Справа № 603/292/25
Провадження №2/603/201/2025
06 серпня 2025 року м. Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Галіяна І. М.,
секретар судового засідання Бішко І. М.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши в підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Монастириської міської ради про визнання права на спадкове майно та визнання права на завершення процедури приватизації земельної ділянки в порядку спадкування,
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Андрусенко І. Я., звернулася до суду з позовом до Монастириської міської ради, в якому просить визнати за нею право на спадкове майно, а також право на завершення процедури приватизації земельної ділянки в порядку спадкування.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина на спадкове майно, до складу якого входить: право на земельну частку (пай) площею 1,08 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності селянської спілки «Галичина» с. Устя-Зелене на території Устя-Зеленської сільської ради Монастириського району Тернопільської області відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0288273; земельна ділянка для особистого користування площею 0,60 га, яка була передана ОСОБА_2 рішенням сьомої сесії другого скликання Устя-Зеленської сільської ради Монастириського району Тернопільської області від 26.07.1996 року № 43. Вказану спадщину прийняла сестра спадкодавця - ОСОБА_3 , оскільки належала до спадкоємців другої черги за законом та вступила у фактичне управління спадковим майном, підтримувала будинок в належному стані, обробляла земельну ділянку тощо, проте за життя не оформила своїх спадкових прав.
Після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилася спадщина на вищевказану земельну частку (пай) та земельну ділянку. На все належне їй майно ОСОБА_3 склала заповіт на ім'я позивачки. Остання прийняла вказану спадщину, оскільки у шестимісячний строк звернулася до нотаріуса з відповідною заявою, проте не може отримати у нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину через відсутність сертифіката на право на земельну частку (пай), а також через те, що ОСОБА_2 за життя не завершила процедуру приватизації переданої їй земельної ділянки та не зареєструвала право власності на неї. Окрім того, через відсутність актового запису про народження ОСОБА_2 неможливо підтвердити факт родинних зв'язків між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . З огляду на наведені обставини просить позов задовольнити.
Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 03.06.2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано в Монастириської державної нотаріальної контори інформацію про те, чи заведено спадкові справи після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Андрусенко І. Я. у підготовче засідання не з'явилися, проте представник позивача разом із позовом заявив клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності.
Представник відповідача Монастириської міської ради в підготовче засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву просить розглянути справу за відсутності представника Монастириської міської ради. З викладеними у позові обставинами Монастириська міська рада погоджується.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні підготовчого судового засідання відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України в порядку, встановленому ст. 206 ЦПК України.
Суд встановив такі обставини.
Зі змісту Метричної книги про народження за 1874-1901, 1914-1938 роки сіл Межигір'я, Устя-Зелене Бучацького повіту - Монастириського району видно, що батьками ОСОБА_4 були ОСОБА_5 , син ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 , дочка ОСОБА_9 і ОСОБА_10 (Відпис книг метрикальних уроджених в с. Устя-Зелене за 1925 рік, запис № 7).
Згідно з архівною довідкою Державного архіву Тернопільської області № 494/04-15 від 04.07.2025 року в метричній книзі про народження за 1874-1901, 1914-1938 роки сіл Межигір'я, Устя-Зелене Бучацького повіту є відомості, що ОСОБА_11 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Устя-Зелене Бучацького повіту, сучасного Чортківського району Тернопільської області. Її батьками були ОСОБА_12 , син ОСОБА_6 і ОСОБА_13 , та ОСОБА_14 , дочка ОСОБА_9 і ОСОБА_15 (метричний запис № 22).
У погосподарських книгах за 1985-1990 роки (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), за 1991-1995 роки (особовий рахунок № НОМЕР_2 ), за 1996-2000 роки (особовий рахунок № НОМЕР_3 ) та за 2001-2005 роки (особовий рахунок № НОМЕР_4 ) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначена як голова домогосподарства, іншим членом якого була її сестра ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Як видно з фотокопії сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0288273, ОСОБА_2 належало право на земельну частку пай розміром 1,08 в умовних кадастрових гектарах із земель колективної власності селянської спілки «Галичина» с. Устя-Зелене Монастириського району Тернопільської області.
Згідно з відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області № 29-19-0.2131-2150/2-25 від 21.05.2025 року ОСОБА_2 згідно з Книгою реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Монастириською районною державною адміністрацією громадянам с. Устя-Зелене території Устя-Зеленської сільської ради по с. с. «Галичина» Монастириського району Тернопільської області, 03.04.1999 року видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0288273, про що внесено запис за № 211. Відомостями про видачу ОСОБА_2 державних актів встановленого зразка Головне управління не володіє.
Рішенням сьомої позачергової сесії другого скликання Устя-Зеленської сільської Ради народних депутатів Монастириського району Тернопільської області № 43 від 26.07.1996 року вирішено передати безкоштовно у приватну власність на постійне користування земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), особистого і підсобного господарства, садівництва, дачно-гаражного будівництва громадянам с. Устя-Зелене, Лука, Міжгір'я згідно з додатком № 1, що підтверджується архівним витягом із протоколу сьомої позачергової сесії другого скликання Устя-Зеленської сільської Ради.
Як видно зі змісту додатка № 1 до вищевказаного рішення, цим рішенням ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,80 га, з яких 0,60 га - для особистого користування, 0,20 га - для будівництва та обслуговування будинку.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 02.07.2002 року.
Згідно з довідкою виконавчого комітету Монастириської міської ради № 366 від 11.04.2025 року ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті ОСОБА_2 разом із нею за вказаною адресою була зареєстрована її сестра ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Вищевказане також підтверджується довідкою виконкому Устя-Зеленської сільської ради № 923 від 22.12.2017 року.
