ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/3031/24
провадження № 1-кс/753/2156/25
"31" липня 2025 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 , із секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12022100020002591 від 18.08.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 199, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України,
І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
На розгляд слідчого судді надійшло вищезазначене клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 .
За змістом клопотання прокурор просить накласти арешт на грошові кошти в сумі 300 доларів США, що були вилучені 10.06.2025 в ході проведення обшуку автомобіля марки «Lexus», моделі «LS 500», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; на грошові кошти в сумі 7 200 доларів США, грошові кошти в сумі 14 230 доларів США, грошові кошти в сумі 3 530 Євро, що були вилучені 10.06.2025 в ході проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
ІІ. Позиції учасників кримінального провадження
Прокурор у судовому засіданні підтримав заявлене клопотання, з огляду на викладені у ньому обставини.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про арешт майна, зазначивши: (1) вилучені під час обшуків кошти, не містять ознак речових доказів, передбачених ст. 98 КПК; (2) неспівмірним є накладення арешту на кошти, які можуть лише потенційно бути конфісковані за вироком суду; (3) заявлені до арешту кошти належать громадянці ОСОБА_6 , яка у зв'язку із військовими діями виїхала за кордон, а кошти залишила на зберігання у ОСОБА_5 , що підтверджується копією розписки; (4) відсутні підстави вважати, що вказані кошти отримані в результаті вчинення кримінально-протиправних діянь; (5) вилучені кошти мають статус тимчасово вилученого майна та мають бути невідкладно повернуті власнику; (6) ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва вже накладено арешт на майно ОСОБА_5 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а задоволення вказано клопотання призведе до не співмірності обмеження права власності з інкримінованим правопорушенням.
ІІІ. Положення закону, якими керувався слідчий суддя при постановленні ухвали
У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Статтею 132 КПК встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження - вони не допускаються, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 1, 2 ст. 170 КПК).
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК (ч. 3 ст. 170 КПК).
Також, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна(ч. 5 ст. 170 КПК).
Арешт може бути накладений у встановленому КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 10, 11 ст. 170 КПК).
Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб (1, 2, 4, 5 ст. 173 КПК).
ІV. Встановлені слідчим суддею обставини із посиланням на докази, а також мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали
Заслухавши доводи учасників кримінального провадження та дослідивши надані документи, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання прокурора про арешт майна підлягає задоволенню.
Щодо повноважень слідчого судді на розгляд клопотання
Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя встановив, що воно подане у кримінальному провадженні щодо кримінального правопорушення, віднесеного до підсудності Дарницького районного суду м. Києва, а тому його розгляд належить до повноважень слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва.
Щодо обставин кримінального провадження, яке розслідується
Згідно з доданими до клопотання прокурора матеріалами встановлено, що слідчими слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві розслідується кримінальне провадження № 12022100020002591 від 18.08.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 199, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України.
У ході досудового розслідування 10.06.2025 повідомлено про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Київ, українцю, громадянину України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому, про те, що він підозрюється у підробленні офіційного документу, який видається установою з метою використання його іншою особою, а також у незаконному збуті офіційного документу, який видається установою, вчинених повторно організованою групою, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 199, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України.
Слідчий суддя враховує, що згідно із практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаyv.UnitedKingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Сукупність наданих суду матеріалів є достатньою для встановлення ймовірності причетності ОСОБА_5 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, що у відповідності до практики Європейського суду з прав людини вказує на обґрунтованість підозри.
Крім того, обгрунтованість підозри перевірялася слідчим суддею при розгляді клопотання про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри відхиляються слідчим суддею.
Як встановлено слідчим суддею 10.06.2025 було проведено обшук автомобіля марки «Lexus», моделі «LS 500», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час якого, серед іншого, було вилучено кошти в розмірі 300 доларів США.
Крім того, 10.06.2025 було проведено обшук квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час якого, серед іншого, було вилучено грошові кошти в сумі 7 200 доларів США, грошові кошти в сумі 14 230 доларів США, грошові кошти в сумі 3 530 Євро.
