Справа №766/10795/21
Пров. №2/766/2041/25
29 липня 2025 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі: головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Петішкін О.О., за участі представника позивачки адвоката Токаленко В.М. (за дорученням ХМЦ БВПД № 3481-Д), представника відповідача міської ради Кондратюка С.С. (довіреність № 29/0101-31 від 19.06.2025), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської ради, Регіонального відділення Фонду Державного майна по м.Києву про визнання права власності за напувальною давністю,
Позивачка ОСОБА_1 29.06.2021 року звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що з 1999 року вона постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1 , 14.05.2015 року зареєстрована у ній. Житловий будинок, в якому розташована вказана квартира, належав до системи Міністерства будівництва підприємств нафтової промисловості СРСР та обслуговувався житлово-комунальними конторами виробничих об'єднань «Укрнафтогазбуду». Вказала, що її квартира не перейшла до комунальної власності, відомості щодо віднесення будинку суперечливі. Станом на день звернення до суду управлінське рішення щодо передачі будинків до комунальної власності не реалізовано. Вказана квартира була надана в користування її діду ОСОБА_2 та членам його сім'ї дружині ОСОБА_3 , донці ОСОБА_4 . Їх сім'я постійно проживала у вказаній квартирі, сплачувала комунальні послуги, робили поліпшення, ця квартира єдине і постійне місце її проживання.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 09.08.2021 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання позову до ухвалення рішення у справі, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
26.08.2021 року представником Херсонської міської ради подано відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову. Вказав, що оскільки рішення власника про передачу квартири до комунальної власності міської територіальної громади не надходило, питання передачі вищезазначеної квартири не може бути винесено на розгляд комісією з питань прийняття до комунальної власності міської територіальної громади житлового фонду та об'єктів інфраструктури. Наказом Фонду Державного майна України від 05.03.2001 р. №357 встановлено, що функції з управління державним майном, яке в процесі приватизації не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, за територіальною ознакою - місцевим розташуванням господарських товариств, тобто функцій з управління житловим будинком за адресою: АДРЕСА_2 забезпечуються Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по місту Києву.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 01.11.2021 року залучено до участі у справі співвідповідача Регіональне відділення Фонду Державного майна України по м. Києву, підготовче засідання відкладено.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24.01.2022 року витребувано докази, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду, викликано свідків.
24 лютого 2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 07 листопада 2022 року № 577/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, який в подальшому було продовжено.
Розпорядженням голови Верховного Суду №1/0/9-22 від 06.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ підсудну Херсонському міському суду Херсонської області.
Рішенням Вищої ради правосуддя №566/0/15-23 від 30.05.2023 р. «Про відновлення роботи Херсонського міського суду Херсонської області, зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Херсонської області, відтермінування початку відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області», зокрема вирішено відновити з 1 червня 2023 року роботу Херсонського міського суду Херсонської області, територіальну підсудність судових справ якого змінено розпорядженнями Голови Верховного Суду від 6 березня 2022 року № 1/0/9-22 (зі змінами, внесеними розпорядженням Голови Верховного Суду від 26 вересня 2022 року № 52), від 10 січня 2023 року № 2. Датою початку процесуальної діяльності, зокрема, Херсонського міського суду Херсонської області визначено 12 червня 2023 року.
Після відновлення роботи суду, проведення інвентаризації, призначено розгляд справи.
В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
Представник Херсонської міської ради просив відмовити у задоволенні позову.
Інші сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини не явки суд не повідомляли.
На підставі ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до положень ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Положеннями ч.1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 14.05.2015 року, що свідчить відмітка про реєстрацію місця проживання у паспорті громадянина України.
З копії наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 02 вересня 2009 року №792 наказано голові правління АТ «Фірма «Укргазбуд», директору Будівельного управління №8 АТ «Фірма «Укргазбуд», начальнику регіонального відділення ФДМУ по Херсонській області здійснити передачу житлових будинків, зокрема АДРЕСА_2 , які в процесі приватизації не увійшли до статутного фонду АТ «Фірма «Укргазбуд» в комунальну власність територіальної громади м. Херсона.
З листа АТ «Укргазбуд» від 15.06.2010 р. №378 вбачається, що житлові будинки по АДРЕСА_4 не були приватизовані АТФ «Укргазбуд» та залишились у власності держави.
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 05.12.2018 року №1440 внесено зміни до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 02 вересня 2009 року №792 «Про прийняття рішення щодо передачі державного житлового фонду в комунальну власність», а саме п. 1 наказу викладено в наступній редакції «голові правління АТ «Фірма «Укргазбуд», директору Будівельного управління №8 АТ «Фірма «Укргазбуд» здійснити передачу житлових будинків, АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , які в процесі приватизації не увійшли до статутного капіталу ПрАТ «Укргазбуд» в комунальну власність територіальної громади м.Херсона.
Згідно листа Виконавчого комітету Херсонської міської ради №24/25 від 14.04.2017 р. будинки АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 не знаходяться у комунальній власності міської територіальної громади.
Відповідно до листа №18-04-01866 від 21.06.2017 р. Регіонального відділення фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, функції з управління житловими будинками по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_6 здійснює Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву.
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 20.06.2011 рорку у справі №2-1795/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа ВГІРФО Комсомольського ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зняття її з реєстраційного обліку визнано ОСОБА_5 таким, що втратив право користування приміщенням квартири АДРЕСА_1 .
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а також заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст.344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.
Зазначене відповідає висновку у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).
Крім того, у постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду також зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Згідно з ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень частин 1 та 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частин 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки встановлено, що позивачка знала і розуміла, що користувалася чужим майном, була обізнана про власника майна, яке перебуває у власності Регіонального фонду комунального майна, не приватизоване, володіла майном не безтитульно, оскільки була зареєстровав в квартирі, суд дійшов висновку, що безтитульність та добросовістність як початкові елементи заволодіння майном відсутні, а тому підстав для визнання за позивачкою права власності на квартиру за набувальною давністю немає. Сам по собі факт користування квартирою та реєстрації у ній не є підставою для виникнення у неї права власності за набувальною давністю.
Враховуючи, що умови передбачені ст. 344 ЦК України для набуття права власності за набувальною давністю відсутні суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, та у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, покладає понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору на позивача.
Заходи забезпечення позову не застосовувалися.
Підстави для негайного виконання рішення відсутні.
Рішення в повному обсязі складене 06 серпня 2025 року.
Керуючись ст. 13, 19, 56, 77-81, 259, 263-265, 274, 268, 354 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , прож.: АДРЕСА_3 ) до Херсонської міської ради (код юридичної особи 26347681, місцезнаходження: м.Херсон, проспект Незалежності, 37), Регіонального відділення Фонду Державного майна по м.Києву (код юридичної особи 19030825, місцезнаходження: м.Київ, бульв. Тараса Шевченка, 50-Г) про визнання права власності за напувальною давністю відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Херсонського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. В. Ус