Справа № 161/10576/25
Провадження № 2/161/3902/25
(заочне)
31 липня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі:
головуючого - судді Рудської С.М.
при секретарі - Коржик Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
29.05.2025 року позивач ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на обгрунту3вання вказавши, що 12.07.2022 року між ТзОВ «Мілоан» та відповідачем був укладено кредитний договір № 8450180 , за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти, які зобов'язалася повернути та сплатити відсотки за користування ними. 24.10.2022 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 83-МЛ у відповідності до умов якого до позивача перейшло право майнової вимоги за кредитним договором № 8450180 від 12.07.2022 року, розмір заборгованості позичальника за яким становить 11859 грн., яка складається із: тіла кредиту- 3000 грн, заборгованості з сумою відсотків - 8460 грн, заборгованості за комісією - 399 грн. Відповідач свої кредитні зобов'язання не виконує. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» суму заборгованості суму заборгованості за кредитним договором № 8450180 від 12.07.2022 року в загальному розмірі 11859 грн, а також понесені судові витрати по справі, з яких: 2422,40 грн. - судовий збір, 7000 грн. - витрати на правничу допомогу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, до його початку подав до суду клопотання з проханням розгляд справи проводити за його відсутності, просить позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 58).
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час, місце слухання справи повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву від нього на адресу суду не надходили.
Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.07.2022 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8450180, за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти, які зобов'язалася повернути та сплатити відсотки за користування ними.
Уклавши кредитний договір, сторони взяли на себе відповідні зобов'язання.
24.10.2022 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №83-МЛ у відповідності до умов якого до позивача перейшло право майнової вимоги за кредитним договором № 8450180 від 12.07.2022 року.
Згідно наданої позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення, а також виписки з особового рахунку ОСОБА_1 , в останнього виникла заборгованість за кредитним договором № 8450180 від 12.07.2022 року, яка становить 11859 грн., яка складається із: тіла кредиту- 3000 грн, заборгованості з сумою відсотків - 8460 грн, заборгованості за комісією - 399 грн.
Всупереч умовам кредитного договору № 8450180 від 12.07.2022 року відповідач свої кредитні зобов'язання не виконує.
При цьому, надіслана ОСОБА_1 досудова вимога останнім виконана не була.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є /мови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 640 ПК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Частинами 1, 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Таким чином, суд вважає доведеним, що сторони узгодили розмір кредиту (позики), грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення кредитного договору № 8450180 від 12.07.2022 року на відповідних умовах.
У свою чергу, вказаним правочином передбачено розмір та порядок сплати відсотків за користування кредитом, жоден з них відповідачем не оспорювався та в судовому порядку не скасовувався повністю чи окремі його положення.
Крім того, у суду відсутні будь-які правові підстави ставити під сумнів наданий позивачем розрахунок заборгованості за кожним зі спірних договорів; стороною відповідача в ході розгляду справи такі розрахунки в жодній мірі не спростований; клопотання про проведення судової економічної експертизи на їх (розрахунків) спростування ОСОБА_1 в ході розгляду справи заявлено не було.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позов ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом постановлено, що 06.05.2025 року, між Адвокатським об'єднанням «Апологет» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір про надання правничої допомоги №0605 предметом якого є надання правничої допомоги у правовідносинах, що є предметом спору (а.с.27-30).
Згідно, акту прийому-передачі наданих послуг від 20.05.2025 року, представником позивача на виконання вищевказаного договору було надано послуги загальною вартістю 7000 грн. на, що затрачено 6 годин 30 хвилин (а.с. 29-30).
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. є неспівмірною із складністю справи та виконаними роботами.
Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, відсутні посилання на судову практику, що потребувало б додаткового часу на її вивчення. Пакет документів, що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Відтак, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн.
Згідно ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3500 грн. понесених витрат на правничу допомогу та 2422,40 грн. судового збору.
На підставі ст.ст. 509, 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 77, 81, 137, 141, 247, 259, 263-268, 280, 354 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» суму заборгованості за кредитним договором № 8450180 від 12.07.2022 рокув сумі 11859 (одинадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 60, з яких: 3000 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 8460 грн. - заборгованість по відсотках, 399 грн - заборгованість за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати по справі, а саме: 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору та 3500 три тисячі п'ятсот) грн. витрат на правничу допомогу.
В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит Капітал», адреса місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4 А, офіс 10, код ЄДРПОУ: 43541163.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складений 05 серпня 2025 року
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська