Романівський районний суд Житомирської області
294/704/22
Іменем України
06 серпня 2025 року Романівський районний суд Житомирської області в складі судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Чуднівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Романів кримінальне провадження № 12022060470000064 відносно:
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Черняхів Житомирської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, -
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 263-1, частиною п'ятою статті 27 частиною першою статті 263-1, частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України (далі КК України), -
ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Антрацит Луганської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, -
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 263-1, частиною першою статті 263 КК України, -
25 лютого 2022 року ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем проживання по АДРЕСА_1 , маючи умисел на незаконне поводження із вогнепальною зброєю без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, вирішив незаконно виготовити вогнепальну зброю, для власних потреб.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 у період з 25 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , використовуючи підручні засоби, столярний і слюсарний інструмент, без передбаченого законом дозволу, умисно незаконно виготовив гладкоствольну дульнозарядну шомпольну вогнепальну зброю з гнітковим запаленням заряду, калібру 15,4 мм, придатну до проведення пострілів на ураження цілі.
Своїми діями, які виразились у незаконному виготовленні вогнепальної зброї, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 263-1 КК України.
В період з 28 лютого 2022 року по 20 квітня 2022 року ОСОБА_5 за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , зберігав без передбаченого законом дозволу гладкоствольну дульнозарядну шомпольну вогнепальну зброю з гнітковим запаленням заряду, калібру 15,4 мм, а також 18 квітня 2022 року здійснював її носіння в населеному пункті с. Соболівка Романівської територіальної громади Житомирського району Житомирської області без передбаченого законом дозволу.
Своїми діями, які виразились у незаконному носінні, зберіганні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 263 КК України.
Окрім цього, 25 лютого 2022 року близько 13 години ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем проживання по АДРЕСА_1 , діючи умисно, достовірно знаючи про намір знайомого ОСОБА_6 незаконно виготовити вогнепальну зброю, на його прохання, для забезпечення можливості виготовлення останнім вогнепальної зброї, передав йому знаряддя для вчинення злочину, а саме кутову шліфувальну машинку марки «Дніпро-М» 125 мм № НОМЕР_1 з різальним кругом та ручну дриль зі зламаним свердлом, чим сприяв у вчиненні злочину.
В подальшому, у період з 25 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 за допомогою знарядь вчинення злочину наданих ОСОБА_7 , без передбаченого законом дозволу, умисно незаконно виготовив гладкоствольну дульнозарядну шомпольну вогнепальну зброю з гнітковим запаленням заряду, калібру 15,4 мм, придатну до проведення пострілів на ураження цілі.
В результаті вказаних умисних дій, ОСОБА_6 , діючи за пособництва ОСОБА_5 , який своїми діями сприяв вчиненню злочину, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 263-1 КК України.
Своїми діями, які виразились у пособництві шляхом падання знарядь для незаконного виготовлення вогнепальної зброї, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною п'ятою статті 27 частиною першою статті 263-1 КК України.
25 лютого 2022 року ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем проживання по АДРЕСА_2 , маючи умисел на незаконне поводження із вогнепальною зброєю без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, вирішив незаконно виготовити вогнепальну зброю, для власних потреб.
З метою реалізації свого злочинного наміру, для забезпечення можливості виготовлення вогнепальної зброї, ОСОБА_6 25 лютого 2022 року близько 13 години звернувся до ОСОБА_5 з проханням надати йому знаряддя для вчинення злочину, на що останній погодився та передав ОСОБА_6 кутову шліфувальну машинку марки «Дніпро-М» 125 мм №ZJT11170-09732 з різальним кругом та ручну дриль зі зламаним свердлом.
В період з 25 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року ОСОБА_6 за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 , за допомогою знарядь вчинення злочину наданих ОСОБА_5 , без передбаченого законом дозволу, умисно незаконно виготовив гладкоствольну дульнозаряднушомпольну вогнепальну зброю з гнітковим запаленням заряду, калібру 15,4 мм, придатну до проведення пострілів на ураження цілі.
В результаті вказаних умисних дій, ОСОБА_6 , діючи за пособництва ОСОБА_5 , який своїми діями сприяв вчиненню злочину, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 263-1 КК України.
Окрім цього, в період з 28 лютого 2022 року по 20 квітня 2022 року ОСОБА_6 за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 , зберігав без передбаченого законом дозволу гладкоствольну дульнозарядну шомпольну вогнепальну зброю з гнітковим запаленням заряду, калібру 15,4 мм, а також 18 квітня 2022 року здійснював її носіння в населеному пункті с. Соболівка Романівської територіальної громади Житомирського району Житомирської області без передбаченого законом дозволу.
Своїми діями, які виразились у незаконному носінні, зберіганні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 263 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 під час судового розгляду вину у пред'явленому обвинуваченні за частиною першою статті 263 КК України визнав та повідомив, що після 24 лютого 2022 року у домоволодінні його покійного діда, який був мисливцем, він разом з обвинуваченим ОСОБА_6 знайшли два самопали. В період з 05 березня 2022 року по 28 квітня 2022 року під час військового стану він з обвинуваченим ОСОБА_6 були членами добровільної варти правопорядку с. Соболівка. 19 квітня 2022 року, на чергування у цьому населеному пункті, вони взяли з собою вказані самопали, де під час спілкування з ОСОБА_8 , свідок ОСОБА_9 відібрав у них ці самопали. Після цього, на наступний день до нього приїхали полійцейські з даним самопалом.
Стосовно епізоду обвинувачення щодо незаконного виготовлення вогнепальної зброї та пособництва шляхом падання знарядь для незаконного виготовлення вогнепальної зброї, обвинувачений ОСОБА_5 показів не надав.
Обвинувачений ОСОБА_6 під час судового розгляду вину у пред'явленому обвинуваченні за частиною першою статті 263 КК України визнав та повідомив, що після 24 лютого 2022 року у домоволодінні покійного діда обвинуваченого ОСОБА_5 , який був мисливцем, він разом з останнім знайшли два самопали. До моменту відібрання цих самопалів ОСОБА_9 , вони користувалися вказаною вогнепальною зброєю протягом трьох днів.
Щодо висунутого обвинувачення по епізоду незаконного виготовлення вогнепальної зброї, обвинувачений ОСОБА_6 показів не надав.
Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 263-1, частиною п'ятою статті 27 частиною першою статті 263-1 КК України, та невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263-1 КК України, а також визнанням вини обвинуваченими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, їх вина в повному об'ємі доведена зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що ввечері одного дня (точної дати не пам'ятає) ОСОБА_9 зателефонував їй та повідомив, що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ходять по селу Соболівка з саморобною вогнепальною зброєю - самопалами. На наступний ранок, у приміщення старостинського округу, ОСОБА_9 приніс самопали, вилучені ним у ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , внаслідок чого вона викликала поліцію. Також свідок повідомила, що зі слів мешканців с. Соболівка була інформація про наявність в обвинувачених невстановленої зброї. Також вказала, що одного разу чула в цьому населеному пунктіі один постріл зі зброї та одразу зателефонувала до обвинуваченого ОСОБА_5 із запитання про те, чи не він здійснював такий постріл, про що останній категорично заперечив.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засідання показав, що 20 квітня 2022 року в ході огляду місця подій поблизу домоволодінь, в яких проживають обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , він був залучений в якості понятого та засвідчив факт добровільної видачі останніми самопалів, а також факт добровільної видачі ОСОБА_5 - електроінструменту.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що 20 квітня 2022 року в ході огляду місця подій поблизу домоволодінь, в яких проживають обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , він був залучений в якості понятого та засвідчив факт добровільної видачі останніми самопалів, а також факт добровільної видачі ОСОБА_5 - електроінструменту.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засідання показав, що 19 квітня 2022 року в с. Соболівка, під час спільного чергування з ОСОБА_11 , він побачив в обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 два самопали та відібрав в останніх вказану зброю. В подальшому, вказані самопали він приніс у приміщення старостинського округу та повідомив про такий факт старосту цього населеного пункту ОСОБА_10 .
Оцінюючи показання свідків, кожного окремо та в сукупності суд вважає, що показання свідків, покази яких приймаються судом до уваги, дані під присягою, за своїм змістом істинні, отримані в судовому засіданні відповідно до вимог КПК України, узгоджуються між собою та з письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні і відповідають фактичним обставинам справи, є допустимими доказами згідно з іншими правилами допустимості доказів. Підстав у свідків, яких попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, обмовляти обвинувачених, судом не встановлено.
Крім показань свідків винуватість обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 також стверджується рядом письмових доказів, наявних у матеріалах даного кримінального провадження та досліджених в судовому засіданні, з яких встановлено наступне.
У рапорті поліцейського Відділення поліції № 5 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області від 20 квітня 2022 року зафіксовано факт звернення 20 квітня 2022 року на службу «102» ОСОБА_9 з повідомленням про те, що позавчора в с. Соболівка Романівського району в ОСОБА_13 він бачив саморобний пристрій.
Згідно рапорту поліцейського Відділення поліції № 5 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області від 20 квітня 2022 року, 20 квітня 2022 року на службу «102» звернулася староста с. Соболівка ОСОБА_10 з повідомленням про наявність в неї інформації про те, що житель цього населеного пункту ОСОБА_5 має саморобний вогнепальний пристрій.
У витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12022060470000064 від 22 червня 2022 року за правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень, передбачених першою статті 263-1, частиною п'ятою статті 27 частиною першою статті 263-1, частиною першою статті 263 КК України, наявна інформація про незаконне виготовлення ОСОБА_5 вогнепальної зброї, пособництва ОСОБА_5 шляхом падання знарядь для незаконного виготовлення ОСОБА_6 вогнепальної зброї та незаконне носіння та зберіганні останніми такої зброї без передбаченого законом дозволу.
Згідно протоколу огляду місця події від 20 квітня 2022 року з фототаблицею до нього та з додатком у вигляді оптичного диску CD-RVIDEXMAMBA з відеозаписом, який оглянутий в судовому засіданні, згідно якого слідчим слідчого відділення Відділення поліції № 5 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області оглянуто прилеглу територію домогосподарства АДРЕСА_1 , в ході якого ОСОБА_5 добровільно видав поліцейським саморобну вогнепальну зброю - самопал, болгарку «Дніпро-М» 125 мл № НОМЕР_1 з кругом, ручну дриль зі зламаним свердлом, молоток без руків'я, лезо ножа та сипучу речовину оливкового кольору у металевій банці з написом «Сокол», зовні схожу на порох, які вилучено до Відділення поліції № 5 (м. Чуднів).
Постановою слідчого слідчого відділення Відділення поліції № 5 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 20 квітня 2022 року визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні сипучу речовину оливкового кольору у металевій банці з написом «Сокол», болгарку «Дніпро-М» 125 мл № ZJT11170-09732 з кругом, ручну дриль зі зламаним свердлом, молоток без руків'я, лезо ножа, що виявлені та вилучені у ОСОБА_5 під час проведення огляду місця події 20 квітня 2022 року поблизу домогосподарства АДРЕСА_1 .
Постановою слідчого слідчого відділення Відділення поліції № 5 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 20 квітня 2022 року визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні предмет зовні схожий на саморобну вогнепальну зброю - «самопал», що виявлений та вилучений у ОСОБА_5 під час проведення огляду місця події 20 квітня 2022 року поблизу домогосподарства АДРЕСА_1 .
Згідно довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 28 квітня 2022 року та акту перевірки об'єкта на наявність вибухових матеріалів від 28 квітня 2022 року відділу вибухотехнічної служби Головного управління Національної поліції в Житомирській області, під час огляду металевої ємності циліндричної форми, на якій наявні написи «Порох охотничий бездимний СОКОЛ», всередині якої знаходиться сипуча речовина оливкового кольору зовні схожа на метальну вибухову речовину- нітроцелюлозний порох масою 22 грами, встановлено, що зазначений об'єкт належить до категорії обмежено небезпечний.
Ухвалою слідчого судді Чуднівського районного суду Житомирської області від 11 травня 2022 року накладено арешт на майно, а саме на саморобну вогнепальну зброю - самопал, болгарку «Дніпро-М» 125 мл № НОМЕР_1 з кругом, ручну дриль зі зламаним свердлом, молоток без руків'я, лезо ножа та сипучу речовину оливкового кольору у металевій банці з написом «Сокол», вилучені 20 квітня 2022 року під час огляду місця події біля домогосподарства АДРЕСА_1 , а також на саморобну вогнепальну зброю - самопал, вилучену 20 квітня 2022 року під час огляду місця події біля домогосподарства АДРЕСА_1 .
Згідно протоколу огляду місця події від 20 квітня 2022 року з фототаблицею до нього та з додатком у вигляді оптичного диску CD-RVIDEXMAMBA з відеозаписом, який оглянутий в судовому засіданні, згідно якого слідчим слідчого відділення Відділення поліції № 5 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області оглянуто прилеглу територію домогосподарства АДРЕСА_1 , в ході якого обвинувачений ОСОБА_6 добровільно видав поліцейським поліції саморобну вогнепальну зброю - самопал, який вилучено до Відділення поліції № 5 (м. Чуднів).
Постановою слідчого слідчого відділення Відділення поліції № 5 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 20 квітня 2022 року визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні предмет зовні схожий на саморобну вогнепальну зброю - «самопал», що виявлений та вилучений у ОСОБА_6 під час проведення огляду місця події 20 квітня 2022 року поблизу домогосподарства АДРЕСА_1 .
