Справа № 183/7941/25
№ 1-кс/183/1508/25
05 серпня 2025 року м.Самар
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042350000920 від 04.08.2025, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину 2016 р.н, не є особою з інвалідністю, солдата військової частини НОМЕР_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України
До Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло вищезазначене клопотання, у якому слідчий за погодженням з прокурором просять застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
В обґрунтування клопотання зазначено, що Солдат ОСОБА_7 будучи військовослужбовцем відповідно до вимог ст.ст. 11,16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України (далі - Статут), бути взірцем виконання службового обов'язку, свято і непорушно додержуватися Конституції України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Наказом командира військової частині НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03 грудня 2024 року № 365 солдата ОСОБА_5 знято з продовольчого забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 у зв'язку з самовільним залишенням частини.
Так, 03 серпня 2025 року приблизно о 17 годині 20 хвилин ОСОБА_5 зайшов у приміщені магазину «Олімп», розташованого за адресою: вул. Гідності, буд. 93, м. Самар Дніпропетровської області, та побачив, що продавець магазину в торговому залі відсутній. В цей момент у ОСОБА_5 раптово виник прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів з каси магазину.
Реалізуючи свій прямий умисел, ОСОБА_5 , 03 серпня 2025 року у вказані дату та час, продовжуючи знаходитися у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , скориставшись відсутністю продавця, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, скориставшись тим, що його дії не помічені для оточуючих, підійшов до касової зони, та нахилившись через прилавок, відчинив шухляду, в якій знаходилася каса магазину, після чого рукою схопив грошові кошти в сумі 8217 гривень, які належать ФОП « ОСОБА_8 », помістив їх до заднього карману своїх штанів та вибіг з приміщення магазину.
Після чого, утримуючи зазначене майно, ОСОБА_5 покинув місце скоєння злочину та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши ФОП « ОСОБА_8 » матеріальну шкоду на вказану суму.
Таким чином, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.
Слідчий та прокурор, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України просять застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити мотивуючи його обставинами, в ньому викладеними.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні відмовився надавати пояснення.
Захисник у судовому засіданні заперечував проти клопотання. Вказав, що запобігти ризикам можливо шляхом застосування менш суворих запобіжних заходів.
Вислухавши прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши клопотання та надані письмові докази, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
У провадженні СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042350000920 від 04.08.2025за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
04 серпня 2025 року ОСОБА_5 у порядку ст. 208, 615 КПК України затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України
04 серпня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам визначеним положенням цієї статті.
Статтею 178 КПК України визначено обов'язок суду, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінити в сукупності всі обставини вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та особу підозрюваного.
Ураховуючи зібрані органом досудового слідства докази та встановлені під час розгляду клопотання обставини, слідчий суддя вважає обґрунтованою повідомлену громадянину ОСОБА_5 підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
При розгляді письмових доказів, наданих слідчим в підтвердження клопотання, слідчий суддя вважає на підставі ст. 178 КПК України їх вагомими та обґрунтованими. У відповідності до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Фокс, Камбел і Харлі проти Сполученого Королівства», вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Тому слідчий суддя вважає, що існують всі підстави вважати підозру у скоєнні кримінальних правопорушень обґрунтованою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 слідчий суддя ураховує, що вказаний у клопотанні слідчого ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеним.
Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, який у відповідності до ст. 12 КК України, є тяжким, за вчинення якого передбачено покарання позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, що є значним. Отже, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує у разі визнання винуватим, існує реальний ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі Ilijkov v. Bulgaria від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був установлений.
Крім того, ОСОБА_5 є особою, раніше судимою, після самовільного залишення військової служби офіційно не працевлаштований, не має законного джерела доходів. Крім того, до матеріалів клопотання слідчим додано документи, які свідчать про проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення служби солдатом ОСОБА_5 . Наведені обставини що свідчать про відсутність міцних соціальних зв'язків у підозрюваного.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд вважає, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Оцінюючи можливість впливу на свідків суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
З огляду на те, що обвинуваченому відомі повні анкетні дані та місце проживання свідків у даному кримінальному провадженні, суд вважає доведеним ризик незаконного впливу на свідків.
З приводу ризику вчинити інше кримінальне правопорушення установлено, що ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, останній раз 26.03.2024 Ковпаківським районним судом м. Суми за ч.4 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, звільнений умовно - достроково у зв'язку з підписанням контракту з ЗСУ, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого аналогічного злочину. Наведене свідчить про існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Таким чином, слідчий суддя вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
У поданому клопотанні слідчий зазначив про існування ризику, передбаченого п.4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий посилається на те, що ОСОБА_5 проходить військову службу та матиме можливість не прибувати, або не своєчасно прибувати за викликом слідчого або прокурора для проведення необхідних слідчих (розшукових) дій. З такими доводами слідчий суддя не погоджується, оскільки проходження військової служби та виконання конституційного обов'язку із захисту Батьківщини не може тлумачитись як дії, спрямовані на перешкоджання досудовому розслідуванню. Інших обставин, які б свідчили про існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України слідчим та прокурором у поданому клопотанні не зазначено, а тому існування вказаного ризику слідчий суддя вважає недоведеним.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя вважає необхідним застосувати підозрюваному найбільш тяжкий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених раніше ризиків.
З урахуванням особи підозрюваного, враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 КПК України, слідчий суддя вважає, що запобігти зазначеним ризикам за допомогою більш м'яких запобіжних заходів неможливо.
Означене є беззаперечною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Розглядаючи питання щодо застосування застави, суд виходить з того, що ч. 3 ст. 183 КПК України, покладає на слідчого суддю обов'язок при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Слідчий суддя ураховує те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а тому за положеннями ст. 182 КПК України, розмір застави може бути визначено у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також, слідчий суддя ураховує і дані про особу підозрюваного, обставини кримінального правопорушення, ризики, встановлені під час розгляду клопотання, сімейний стан підозрюваного. Слідчий суддя дійшов до висновків про наявність підстав для можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, і вважає, що розмір застави у вигляді 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб повинний достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
У разі внесення підозрюваним застави, слідчий суддя вважає, що на підозрюваного ОСОБА_5 повинні бути покладені обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 193, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02 жовтня 2025 року (включно), з утриманням на гауптвахті Військової служби правопорядку.
Визначити розмір застави, після внесення якої підозрюваний повинен бути звільнений з під варти, у межах 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн.
В разі внесення застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали - до 02 жовтня 2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 06.08.2025 о 09:00 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1