Справа № 932/5635/25
Провадження № 3/932/2118/25
06 серпня 2025 року суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Татарчук Л.О., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з ВП №2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№278342 від 22.03.2025 року, 22 березня 2025 року о 10:36 год. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Citroen Jumpy» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався за адресою: траса Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь 32 км + 200 м, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим своїми діями порушив вимоги п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
В суд ОСОБА_1 не з'явився, про день, час та місце розгляду протоколу був повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. За таких обставин, згідно зі ст.268 КУпАП, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності правопорушника.
Крім того, 24.06.2025 року від захисника-адвоката Садиленка О.Л. до суду надійшло клопотання в якому він просив суд провадження про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю в діях останнього події та складу правопорушення. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б давали можливість вважати, що ОСОБА_1 дійсно відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого порядку. При цьому відсутні будь-які документи чи інші докази, які б вказували на факт перебування 22.03.2025 року ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння.
До того ж, суттєві порушення процедури огляду, допущені поліцейськими, вказують на відсутність в діяннях ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки останній не направлявся на огляд належним чином - відповідно до встановленого порядку.
Також, виключно посадові особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командир військової частини мали право проводити огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння. У свою чергу, працівники патрульної поліції взагалі не мали такого права, що додатково вказує на неналежність та недопустимість доказів.
Крім того, відеозаписи, що додані до матеріалів справи, не відповідають критерію належного та допустимого доказу, оскільки не містять повної фіксації події, а наявні лише окремі фрагменти.
Також, відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд на стан сп'яніння, однак працівниками поліції не було заявлено вимогу на проходження огляду, а висловлено лише пропозицію.
Під час розгляду провадження захисник-адвокат Садиленко О.Л. підтримав доводи свого клопотання і просив матеріали справи закрити за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення з підстав, викладених в клопотанні.
Розглянувши матеріали справи, доходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена й повністю знайшла своє підтвердження дослідженими матеріалами справи.
Так, судом встановлено, що водієм ОСОБА_1 порушено п.2.5 Правил дорожнього руху, що виразилося у тому, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дане підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№278342 від 22.03.2025 року, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відтвореним відеозаписом, у якому зазначений факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, рапортом, а також іншими матеріалами справи в їх сукупності.
Доводи сторони захисту щодо того, що працівники поліції не мають повноважень направлення на огляд військовослужбовців судом не приймаються, оскільки військовослужбовці, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, несуть відповідальність на загальних підставах.
Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Виходячи з аналізу вказаних норм, слідує, що огляд на стан сп'яніння в порядку передбаченому ст. 266-1 КУпАП проводиться відносно військовослужбовців в стані алкогольного сп'яніння, що перебувають в певних місцях, а не військовослужбовців, які керують транспортними засобами.
При цьому, огляд саме водія, який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння проводиться на підставі ст. 266 КУпАП.
Отже, в даному випадку ОСОБА_1 , як суб'єкт правопорушення є саме водієм, а тому огляд на стан сп'яніння обґрунтовано проведений відповідно до вимог ст. 266 КУпАП. Факт перебування його у якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідності проведення огляду в особливому порядку.
Доводи сторони захисту щодо того, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є неповними, переривчастими та не відображають всіх обставин справи судом не приймаються, оскільки «Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» № 1026 вимагає саме ведення безперервного запису, а не його долучення до матеріалів справи у повному обсязі. Частина відеозапису, яка безпосередньо стосується фактичних обставин справи, та відображає склад адміністративного правопорушення, на думку суду, є достатньою для правильного вирішення справи.
Крім того, доводи сторони захисту щодо того, що направлення на проведення огляду ОСОБА_1 було здійснено не належним чином судом не приймаються, оскільки відповідно до п.6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду, п. 8 Порядку.
Відповідно до наявного в матеріалах справи відеозапису встановлено, що співробітниками поліції неодноразово пропонувалось ОСОБА_1 пройти огляд за допомогою газоаналізатору «Драгер» або проїхати в медичний заклад для встановлення стану сп'яніння на що останній не дав згоди.
Доводи сторони захисту щодо того, що в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 дійсно відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння судом не приймаються, оскільки спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом, де зафіксовано факт відмови останнім від проходження огляду, рапортом та іншими матеріалами справи в їх сукупності.
В свою чергу, всі інші доводи сторони захисту з приводу обставин вчинення адміністративного правопорушення є загальними, та не спростовують висновків суду, щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки докази, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення, як і сам протокол є належними та допустимими доказами винуватості особи.
Таким чином, приходжу до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України.
При визначенні виду адміністративного стягнення, обставини скоєного адміністративного правопорушення, суспільну небезпечність даного правопорушення, особу правопорушника, вважаю можливим накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення передбачене санкцією ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, оскільки застосування саме такого стягнення буде достатнім для його виправлення і попередить нові правопорушення.
Роз'яснюємо, що відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а у разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Статтею 308 КУпАП визначено, що у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 слід звільнити від сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.283, 284 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 гривень (номер рахунку (IBAN) UA758999980313020149000004001, отримувач ГУК у Днiпр-кiй обл/Дн-ка об/21081300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код класифікації доходів бюджету 21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору, відповідно до п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови.
Суддя Л.О.Татарчук