Відповідно до висновку експерта № СЕ -19/106-22/3229-БЛ від 12 травня 2022 року з ілюстративними таблицями до нього, наданий для дослідження предмет зовні схожий на вогнепальну зброю, який був вилучений 20 квітня 2022 року під час проведення огляду місця події за адресою: відкрита ділянка місцевості біля домоволодіння АДРЕСА_1 у ОСОБА_5 є гладкоствольною дульнозарядною шомпольною вогнепальною зброєю з гнітковим запаленням заряду, колібру 15.4 мм. Зброя не відноситься за цільовим призначенням, ні до мисливської, ні до бойової, ні до спортивної гладкоствольної вогнепальної зброї. Зброя виготовлена саморобним способом. Зброя придатна до проведення пострілів на ураження цілі лише способом роздільного заряджання.
Відповідно до висновку експерта № СЕ -19/106-22/3230-БЛ від 12 травня 2022 року з ілюстративними таблицями до нього, наданий для дослідження предмет зовні схожий на вогнепальну зброю, який був вилучений 20 квітня 2022 року під час проведення огляду місця події за адресою: відкрита ділянка місцевості біля домоволодіння АДРЕСА_1 у ОСОБА_6 є гладкоствольною дульнозарядною шомпольною вогнепальною зброєю з гнітковим запаленням заряду, колібру 15.4 мм. Зброя не відноситься за цільовим призначенням, ні до мисливської, ні до бойової, ні до спортивної гладкоствольної вогнепальної зброї. Зброя виготовлена саморобним способом. Зброя придатна до проведення пострілів на ураження цілі лише способом роздільного заряджання.
Постановою слідчого слідчого відділення Відділення поліції № 5 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 16 травня 2022 року визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні два предмети, які є гладкоствольною дульнозарядною шомпольною вогнепальною зброєю з гнітковим запаленням заряду, колібру 15.4 мм.
Відповідно до висновку експерта № КСЕ -19/106-22/3766 від 18 травня 2022 року з ілюстративними таблицями до нього, надана на експертизу сипуча речовина оливкового кольору зовні схожа на метальну вибухову речовину, яка була вилучена 20 квітня 2022 року під час проведення огляду місця події за адресою: відкрита ділянка місцевості біля домоволодіння АДРЕСА_1 у ОСОБА_5 є нітроцелюлозний (бездимний, одноосновний) порох загальною масою 22.6 г. Нітроцелюлозні порохи застосовуються в якості метального заряду в боєприпасах до стрілецької зброї, мінометів і артилерії.
Постановою слідчого слідчого відділення Відділення поліції № 5 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 18 травня 2022 року визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні вибухову речовину метальної дії - нітроцелюлозний (бездимний, одноосновний) порох, загальною масою 22.6 грам в металевій банці з написом «Сокол».
Згідно повідомлення про підозру від 18 травня 2022 року відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_5 вручено підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 263-1, частиною п'ятою статті 27 частиною першою статті 263-1, частиною першою статті 263 КК України, з пам'яткою про процесуальні права та обов'язки підозрюваного.
Згідно повідомлення про підозру від 18 травня 2022 року відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_6 вручено підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 263-1, частиною першою статті 263 КК України, з пам'яткою про процесуальні права та обов'язки підозрюваного.
У протоколі обшуку від 09 червня 2022 року з додатком у вигляді оптичного диску CD-RVIDEX з відеозаписом, який оглянутий в судовому засіданні, який проводився на підставі ухвали слідчого судді Чуднівського районного суду Житомирської області від 07 червня 2022 року, у приміщенні літньої кухні, яке має окрему кімнату - комору, за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , зафіксовано вилучення двох металевих кріплень (підвіси) до профіля, металевого хомута із маркуванням «діаметр 32-51», відрізок металевої труби довжиною 50 см із зовнішнім діаметром 20 мм, рожкового ключа 8 на 10 мм, частково використаного відрізного круга по металу до шліфувальної машини, викрутки з фігурним та плоским наконечником, а також у сараї - ізоляційну стрічку чорного кольору марки «tesa», сім металевих кріплень (підвісів) профіля, металевого хомута з маркуванням «GMNORMA 30-45», рожкового ключа 8 на 10, ручної пилки по дереву. Крім цього, присутнім під час обшуку ОСОБА_5 було видано коробку сірників товариства з обмеженою відповідальністю «Українська сірникова фабрика».
Постановою слідчого слідчого відділення Відділення поліції № 5 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 09 червня 2022 року визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні дев'ять металевих кріплень (підвісів) до профілю, два металеві хомути, два рожкових ключі 8/10 мм, відрізок металевої труби довжиною 50 см із зовнішнім діаметром 20 мм, викрутку із плоским та фігурним наконечником, частково використаний відрізний круг по металу, ізоляційну стрічку чорного кольору, ручну пилку по дереву, десять сірників з головками червоного кольору у паперовій пачці.
У протоколі обшуку від 09 червня 2022 року з додатком у вигляді оптичного диску CD-RVIDEX з відеозаписом, який оглянутий в судовому засіданні, який проводився на підставі ухвали слідчого судді Чуднівського районного суду Житомирської області від 07 червня 2022 року, у житловій кімнаті за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , зафіксовано вилучення: сірників у коробках в кількості 5 (п'яти) штук виробника товариства з обмеженою відповідальністю «Українська сірникова фабрика», на яких міститься запалювальна речовина червоного кольору на головках сірників, що знаходилися в поліетиленовому пакеті фіолетового кольору під назвою «Alokozay»; металеві кріплення до ручної коси у кількості 2 (дві) штуки, що знаходилися у сумці червоного кольору та на ручній косі.
Постановою слідчого слідчого відділення Відділення поліції № 5 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 09 червня 2022 року визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні п'ять паперових пачок, заповнених сірниками з головками червоного кольору, та дві металеві кріплення до ручної коси.
Ухвалою слідчого судді Чуднівського районного суду Житомирської області від 10 червня 2022 року накладено арешт на п'ять паперових пачок, заповнених сірниками з головками червоного кольору, дві металеві кріплення до ручної коси, що вилучені 09 червня 2022 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою слідчого судді Чуднівського районного суду Житомирської області від 10 червня 2022 року накладено арешт на дев'ять металевих кріплень (підвісів) до профілю, два металеві хомути, два рожкових ключі 8/10 мм, відрізок металевої труби довжиною 50 см із зовнішнім діаметром 20 мм, викрутку із плоским та фігурним наконечником, частково використаний відрізний круг по металу, ізоляційну стрічку чорного кольору, ручну пилку по дереву, десять сірників з головками червоного кольору у паперовій пачці, що вилучені 09 червня 2022 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Протокол огляду предмету (саморобної вогнепальної зброї) від 13 червня 2022 року з ілюстративними таблицями до нього, за змістом якого при проведенні огляду вилученої у ОСОБА_5 та у ОСОБА_6 саморобної вогнепальної зброї були визначені її характерні особливості.
Згідно протоколу пред'явлення речей для впізнання від 21 червня 2022 року, свідок ОСОБА_9 впізнав саморобну вогнепальну зброю - самопал, який він бачив у ОСОБА_13 ввечері 18 квітня 2022 року по вул. Нова в с. Соболівка, зазначивши її індивідуальні ознаки.
