30.07.25
Справа № 744/580/25
Провадження № 2/744/357/2025
про залишення позовної заяви без руху
30 липня 2025 року місто Семенівка
Суддя Семенівського районного суду Чернігівської області Смага С. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Семенівська державна нотаріальна контора Чернігівської області, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовною заявою до відповідача, Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування, у якій просить: «визнати за позивачем ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_2 (спадкодавця), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ».
Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Слід зауважити, що практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Із цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року, «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Положеннями п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
В порушення наведених вимог позовна заява хоча і містить ціну позову, однак вона не обґрунтована.
Відповідно до п. 2, 9, 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Згідно з пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року з подальшими змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25 травня 1998 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» на підтвердження оцінки проведеної оцінки майна складається звіт (акт про оцінку майна).
Частинами 1, 4, 5 статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону(далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону. Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна(акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.
Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
У позовній заяві не зазначено вартість спірного майна.
До позовної заяви не був доданий документ, що містить за результатами оцінки майна висновок про вартість спірного житлового будинку на час звернення до суду, тому на сьогоднішній день його ринкова вартість не відома і встановити дійсну ціну позову без оцінки вказаного майна неможливо, як і неможливо визначити розмір судового збору, належного до сплати відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
При цьому суд не наділений правом визначати ціну позову, у зв'язку з чим позивач для визначення дійсної ціни позову повинна була надати суду оцінку (висновок про вартість) майна на день подачі позову та у разі необхідності доплатити судовий збір.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У відповідності до ч. 3 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного подання її до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи вищевикладене та вимоги чинного законодавства, суддя приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Семенівська державна нотаріальна контора Чернігівської області, підлягає залишенню без руху із наданням строку на усунення вищевказаного недоліку протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали судді.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 185, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Семенівська державна нотаріальна контора Чернігівської області, - залишити без руху.
Повідомити позивача ОСОБА_1 про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в десятиденний строк з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: С. В. Смага