Справа № 932/10120/24
Провадження № 2/932/3317/24
м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57
веб-сайт: https://bs.dp.court.gov.ua
телефон приймальні судді 099 520 65 95
31 липня 2025 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого - судді Ярощук О.В.,
за участі секретаря судового засідання - Кирилішиної В.Д.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (далі АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -
установив:
Короткий опис справи
Позивач 24.10.2024 звернувся до суду із позовом у якому прохав суд:
- стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», місцезнаходження: 04114, м.Київ, вул.Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352 заборгованість у сумі 19 559 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень) 78 копійок;
- стягнути з ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім гривень) грн 00 коп.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачка не виконує умови кредитного договору у зв'язку з чим має заборгованість перед банком у зазначеній сумі.
Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі (а.с.40).
Ухвалою судді 10.12.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін (а.с.45).
Щодо належного повідомлення відповідача
Із метою належного повідомлення відповідачки щодо наявного цивільного провадження стосовно неї, судом скеровано запит до Департаменту адміністратвиних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради. Відповідно до відповіді Департаменту від 06.12.2024 інформація щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 відсутня (а.с.44).
Відповідно до ч.9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
У матеріалах справи наявна копія паспорту відповідачки, відповідно до записів у якому, зареєстроване місце відповідачки: АДРЕСА_2 . Отже, суд розглядає справу за останнім відомим зареєстрованим місцем ОСОБА_1 (а.с.32 зворот).
Суд у судові засідання викликав відповідача, однак остання не вжила заходів щодо отримання судової кореспондеції за зареєстрованим місцем проживання.
Рекомендовані повідомлення повернулися до суду (а.с.50, 56, 62).
Тобто суд вжив доступні і розумні заходи для повідомлення ОСОБА_1 щодо розгляду справи, яка стосується її безпосередньо.
Хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов'язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему.
Іншими словами, органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Відповідач, будучи повідомленим про розгляд справи, відзив на позовну заяву та будь-які клопотання до суду не подавала.
Фактичні обставини, встановлені судом
Банк та ОСОБА_1 уклали договір про надання банківських послуг "Monobank" (далі - договір) на підставі анкети-заяви ОСОБА_1 від 24.04.2018, за яким вона отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, що підтверджується підписаною нею кваліфікованим електронним підписом анкети-заяви про надання банківських послуг (а.с.12).
Згідно з вказаною анкетою-заявою ОСОБА_1 погоджується з тим, що ця анкета разом з Умовами і правилами обслуговування фізічних осіб в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуги щодо карткових продуктів, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, Тарифами складають договір про надання банківських послуг, укладення якого підтверджує та зобов'язується виконувати його умови; обізнаність з указаними документами підтверджує.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту сума / ліміт кредиту від 0 до 500 000 (в залежності від суми, яка погоджена в заявці на кредит та відображена у мобільному додатку).
Згідно із розрахунком заборгованості за договором № б/н від 24.04.2018, заборгованість ОСОБА_1 станом на 25.08.2024 становить 19 559,78 грн (тіло кредиту) (а.с.6-11).
Оцінка суду.
Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд зазначає наступне:
Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За загальним правилом, встановленим статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Одним з видів зобов'язання є договір, вимоги до укладення якого встановлені главою 52 Цивільного кодексу України.
За змістом положень статей 626-628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір- це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно із частинами 1, 2 статті 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Належними доказами, які підтверджують суму отриманих позичальником коштів, а також наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та виконаних за день операцій, - є банківські виписки з рахунків позичальника, які, в тому числі, можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 серпня 2023 року у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576св23) та ін.
Як зазначалося вище, на підтвердження кредитних зобов'язань відповідача АТ «Універсалбанк» надано Анкету-заяву та розрахунок заборгованості.
Позивач не надав суду докази про видачу платіжної картки відповідачу та строк її дії.
Виписка про рух коштів по картковому рахунку банком до матеріалів справи не надана ні разом з позовною заявою, ні під час судового розгляду.
Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, є одностороннім документом та не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом як надання кредиту шляхом перерахування коштів, так і існування заборгованості.
Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.4 статті 42 Конституції України, держава захищає права споживачів.
В зв'язку з ненаданням банком доказів видачі кредитної картки та перерахування грошових коштів в узгодженому розмірі відповідачеві, суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованої суми заборгованості.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості не є належним і достовірним доказом того факту, що відповідач дійсно отримав позику, що договір позики є укладеним, а також те, що заборгованість визначена у відповідному розмірі.
Таку ж позицію виклав Верховний Суд у постанові від 27 березня 2020 року в справі № 703/3063/18.
Крім того, в обов'язок позивача входить довести не лише факт підписання договору, а і факт перерахування грошових коштів на рахунок відповідача.
Аналогічні за змістом правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року в справі № 6-1967цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2020 року в справі № 194/1126/18.
Паспорт споживчого кредиту за програмою «Чорна картка monobank» не може бути прийнято судом до уваги, оскільки зі змісту цього паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
Згідно правового висновку Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 травня 2022 року в справі №393/126/20, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту та його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Аналогічне стосується таблиці обчислення вартості кредиту, що передує укладенню договору та не свідчить про укладення договору саме на таких істотних умовах.
Частинами першою третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин.
У своїй позовній заяві до суду АТ «Універсал Банк» просив розглянути справу у його відсутність, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження №61-17205ск19.
Посилання банку в апеляційній скарзі на наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором, як на підставу задоволення позовних вимог, є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом Банку та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалася кредитна картка, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем, а також, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору від 16 серпня 2018 року, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19.
Таким чином, неподання позивачем належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема виписки з рахунку, є підставою для висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.
Не зважаючи на те, що відповідач не надав суду контррозрахунок суми заборгованості, не доводив відсутність боргу, водночас, цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі положень статті 141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору належить залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статями 2, 4, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 274-279, 259, 263-265, 268, 280-289, 352, 354- 355 ЦПК, суд-
ухвалив:
Позов АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Судові витрати віднести за рахунок позивача.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
- позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», місцезнаходження: 04114, м.Київ, вул.Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ:21133352;
-відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення ухвалено 31.07.2025 року.
Суддя Оксана ЯРОЩУК