Справа № 595/962/25
Провадження № 2-а/595/87/2025
05.08.2025
м. Бучач
Бучацький районний суд Тернопільської області
В складі
головуючого судді Содомори Р.О.,
при секретарі Присташ П.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бучач справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Представник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення №1101 від 31 березня 2025 року, прийнятої начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 , якою накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 31.03.2025 на ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 було винесено постанову № 1101 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно якої на нього накладено штраф в сумі 17000 грн. В даній постанові встановлено, що 31 березня 2025 року о 13 год. 00 хв. громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель м. Бучач, Чортківського району Тернопільської області, прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Під час звірки облікових даних було виявлено адміністративне правопорушення, а саме 20.12.2024 року громадянину ОСОБА_1 відповідно до пункту 30-2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період» направлена повістка № 1584471 засобами поштового зв'язку для прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_4 на 14 год. 00 хв. 02.01.2025 року для уточнення даних. Відповідно до даних поштового оператора поштове відправлення повернулося в ІНФОРМАЦІЯ_4 з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання особи. Дата відмітки 03.01.2025 року. ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату, час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 не з'явився. Будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначені у повістці) не надав. Таким чином громадянин ОСОБА_1 , 03.01.2025 здійснив правопорушення, яке вчинене в особливий період (особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента від 17 березня 2014 року номер 303/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-VII, що набрав чинності з дня його опублікування в газеті голос України від 18.04.2014 року № 49), та порушив вимоги абзацу 7 пункту 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною і необґрунтованою, винесеною із порушенням норм чинного законодавства та такою, що підлягає до скасування, так як викладені у ній обставини не відповідають дійсності, оскільки позивач жодної повістки не отримував і відповідно інкримінованого йому правопорушення не вчиняв. Окрім того, він користується відстрочкою від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки його рідний брат ОСОБА_4 14.05.2024 року пропав безвісти під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, що підтверджується довідкою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період № 1727/1910 від 24.04.2025 року. Зазначає, що на дату виклику по повістці у позивача були підстави для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а тому він не мав причин не з'являтися за викликом по повістці. Окрім того, зазначає, що відсутні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, як і відсутні дані про складення протоколу про адміністративне правопорушення, відібрання пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснення їй прав, передбачених ст. 268 КУпАП, відібрання пояснень від свідків, тощо. Крім того, звертає увагу на порушення вимог КУпАП при винесенні постанови, а саме: в резолютивній частині постанови не зазначено про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та призначено штраф у грошовій сумі без визначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зазначає, що сам факт формування повістки в АІТС «Оберіг» не є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. З оскаржуваної постанови не вбачається, що дана повістка була роздрукована та надіслана чи вручена ОСОБА_1 та постанова не містить жодного посилання на докази надіслання чи вручення йому вказаної повістки. Зазначає, що строк на оскарження постанови сплив 10.04.2025, однак строк пропущено з поважних причин, оскільки про існування даної постанови позивачу стало відомо тільки після відкриття щодо нього виконавчого провадження у Бучацькому відділі державної виконавчої служби у Чортківському районі. Копію постанови отримано 18.06.2025 у відповідь на адвокатський запит із Бучацького відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. На підставі наведеного просить поновити строк на оскарження постанови №1101 від 31.03.2025 року та скасувати вказану постанову, а провадження у справі закрити. Крім того, просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, згідно поданої заяви просить суд розглядати справу без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повністю та просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, будучи належно повідомленим про дату та час судового засідання шляхом направлення судової повістки про виклик до суду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відзиву на позов не подав.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази та враховуючи норми чинного законодавства, прийшов до переконання, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до постанови №1101 від 31.03.2025 року винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 на ОСОБА_1 на нього накладено штраф у розмірі 17000,00 грн. за те, що 31 березня 2025 року о 13 год. 00 хв. громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель м. Бучач, Чортківського району Тернопільської області, прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Під час звірки облікових даних було виявлено адміністративне правопорушення, а саме 20 грудня 2024 року громадянину ОСОБА_1 відповідно до пункту 30-2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період» направлена повістка № 1584471 засобами поштового зв'язку для прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_4 на 14 год. 00 хв. 02.01.2025 року для уточнення даних. Відповідно до даних поштового оператора поштове відправлення повернулося в ІНФОРМАЦІЯ_4 з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання особи. Дата відмітки 03.01.2025 року. ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату, час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 не з'явився. Будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначені у повістці) не надав. Таким чином громадянин ОСОБА_1 , 03.01.2025 здійснив правопорушення, яке вчинене в особливий період (особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента від 17 березня 2014 року номер 303/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-VII, що набрав чинності з дня його опублікування в газеті голос України від 18.04.2014 року № 49), та порушив вимоги абзацу 7 пункту 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В силу ч.3 ст.210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період п. 28 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.
У повістці зазначаються: прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; найменування посади, власне ім'я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою; прізвище та власне ім'я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів; реєстраційний номер повістки; роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки (п.29).
Відповідно до п. 30-2 повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, можуть: централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов'язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді .
Відповідно до п. 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024 року - належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Суд враховує, що позивач заперечує факт отримання повістки.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (частина друга статті 77 КАС України).
Згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Суд, відкриваючи провадження у справі, надав відповідачеві можливість подати відзив на позов та докази. Однак, відповідач правом на подання відзиву не скористався.
У цій справі до предмету доказування входить, зокрема, встановлення порядку оповіщення позивача про необхідність з'явитись до ТЦК (докази надсилання повідомлення, отримання, неотримання, повістки, причини неотримання, тощо), зокрема, дотримання пункту 41 Порядку, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення з однією з таких відміток: про отримання особою відправлення; про відмову отримати поштове відправлення чи про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку. Однак жодного доказу щодо надсилання відповідного оповіщення позивачу (поштове повідомлення про вручення) та, відповідно, належного оповіщення позивача відповідач не надав, що виключає можливість встановлення відповідного факту. Натомість позивач відповідну обставину заперечує. Суд також виходить з того, що у разі не оповіщення або ж повернення відповідного відправлення через невручення, указана обставина не може бути підтверджена жодним доказом зі сторони позивача, а тому обставину належного оповіщення має доводити саме відповідач.
За таких обставин, суд, з урахуванням положень пункту 4 частини третьої статті 2, частини другої статті 77 та частини четвертої статті 159 КАС України вважає, що доводи позивача з приводу того, що він не отримував повістки є обґрунтованими, а відповідач доказів на спростування наведеного не надав. Неподання останнім відзиву на позов без поважних причин та доказів на спростування обставин, наведених у позові, у цьому випадку кваліфікується як визнання позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а зазначено, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
В ході розгляду даної адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідачем не підтверджено факту повідомлення ОСОБА_1 в установлений законом спосіб про необхідність з'явитись 02.01.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_5 , що слугувало підставою для винесення спірної постанови, а тому позов підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню.
Інші доводи позову в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження та підставою скасування оскаржуваної постанови не являються.
Таким чином, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні жодні документи та матеріали, які б могли бути визнані судом, як належні та допустимі докази вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а сама постанова про накладення адміністративного стягнення не дає суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив дане адміністративне правопорушення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Останній у справі, що розглядається, не довів правомірності свого рішення, яке оскаржує позивач.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Крім того, представник позивача просить поновити строк на оскарження постанови, обґрунтовуючи тим, що строк на оскарження постанови пропущений із поважних причин, оскільки про існування даної постанови позивачу стало відомо тільки після відкриття виконавчого провадження у Бучацькому відділі державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Копію постанови отримано 18.06.2025 у відповідь на адвокатський запит у виконавчу службу, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_6 постанова позивачу не надсилалася. Суд, бере до уваги пояснення представника позивача, враховує те, що процесуальний строк пропущений із поважних причин, оскільки позивач не знав про існування даної постанови, тому вважає, що строк на оскарження постанови підлягає поновленню.
Крім того, позивачем сплачений судовий збір в сумі 484,48 грн., що підтверджується квитанцією про сплату № 0.0.4431367615.1 від 27.06.2025.
Згідно з ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Беручи до уваги наведене, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача в користь позивача сплачений судовий збір.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.8,9,10,20,47,77,90,132,139,210,211,241-246 КАС України, ст.ст.210-1,280,283,284 КУпАП, ст.19 Конституції України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Поновити строк на оскарження постанови №1101 від 31 березня 2025 року, прийнятої начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_5 , якою накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 грн.
Скасувати постанову №1101 від 31 березня 2025 року, прийняту начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_5 , якою накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_7 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги у десяти денний строк з дня проголошення рішення суду.
Суддя: Р. О. Содомора