Справа № 570/3818/25
Номер провадження 1-кс/570/417/2025
03 серпня 2025 року м.Рівне
Слідчий суддя Рівненського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції №1 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12025181180000508, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 серпня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
03 серпня 2024 старший слідчий слідчого відділення відділення поліції №1 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області капітан поліції ОСОБА_4 (далі - слідчий) за погодженням із прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_3 (далі - прокурор)звернувся до слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .
Короткий зміст клопотання.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що ОСОБА_6 порушуючи порядок, встановлений ст. ст. 6, 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовин і прекурсори», маючи умисел на незаконне зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, діючи умисно, незаконно зберігав з метою подальшого збуту сліп-пакетики, обмотані ізоляційною стрічкою, із вмістом кристалоподібної речовини білого кольору - «PVP», які знаходилися у наплічній сумці при останньому на відкритій польовій місцевості в межах с. Обарів, Рівненського району Рівненської області, до моменту проведення 01 серпня 2025 року, в період часу з 20 год. 17 хв. до 20 год. 57 хв., особистого обшуку за адресою, поблизу технічного приміщення котельні по вул. Корольова в м. Рівне, в ході якого працівниками поліції було виявлено та вилучено кристалоподібну речовину білого кольору, яка згідно висновку експерта №CE-19/118-25/11992-НЗПРАП від 02 серпня 2025 року являється психотропною речовиною - «PVP», загальною масою 0,373 г., обіг якої заборонено, відповідно до списку 2 таблиці І Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000.
Правова кваліфікація злочину (кримінального правопорушення) ч. 2 ст. 307 КК України, а саме незаконне зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин.
Слідчий у клопотанні стверджує, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що підтверджується сукупністю зібраних доказів, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 02 серпня 2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 02 серпня 2025 року; протоколом огляду предметів та речей від 02 серпня 2025 року; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 01 серпня 2025 року та іншими матеріалами кримінального провадження;
У клопотанні слідчий зазначає, що 01 серпня 2025 року о 18 год. 00 хв., ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, а 02 серпня 2025 Базюку повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , слідчий вважає, що підозрюваний може:
- може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, зокрема: підозрюваний ОСОБА_6 усвідомлюючи те, що його протиправну діяльність викрито, розуміючи реальність і невідворотність покарання за вчинення кримінального правопорушення, за ч. 2 ст. 307 КК України передбачає покарання від шести до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, може вжити заходів, щоб переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності. У зв?язку з цим, беручи також до уваги суспільну небезпеку вчиненого діяння, тяжкість злочину, застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу - тримання під вартою повністю відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та є необхідним для того, щоб запобігти спробам останнього переховуватися від суду та слідства.
- може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а саме: на даному етапі досудового розслідування не встановлено ряд обставин, зокрема походження психотропних речовин, можливих співучасників вчинення злочину та не відшукано ряд речових доказів, які мають суттєве значення у кримінальному провадженні, які фактично можуть бути відомі лише ОСОБА_6 . Зважаючи на це, існують вагомі підстави вважати, що підозрюваний, в разі обрання до нього більш м?якого запобіжного засобу, може знищити речові докази та інші сліди вчинення злочину, що підтверджують його вину.
- може незаконно впливати на свідків, оскільки судом будуть братися до уваги лише показання, дані лише під час судового розгляду і є всі підстави вважати, що у випадку застосування до останнього запобіжного заходу, не пов?язаного із триманням під вартою, ОСОБА_6 буде чинити тиск на свідків для зміни показів останніх, або відмови від дачі них.
- вчиняти інше кримінальне правопорушення, а саме: детальним вивченням особи підозрюваного ОСОБА_6 встановлено, що останній вищевказаним злочинним способом здійснює заробіток коштів, офіційно не працевлаштований, що свідчить, про те, що у разі обрання ОСОБА_6 більш м?якого запобіжного заходу, дасть йому можливість в подальшому продовжувати вчиняти незаконний збут психотропної речовини за грошову винагороду.
Оскільки на думку слідчого, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_9 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та визначити як альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Також у клопотанні слідчий стверджує, що більш м'які запобіжні заходи, не пов'язані з обмеженням волі, не зможуть гарантувати виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків.
Позиції учасників кримінального провадження.
Прокурор підтримав клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з підстав, викладених у ньому. Слідчий підтримав подане клопотання з підстав, наведених в такому.
Захисник ОСОБА_10 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив обрати підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Підозрюваний підтримав позицію захисника, тому просив обрати запобіжній захід у вигляді домашнього арешту, замість тримання під вартою.
Фактичні обставини справи, встановлені слідчим суддею та норми права, які підлягають застосуванню.
Ознайомившись із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заслухавши думку прокурора, слідчого, підозрюваного та його захисника, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Клопотання відповідає вимогам ст.184 КПК України.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділення відділення поліції №1 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області перебуває кримінальне провадження№12025181180000508, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 серпня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
01 серпня 2025 року, о 18 год. 00 хв., ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.307 КК України.
02 серпня 2025 року Базюку повідомленопро підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме: незаконне зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, яке згідно КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, оскільки за їх вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, що відповідно до ст.183 КПК України не перешкоджає застосуванню до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Розділом II Кримінального процесуального кодексу України визначено, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п.9 ч.2 ст. 131 цього Кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Крім цього, у ст.178 КПК України визначений перелік обставин, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Щодо обґрунтованості підозри.
Поняття обґрунтованої підозри та чіткі критерії її оцінки у національному законодавстві не визначені.