Згідно протоколу пред'явлення речей для впізнання від 21 червня 2022 року, свідок ОСОБА_9 впізнав саморобну вогнепальну зброю - самопал, який він бачив у ОСОБА_14 ввечері 18 квітня 2022 року по вул. Нова в с. Соболівка, зазначивши її індивідуальні ознаки.
Відповідно до частини першої статті 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Об'єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, утворює носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
У пункті 8.2 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622 визначено, що вогнепальна зброя - зброя, яка призначена для ураження цілей снарядами, що одержують спрямований рух у стволі (за допомогою сили тиску газів, які утворюються в результаті згоряння метального заряду) та мають достатню кінетичну енергію для ураження цілі, що знаходиться на визначеній відстані.
Водночас поняття «саморобна вогнепальна зброя» в розумінні статті 263 КК України, законодавством України про зброю не визначено.
На думку суду, під саморобною вогнепальною зброєю слід вважати предмет, що має елементи конструкції відповідного промислового чи кустарного виду зброї, виготовлений та зібраний саморобним способом з деталей і частин цілком саморобного виготовлення чи з використанням окремих деталей і частин зброї та (або) виробів іншого призначення промислового чи кустарного виробництва без дотримання технологій збройового виробництва, що призначена для механічного ураження цілі на відстані снарядом, який одержує направлений рух за рахунок енергії порохового або іншого заряду.
Виходячи із формулювання норми частини першої статті 263 КК України, а також визначеного пунктом 8.2 Інструкції № 622 поняття «вогнепальна зброя», на думку суду, кримінальна відповідальність у цьому випадку (в межах висунутого обвинувачення) наступає за носіння, зберігання саморобної вогнепальної зброї, тобто предмету, що має елементи конструкції відповідного промислового чи кустарного виду зброї, виготовленого та зібраного саморобним способом з деталей і частин цілком саморобного виготовлення чи з використанням окремих деталей і частин зброї та (або) виробів іншого призначення промислового чи кустарного виробництва без дотримання технологій збройового виробництва, що призначена для механічного ураження цілі на відстані снарядом, який одержує направлений рух за рахунок енергії порохового або іншого заряду.
Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 3 «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами», під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім
гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин
чи вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у
володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного
дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених
предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці. Незаконне носіння холодної, вогнепальної зброї (крім
гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин
або вибухових пристроїв є умисними, вчиненими без передбаченого
законом дозволу діями по їх переміщенню, транспортуванню особою
безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному
футлярі, транспортному засобі тощо).
Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263-1 КК України полягає в: 1) незаконному виготовленні вогнепальної зброї; 2) незаконній переробці вогнепальної зброї; 3) незаконному ремонті вогнепальної зброї; 4) фальсифікації маркування вогнепальної зброї; 5) незаконному видаленні чи зміні маркування вогнепальної зброї; 6) незаконному виготовленні бойових припасів; 7) незаконному виготовленні вибухових речовин; 8) незаконному виготовленні вибухових пристроїв.
Статтею 26 КК України передбачено, що співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб'єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення.
Частиною п'ятою статті 27 КК України визначено, що пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню кримінального правопорушення.
Відповідно до частини другої статті 29 КК України організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає кримінальне правопорушення, вчинене виконавцем.
Також, згідно частини п'ятої статті 29 КК України співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом.
Тобто вирішальним при визначенні винуватості співучасника кримінального правопорушення є доведення його умислу на вчинення діяння, яке здійснює інший учасник кримінального правопорушення.
Суд звертає увагу, що: (1) з суб'єктивної сторони пособництво передбачає усвідомлення особою характеру власних дій, розуміння того, скоєнню якого саме кримінального правопорушення нею надається сприяння, і бажання надати таке сприяння (прямий умисел); (2) пособник повинен усвідомлювати суспільно небезпечний характер власного діяння, а саме, що вчинюване ним суспільно небезпечне діяння перебуває в причинному зв'язку або є необхідною умовою суспільно небезпечних наслідків; (3) допомога пособника має бути суттєвою.
Беручи до уваги визначення пособника, закріплене у частині п'ятій статті 27 КК України, можна дійти висновку, що під ознаки пособництва підпадає у цьому випадку дії, які спрямовані на надання засобів чи знарядь для виготовлення виконавцем саморобної вогнепальної зброї.
У даному кримінальному провадженні обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 інкримінується незаконне виготовлення саморобної вогнепальної зброї та пособництво обвинуваченого ОСОБА_5 шляхом надання знарядь для незаконного виготовлення вогнепальної зброї обвинуваченому ОСОБА_6 .
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 3 «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» визначено, що під незаконним виготовленням холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв потрібно розуміти умисні, вчинені без передбаченого законом дозволу дії по їх створенню чи переробленню, внаслідок чого вони набувають відповідних характерних властивостей. Такими діями, зокрема, є перероблення ракетниці, стартового, будівельного, газового пістолета, інших пристроїв, пристосованих для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, у зброю, придатну до стрільби, або мисливської (у тому числі гладкоствольної) рушниці в обріз, виготовлення вибухових речовин, вибухових пристроїв чи боєприпасів з використанням будь-яких компонентів, які самі по собі не є вибухівкою, але внаслідок цих дій набувають здатності до вибуху, тощо.
Отже, виходячи із зазначеного вище, суд приходить до висновку, що дії, спрямовані на виготовлення предмету, що має елементи конструкції відповідного промислового чи кустарного виду зброї, та зібрані саморобним способом з деталей і частин цілком саморобного виготовлення чи з використанням окремих деталей і частин зброї та (або) виробів іншого призначення промислового чи кустарного виробництва без дотримання технологій збройового виробництва, що призначена для механічного ураження цілі на відстані снарядом, який одержує направлений рух за рахунок енергії порохового або іншого заряду, складатимуть незаконне виготовлення саморобної вогнепальної зброї, та становитимуть відповідно й об'єктивну сторону кримінального правопорушення, перебаченого статтею 263-1 КК України. Також, саме такі дії в сукупності з діями щодо надання знарядь для виготовлення такої вогнепальної зброї, на думку суду, становитимуть й об'єктивну сторону кримінального правопорушення, перебаченого частиною п'ятою статті 27 статті 263-1 КК України.
За нормами статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно статті 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Відповідно до статті 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні під час судового розгляду, покладається на прокурора.
Згідно статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Із прецедентної практики Європейського суду з прав людини вбачається, що при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (див. п. 40 рішення у справі № 34006/06 від 25 лютого 2016 року «Зякун проти України», п. 54 рішення у справі № 75520/01 від 06 грудня 2007 року «Козинець проти України», п. 33 рішення у справі № 17969/09 від 10 грудня 2015 року «Тихонов проти України»).
