Справа № 175/4563/25
Провадження № 2/175/1159/25
Іменем України
"06" серпня 2025 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Вербицької К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, ЄДРПОУ: 42640371) через свого представника звернулося до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 25.11.2021 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Мілоан» договір про споживчий кредит №3173515, підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позикодавець надав позичальнику суму кредиту у розмірі 4700 грн із зобов'язанням повернути кредит 25.12.2021 року. Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, що становить 18814 грн 10 коп., з яких: заборгованість за основним зобов?язанням (за тілом кредиту) - 4700 грн; заборгованість за нарахованими відсотками в розмірі 14114 грн 10 коп. 26.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 26-07/2024, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №3173515.
Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16.04.2025 року дану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, разом з позовною заявою було подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника банку, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання також не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про день, час та місце слухання справи повідомлялася належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції за адресою її місця проживання. Заяви про розгляд справи без її участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідача також не надходило.
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06.08.2025 року постановлено провести заочний розгляд справи.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Судом встановлено, 25.11.2021 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Мілоан» договір про споживчий кредит №3173515, підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором W43273 який був надісланий на номер мобільного телефону ОСОБА_1 , про що свідчить п. 6.2 про порядок укладення договору та п. 10 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
Відповідно до п.п. 1.1. п.1 договору, кредитодавець надав позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених кредитним договором, а позичальник зобов?язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов?язки, передбачені кредитним договором.
Пунктом 1.2. договору передбачена сума кредитного ліміту, яка складає: 4700 грн.
Згідно з п. 1.4. договору, строк повернення кредиту та сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом встановлений до 25.12.2021 року.
Відповідно до п. 2 договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку на картковий рахунок позичальника.
25.11.2021 року ОСОБА_1 при оформленні анкети-заяви на кредит №3173515 додала номер карткового рахунку для переказу кредитних коштів.
Відповідно до довідки про ідентифікацію клієнта від 25.11.2021 року, ОСОБА_1 було ідентифіковано одноразовим ідентифікатором «W43273», який є аналогом ЕЦП.
ТОВ «Мілоан» перерахувало на картковий рахунок НОМЕР_1 кошти згідно договору 3173515 у сумі 4700 грн, що підтверджується квитанцією від 25.11.2021 року.
Пунктом 3.1. договору визначений розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється за період з дати перерахування коштів кредиту з поточного рахунку кредитодавця на платіжну картку позичальника до дня повернення кредиту протягом дії кредитної лінії. У випадку невиконання зобов?язання по поверненню заборгованості у вказаний в п.1.3. договору строк, проценти нараховуються і за період прострочення з моменту виникнення такої прострочки.
Згідно з п. 3.4. сторони погоджуються, що проценти нараховані після закінчення строку кредиту визначеного договором, є процентами, що нараховуються за неправомірне користування грошовими коштами в розуміння ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України.
Пунктом 7.10 договору сторонами узгоджено, що договір діє протягом строку на який відбулося оформлення кредиту (з урахуванням пролонгацій цього кредиту), а у випадку не виконання прийнятих позичальником на себе грошових зобов'язань - до моменту повного виконання грошових зобов?язань за договором, крім випадків припинення його дії за згодою сторін, відповідно до договору чи Закону. У будь якому разі щодо непогашеної Позичальником заборгованості Договір діє до повного погашення заборгованості.
Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення, у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у розмірі 18814 грн 10 коп., з яких: заборгованість за основним зобов?язанням (за тілом кредиту) - 4700 грн; заборгованість по процентам за користування кредиту у розмірі 14114 грн 10 коп.
26.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу №26-07/2024, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №3173515.
Згідно з реєстром боржників до договору факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 18814 грн 10 коп.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів.
Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 628 ЦК України Договір, що укладається між Банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі але не виключно: договору банківського рахунка; договору про споживчий кредит.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Положеннями ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано анкету-заяву на кредит, договір про споживчий кредит №3173515, підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який містить, зокрема, відсотки за користування кредитними коштами, графік платежів за договором.
Таким чином ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» дійшли згоди щодо всіх істотних умов укладеного договору про споживчий кредит, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Дослідивши встановлені фактичні обставини у справі, надавши оцінку доказам, суд доходить висновку, що кредитор належним чином виконав свої зобов?язання за договором про споживчий кредит №3173515, в той час як відповідач свої договірні зобов'язання не виконала і не повернула кошти у сумі та у строк, визначений договором.
З огляду на те, що позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 , суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн 00 коп.
Щодо витрат на правову допомогу, суд виходив з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року, тарифи на послуги, витяг з акту №5 про надання юридичної допомоги від 28.02.2025 року, з якого вбачається, що позивачем за надання юридичної допомоги, а саме за надання усної консультації та складання позовної заяви, було сплачено 9000 грн, у зв'язку з чим суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на корить позивача витрат на правову допомогу у розмірі 9000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.19, 27, 89, 141, 274-275, 280-289, 354, 355 ЦПК України,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, ЄДРПОУ: 42640371) заборгованість за договором про споживчий кредит №3173515 від 25.11.2021 року у сумі 18814 грн 10 коп. (вісімнадцять тисяч вісімсот чотирнадцять гривень десять копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, ЄДРПОУ: 42640371) сплачений судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 9000 (дев'ять тисяч) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Т. С. Журавель