Справа № 504/2402/25
Номер провадження 3/504/1394/25
04.08.2025с-ще Доброслав
Суддя Доброславського районного суду Одеської області А.Ф. Сафарова, розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, місце роботи не встановлено, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,
19.06.2025 до суду надійшли зазначені матеріали справи, складені без зазначення посади ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області Колойденком М.М. відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст. 126 КУпАП.
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 353067 від 06.06.2025 вбачається, що 06.06.2025 об 11:00 год. в с-щі Доброслав, вул. 40 Річчя Визволення, 2Б, водій ОСОБА_1 керував ТЗ марки ВАЗ 2101, н/з НОМЕР_2 , не маючи права керування таким ТЗ, правопорушення вчинено повторно протягом року згідно постанови ЕА 4384925 від 30.03.2025. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч.5 ст. 126 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з?явився, причину неявки суду не повідомив. Судова повістка про виклик до суду в судове засідання повернулася до суду без вручення із відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Як зазначено вище, судом вживалися заходи для повідомлення правопорушника ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи або будь - які інші, до суду не надходили.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи викладене, суд, у відповідності зі ст. 268 КУпАП, розглядає справу за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши і проаналізувавши вказані матеріали, суд вказує наступне.
Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала.
За змістом ст.245 КУпАП, суд зобов'язаний всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, вирішити її у точній відповідності з законом.
Згідно ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст.ст.251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
До матеріалів справи, окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 353067 від 06.06.2025, долучено відеозапис події на компакт -диску, який не відображає належного підтвердження обставин справи, а саме дослідженим відеозаписом підтверджується факт складання матеріалів про адміністративне правопорушення відносно особи та факт паркування автомобіля зазначеного в протоколі на паркувальному майданчику. Відеозапис не фіксує водія автомобіля та не фіксує автомобіль патрульної поліції. З відеозапису вбачається, що він отриманий з камер зовнішнього спостереження, у зв'язку з чим за стандартом «поза розумним сумнівом» встановити, що в зазначений в протоколі дату та час, саме ОСОБА_1 керував автомобілем виявилось не можливим.
Санкцією частини 5 статті 126 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
З матеріалів справи не встановлено підстав для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.5 ст. 126 КУпАП, оскільки повторність протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою статті 126 КУпАП не доведена. До матеріалів справи не долученого жодного доказу на підтвердження повторності вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення протягом року.
Суд наголошує на тому, що не має можливості самостійно збирати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі "Тейшейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі "Шабельник проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод. Також ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема, в рішеннях у справах "Гурепка проти України (N2)" від 08 квітня 2010 року, "Лучанінов проти України" від 09 червня 2011 року на необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
Основними засадами судочинства, визначеними ст.129 Конституції України, є, крім інших, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
З огляду на зазначене, суддею встановлено, що посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, не здобуто достатніх, належних і допустимих доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, але працівники поліції, всупереч цих вимог, не забезпечили відповідного доказового матеріалу у справі.
Отже, оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, приходжу до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 7, 10, 245, 251, 247, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя А. Ф. Сафарова