Суд також вважає за необхідне зазначити, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з'ясування обставин кримінального провадження та його об'єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у частині першій статті 94 КПК України, і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
В справі «Barberа, MesseguandJabardov. Spain» від 06.12.1998р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).
У обґрунтування винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 263-1, частиною п'ятою статті 27 частиною першою статті 263-1, частиною першою статті 263 КК України, та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 263-1, частиною першою статті 263 КК України, сторона обвинувачення посилалася на докази, які згідно зі статей 85, 86, 94 КПК України є допустимими, належними, достовірними та достатніми, а саме на показання свідків обвинувачення та відомостей, що містяться у письмових доказах, наданих стороною обвинувачення.
Так, у протоколі огляду місця події - проведеного 20 квітня 2022 року біля входу на територію домогосподарства АДРЕСА_1 , зафіксовано відомості про вилучення у ОСОБА_5 саморобної вогнепальної зброї - самопалу, болгарки «Дніпро-М» 125 мл № НОМЕР_1 з кругом, ручної дрилі зі зламаним свердлом, молотка без руків'я, леза ножа та сипучої речовини оливкового кольору у металевій банці з написом «Сокол», зовні схожої на порох. При цьому, в ході проведеного огляду, який безперервно фіксувався технічними засобами, ОСОБА_5 надав пояснення про те, що наявний в нього самопал він виготовив разом із ОСОБА_6 за своїм місцем проживання в період з 24 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року за допомогою болгарки, дрелі, ножа та молотка та пороху, який знайшов після смерті діда в с. Соболівка.
У протоколі огляду місця події - проведеного 20 квітня 2022 року біля входу на територію домогосподарства АДРЕСА_1 , зафіксовано відомості про вилучення у ОСОБА_6 саморобної вогнепальної зброї - самопалу. При цьому, в ході проведеного огляду, який безперервно фіксувався технічними засобами, ОСОБА_6 надав пояснення про те, що наявний в нього самопал він виготовив разом із сусідом ОСОБА_5 , за місцем проживання останнього, в період часу з 24 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року для здійснення захисту села за допомогою молотка, ручної дрелі, болгарки, ножа, які належать ОСОБА_5 .
Вказані слідчі дії - огляди місця події були проведені за участю двох понятих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , із зазначенням місця їх проживання, роз'ясненням понятим їх процесуальних прав та обов'язків, котрі підтвердили достовірність відомостей, відображених у протоколі, поставивши свої підписи. В ході проведення даних слідчих дій будь-яких пропозицій та зауважень від учасників не надходило. Протоколи підписані всіма учасниками даних слідчих дій.
При цьому, допитані в якості свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в судовому засідання також підтвердили вищевказані обставини.
Згідно висновків експерта від 12 травня 2022 року, надані для дослідження предмети зовні схожі на вогнепальну зброю, які були вилучені 20 квітня 2022 року під час проведення огляду місця події у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є гладкоствольною дульнозарядною шомпольною вогнепальною зброєю з гнітковим запаленням заряду, колібру 15.4 мм. Вказана зброя була виготовлена саморобним способом та придатна до проведення пострілів на ураження цілі лише способом роздільного заряджання.
Окрім цього, за місцем проживання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були проведені обшуки на підставі ухвал слідчого судді Чуднівського районного суду Житомирської області від 07 червня 2022 року, в ході яких були виявлені та вилучені складові частини виготовлених обвинуваченими саморобної вогнепальної зброї.
Із даних з протоколу обшуку від 09 червня 2022 року з відеозаписом слідчої дії за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_5 вбачається, що під час вказаної слідчої дії ОСОБА_5 розповів та показав, що у його домоволодінні він разом з ОСОБА_6 виготовили та зібрали саморобним способом два самопали, складові частини яких вони знайшли у вказаному домогосподарстві, використовуючи при цьому болгарку, металеву трубу, металевий хомут, викрутки, ізоляційні стрічки, порох.
Зі змісту цього протоколу та відеозапису вбачається, що жодних зауважень щодо порядку проведення цієї слідчої дії від учасників не надійшло. Під час проведення обшуку за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_5 , останній давав показання вільно, за власною хронологію відтворення, з описом обставин і послідовності події, які, з огляду на їх зміст, могли бути відомі лише виконавцям злочину.
Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд уважає можливим прийняти вказані докази.
Ці докази зібрані у встановленому законом порядку, є логічними та послідовними, узгоджуються між собою в цілому та в деталях, а тому не викликають сумнівів у їх достовірності.
Порушень вимог статті 87 КПК України не встановлено.
За змістом статті 94 КПК України достатніми є докази, які в сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування в конкретному провадженні за приписами статті 91 цього Кодексу. Разом із тим кримінальний процесуальний закон не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу кримінального правопорушення на підставі сукупності непрямих доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку.
Суд зазначає, що не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання його недопустимим. Натомість закон зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК України істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.
Також слід зазначати, що якщо доказ визнається недопустимим з посиланням на частину першу статті 87 КПК України, суд має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми, і має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим. За наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17 ще раз підтвердила обґрунтованість такого підходу.
Оцінюючи надані захисником заперечення про порушення вимоги частини першої статті 278 КПК України щодо вручення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повідомлення про підозру, оскільки такі підозри були вручені не в день їх складання, а наступного дня, і лише їх копії, що, на думку особи, тягне за собою визнання цієї процесуальної дії недійсною, слід відмітити, що КПК України не визначені процесуальні наслідки у випадку порушення норми щодо вручення повідомлення про підозру в день його складання і вручення повідомлення про підозру особі, яка не є затриманою і не перебуває під вартою, наступного дня після її складання і це не є суттєвим порушенням вимог КПК України. Процесуальні строки за своїм функціональним призначенням є засобами реалізації процесуальних прав або виконання процесуальних обов'язків. Залежно від цього сплив процесуальних строків тягне за собою різні правові наслідки: закінчення строку реалізації права спричиняє припинення можливості ним скористатися, сплив строку виконання обов'язків не припиняє необхідності виконати цей обов'язок і не тягне за собою припинення повноважень службової особи на здійснення обов'язкової дії. Отже, твердження захисника щодо того, що вручення повідомлення про підозру не в день його складання, а наступного дня спричиняє недійсність процесуальної дії, є безпідставними.
Суд також вважає безпідставними доводи захисника про недотримання органом досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону під час збирання доказів і проведення процесуальних дій та порушення прав обвинувачених під час їх затримання.
Зокрема, доводи захисника про те, що слідчі (розшукові) дії у даному кримінальному провадженні проводилися поза межами строку досудового розслідування та у поза робочий час діловода відділення поліції, а саме підписання слідчим слідчого відділення Відділення поліції № 5 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області та реєстрація супровідного листа від 20 квітня 2022 року № 3386/207-22 у цьому кримінальному провадженні, адресованого директору Житомирського НДЕКЦ МВС, для виконання постанови про призначення та доручення проведення судової експертизи зброї у даному кримінальному провадженні до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду). У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження. Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 КПК України, до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження. Проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 години до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного, а також крім здійснення кримінального провадження у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу.