Щодо наявності підстав для арешту майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання
Прокурор у клопотанні зазначає, що арешт вилучених грошей ОСОБА_5 обумовлюється можливим застосуванням до підозрюваного покарання у виді конфіскації майна, при чому слід брати до уваги обов'язковість такого додаткового виду покарання.
Щодо цього питання слідчий суддя зазначає про таке.
Пункт 3 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачає можливість арешту майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Санкція частини 3 ст. 199 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_5 є підозрюваним, у вчиненні кримінальних правопорушень, за вчинення яких передбачене покарання у виді конфіскації майна, то наявні підстави для арешту відповідних коштів з метою забезпечення їх конфіскації як виду покарання.
Щодо тверджень захисника підозрюваного про належність заявлених до арешту коштів третій особі.
Захисник заперечуючи проти накладення арешту на вилучені під час обшуку грошові кошти, крім іншого вказувала, що вони були передані громадянкою ОСОБА_6 на тимчасове зберігання ОСОБА_5 , у зв'язку із виїздом за кордон. На підтвердження вказаних доводів захисником було надано копію розписки від 15.07.2024 за підписами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
Разом з тим, суд відхиляє вказані доводи, оскільки ОСОБА_5 був присутній під час проведення обшуків автомобіля марки «Lexus», моделі «LS 500», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 та квартири АДРЕСА_1 , під час яких вилучалися заявлені до арешту кошти та про належність вилучених коштів іншій особі не заявляв. До подання цього клопотання, з моменту вилучення грошових коштів жодного разу не заявляв про наявність вказаної розписки. На запитання суду, захисник повідомила, що громадянка ОСОБА_6 не зверталася до слідчого з клопотанням про повернення вказаних грошових коштів. Крім того, захисником не долучено до матеріалів клопотання доказів на підтвердження виїзду ОСОБА_6 за кордон та доказів на підтвердження її майнового стану.
Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та виправданості потреб досудового розслідування у втручанні у права і свободи особи
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
На переконання слідчого судді, на даному етапі досудового розслідування, накладення арешту на вилучені грошові кошти для забезпечення конфіскації майна як виду покарання, є необхідним для виконання вищенаведених завдань кримінального провадження.
Такий арешт пов'язаний з втручанням у право особи на власність, що є складовою права на мирне володіння своїм майном (передбачене у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Водночас, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, оскільки є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується - суспільної потреби у розслідуванні кримінальних правопорушень.
Слідчий суддя дійшов висновку, що вказаний суспільний інтерес при врівноважуванні повинен отримати більшу вагу, тоді як інтерес осіб, що полягає у можливості володіти своїм майном, має порівняно меншу вагу.
Окрім того, таке втручання стосуватиметься виключно конкретного майна -грошових коштів, що вказує на співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Незастосування арешту майна може привести до настання наслідків, що перешкоджатимуть збереженню такого, оскільки майно може бути відчужене підозрюваним з метою уникнення покарання.
Ураховуючи вищевикладене, а також правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об'єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, а також з метою збереження майна, слідчий суддяє вважає, що клопотання підлягає до задоволення.
Слід зауважити, що під час розгляду клопотання, захисник наводила й інші аргументи, які жодним чином не свідчать про помилковість висновків, до яких дійшов слідчий суддя у цій ухвалі. Водночас, розглядаючи це клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-173, 175, 309, 372, 392 КПК України, -
Клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 задовольнити.
Накласти арешт на грошові кошти в сумі 300 доларів США, що були вилучені 10.06.2025 в ході проведення обшуку автомобіля марки «Lexus», моделі «LS 500», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Накласти арешт на грошові кошти в сумі 7 200 доларів США, грошові кошти в сумі 14 230 доларів США, грошові кошти в сумі 3 530 Євро, що були вилучені 10.06.2025 в ході проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 05.08.2025.
Слідчий суддя: ОСОБА_1