Справа № 523/12168/25
Провадження №2/523/5399/25
"05" серпня 2025 р. м. Одеса
Суддя Пересипського районного суду м. Одеси Далеко К.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу ,
До суду 24 червня 2025 року надійшла вказана вище позовна заява.
Суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до статей 14, 33 ЦПК України.
Ухвалою суду від 27 червня 2025р позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі суду недоліків позовної заяви, а саме, сплатити судовий збір та надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору, у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем у позові заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Указане клопотання мотивоване тим, що позивач як учасник бойових дій має пільги по сплаті судового збору. При цьому позивач посилається на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 21.03.2018 року у справі № 761/24881/16-ц, за якою пункт 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" поширюється на учасників бойових дій при їх зверненні до суду у зв'язку з порушенням будь-яких їх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав таких позовів. Звільнення від сплати судового збору має відбуватися на всіх стадіях судового процесу.
З цього приводу суд зазначає таке.
Дійсно, пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Суд констатує, що зазначена норма має відсильний характер і не містить вичерпного переліку справ, у яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, установлені Законом України від 22.10.1993 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Зокрема, у пункті 18 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" указано, що учасникам бойових дій надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону "Про судовий збір" викладено, з-поміж інших, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №9901/311/19, від 12.02.2020 у справі №545/1149/17.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що хоча указана норма «пункт 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір"» не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов'язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.
Ураховуючи предмет спору в цій справі, а саме, розірвання шлюбу, судовий збір за звернення з цією позовною заявою належить сплаті на загальних підставах.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Крім того, на розгляд Великої Палати Верховного Суду була передана справа №567/79/23 для відступлення зокрема і від вищенаведених висновків щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", однак ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 справа №567/79/23 була повернута на розгляд колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду не встановила об'єктивних причин відступу від правового висновку, якими, за її усталеною практикою, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту.
Тобто, позиція Великої Палати Верховного Суду щодо питання застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону "Про сплату судовий збір" залишилася незмінною.
Відтак, позивач у позовній заяві посилався на нерелевантну практику Верховного Суду.
Ухвалу про залишення позову без руху було направлено на зазначену у позові адресу ОСОБА_1 , рекомендованим лисом із повідомленням, яке було повернуто на адресу суд із зазначенням «адресат відсутній за вказаною адресою».
Станом на 05.08.2025р позивач вказану недоліки позовної заяви не усунув, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подавав.
У відповідності до ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За таких обставин, оскільки недоліки позовної заяви не усунені, суд доходить висновку, що її необхідно вважати неподаною та повернути.
На підставі викладеного, керуючись статтями 185, 271 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу- вважати неподаною та повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали.
Ухвала складена 05.08.2025р.
Суддя: