 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву №200298722 про акцепт публічної пропозиції АТ "Банк Форвард" на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ "Банк Форвард", підписанням якої просить відкрити їй поточний рахунок НОМЕР_1 у гривні.
Згідно умов договору та паспорту споживчого кредиту, відповідачка отримала кредит в розмірі 69 000,00 грн, строком на 1096 днів, з 02.10.2020 по 02.10.2023, ставка по кредиту (на строкову частину основного боргу) - 0,01% річних, ставка по кредиту (на прострочену частину основного боргу) - 0,00001 % річних. Разова комісія, без ПДВ: 9000 грн. Плата за пропущення платежів : першого пропуску - 350 грн., другого (підряд) пропуску 350 грн., третього (підряд) пропуску 400 грн., четвертого (підряд) та кожного наступного (підряд)пропуску 400 грн.. Щомісячна комісія, без ПДВ: з 02.10.2020 по 02.10.2022 -0,00 грн (у випадку порушення строку оплати одного з чергових платежів за Графіком платежів, з наступного дня починає застосовуватись щомісячна комісія в розмірі 2070,00 грн) з 03.10.2022 - 2070,00 грн..
Відповідно до графіка платежів за продуктом Grace 24: дата видачі кредиту/дата платежу - 02.10.2020, строк кредитування 36 місяців, сума кредиту за договором - 69000,00 грн., проценти за користування кредитом - 26648,32 грн, реальна річна процентна ставка - 38,9%, загальна вартість кредиту - 95648,32 грн.
25.07.2024 між АТ "Банк Форвард" (банк) та ТОВ "ФК "Кредит- Капітал" (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги №GLIN426202/1, у відповідності до умов якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників ат/або заставодавців, зазначених в додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов"язки боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них згідно реєстру у додатку №1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
З витягу з реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами станом на 25.07.2024, вбачається, що боржник ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №200298722 від 02.10.2020 у розмірі 28547,24 грн.,з яких: 17546,88 грн. - залишок по тілу редиту, 0,36 грн. - залишок по відсоткам, 11000,00 грн - залишок за комісією.
Відповідно до платіжної інструкції №4170 від 23.07.2024, ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" здійснило оплату АТ "Банк Форвард" за лот GLIN426202, в сумі 70 122 419,74 грн.
Згідно розрахунку заборгованості складеного ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" ОСОБА_1 станом на 09.06.2025 має заборгованість в сумі 28547,24 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 17546,88 грн.; заборгованості за відсотками - 0,36 грн.; заборгованість за комісією - 11000,00 грн..
09.06.2025 позивачем було направлено ОСОБА_1 досудову вимогу про те, що між АТ "Банк Форвард" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" було укладено договір відступлення права вимоги №GLIN426202-1 від 25.07.2024, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №200298722, що укладений між нею та АТ "Банк Форвард" Відповідно до умов кредитного договору вона зобов"язана у встановлений строк повернути кредит та сплатити відсотки за його користування. Вимагають виконати зобов"язання та негайно погасити заборгованість в сумі 28547,24 грн.
З виписки по особовим рахункам угоди №200298722 від 02.10.2020, за період з 14.08.2012 по 10.06.2023, з 11.06.2023 по 24.07.2024, ОСОБА_1 , наданої АТ "Банк Форвард", вбачається, що 02.10.2020 ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 69000,00 грн. Заборгованість складає 28547,24 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 17546,88 грн.; заборгованості за відсотками - 0,36 грн.; заборгованість за комісією - 11000 грн. Заборгованість не погашена.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов"язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
З положень частини першої та другої ст.1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст.610 ЦК України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно із ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.
АТ "Банк Форвард" свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме відповідачці надано кредит в розмірі 69000,00 грн., який 02.10.2020 перерахований на картковий рахунок ОСОБА_1 .
У той же час, відповідачка не виконала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, грошові кошти повністю не повернула.
Згідно з наданим розрахунком заборгованість ОСОБА_1 становить 28547,24 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 17546,88 грн.; заборгованості за відсотками - 0,36 грн.; заборгованості за комісією - 11000,00 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотків за кредитним договором №200298722 від 01.10.2020 позов підлягає задоволенню.
Щодо стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором №200298722 від 01.10.2020, суд зазначає наступне.
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Положеннями ч. 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
За положеннями ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 зазначила, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону №2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит, кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1-2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №461/2857/20.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Враховуючи викладене, суд вважає, що позов в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією за кредитним договором №200298722 від 01.10.2020 у розмірі 11000,00 грн задоволенню не підлягає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Проніна проти України, №63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, 18.07.2006).
З урахуванням викладеного з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість в розмірі 17547,24 грн., з них: сума заборгованості за тілом кредиту - 17546,88 грн., сума заборгованості за відсотками - 0,36 грн..
Оскільки ОСОБА_1 не виконала умови кредитного договору та не сплатила заборгованість в добровільному порядку, суд вважає стягнути з неї на користь позивача примусово заборгованість в сумі 17547,24 грн., так як згідно укладеного договору позивач набув права вимоги до відповідачки.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги №0206 від 02.06.2025, акт №799 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 09.06.2025 на суму 7000 грн., детальний опис наданих послуг від 09.06.2025 до акту №799 за договором про надання (правової (правничої) допомоги) №0206 від 02.06.2025.
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01)).
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Аналіз наданих адвокатом послуг свідчить про те, що такі пов'язані з розглядом цієї справи - адвокат підготував процесуальні документи по суті справи (позовну заяву) здійснив аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій. Суд не має застережень до кваліфікації адвоката чи якості виконання ним обов'язків, підготовлених ним документів. Разом з тим суд, дійшов висновку, що заявлений до відшкодування за рахунок відповідача розмір витрат на правову допомогу є завищеним. Суд визнає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.
Розглядаючи питання розподілу судових витрат суд враховує надані послуги адвоката, предмет позову, те що вказана справа є справою незначної складності (малозначною), її розгляд проводився в порядку спрощеного позовного провадження.
Отже, виходячи з конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, обсягу виконаної адвокатом роботи, витраченого часу, порядку розгляду справи, ураховуючи засади співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, суд вважає, що зазначені адвокатом Усенко М.І.. витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. не є реальними та обґрунтованими та суперечать критерію розумності розміру таких витрат , а також те, що безпосередньої участі в судовому засіданні адвокат не брав, а направив заяву до суду про розгляд справи без участі представника позивача, фінансовий стан відповідачки, а тому в цій частині вимоги підлягають задоволення частково в сумі 3 000 грн. , яка на думку суду, є справедливим відшкодування позивачу розмір його судових витрат на правничу допомогу .
За подання позову ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 13.06.2025 № 11694 (а.с.5).
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ст.4 Закону України "Про судовий збір", із позовних заяв майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2422 грн. 40 коп., а тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі (17547,24/28547,24)х2422,40 = 1488 грн. 98 коп.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 76, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (код ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", місцезнаходження: 79029, вул.Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м.Львів) заборгованість за кредитним договором №200298722 від 01.10.2020 у розмірі 17547 (сімнадцять тисяч п"ятсот сорок сім) грн. 24 (двадцять чотири) коп., судовий збір в сумі 1488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) грн. 98 (дев"яносто вісім) коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі ) грн. 00 (нуль) коп.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. В. Гуц