Справа № 522/1854/25
Провадження № 2/522/3759/25
про закриття провадження у справі
05 серпня 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду міста Одеси Павлик І.А., розглянувши заяву представника позивача адвоката Хобти Юрія Михайловича про відмові від позову, закриття провадження та відшкодування судових витрат у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу в сумі 2 600,00 грн,
03.02.2025 до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу в сумі 2 600,00 грн.
11.02.2025 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
27.02.2025 до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача адвоката Хобти Ю.М.надійшла заява про відмову від позову, закриття провадження у справі та відшкодування судових витрат, у зв'язку зі сплатою заборгованості відповідачем після відкриття судом провадження у справі.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі та відшкодування судових витрат.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Оскільки позивачем заявлено про відмову від позову, суд дійшов висновку, що заява представника позивача про закриття провадження у справі підлягає задоволенню.
Що стосується повернення сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору, слід вказати наступне.
У матеріалах справи міститься копія платіжної інструкції від 27.01.2025 № РНР7-М2Т2-ЕССС-М417, яка підтверджує сплату ФОП ОСОБА_1 судового збору у сумі 1 211,20 грн за звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Правові засади справляння судового збору, зокрема порядок його повернення, визначені Законом України «Про судовий збір».
Згідно з п. 5 ч. 1 та ч.2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду, зокрема, у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
За таких обставин, заяву представника позивача про повернення сплаченого судового збору слід задовольнити та повернути позивачу з Державного бюджету України 1 211,20 грн судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції від 27.01.2025 № РНР7-М2Т2-ЕССС-М417.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 16 352,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та зазначає, що докази понесення витрат містяться у матеріалах справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з приписами ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду від відповідача не надходило.
ВП ВС у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу представником позивача долучено до матеріалів справи: договір № 25-05 про надання правової (правничої) допомоги від 25.05.2024, укладений між АО «АДВОКАТУС» в особі Голови адвоката Хобти Ю.М. та ФОП ОСОБА_1 ; додаткова угода № 1501 Акт приймання-передачі правової (правничої) допомоги до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 25-05 від 25.05.2024, згідно якої вартість послуг становить 16 352,00 грн; платіжна інструкція № 7АСХ-1Н15-ТТ70- ЕТЗ від 15.01.2025 про сплату ОСОБА_1 16 352,00 грн АО «АДВОКАТУС»; ордер серія АІ № 1646493 від 01.07.2024.
Згідно додаткової угоди № 1501 Акту приймання-передачі правової (правничої) допомоги до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 25-05 від 25.05.2024, адвокатом позивачу були надані наступні послуги: вивчення матеріалів справи, формування правової позиції та подача необхідних запитів, вимоги про досудове врегулювання спору - 3,38 год. - 7 154,00 грн; підготовка позовної заяви - 2,95 год. - 6 245,40 грн; підготовка документів у кількості, необхідній для подачі позову - 1 год. - 2 119,60 грн; підготовка клопотання до Приморського районного суду м. Одеси - 0,5 год. - 1 059,80 грн. Всього - 16 352,00 грн.
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постановах Верховного Суду від 12.04.2023 року у справі № 127/9918/14-ц та від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 вказано, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Розподіляючи витрати, понесені ФОП ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (постанова ВП ВС від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19).
КГС ВС у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 01.06.2018 у справі № 904/8478/16 вказав, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
На переконання суду вартість послуг адвоката є завищеною, необґрунтованою та не відповідає фактичному обсягу правничої допомоги, наданої адвокатам в межах розгляду даної справи.
Оскільки суд доходить висновку про неспівмірність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу складності справи, невідповідність критерію розумності, та співмірності із виконаною роботою адвокатом, обрахована стороною позивача вартість наданих адвокатом послуг підлягає зменшенню.
Враховуючи рівень складності справи, сплату відповідачем боргу після відкриття судом провадження у справі, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, ціни позову та виконаної адвокатом роботи з метою захисту інтересів ФОП ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хобта Ю.М., та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 137, 141, 255, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача адвоката Хобти Юрія Михайловича про відмові від позову, закриття провадження та відшкодування судових витрат у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу в сумі 2 600,00 грн задовольнити частково.
Прийняти відмову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу в сумі 2 600,00 грн.
Закрити провадження у справі № 522/1854/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу в сумі 2 600,00 грн.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України в м. Одесі (код ЄДРПОУ: 38016923) повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )з Державного бюджету 1 211,20 грн судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції від 27.01.2025 № РНР7-М2Т2-ЕССС-М417.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНКОПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В решті вимог заяви відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та протягом п'ятнадцяти днів може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду.
Суддя І.А. Павлик