Номер провадження: 22-ц/813/2138/25
Справа № 521/2707/24
Головуючий у першій інстанції Михайлюк О. А.
Доповідач Назарова М. В.
29.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
учасники справи: позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал», відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Главацького Юрія Анатолійовича
на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 травня 2024 року, ухвалене Малиновським районним судом м. Одеси у складі: судді Михайлюк О.А. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У лютому 2024 році ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 20629,48 гривень, що утворилася за період з листопада 2020 року до липня 2023 року, та понесені ним витрати по сплаті судового збору.
Позов мотивував тим, що ОСОБА_1 є споживачем послуг водопостачання та водовідведення, постачальником яких є позивач. Нарахування за надані послуги здійснювалися відповідно до норм водопостачання, затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 30 від 25.02.2010 та тарифів, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 04.02.2020 № 283, від 16.12.2020 № 2499, від 22.12.2020.
Відповідач плату за надані послуги сплачувала не у повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13 травня 2024 року позов ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» заборгованість у розмірі 20629,48 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» 3028 гривень в рахунок сплаченого судового збору.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 24 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 13 травня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі свого представника Главацького Ю.А. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 травня 2024 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не отримувала від ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» з листопада 2020 року інформацію про тарифи, розмір місячного платежу, структуру тарифу, норми споживання та порядок надання послуг та реквізити за якими необхідно здійснювати оплату. Докази надання (доведення) такої інформації ОСОБА_1 ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» до суду не надало.
Вказує, що в квартирі, в якій відповідач споживає комунальні послуги, встановлено вузол розподільного обліку води і розмір плати розраховується відповідно до показників лічильника. ОСОБА_1 належним чином систематично здійснювала сплату за відповідними рахунками-повідомленнями № 12200020169 за водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 .
Квитанціями від 02.12.2020 № 24 на суму 570,00 грн та від 29.12.2020 року на суму 570,00 грн підтверджується сплата ОСОБА_1 нарахованих сум за відповідний період, а отже нарахування боргу ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» за листопад та грудень 2020 року є незаконним.
Вказує, що доказами повної сплати ОСОБА_1 щомісячно нарахованих сум за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період січень - липень 2021 року є наступні квитанції: квитанція № 15 від 29.03.2021 року на суму 1689,00 грн за період січень-березень; квитанція № 56 від 05.05.2021 року на суму 612,70 грн за період квітень, травень; квитанція № 60 від 04.06.2021 року на суму 516,70 грн за період червень, липень. Вказані платежі не було враховано позивачем та вони жодним чином не відображені у розрахунку заборгованості.
У звернені Головного правління ОСББ «Черемушки» на ім'я начальника юридичного департаменту філії «Інфоксводоканал» Турчанинову Ю.М., в якому порушувалося питання щодо перерахунку по квартирі АДРЕСА_2 на період з 01.11.2020, зазначалось, що всі надлишки по водоспоживанню і водовідведенню і згідно з показаннями загальнобудинкового вузла обліку води ОСББ «Черьомушки» сплачено на розрахунковий рахунок «Інфоксводоканал» в банку «Восток» на суму: 12025,80 грн - 15.10.2020 року; 10556,00 грн - 23.10.2020 року, всього - 22581,80 грн.
Вказує, що ОСОБА_1 повідомляла про вищевказані обставини ТОВ «Інфокс» Філія «Інфоксводоканал» та зверталася до позивача із заявою, в якій просила здійснити перерахунок заборгованості за послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, проте позивач проігнорував вказану заяву та наполегливо намагається стягнути безпідставно нараховану заборгованість.
07 жовтня 2024 року ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» в особі свого представника Гудими Т.П. надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якій просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване заочне рішення без змін.
