Справа № 947/11966/25
Провадження № 2/947/2610/25
06.08.2025 року м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Скриль Ю.А.,
за участі секретаря судового засідання Остапчук О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 31.03.2025 звернулось до Київського районного суду міста Одеси з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 15.03.2024 №7688222 у розмір 103208,60 грн, а також про стягнення судових витрат зі сплати судового збору розмірі 2422,40 грн та на правову допомогу - 25000,00 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 15.03.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 7688222, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 21300,00 грн, строком на 360 днів, стандартна процентна ставка складає 2,20% в день, знижена процентна ставка - 0,44% в день. Договір про надання споживчого кредиту від 15.03.2024 № 7688222 укладений між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 шляхом його підписання ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А6276. З боку товариства міститься власноручний підпис його директора та печатка ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА». У подальшому, 16.03.2024, між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладена Додаткова угода до Договору від 15.03.2024 № 7688222 про надання споживчого кредиту, відповідно до якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 3700,00 грн, і загальний розмір кредиту складає 25000,00 грн. 27.01.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладений Договір факторингу № 27.01/25-Ф, відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги до боржників за грошовими зобов'язаннями, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту від 15.03.2024 №м 7688222, укладеного між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 . Через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, в останнього виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 17.03.2025 складає 103208,60 грн, з них: 24790,00 грн- заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту), 65918,60 грн - заборгованість за нарахованими процентами на датув відступлення права вимоги, 12 500,00 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами. Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А.
Ухвалою суду від 16.05.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення(виклику) сторін. Відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі направлено за місцем реєстрації відповідача. Згідно з інформацією Відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з Довідкою АТ «Укрпошта» про причину повернення поштового відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення двічі повернулись з відмітками від 20.06.2025 та від 11.07.2025 «за закінченням терміну зберігання».
Від відповідача відзив на позовну заяву до суду не надходив, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
10.07.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, зокрема: лист ТОВ «ПЕЙТЕК» від 29.01.2025 № 20250129-2.1 щодо здійснених переказів грошових коштів ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА». У клопотанні позивач зазначив, що ним виявлено, що з технічних причин при поданні позовної заяви до суду через систему «Електронний суд» не був долучений доказ отримання (перерахування) грошових коштів за кредитним договором від 15.03.2024 № 7688222 в сумі 21300,00 грн. У зв'язку з цим просить поновити строк для його подання та долучити до матеріалів справи.
З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відзиву на позов та заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.
Суд установив, що 15.03.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 7688222, відповідно до п. 1.3 якого сума кредиту складає 21300,00 грн, строком на 360 днів, періодичність сплати платежів - 30 днів (п. 1.4 Договору).
Відповідно до п. 1.5 цього договору стандартна процентна ставка складає 2,20% в день та застосовується в межах строку кредитування, вказаного у п. 1.4 цього договору, знижена процентна ставка - 0,44% в день.
У подальшому, 16.03.2024, між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладена Додаткова угода до Договору від 15.03.2024 № 7688222 про надання споживчого кредиту, відповідно до якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 3700,00 грн, і загальний розмір кредиту складає 25000,00 грн. Пунктом п. 1.3 додаткової угоди встановлена процентна ставка: стандартна процентна ставка за весь строк користування кредитом складає 2,20% в день, стандартна процента ставка х урахування періоду застосування зниженої процентної ставки 2,05% в день.
Згідно з договором про надання споживчого кредиту товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати обов'язки, передбачені договором.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Договір про надання споживчого кредиту від 15.03.2024 № 7688222 укладений між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 шляхом його підписання ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А6276. З боку товариства міститься власноручний підпис його директора та печатка ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА». Додаткова угода до цього договору підписана відповідачем 16.03.2024 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора С2067.
Факт перерахування кредитних коштів у розмірі 21 300,00 грн (15.03.2024) та 3700,00 грн (16.03.2024) підтверджується витребуваною з АТ «ТАСКОМБАНК» інформацією від 29.07.2025 № 4697/47.7.-БТ, відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) оформлено віртуальну банківську платіжну картку № НОМЕР_2 , яка існує тільки в цифровій формі, без фізичного носія. Окрім цього встановлено, що 15.03.2024 о 15:25:19 на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 зараховані кредитні кошти у розмірі 21 300,00 грн, відправник UA283220010000026508390000013.