Проте воно висвітлено у практиці Європейського суду з прав людини, що підлягає застосуванню українськими судами. Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»). Обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна бути заснована на об'єктивних фактах, наданих суду стороною обвинувачення.
Цей стандарт переконання є нижчим, ніж стандарт переконання «поза розумним сумнівом», та вимагає меншої ваги доказів, ніж для вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи на стадії судового розгляду.
Відповідно до практики ЄСПЛ, обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується: протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 02 серпня 2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 02 серпня 2025 року; протоколом огляду предметів та речей від 02 серпня 2025 року; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 01 серпня 2025 року, висновком експерта.
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя зазначає, що оцінка наданих доказів здійснюється не з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення його вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а лише з метою визначення певної вірогідності причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою настільки, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Тобто на стадії досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання, які повинен вирішувати вже суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
Як встановлено під час судового засідання та вбачається із досліджених слідчим суддею в судовому засіданні доказів у їх сукупності та взаємозв'язку, вони є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Щодо ризиків кримінального провадження.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
На переконання сторони обвинувачення, у цьому провадженні існують ризики, передбачені у п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 зазначено на необхідність запобігання спробам останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-які із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Щодо ризику переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду, слідчий суддя вважає такий ризик на момент розгляду даного клопотання обґрунтованим з огляду на таке.
При оцінці ризику переховування від слідства та/або суду може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.
Слід зазначити, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, які згідно зі ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання слідчого судді, сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного вчинити дії з метою переховування від органів досудового розслідування та суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, приходить до обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Щодо ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Дослідивши матеріали клопотання та заслухавши сторони кримінального провадження, слідчий суддя встановив, що у даному кримінальному провадженнні наявні два свідка, які є працівниками поліції.
З огляду на статус свідків, слідчий суддя відхиляє доводи прокурора та слідчого, про можливий тиск підозрюваного на них, оскільки останні є працівниками правоохоронної системи, професійним обов'язком яких є забезпечення правопорядку в державі.
Також, слідчий суддя звертає увагу, що працівників поліції в силу Закону не можна вважати вразливими до впливу та/або тиску.
З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до переконання про недоведеність прокурором та слідчим ризику незаконного впливу підозрюваного на свідків у кримінальному провадженні.
Щодо ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення слід зазначити наступне.
Щодо ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, передбаченого п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає, що ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення є доведеним, з огляду на те, що будучи у працездатному віці офіційно не працевлаштувався, натомість для заробітку обрав спосіб, який стороною обвинувачення інкримінується, як злочинний (збут психотропної речовини).
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-які із речей, якій мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає даний ризик обґрунтованим, оскільки на даному етапі досудового розслідування не встановлено ряд обставин, зокрема можливих співучасників вчинення злочину та не відшукано речові докази, які фактично відомі лише ОСОБА_6 та які мають суттєве значення у кримінальному провадженні.
Щодо можливості інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти ризикам, передбаченим, статтею 177 КПК України та клопотання захисника про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Частиною 1 ст.176 КПК України встановлена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м'якого (особисте зобов'язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).
Фактично, слідчий суддя повинен встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права. Тримання під вартою вважається «позбавленням волі» в розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Метою цієї статті є захист від самовільного та необґрунтованого позбавлення волі. Тому, слідчий суддя повинен всебічно оцінити обставини, на які посилаються сторона обвинувачення та сторона захисту.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші, більш м'які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт, особисте зобов'язання та інші, не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Так, на думку слідчого судді, застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання реалізації ним встановлених ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-які із речей, якій мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчиняти інше кримінальне правопорушення.
Відтак, за переконанням слідчого судді в обранні підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, як просить його захисник, слід відмовити.
Натомість, слідчий суддя дійшов висновку, що до ОСОБА_6 слід застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного - з моменту затримання. (ч. 1, 2 ст. 197 КПК).
Зважаючи на ризики, встановлені під час судового розгляду, особливості досудового розслідування відповідної категорії кримінальних правопорушень, слідчий суддя вбачає обґрунтованим застосувати до підозрюваного тримання під вартою на строк 60 днів. Такий строк необхідно обраховувати з моменту затримання підозрюваного, а саме з 18 години 00 хвилин 01 серпня 2024 року.
Щодо обрання та визначення розміру застави.
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.2 ч.5 ст. 182 КПК України).
Альтернативний запобіжний захід у вигляді застави має бути достатнім стимулюючим фактором, який би підозрюваний або інша особа (заставодавець) боялася б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов'язків.
На переконання слідчого судді, такій меті цілком може відповідати застава в сумі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90 840 гривень.
Саме такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження, зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, запобігти встановленим ризикам кримінального провадження.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя виходить з врахування обставин справи, особи підозрюваного та його майнового стану. На переконання слідчого судді, розмір застави не повинен бути явно непомірним.
У зв'язку із застосуванням до ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя вважає за необхідне визначити обов'язки, які будуть покладені на підозрюваного, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 193-194, 196-197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_10 про обранння альтернативного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.
Клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції №1 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12025181180000508, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 серпня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задоволити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою ОСОБА_6 , рахувати з моменту його затримання, а саме з 18 год. 00 хв. 01 серпня 2025 року.
Визначити як альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить суму у 90840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави на ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на нього наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Строк дії обов'язків, покладених слідчим суддею на підозрюваного, у разі внесення за нього застави, визначити до 29 вересня 2025 року.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали до 29 вересня 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 05 серпня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1