Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/3385/25
номер провадження 1-кс/695/885/25
04 серпня 2025 рокум. Золотоноша
Слідчий суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 , розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_2 , яка подана в інтересах ОСОБА_3 , на дії службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 особи про незаконне затримання особи, в якої наявна дитина з інвалідністю (в порядку ст. 206 КПК України),
До слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області надійшла скарга адвоката ОСОБА_2 , яка подана в інтересах ОСОБА_3 на дії службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 особи про незаконне затримання особи, в якої наявна дитина з інвалідністю (в порядку ст. 206 КПК України).
Скарга обґрунтована тим, що 30 липня 2025 року о 14:00 годині 00 хвилин ОСОБА_3 самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , щоб подати документи на відстрочку, проте працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 він був силою затриманий та доставлений проти його волі до приміщення роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання адміністративного протоколу, про те в подальшому останнього протиправно позбавлено волі і з приміщення роти охорони так і не випустили до 20 години. Адвокатом ОСОБА_2 в телефонному режимі за номером 102 було проінформовано представників Національної поліції України та викликано представників поліції. Прибувши за викликом представники Національної поліції України, проявили повну бездіяльність, та демонстративно ігнорували виконання ними вимог ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію», що полягало у повній бездіяльності з охорони прав і свобод ОСОБА_3 протидії заходам, що вчинялися представниками центру комплектування та соціальної підтримки, які мали ознаки злочину відносно ОСОБА_3 з надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. Саме з 14:00 годин 30.07.2025 представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинялися дії які можливо мають ознаки злочину відповідальність за які передбачена ст. 146 Кримінального кодексу України, незаконне позбавлення волі або викрадення людини, відносно ОСОБА_3 . Вказані дії вчинялися групою осіб та можливо за попередньою змовою, способом небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_3 , який утримується військовослужбовцями у спеціальній кімнаті ТЦК.
Посилаючись на положення ст. 206 КПК України, адвокат просить негайно розглянути дану скаргу; визнати ОСОБА_3 особою, що позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, тобто особою, що протиправно (незаконно) позбавлена волі; постановити ухвалу, якою зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 негайно звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; контроль за виконанням даної ухвали покласти на керівника Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону.
Дослідивши клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових відстав для відмови у відкритті провадження за цим клопотанням з огляду на наступне.
Так, відповідно до вимог ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду.
Кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п.10 ч.1 ст.3 КПК України).
Положеннями ч. 3 ст.26 КПК України закріплено, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Згідно із ч.1 ст.206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Як вбачається з матеріалів клопотання, заявник адвокат ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді в інтересах ОСОБА_3 з клопотанням, в порядку ст. 206 КПК України, в якому просить звільнити останнього, який незаконно утримується службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
З аналізу ст. 206 КПК України можна зробити висновок, що слідчий суддя забезпечує дотримання прав особи, яка тримається під вартою органом державної влади чи службовою особою, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку.
Глава 18 КПК України, в які розміщено ст. 206 КПК України, регламентує відносини під час досудового розслідування, а саме запобіжні заходи, затримання особи.
Із клопотання адвоката не вбачається, що правовідносини виходять із норм КПК України, не вбачається, що відносно ОСОБА_3 , здійснюється кримінальне провадження чи особа тримається під вартою в установі, перелік яких передбачено ст.4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», крім того, в клопотанні не оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора.
Як вбачається із змісту клопотання у даному випадку має місце незгода заявника із діями посадових осіб РТЦК та СП, пов'язаними з мобілізацією.
Згідно норм кримінального процесуального законодавства службові (посадові) особи ТЦК та СП не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції. Відтак ОСОБА_3 не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст.206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу заявника на те, що у разі порушення його прав чи інтересів, чи прав або інтересів ОСОБА_3 службовими (посадовими) особами ІНФОРМАЦІЯ_2 при здійсненні ними своїх повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту він вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Положеннями Кримінального процесуального Кодексу України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за скаргою, яка подана в порядку ст. 206 КПК України.
Згідно ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Так, ч. 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Подібні висновки викладені у постановах Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27.05.2019 (справа № 766/22242/17) та Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 11.04.2019 (справа №757/35596/18-к).
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за поданою скаргою.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 9, 24, 26, 206, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_2 , яка подана в ОСОБА_4 , на дії службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 особи про незаконне затримання.
Ухвала про відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її постановлення.
Слідчий суддя ОСОБА_1