Відомості по даному кримінальному провадженні внесені 20 квітня 2022 року о 21 годині 30 хвилин. А тому в слідчого у даному кримінальному провадженні була об'єктивна можливість і спроможність проводити слідчі (розшукові) дії, в тому числі і підготовка, підписання та реєстрація супровідного листа від 20 квітня 2022 року № 3386/207-22, у відповідності до вимог частини четвертої статті 223 КПК України, не обмежуючись графіком роботи діловода відділення поліції. Крім того матеріали провадження не містять доказів, що слідчим було порушено ці вимоги кримінального процесуального закону в цій частині.
Окрім цього, сторона захисту зазначає, що проведені органом досудового розслідування 20 квітня 2022 року огляди місця події фактично є обшуками, які згідно приписів частини другої статті 234 КПК України здійснюються лише на підставі ухвали слідчого судді та після внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слід вважати недопустимими доказом, та враховуючи зміст доктрини «плодів отруєного дерева», недопустимими визнаються не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші.
За змістом статей 223, 237 КПК України огляд є слідчою дією, яка спрямована на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
Статтею 237 КПК України визначено, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних.
Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Схожість обшуку та огляду обумовлюється спільністю завдань цих слідчих (розшукових) дій - пошук і виявлення об'єктів, які мають значення доказу у кримінальному провадженні. Разом з тим обшук, на відміну від огляду, має примусовий характер, який проявляється в тому, що обстеження житла чи іншого володіння особи, а також особистий обшук можуть проводитися без згоди особи, яку обшукують, всупереч її волі і направлений на відшукування речей і документів, які мають значення у кримінальному провадженні.
Також відмінністю між обшуком та оглядом є конкретно визначений суб'єктний склад осіб, які можуть проводити вказані дії. У випадку проведення огляду це ті особи (слідчий, прокурор), які безпосередньо прибули на місці вчинення злочину.
Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. При наявності очевидних даних, які вказують на вчинення кримінального правопорушення і зумовлюють необхідність проведення огляду, слідчий чи прокурор приймає рішення про його проведення.
Процесуальний закон, зокрема надає право на проведення огляду місця події до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що є відмінністю від обшуку, який може бути проведений лише коли кримінальне провадження зареєстровано та відповідні відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Рішення слідчого, прокурора про проведення огляду, яке прийнято до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, ніде спеціально не фіксується, оскільки необхідність вчинення таких дій зумовлена настанням невідкладного випадку та необхідністю фіксації даних про подію злочину. Таким чином, відмінністю між вказаними процесуальними діями є процесуальні підстави їх проведення. Для проведення огляду достатньо відповідного рішення слідчого, прокурора, яке не вимагає письмової форми, для проведення обшуку - виключно судове рішення.
Наведене узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у рішеннях Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 518/203/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 159/451/16-к, від 20 червня 2023 року у справі № 756/16122/21, від 17 липня 2022 року у справі № 564/2082/16.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 20 квітня 2022 року слідчим слідчого відділення Відділення поліції № 5 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області були оглянуті прилеглі території поблизу домогосподарств № 56 та № 57 по вул. Путіліна в с. Соболівка Житомирського району Житомирської області, в присутності понятих, в ході яких ОСОБА_6 добровільно видав поліцейським самопал, а ОСОБА_5 - самопал та електроінстументи. З протоколів слідчих дій слідує, що хід таких оглядів фіксувався технічними засобами.
З протоколу огляду місця події - проведеного біля входу на територію домогосподарства АДРЕСА_1 , в якому зафіксовано відомості про вилучення самопалу, болгарки «Дніпро-М» 125 мл № ZJT11170-09732 з кругом, ручної дрилі зі зламаним свердлом, молотка без руків'я, леза ножа та сипучої речовини оливкового кольору у металевій банці з написом «Сокол», зовні схожу на порох, вбачається, що ці речові докази виявлено поза межами домогосподарства, в якому проживає ОСОБА_5 , останній знаходився на дорозі, тримав в руках самопал, поблизу нього на узбіччі також знаходилися вилучені в подальшому речові докази.
У протоколі огляду місця події - проведеного біля входу на територію домогосподарства АДРЕСА_1 , в якому зафіксовано відомості про вилучення самопалу, вбачається, що цей речовий доказ виявлено поза межами домогосподарства, в якому проживає ОСОБА_6 . На момент проведення огляду, ОСОБА_6 знаходився на дорозі та тримав в руках самопал.
Також із даних протоколів огляду місця події від 20 квітня 2022 року вбачається, що ці слідчі дії були проведені за участю двох понятих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , котрі підтвердили достовірність відомостей, відображених у протоколі, поставивши свої підписи. Вищевказані обставини також ними були підтверджені і під час їх допиту в якості свідків під час судового розгляду даного кримінального провадження.
В ході проведення даних слідчих дій - оглядів місця події будь-яких пропозицій та зауважень від учасників не надходило. Протоколи підписані всіма учасниками даних слідчих дій.
Тому твердження захисника про незаконність слідчих дій - оглядів в контексті проведених фактичних обшуків є недоречними.
Водночас, у даному кримінальному провадженні сторона захисту, вказуючи на порушення вимог КПК України в частині проведених оглядів, жодним чином не оспорює достовірність інформації про докази, отримані під час таких оглядів.
Щодо існування інших (умовних) підстав для визнання доказів недопустимими, судам необхідно у кожному конкретному кримінальному провадженні з'ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели і чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду). Якщо мова йде про визнання доказів, отриманих під час слідчих (розшукових) дій, недопустимими, це здебільшого стосується наявності сумнівів у достовірності відомостей, отриманих в результаті їх проведення.
Щодо доводів захисника про порушення прав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час їх затримання в порядку статті 208 КПК України, суд вважає їх не спроможними, оскільки в цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не перебували у статусі затриманих осіб при проведенні оглядів місця події.
Окрім цього, захисник, не оспорюючи факт носіння та зберігання обвинуваченими саморобних пристроїв, які, на думку обвинувачених не відносилися до вогнепальної зброї, вказує, що останні діяли у стані крайньої необхідності.
Частиною першою статті 39 КК України встановлено, що не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.
При цьому в частині 2 вказаної статті визначено, що перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода. Отже, закон пов'язує правомірність заподіяної шкоди із співрозмірністю цієї шкоди небезпеці, що загрожує особі чи охоронюваним законом правам чи інтересам, де фактично заподіяна шкода повинна бути рівнозначною або менш значною, ніж потенційна шкода, яка містилася в безпосередній реальній небезпеці. КК не передбачає спеціальної відповідальності за ексцес крайньої необхідності, і такі дії кваліфікуються на загальних підставах, проте стан крайньої необхідності має враховуватися судом як обставина, що пом'якшує покарання (пункт 8 частини першої статті 66 КК України).
Правом на заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності особа може скористатися лише в тому разі, якщо в цій обстановці заподіяння шкоди є вимушеним, крайнім, останнім засобом усунення небезпеки.
