Справа № 211/4536/25
Провадження № 1-кп/211/828/25
05 серпня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
розглянувши у судовому засіданні у режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025052260000071 від 05.02.2025 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України,-
У провадженні Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025052260000071 від 05.02.2025 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України.
Прокурор у судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України. 05 лютого 2025 року, молодшого сержанта ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121, ч.4 ст. 296 КК України.
07 лютого 2025 року ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на шістдесят днів з моменту затримання, тобто до 05 квітня 2025 року включно. Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121, ч.4 ст. 296 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, зокрема допитами свідків, протоколами слідчих експериментів зі свідками та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
Постановою керівника Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 27.03.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, а саме до 05 травня 2025 року включно.
29.04.2025 року було складено та направлено до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 .
Прокурор посилається на те, що наразі продовжують існувати встановлені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - є ризики того, що ОСОБА_4 , з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від суду з огляду на те, що інкриміноване йому кримінальне правопорушення є тяжким злочином, покарання за яке передбачено у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а отже, будучи обізнаним про тяжкість покарання, ОСОБА_4 може вчинити спробу переховування від суду. Крім того уважає, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується вчиненням ОСОБА_4 тяжких злочинів, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом обрання застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою та свідчить про відсутність підстав для визначення мінімального розміру застави.
Також уважає недоцільним застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що є віддаленим містом від органу досудового розслідування та вказана адреса не перевірена органом досудового розслідування, разом з тим вказаний запобіжний захід в умовах воєнного стану, може створити негативну тенденцію для інших військовослужбовців, які умисно можуть вчиняти інші військові злочини, аби не захищати територіальну цілісність країни на лінії зіткнення, що може призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України, а тому обрання відносно нього іншого запобіжного заходу створить передумови для переховування ОСОБА_4 від суду.
Прокурор у судовому засіданні просив клопотання задовольнити.
Захисник у судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора та пояснив, що ОСОБА_4 має стійкі соціальні зв'язки, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, його матір є особою з інвалідністю 2 групи. Просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити, обрати обвинуваченому ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або обрати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що немає наміру переховуватися від суду. Має доглядати за своєю матір'ю - особою з інвалідністю, утримувати своїх неповнолітніх дітей. Просить суд обрати йому більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Суд, заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та враховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
За правилами ч. 5 ст. 199 КПК України, суд, вирішуючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, зобов'язаний перевірити те, що заявлені стороною обвинувачення ризики не зменшилися.
05 лютого 2025 року, ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України.
Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2025 року ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 05.04.2025 року.
Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 квітня 2025 року ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05.05.2025 року.
Ухвалою судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 травня 2025 року ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01.07.2025 року.
Доказами вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_4 , є зібрані докази, зокрема: протоколи допиту свідків, протоколи слідчих експериментів зі свідками та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
Обставинами, що підтверджують наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховуватися від суду - є те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено понесення винною особою покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, останній може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання.
Обставинами, що підтверджують наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, - незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні - є те, що обвинувачений будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді старшого механіка відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення 2 мінометного взводу 5 мінометної батареї 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , може вплинути на потерпілих та свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Обставинами, що підтверджують наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином - є те, що обвинувачений ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець, маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців, може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків та потерпілих. Імовірність впливу на свідків та потерпілих за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, обвинувачений перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового розгляду кримінального провадження.
Обставинами, що підтверджують наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інші кримінальні правопорушення, є те, що обвинувачений, вчиняючи кримінальні правопорушення, в умовах воєнного стану, фактично нехтуючи покладеними на нього обов'язками згідно статуту Збройних Сил України тим самим вставши на злочинний шлях, може вчинити інші кримінальні правопорушення, в тому числи військові, зокрема передбачені ст. 407 КК України (Самовільне залишення військової частини або місця служби) ст. 402 КК України (Непокора), та ст. 408 КК України («Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез'явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу»), враховуючи те, що обвинуваченому загрожує покарання до 8 років позбавлення волі, з метою ухилення від покарання у разі визнання його винним або від кримінального переслідування існує реальна можливість вчинення останнім кримінального правопорушення.
Суд уважає, що вказані ризики на цей час не зменшилися, залишаються реальними та продовжують існувати.
Враховуючи зміст пред'явленого обвинувачення ОСОБА_4 , характер та обставини протиправних дій, в яких він обвинувачується, що виправдовує продовження тримання обвинуваченого під вартою і у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, який за належним врахуванням принципу презумпції невинуватості, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи.
Даних про те, що обвинувачений ОСОБА_4 за станом здоров'я чи з інших причин не може утримуватися під вартою судом не встановлено.
Стосовно доводів сторони захисту про неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України, суд наголошує, що оцінка всіх доказів, зокрема, що стосуються наявності або відсутності вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України, кваліфікації його дій, судом буде надаватися у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку, та на теперішній час суд не приймає рішення, що стосується доведеності або недоведеності вини обвинуваченого, а лише розглядає заявлене стороною обвинувачення клопотання про продовження строку тримання під вартою.
Щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_4 про необхідність догляду за його матір'ю, яка є особою з інвалідністю, то у судовому засіданні було встановлено, що остання на цей час мешкає разом з його дружиною, яка здійснює догляд за нею.
З урахуванням вищевикладеного та стадії судового провадження, коли докази судом не досліджені, потерпілі та свідки не допитані, підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який не вбачається, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи, у тому числі і домашній арешт, не зможуть забезпечити належну поведінку обвинуваченого, а обраний ОСОБА_4 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, тому у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого слід відмовити.
На підставі викладеного, суд уважає необхідним клопотання прокурора задовольнити та продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 04 жовтня 2025 року.
Продовжуючи обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави, у відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки злочин був вчинений із застосуванням насильства.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 176-178, 183-184, 193-194, 196, 198, 199, 318, 331, 336, 350, 369-372 КПК України, -
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на шістдесят днів, тобто до 04 жовтня 2025 року без визначення застави.
Утримувати ОСОБА_4 на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого у АДРЕСА_2 .
Судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України відкласти на 10 годину 00 хвилин 16 вересня 2025 року, у зв'язку з неявкою потерпілого.
У судове засідання викликати потерпілих, прокурора, обвинуваченого та його захисника.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, обвинуваченим ОСОБА_4 - в той же строк, з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали складений та оголошений 06.08.2025 року о 09 годині 15 хвилин.
Суддя ОСОБА_1