Зазначає, що будинок АДРЕСА_3 перейшов на прямі розрахунки по сплаті за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що підтверджується Актом № 92/83/10 від 12.10.2020 року, відповідно до якого вузол комерційного обліку у підвальному приміщенні ОСББ «Черьомушки» приймається на абонентський облік Малиновського абонентського відділу Управління «Водозбут» Філії «Інфоксводоканал» і в усіх квартирах будинку були опломбовані індивідуальні прилади обліку води, проте відповідачка ухилялась від надання доступу для опломбування квартирного лічильника та укладання договору в письмовій формі. З заявою про оформлення договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення відповідач звернулася лише 23.06.2021. В зв'язку з тим, що Виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення в будинку філія стала 01.11.2020 та керуючись ч. 3 ст. 631 ЦК України, в Договорі було передбачено, що умови такого договору застосовуються до відносин між сторонами, що настали до його укладання. Саме з цього періоду нарахування за надані послуги правомірно здійснює позивач, відповідно оплату за такі послуги необхідно здійснювати на його рахунок.
Навіть після укладення договору відповідач відмовилася надати доступ до опломбування лічильника, що підтверджує Актом № 1089л від 24.06.2021. Взяття на абонентський облік приладу обліку води відбулося 20.07.2021 (Акт № 3359 від 20.07.2021). З цього моменту нарахування по особовому рахунку № НОМЕР_1 проводиться виключно за показаннями приладу обліку води.
Стосовно наведених в апеляційній скарзі даних про рахунки-повідомлення від ОСББ «Черьомушки» та сплати за ними за послуги з постачання холодної води та водовідведення повідомляє, що ОСББ «Черьомушки» з 01.11.2020 не є виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, тому підстави нарахування та виставлення рахунків відповідачеві за такі послуги після 01.11.2020 відсутні. Крім того, вважати здійсненні ОСББ «Черьомушки» нарахування вірними немає жодних підстав та не доведені відповідачем. Відповідно до наявного в матеріалах справи обґрунтованого розрахунку по особовому рахунку № НОМЕР_2 за період з 01.11.2021 р. по 31.07.2023 року в серпні місяці надійшла оплата за водокористування в сумі 2897,58 грн. Згідно бухгалтерських документів оплата вказаної суми надійшла від ОСББ «Черьомушки» (надали платіжну інструкцію від 27.09.2021 року № 1399 - додаток № 5). Таким чином, помилково сплачені кошти за водопостачання та водовідведення на рахунок ОСББ «Черьомушки» було перераховано останнім на рахунок належного виконавця послуги.
Щодо неотримання ОСОБА_1 інформації від ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» стосовно тарифів та норм споживання зазначає, що вказане доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті виконавця комунальних послуг (за наявності), на інформаційних стендах в абонентських відділах виконавців комунальних послуг та на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 20629,48 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028*30 = 90840 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.
Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем вимог та обґрунтованого розрахунку. Відповідачем не надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю № 476204 від 04.03.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру.
Згідно із договором купівлі-продажу квартири від 11 квітня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М., зареєстрованого в реєстрі за № 2034, ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 є споживачем послуг філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс», що підтверджується оформленим особовим рахунком за № НОМЕР_1 та укладеним договором № 2023622/20210623/м2 з індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 23 червня 2021 року.
Нарахування відповідачу за надані послуги здійснювалися відповідно до норм водопостачання, затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 30 від 25 лютого 2010 року, та тарифів, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 16 грудня 2020 року № 2499, від 22 грудня 2021 року № 2841, а відповідач, в свою чергу, користувалася такими послугами.
ОСОБА_1 плату за надані Водоканалом послуги сплачувала не в повному обсязі, внаслідок чого за період з 01 листопада 2020 року по 31 липня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 20629,48 гривень, що підтверджується розрахунком суми боргу.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи, з огляду на таке.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин сторін.
Відповідно до п. 6 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Пунктом 6 договору від 23.06.2021 року встановлено розміри плати за вказані послуги.
Плата за послуги складається з: 1) плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послуги та обсягу спожитих послуг, визначеного відповідно до законодавства; 2) плати за абонентське обслуговування, граничний розмір, якої визначається Кабінетом Міністрів України (п. 7 Договору).
Відповідно до пп. 8 п. 35 договору споживач зобов'язаний оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими згідно діючого законодавства у строки, встановлені договором.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 уклала договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал», то взяла на себе договірні зобов'язання, зокрема здійснювати оплату вартості отриманих послуг.