При цьому одного лише виникнення небезпеки ще недостатньо для стану крайньої необхідності. Якщо в особи є декілька засобів (шляхів) усунення небезпеки, у тому числі не пов'язаних із заподіянням шкоди охоронюваним законом відносинам, то це означає, що вона не перебуває у стані крайньої необхідності, а отже, і заподіяну нею шкоду не можна визнати правомірною. Разом із тим, це правило поширюється тільки на ті випадки, коли особа усвідомлювала наявність у неї декількох альтернативних способів усунути небезпеку (уникнути її), при тому, що не скористалася тими з них, які не пов'язані із заподіянням шкоди правоохоронюваним інтересам. Крайня необхідність припускає активну поведінку суб'єкта, доки існує стан крайньої необхідності.
Повертаючись до встановлених обставин цього кримінального провадження, де доведено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , незаконно виготовивши у лютому 2022 року вогнепальну зброю, без передбаченого законом дозволу залишили її при собі та носили таку зброю в межах населеного пункта Соболівка Житомирського району Житомирської області, суд не вбачає підстав вважати що такі дії обвинуваченими вчинено у стані крайньої необхідності; у контексті приписів статті 39 КК України зберігання та носіння протиправно виготовленої вогнепальної зброї в цьому населеному пункті не було, за обставин цього провадження, вимушеним, крайнім й останнім засобом усунення тієї небезпеки, про яку зазначає сторона захисту.
Не можуть бути задоволені також доводи захисника про відсутність у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 складу правопорушень, передбачених частиною першою статті 263-1, частиною першою статті 263 КК України, та необхідності застосування положень статті 43-1 КК України з наступних підстав.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах дії воєнного стану» № 2124-IX від 15 березня 2022 року, яким доповнила інститут обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння статтею 43-1 КК України «Виконання обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України», що передбачає перелік діянь, які в умовах дії воєнного стану або в період збройного конфлікту не є кримінально протиправними.
Відповідно до частини першої статті 43-1 КК України, не є кримінальним правопорушенням діяння (дія або бездіяльність), вчинене в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту та спрямоване на відсіч та стримування збройної агресії російської федерації або агресії іншої країни, якщо це заподіяло шкоду життю або здоров'ю особи, яка здійснює таку агресію, або заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, за відсутності ознак катування чи застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Системний аналіз вказаної правової норми свідчить про те, що законодавцем визначено критерії оцінки дій особи та відповідні умови, за яких діяння, передбачене КК України не визнається кримінальним правопорушенням.
Однією з таких умов є те, що дії особи в такому випадку повинні бути безпосередньо спрямовані на відсіч та стримування збройної агресії з метою усунення конкретної існуючої загрози.
В той же час, у Житомирському районі Житомирській області з часу введення воєнного стану не велися і не ведуться активні бойові дії під час яких є необхідність у застосуванні вогнепальної зброї, в даному випадку саморобної вогнепальної зброї.
Окрім того, суд звертає увагу, що КК України доповнений статтею 43-1 відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах дії воєнного стану» № 2124-IX від 15 березня 2022 року (далі Закон № 2124-IX від 15 березня 2022 року).
Виходячи зі змісту Закону № 2124-IX від 15 березня 2022 року, ним визначено обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах дії воєнного стану. Тобто, обставини, які виключають кримінальну протиправність діяння, це фактично обставини, які забезпечують бойовий імунітет в умовах воєнного стану.
Також Законом № 2124-IX від 15 березня 2022 року доповнено статтю 1 Закону України «Про оборону України» визначенням терміну бойовий імунітет.
Згідно статті 1 Закону України «Про оборону України» бойовий імунітет - звільнення військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», від відповідальності, у тому числі кримінальної, за втрати особового складу, бойової техніки чи іншого військового майна, наслідки застосування збройної та іншої сили під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), настання яких з урахуванням розумної обачності неможливо було передбачити при плануванні та виконанні таких дій (завдань) або які охоплюються виправданим ризиком, крім випадків порушення правил ведення війни або застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З цього визначення слідує, що змістом бойового імунітету є звільнення від відповідальності, у тому числі кримінальної, вказаних вище суб'єктів; за обставин відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України; із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); за такі наслідки як втрати особового складу, бойової техніки чи іншого військового майна, наслідки застосування збройної та іншої сили.
Тому, в даному випадку, за обставин кримінального провадження, яке є предметом судового розгляду, суд, жодним чином не заперечуючи виключної суспільної корисності діяльності обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо участі у добровільній варті правопорядку с. Соболівка та чергуванні в межах цього населеного пункта, вважає, що виготовлення, носіння та зберігання вказаних вище двох одиниць саморобної вогнепальної зброї, у даній конкретній ситуації не відповідали обстановці відсічі та стримування агресії, не охоплювались виправданим ризиком та бойовим імунітетом, у зв'язку з чим відсутні підстави стверджувати, що обвинувачені діли у розумінні положень частини першої статті 43-1 КК України.
Стосовно твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не мали умислу на порушення громадської безпеки в частині забезпечення від порушення правил виготовлення та обігу вогнепальної зброї, необхідно зазначити наступне.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого частиною першою статті 263-1 КК України, полягає в незаконному виготовленні, переробці чи ремонті вогнепальної зброї або незаконному виготовленні бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, полягає у носінні, зберіганні, придбанні, виготовленні, ремонті, передачі чи збуті вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Злочини, передбачені статтею 263-1, статтею 263 КК України, є закінченими, якщо виготовлений предмет може бути використаний як зброя, боєприпаси, вибухові речовини або вибуховий пристрій незалежно від незавершеності тих чи інших частин або оздоблювальних (оброблюваних) робіт.
Із суб'єктивної сторони кримінальні правопорушення, передбачені частиною першою статті 263-1, частиною першою статті 263 КК України, можуть бути вчинені тільки з прямим умислом.
За змістом статті 24 КК України наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.
В даному кримінальному провадженні судом чітко встановлено наявність у діях обвинувачених умислу на незаконне виготовлення вогнепальної зброї, пособництво шляхом падання знарядь для незаконного виготовлення саморобної вогнепальної зброї та незаконне носіння та зберігання двох одиниць саморобної вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, що виключає можливість характеризувати дії обвинувачених як не умисні. Згідно з установленими судом обставинами, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 цілеспрямовано усвідомлено вчинили дії з виготовлення саморобної вогнепальної зброї, носили таку зброю та здійснювали її зберігання.
Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинувачених.
При ухваленні вироку відносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд вважає за необхідне відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати, як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
У постанові від 21 лютого 2018 року Верховний Суд наводить класичне визначення стандарту «поза розумним сумнівом»: «Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений статтею 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину».
