179/895/25
2-о/179/28/25
09 липня 2025 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого судді Ковальчук Т.А.
при секретарі Хорольській І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована сторона Магдалинівська селищна рада, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,
До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована сторона Магдалинівська селищна рада, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Заявник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . Після її смерті залишилася спадщина, що складається із земельної ділянки площею 5,7274 га, розташованої на території Магдалинівської селищної (Новопетрівської сільської) ради, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Заявник зазначає, що на момент смерті матері відповідно до ст. 1261 ЦК України спадкоємцями першої черги за законом є позивач та його рідний брат ОСОБА_3 .
Не маючи бажання на оформлення спадщини, заяву на прийняття спадщини після смерті батька брат не подавав, тому відповідно до ч.1 ст. 1272 ЦК України є таким, що не прийняв спадщину.
Заявник також вказує, що через похилий вік матері та її стан здоров'я, в березні 2013 року переїхав до матері за її місцем проживання АДРЕСА_1 , доглядав за нею до її смерті. Весь цей час до дня смерті постійно, безперервно проживав у матері, вона перебувала під його доглядом.
Зважаючи на постійне проживання з матір'ю на протязі більше п'яти років, 30.04.2025 року заявник звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій.
Тому заявник звернувся із заявою, в якій прохає встановити юридичний факт постійного проживання зі спадкодавцем в період з березня 2013 року до моменту відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заявник в судове засідання не з'явився, представник заявника надав заяву про розгляд справи без їх участі, заявлені вимоги підтримав.
Представник заінтересованої особи - Магдалинівської селищної ради в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву в якій прохав розглянути справу без його участі.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази, суд вважає, подана заява підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12.02.1965 року, заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 (а. с. 4).
Мати заявника померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 18.07.2019 року (а. с. 3).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 5,7274 га, розташовану на території Магдалинівської селищної (Новопетрівської сільської) ради, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 5).
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання, складений депутатом Магдалинівської селищної ради 09.06.2025 року ОСОБА_1 проживав без реєстрації АДРЕСА_1 , з березня 2013 року, доглядав за матір'ю ОСОБА_2 до її смерті (а. с. 12).
Постановою приватного нотаріуса Самарівського районного нотаріального округу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину) (а. с. 14).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Частиною 3 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
У постанові Верховного суду Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року по справі № 484/747/17 при розгляді касаційної скарги у вирішенні аналогічного спору даної категорії зазначено:
«Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.»
Аналогічна правова позиція викладена в Постановах ВС від 4 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18), від 1 липня 2020 року у справі № 222/1109/17 (провадження № 61-43496св18).
Таким чином, проживаючи спільно з матір'ю на протязі більше ніж п'ять років до дня його смерті, заявник фактично прийняв спадщину, як передбачено змістом ст. 1268 ЦК України.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
У відповідності із п. 7 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення фактів родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо.
Виходячи з обставин справи, суд вважає, що позивачем доведено належними і допустимими доказами обставини постійного проживання зі спадкодавцем у вказаний ним період, а саме: з березня 2013 року до моменту відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тому суд вважає, що є законні підстави для задоволення поданої заяви.
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити юридичний факт проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_3 , з матір'ю ОСОБА_2 в період з березня 2013 року до моменту відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя Т.А.Ковальчук