Справа № 183/7789/25
№ 1-кп/183/2130/25
06 серпня 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № №12025042350000102 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, який на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей не має, не є особою з інвалідністю, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий, а саме:
- 18.02.2008 року Козятинським районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України 2001 р. від відбування покарання звільнити з іспитовим строком на 1 рік;
- 22.05.2009 року Калинівським районним судом Вінницької області за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121, ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією майна. На підставі ст. 71 КК України 2001 р. частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Козятинського районного суду Вінницької області від 18.02.2008 року, до відбуття 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 07.07.2015 року Володимирецьким районним судом Рівненської області за ст. 392 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років. На підставі ст. 71 КК України 2001 р. частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 22.05.2009 року, до відбуття 11 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 22.05.2024 року з Житомирської УВП (№8), умовно-достроково невідбутий термін 2 роки 1 місяць 12 днів, у зв'язку з проходженням військової служби по контракту, за ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 21.05.2024 року
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_3
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.09.2024 за № 271, солдата ОСОБА_3 призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника 1 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 5 штурмової спеціалізованої роти (ІНФОРМАЦІЯ_2) військової частини НОМЕР_2 та поставлено на всі види забезпечення.
13 лютого 2025 року близько 01 годині 00 хвилин ОСОБА_3 , знаходячись на зупинці громадського транспорту за адресою: вул. Гідності, 32 в м. Самар Дніпропетровської області, зустрів раніше невідомого ОСОБА_5 , та в ході розмови у останніх виник словесний конфлікт, під час якого вони почали штовхатись. Під час вказаної сутички, ОСОБА_5 впав на землю та ОСОБА_3 побачив, як з кишені куртки останнього випав на землю мобільний телефон марки Xiaomi Redmi 14C в чохлі синього кольору всередині якого знаходилась сім-карта мобільного оператора «Vodafon» з номер телефону НОМЕР_3 . У ОСОБА_3 раптово виник прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме вказаного мобільного телефону.
Реалізуючи свій прямий умисел, у вказані дату та час ОСОБА_3 продовжуючи знаходитися на зупинці громадського транспорту за адресою: вул. Гідності, 32 в м. Самар Дніпропетровської області, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, користуючись тим, що ОСОБА_5 підводився із землі та не слідкував за діями ОСОБА_3 , розуміючи, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, з метою викрадення підняв мобільний телефон марки Xiaomi Redmi 14C вартістю 3965,40 гривень, який був у чохлі синього кольору вартістю 258,30 гривень, всередині якого знаходилась сім-карта мобільного оператора «Vodafone» вартістю 270 гривень, який належить ОСОБА_5 , тим самим викравши його.
Після чого, ОСОБА_3 утримуючи при собі викрадене майно залишив місце скоєння злочину, в подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 4 493 гривень 70 копійок.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 обставини викладені в обвинувальному акті не оспорював, повністю їх підтвердив, пояснив, що дійсно 13 лютого 2025 року вночі, тобто близько 01 годині 00 хвилин він, знаходячись на зупинці громадського транспорту за адресою: вул. Гідності, 32 в м. Самар Дніпропетровської області, де зустрів раніше невідомого чоловіка з яким виник словесний конфлікт, під час конфлікту вони почали штовхатись та під час вказаної сутички, у невідомого чоловіка з кишені куртки випав на землю мобільний телефон марки Xiaomi Redmi 14C, який він - ОСОБА_3 таємно викрав. В скоєному щиро кається. Хотів особисто вибачитися перед потерпілим, однак не мав змоги побачитися з ним.
Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про здійснення судового розгляду справи за його відсутності. Покарання обвинуваченому просив призначити на розсуд суду, однак на суворому покаранні не наполягав. В заяві зазначив, що матеріальну шкоду обвинуваченим не відшкодовано, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
В судовому засіданні учасники судового розгляду не оспорювали обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення, тому суд вважає не доцільним досліджувати докази.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Крім того, учасникам судового провадження судом роз'яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.
Суд вважає встановленою вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Обставиною, яка пом'якшує покарання суд визнає - щире каяття.
Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, не встановлені.
При цьому, суд вважає, що щире каяття обвинуваченого, в даній ситуації, ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, а також готовністю нести кримінальну відповідальність.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує те, що обвинувачений вину визнав повністю, на обліку у лікаря психіатра, фтизіатра, нарколога не перебуває, матеріальну шкоду потерпілому не відшкодував, однак потерпілий просив призначати обвинуваченому покарання на розсуд суду, при цьому на суворому покаранні не наполягав.
Разом з тим, судом враховується те, що обвинувачений неодноразово судимий, знову вчинив умисний корисливий злочин, який віднесено законом до категорії тяжких в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, отже, з урахуванням такої поведінки, якою він демонструє відверте нехтування встановленими Законами України суспільними правилами поведінки, його зухвале ставлення до норм моралі та кримінального законодавства, а також те, що він раніше судимий, на шлях виправлення не став, суспільно корисною працею не займається, що дає суду підстави для призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.71, 72 КК України та відсутності підстав для застосування ст. 69, 75 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'являвся.
Запобіжний захід у кримінальному провадженні обвинуваченому не обирався.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 5 років.
На підставі ст. 71, 72 КК України шляхом часткового приєднання невідбутого покарання, призначеного вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 07.07.2015 року, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Початок строку покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту фактичного затримання.
Запобіжний захід ОСОБА_3 у кримінальному проваджені не обирався.
Речові докази:
- документи на телефон, а саме: фото коробки від телефону, чек на придбання телефону, чехла та сім-картки - залишити зберігати в матеріалах справи;
- квитанцію до договору DNZ-96.116947/0, відповідно до якої предметом застави є мобільний телефон Xiaomi Redmi 14C, IMEI 1: НОМЕР_4 - залишити зберігати в матеріалах справи.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1