Згідно з довідкою виконавчого комітету Монастириської міської ради № 522 від 06.06.2025 року після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її сестра ОСОБА_3 , 1935 р. н., вступила у фактичне управління спадковим майном, підтримувала будинок в належному стані, обробляла земельні ділянки, користувалася всім спадковим майном, включаючи речі домашнього вжитку.
Виходячи з наведеного, суд приходить до переконання, що сукупність досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою, дають підставу зробити висновок, що ОСОБА_3 була сестрою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з відповіддю державного нотаріуса Монастириської державної нотаріальної контори Войташека В. І. № 247/01-16 від 10.06.2025 року після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкової справи не заведено.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 06.03.2024 року.
Згідно з довідкою виконавчого комітету Монастириської міської ради № 367 від 11.04.2025 року ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована одна за адресою: АДРЕСА_1 .
За життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений 17.12.2021 року старостою Устя-Зеленського старостинського округу № 14 (с. Устя-Зелене, с. Лука, с. Межигір'я, с. Тростянці) Іванів Н. М., зареєстрований в реєстрі за № 14-16, яким заповіла усе належне їй майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто позивачці.
Згідно з відповіддю державного нотаріуса Монастириської державної нотаріальної контори Войташека В. І. № 247/01-16 від 10.06.2025 року після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , заведено спадкову справу № 67 за 2024 рік.
З матеріалів цієї спадкової справи видно, що 19.03.2024 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулася позивачка ОСОБА_1 .
15.02.2025 року ОСОБА_1 видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, що складається із житлового будинку АДРЕСА_1 , земельних ділянок площею 0,4714 га та 0,2891 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також 4318,71 грн недоотриманої пенсії.
Інформаційним листом завідувача Монастириської державної нотаріальної контори Войташека В. І. від 23.05.2025 року позивачці ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на право на земельну частку (пай) відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0288273, а також на земельну ділянку площею 0,60 га, передану у приватну власність ОСОБА_2 рішенням Устя-Зеленської сільської ради від 26.07.1996 року № 43, що залишилися після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на вказану земельну частку (пай), а також через те, що ОСОБА_2 за життя не завершила процедуру приватизації вищевказаної земельної ділянки. Також встановлено відсутність актового запису про народження ОСОБА_2 , через що неможливо підтвердити родинні відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Окрім того, листом № 0901 від 06.06.2025 року ПП «Землі Придністров'я» відмовило позивачці у виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у зв'язку із відсутністю підтверджуючих документів, що позивачка є спадкоємцем ОСОБА_2 .
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року (далі - ЦК України) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відносини спадкування регулюються правилами ЦК (2003 року), якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК (2003 року) і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом (п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року).
Згідно з ч. 1 ст. 524 ЦК Української РСР (1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР (1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Відповідно до ст. 530 ЦК Української РСР (1963 року) при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).
Згідно з правилами ст. 548 ЦК Української РСР (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК Української РСР (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право є сертифікат про право на земельну частку (пай).
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю (п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України).
У ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).
Абзацом 2 п. 1 Перехідних положень ЗК України визначено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації.
Аналогічний за змістом висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 350/67/15-ц.
Про те, що до складу спадщини входить право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому порядку та не завершив у зв'язку зі смертю, Верховний Суд також вказав, зокрема, у постанові від 23.11.2022 року у справі № 752/1229/21.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з приписами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ч. 1 ст. 1235 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269).
У силу ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до п. г ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, прийняття спадщини.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є підставним і таким, що підлягає задоволенню. Встановлено, що ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай) розміром 1,08 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності селянської спілки «Галичина» с. Устя-Зелене на території Устя-Зеленської сільської ради Монастириського району Тернопільської області відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0288273. Окрім того, рішенням сьомої позачергової сесії другого скликання Устя-Зеленської сільської Ради народних депутатів Монастириського району Тернопільської області від 26.07.1996 року № 43 ОСОБА_2 , серед іншого, передано у приватну власність земельну ділянку для особистого користування площею 0,60 га. ОСОБА_2 за життя не завершила процедуру приватизації цієї земельної ділянки та не зареєструвала право власності на неї. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 спадщину, до складу якої входить вищевказана земельна ділянка та право на земельну частку (пай), прийняла її сестра ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за заповітом, спадину прийняла. Дані про спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, - відсутні. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити та визнати за нею право на зазначену земельну частку (пай), а також право на завершення процедури приватизації вищевказаної земельної ділянки у порядку спадкування.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 200, 206, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 524, 529, 548, 549 ЦК УРСР (1963 року), ст. ст. 1216-1218, 1258, 1235, 1268-1270, 1296 ЦК України, ст. ст. 81, 116, 125 ЗК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Монастириської міської ради про визнання права на спадкове майно та визнання права на завершення процедури приватизації земельної ділянки у порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 1,08 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності селянської спілки «Галичина» с. Устя-Зелене на території Устя-Зеленської сільської ради Монастириського району (теперішнього Чортківського району) Тернопільської області відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0288273.
Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування право на завершення процедури приватизації, у тому числі право на реєстрацію за нею права власності (речового права) та отримання на її ім'я правовстановлюючого документа на земельну ділянку площею 0,60 га, яка була передана у приватну власність ОСОБА_2 рішенням сьомої позачергової сесії другого скликання Устя-Зеленської сільської Ради народних депутатів Монастириського району Тернопільської області від 26.07.1996 року № 43.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .
Відповідач: Монастириська міська рада, місцезнаходження: вул. Шевченка, 19, м. Монастириська Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058433.
Головуючий суддя І. М. Галіян