Справа №339/201/25
38
2/339/154/25
06 серпня 2025 року м. Болехів . Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Головенко О. С.
секретаря судового засідання Латик В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -
представник позивача Столітній М.М. звернувся з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 36939.6 грн за кредитним договором №6995694 від 24 серпня 2023 року та 2422,40 грн судового збору і 10000 грн на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24 серпня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено електронний кредитний договір №6995694 про надання споживчого кредиту, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «С7493», відповідно до умов якого відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 9000 грн строком на 360 днів шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору.
У період з 24 серпня 2023 року по 26 травня 2024 року відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 4656.60 грн, які спрямовані на оплату процентів за користування грошовими коштами.
27 травня 2024 року між Товиством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», яке 25 листопада 2024 року змінило назву на ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал») та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір факторингу №27.05/24-Ф, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №6995694 від 24 серпня 2023 року.
Враховуючи той факт, що на момент укладення договору факторингу №27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року, строк договору №6995694 про надання споживчого кредиту від 24 серпня 2023 року не сплив, то позивачем було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 84 календарні дні з 27 травня 2023 року по 18 серпня 2024 року в розмірі 15044.40 грн.
Оскільки відповідач свої зобов'язання за договором не виконав у повному обсязі, то у нього утворилася заборгованість за кредитом, в розмірі 36939.60 грн, з яких: тіло кредиту - 9000 грн, нараховані проценти - 12895.2 грн та нараховані проценти позивачем проценти за 84 календарних днів 15044.40 грн.
30 травня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Сторони в судове засідання не з"явилися повторно, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи.
Представник позивача в позовній заяві просить розгляд справи проводити без його участі та вказав, що не заперечує проти винесення заочного рішення, що не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, згідно якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач відзив на позов не подав.
Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Умови проведення заочного розгляду справи викладені в ст.280 ЦПК України, згідно якої суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи згоду представника позивача, суд, керуючись вимогами ст.280 ЦПК України, ухвалив про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів та прийшов до наступного висновку.
Частиною першою ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Встановлено, що предметом спору є стягнення заборгованості на підставі виконання зобов"язань кредитного договору.
Із матеріалів справи вбачається, що 24 серпня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено електронний кредитний договір №6995694 про надання споживчого кредиту, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «С7493», відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 9000 грн строком на 360 днів шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача (п. 1.4. договору) під 1,99 % в день, тип процентної ставки - фіксована ( п.1.5, п. 1.5.1 договору) на суму 9000 грн ( п.1.3. договору ).
Відповідно до п.1.1 зазначеного Договору, укладення цього Договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході споживача в Особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електрону комерцію».
Згідно з п.2.1 кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (а.с. 21-25).
24 серпня 2023 року відповідачем підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «С7493» графік платежів, паспорт споживчого кредиту (а.с.26, 28-29).
Факт зарахування кредитних коштів підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Пейтек Україна» №20240612-16а від 12 червня 2024 року (а.с.62-64).
27 травня 2024 року між Товиством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», яке 25 листопада 2024 року змінило назву на ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал») та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір факторингу №27.05/24-Ф, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №6995694 від 24 серпня 2023 року, про що було повідомлено відповідача (а.с.61, 67-77, 30, 104-105).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 21895.20 грн, яка складається з: 9000 грн суми заборгованості за основною сумою боргу; 12895.20 грн - суми заборгованості за відсотками (а.с.14).
У період з 24 серпня 2023 року по 26 травня 2024 року відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 4656.60 грн, які спрямовані на оплату процентів за користування грошовими коштами (а.с.32-38).
Крім того, позивачем відповідно до умов кредитного договору за 84 календарні дні з 27 травня 2023 року по 18 серпня 2024 року нараховано проценти в розмірі 15044.40 грн (а.с.11-12).
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не погасив існуючу заборгованість, як ні на рахунки позивача, так і попереднього кредитора.
Відповідно до статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки відповідно до статті 611 ЦК України, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з вимогами ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Так, відповідно до ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Зокрема, ст.1050 ЦК України визначає, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Також, виходячи з вимог статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Виходячи з вищевказаних норм закону, умов кредитного договору та договору факторингу, зважаючи на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Крім того, у ст.265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України. Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору необхідно віднести на рахунок відповідача, у зв'язку з чим з нього слід стягнути 2422,40 гривень судового збору за подання позовної заяви.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Частинами 1-4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц викладено наступний правовий висновок.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Судом при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача враховано, що відповідач клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК України, не заявляв.
На підтвердження витрат на правничу допомогу стороною позивача надано: копію договору № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року, копія заявки від 14 квітня 2025 року, копію ордеру серії АІ № 1896031 від 12 травня 2025 року, акт прийому-передачі виконаних робіт від 12 травня 2025 року, з якого видно, що вартість наданих послуг становить 10000 грн (а.с.23, 17-18, 27, 65-66).
З огляду на наявність в матеріалах справи доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн та за відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в суду відсутні передбачені законом підстави для зменшення таких витрат.
На підставі наведеного, ст. 11, 141, 205, 512, 514, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст. 211, 223, 259, 264-265, 268, 280-285 ЦПК України,
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №6995694 від 24 серпня 2023 року в розмірі 36939 (тридцять шість тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) грн 60 коп, з них: тіло кредиту - 9000 грн, нараховані проценти за користування кредиом - 12895.2 грн, нараховані проценти позивачем проценти за 84 календарних днів - 15044.40 грн, 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а також 2422,40 грн судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Найменування та ім'я сторін, їх місцезнаходження та проживання:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - вул.Загородня,15 офіс 118/2 м.Київ, код ЄДРПОУ 44559822.
ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .
Суддя О.С. Головенко