Таким чином, оцінивши в сукупності всі досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов до переконання про те, що винуватість ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
За таких обставин, суд уважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив умисні дії, які виразились у незаконному виготовленні вогнепальної зброї, у пособництві шляхом падання знарядь для незаконного виготовлення вогнепальної зброї та у незаконному носінні, зберіганні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, що містить усі ознаки складу злочину, які суд кваліфікує за частиною першою статті 263-1, частиною п'ятою статті 27 частиною першою статті 263-1, частиною першою статті 263 КК України.
Також суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив умисні дії, які виразились у незаконному виготовленні вогнепальної зброї, діючи за пособництва ОСОБА_7 , який своїми діями сприяв вчиненню злочину, та у незаконному носінні, зберіганні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, що містить усі ознаки складу злочину, які суд кваліфікує за частиною першою статті 263-1, частиною першою статті 263 КК України.
Підстав, відповідно до частини третьої статті 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
Відповідно до положень статей 50, 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про судову практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , суд враховує, що вчинені ними кримінальні правопорушення за характером посягають на громадську безпеку, за ступенем суспільної небезпечності є тяжкими злочинами з умисною формою вини, а також враховує дані, що характеризують осіб обвинувачених, їх вік та обтяжуючу покарання обставину. Обставин, які б пом'якшували покарання обвинуваченим, в суді не встановлено.
Відповідно до пункту 11 частини першої статті 67 КК України обтяжуючою покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обставиною є вчинення злочинів з використанням умов воєнного стану.
Обвинувачений ОСОБА_5 не знятих чи не погашених судимостей не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується посередньо.
Обвинувачений ОСОБА_6 не знятих чи не погашених судимостей не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не одружений, за місцем проживання характеризується посередньо.
Згідно досудових доповідей Житомирського районного сектору № 7 філії державної установи «Центр пробації» у Житомирській області, орган пробації зазначає про середню ймовірність вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства і вважає, що виправлення останніх можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів.
Враховуючи вищевикладене, дотримуючись засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, керуючись статтями 50, 65 КК України, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень в межах санкцій частини першої статті 263-1, частини п'ятої статті 27 частини першої статті 263-1, частини першої статті 263 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк чотири роки. Саме таке покарання на переконання суду, є необхідним та достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченого.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, конкретні обставини справи, вказані дані про особу та приходить до висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_6 слід призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень в межах санкцій частини першої статті 263-1, частини першої статті 263 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк три роки та шість місяців. Саме таке покарання на переконання суду, є необхідним та достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченого.
При цьому суд, беручи до уваги тяжкість злочинів, дані про особу обвинувачених, а також висновки органу пробації, приходить до висновку про можливість виправлення та перевиховування останніх можливе без ізоляції від суспільства із застосуванням статті 75 КК України з встановленням іспитового строку та покладенням на них обов'язків, передбачених статтею 76 КК України, яке буде достатнім для виправлення обвинувачених та попередження скоєнню ними кримінальних правопорушень у майбутньому.
Дані покарання на переконання суду, відповідатимуть його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Відповідно до вимог частини другої статті 124 КПК України суд стягує з обвинувачених на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів - кошти в сумі 3775,44 грн по принципу дольової відповідальності при стягненні процесуальних витрат відповідно до положень глави 8 КПК України.
Долю речових доказів у кримінальному проваджені слід вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.
Заходи забезпечення цього кримінального провадження, після набрання вироком законної сили, підлягають скасуванню.
Керуючись статтями 100, 124, 368-374 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 263-1, частиною п'ятою статті 27 частиною першою статті 263-1, частиною першою статті 263 КК України, за якими призначити йому покарання:
- за частиною першою статті 263-1 КК України - чотири роки позбавлення волі;
- за частиною п'ятою статті 27 частиною першою статті 263-1КК України - три роки позбавлення волі;
- за частиною частиною першою статті 263 КК України - три роки та шість місяців позбавлення волі.
Відповідно до частини першої статті 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_5 визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді чотирьох років позбавлення волі.
Згідно статті 75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені частиною першою статті 76 КК України:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Встановити ОСОБА_5 тривалість іспитового строку один рік та шість місяців.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів - кошти в сумі 2745,92 грн.
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 263-1, частиною першою статті 263 КК України, за якими призначити йому покарання:
- за частиною першою статті 263-1 КК України - три роки та шість місяців позбавлення волі;
- за частиною першою статті 263 КК України - три роки позбавлення волі.
Відповідно до частини першої статті 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_6 визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді трьох років та шести місяців позбавлення волі.
Згідно статті 75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені частиною першою статті 76 КК України:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Встановити ОСОБА_6 тривалість іспитового строку один рік.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів - кошти в сумі 1029,72 грн.
Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Чуднівського районного суду Житомирської області від 11 травня 2022 року на два предмети, зовні схожі на саморобну вогнепальну зброю - «самопали», сипучу речовину оливкового кольору у металевій банці з написом «Сокол», болгарку «Дніпро-М» 125 мм. № ZJT11170-097323 з кругом, ручну дриль зі зламаним свердлом, молоток без руків'я, лезо ножа, після набрання вироком законної сили - скасувати.
Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Чуднівського районного суду Житомирської області від 10 червня 2022 року на п'ять паперових пачок, заповнених сірниками з головками червоного кольору, два металеві кріплення до ручної коси, після набрання вироком законної сили - скасувати.
Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Чуднівського районного суду Житомирської області від 10 червня 2022 року на дев'ять металевих кріплень (підвісів) до профілю, два метелеві хомути, два ріжкових ключі 8/10 мм, відрізок металевої труби, довжиною 50 см , зовнішнім діаметром 20 мм, викрутку із плоским та фігурним наконечником, частково використаний відрізний круг по металу, ізоляційну стрічку чорного кольору, ручну пилку по дереву, десять сірників з головками червоного кольору у паперовій пачці, після набрання вироком законної сили - скасувати.
Речові докази - два предмети, які є гладкоствольною дульнозарядною зброєю з гнітковим запаленням заряду, калібру 15,4 мм; вибухову речовину метальної дії - нітроцелюлозний (бездимний, одноосновний) порох, загальною масою 22,1г в металевій банці з написом «Сокол»; болгарку «Дніпро-М» 125 мм. № ZJT11170-097323 з кругом, ручну дриль зі зламаним свердлом, молоток без руків'я, лезо ножа;п'ять паперових пачок,заповнених сірникавми з головками червоного кольору, два металеві кріплення до ручної коси;дев'ять металевих кріплень (підвісів) до профілю, два метелеві хомути, два ріжкових ключі 8/10 мм, відрізок металевої труби, довжиною 50 см , зовнішнім діаметром 20 мм, викрутку із плоским та фігурним наконечником, частково використаний відрізний круг по металу, ізоляційну стрічку чорного кольору, ручну пилку по дереву, десять сірників з головками червоного кольору у паперовій пачці, які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Відділення поліції № 5 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області (нині - Відділення поліції №2 Житомирського районного управління поліції №1 ГУНП в Житомирській області) після набрання вироком законної сили - знищити.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1