Також, 16.03.2024 о 15:47:15 на його рахунок зараховано 3700,00 грн, відправник UA283220010000026508390000013.
Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК» від 29.01.2025 № 20250129-2.1, ТОВ «ПАЙТЕК» інформує ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», що на виконання умов Договору про організацію переказу грошових коштів від 19.01.2022 № 190122-1 (втратив чинність 04.07.2024) та Договору про надання платіжних послуг з переказів коштів без відкриття рахунку від 04.07.2024 № 04072024-3 здійснене успішне перерахування коштів на користь фізичних осіб від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА». Серед переліку перерахувань міститься одна транзакція датована 15.03.2024 о15:25 годині, яка здійснена на суму 21300,00 грн (порядковий номер 223), та зазначено, що «15.03.2024 о 15:25:17 на суму 21300 грн, номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 589b78a8-8be5-4aaa-801e-7536294c689b, номер транзакції в системі ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» - 43661856, Session ID -023556809416, сайт торгівця - https://creditplus.ua, код авторизації - 323309, банк-еквайр - АТ «ПУМБ», призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_2 ».
Також у переліку міститься транзакція на суму 3700,00 грн, яка проведена 16.03.2024 о 15:47:13 годині, номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - ada8aa4e-9d96-4a2b-beb8-bd83334d43d0, номер транзакції в системі ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» - 43712992, Session ID - 023575317602, сайт торгівця - https://creditplus.ua, код авторизації - 594329, банк-еквайр - АТ «ПУМБ», призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_2 ».
Отже факт виконання первісним кредитором умов договору, отримання відповідачем кредитних коштів доведено належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
Вивченням матеріалів електронної справи, встановлено, що лист ТОВ «ПЕЙТЕК» від 29.01.2025 № 20250129-2.1 був поданий до суду разом з позовною заявою, тому твердження позивача про те, що з технічних причин його не було подано при поданні позову до суду є помилковим. Водночас суд вважає за можливе долучити копію вказаного листа через більш якісну його копію.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Дослідивши Договір про надання споживчого кредиту від 15.03.2024 № 76882522 та Додаткової угоди до нього від 16.03.2024, суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між первісним кредитором та відповідачем регулюються нормами Закону України «Про споживче кредитування».
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, внесені зміни в Закон України «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 цього Закону доповнено частиною 5 - «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».
Частиною 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120днів -2,5%; протягом наступних 120 днів -1,5 %».
Суд приймає аргументи представника відповідача та зазначає, що перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Як встановлено судом, Договір про надання споживчого кредиту № 76882522, укладений 15.03.2024 (Додаткова угода до нього - 16.03.2024), тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною 5 щодо максимального розміру денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1%.
Отже умови договори щодо встановлення денної процентної ставки мають відповідати ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», яка вступила в дію з 24.12.2023.
Судом встановлено, що пунктами 1.5.1, 1.7.1, 1.7.2 Договору про надання споживчого кредиту від 15.03.2024 № 76882522 передбачена денна процентна ставка (стандартна), яка складає 2,20%, стандартна процентна ставка з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 2,05% (п. 1.3 Додаткової угоди до Договору), що не відповідає та суперечить нормам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини 1 цієї статті, є нікчемним.
Частиною 1 статті 27 ЦК України визначено, що правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним.
Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Частиною 1 статті 1057-1 ЦК України передбачено, що у разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов'язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною першою статті 216 цього Кодексу, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю.
Водночас ч.1 ст.216 ЦК України встановлено, що недійснийправочинне створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.216 ЦК України, правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Така позиція сформована Верховним Судом у постанові від 10.01.2024 у справі № 727/5461/23, Суд вказав, що: «нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (аbinitio) і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ірsoiure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (egraomnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/ набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ехofficio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах».
Отже, умови пунктів 1.5.1, 1.7.1, 1.7.2 Договору про надання споживчого кредиту від 15.03.2024 № 76882522 щодо встановленої денної процентної ставки розмірі 2,20% (стандартна за весь стирок користування кредитом), та 2,05% (стандартна процентна ставка з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки) є нікчемними.
Суд, визнавши нікчемність вказаного пункту щодо встановлення денної процентної ставки у розмірі 2,20% (стандартна за весь стирок користування кредитом, та 2,05% (стандартна процентна ставка з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки), не застосовує нарахування процентів за користування кредитом виходячи з розміру максимальної процентної ставки 1%, встановлений Законом України «Про споживче кредитування», оскільки в силу нікчемності вказаних умов пунктів 1.5.1, 1.7.1, 1.7.2 Договору про надання споживчого кредиту від 15.03.2024 № 76882522, проценти є неузгодженими, а отже, не підлягають нарахуванню та стягненню.
Щодо переходу права вимоги від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНІ» до позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
27.01.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладений Договір факторингу № 27.01/25-Ф, відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги до боржників за грошовими зобов'язаннями, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту від 15.03.2024 №м 7688222, укладеного між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 27.01.2025 до договору факторингу № 27.01/25-Ф від 27.01.2025 та розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 17.03.2025, заборгованість відповідача перед ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" складає 103208,60 грн.
На підтвердження переходу прав вимоги до позивача також надані платіжні інструкції.
Таким чином, позивачем доведений факт набуття прав вимог до відповідача.
Ураховуючи викладене, розглядаючи справу в межах доводів та поданих доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, зокрема в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 24 790,00 грн.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, ураховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог - на 24,02% (24790*100:103208,60), судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 581,86 грн (2422,40*24,02%) покладаються на відповідача.
Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн, стороною позивача наданий договір про надання правової допомоги від 02.07.2024 № 02-07/2024, заявка на надання юридичної допомоги № 751 від 01.02.2025, у якій наведений детальний опис робіт та їх вартість - 25000,00 грн, витяг з Акту № 5 про надання юридичної допомоги від 28.02.2025, відповідно до якого сторони погодили наданні послуги адвокатським об'єднанням позивачу на суму 25000,00 грн.
Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, зокрема щодо стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат з правничої допомоги, ураховує правову позицію Верховного Суду викладену у постановах від 29.03.2018 у справі №907/357/16, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18, від 08.04.2019у справі №922/619/18, щодо розподілу та розміру витрат на правничу (правову) допомогу, а саме те, що відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд у справі №357/11023/18 зазначив, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничудопомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
У постанові від 28 грудня 2020 року справі № 640/18402/19Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 12350 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, Суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить віл обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Отже, ураховуючи, що відповідач не навів обґрунтувань щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, їх неспівмірності, та ураховуючи підтвердження стороною позивача належними, достатніми, допустимими доказами понесених витрат з отриманої правничої допомоги, суд дійшов висновку про наявність підставі для стягнення з позивача на користь відповідача понесених ним витрат з правничої допомоги.
Водночас, ураховуючи норми ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, ураховуючи часткове задоволення позовних вимог - на 24,02%, з відповідача підлягають стягненню судові витрати з правничої допомоги у розмірі 6005,00 грн.
Керуючись Закону України «Про платіжні послуги», Закону України «Про електронну комерція», ст.ст.11, 207, 526, 598, 610-612, 615, 626-629, 638-639, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 7, 8, 12, 77, 80, 81,83, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором від 15.03.2024 № 7688222 (з Додатковою угодою від 16.03.2024), яка станом на складає 24 790 (двадцять чотири тисячі сімсот дев'яносто) гривень 00 копійок та становить заборгованість за тілом кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір у розмірі 581 (п'ятсот вісімдесят одна) гривні 86 копійок та витрат на правничу допомогу у розмірі 6005 (шість тисяч п'ять) 00 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ЄДРПОУ 42640371, адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення підписане 06.08.2025.
Суддя Ю. А. Скриль