Відповідач у період з 01.11.2020 по 31.07.2023, тобто як до укладення договору від 23.06.2021 року, так і після його укладення, користувалась послугами, які надавав позивач, однак оплату здійснювала періодично та не в повному обсязі, що останньою не заперечується.
Відповідно до ст. 610, 614 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на викладені обставини, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» заборгованості у розмірі 20629,48 грн, згідно наданого позивачем розрахунку, який відповідачем не спростований.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Відповідачем щодо необґрунтованості розрахунку позивача не спростований належним чином наданням іншого розрахунку або зазначення, в чому саме полягає неправильність розрахунку, застосованих для цього тарифів, тощо.
Заперечуючи проти позову, він не виконав свого процесуального обов'язку та не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості належними та допустимим доказами, не надав свого контр розрахунку, оскільки будучи належним чином повідомленою про відкриття спрощеного позовного провадження у справі ухвалою від 04 березня 2024 року, якою відповідачу було встановлено 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, яку відповідачка згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримала (за довіреністю) 16.03.2024 року (а.с. 28), не скористалася своїми процесуальними правами та не надала свого відзиву та відповідних доказів на підтвердження такого.
Посилання в апеляційній скарзі, що ОСОБА_1 не отримувала від ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» з листопада 2020 року інформацію про тарифи, розмір місячного платежу, структуру тарифу, норми споживання та порядок надання послуг та реквізити за якими необхідно здійснювати оплату, апеляційний суд відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Згідно п. 4, 5 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності здійснюється виконавцями відповідних послуг в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. На вимогу органу місцевого самоврядування надається інформація про кількісні та якісні показники наданих комунальних послуг, їхню вартість, а також галузева звітність. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну цін/тарифів на комунальні послуги виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів.
Відповідно до п. 5 Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, затвердженому Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 05 червні 2018 року № 130 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) інформація, зазначена у пунктах 3, 4 цього розділу, доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті виконавця комунальних послуг (за наявності), на інформаційних стендах в абонентських відділах виконавців комунальних послуг та на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги.
Відповідачем не було обґрунтовано, яким чином у разі неналежного повідомлення відповідача щодо підвищення тарифів впливає на її право не виконувати договірних зобов'язань щодо здійснення оплати за отримані послуги.
Щодо внесення ОСОБА_1 платежів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У справі, що переглядається вбачається, що ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 04 березня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження за позовом ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «Інфоксводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали від 04.03.2024 разом з копією позовної заяви та додатками до неї ОСОБА_1 отримала 16.03.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 28).
У встановлений судом строк, ОСОБА_1 відзив на позовну заяву до суду першої інстанції не надала.
Згідно ст. 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Проте, відповідач як із зверненням до суду першої інстанції про перегляд заочного рішення, так і при зверненні з апеляційною скаргою, жодним чином не мотивувала неможливість подання доказів (квитанцій, рахунків-повідомлення) у встановлений судом строк, а також, що їх неподання було зумовлено поважними причинами.
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (постанова КЦС ВС у справі № № 646/857/18 від 24.07.2024 щодо застосування апеляційним судом процедури discovery та умови для прийняття нових доказів на стадії апеляційного перегляду справи).
Отже, надані скаржником квитанції щодо внесення платежів не можуть бути прийняті апеляційним судом на стадії перегляду судового рішення, оскільки нею не доведено поважних причин, з яких заявник не мала можливості подати до суду першої інстанції такі.
Як не спростовує правильності висновків суду і посилання заявниці на звернення до позивача з заявою про перерахунок заборгованості, оскільки таке не свідчить про відсутність повної заборгованості.
Законність надання ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «Інфоксводоканал» послуг та здійснення ними господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення та надання ним послуг ОСОБА_1 , які нею споживалися у повному обсязі, що має наслідком їх оплату, не спростована відповідачем.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Дата складення повного тексту постанови - 29 липня 2025 року
Судді: М.В. Назарова
В.А. Коновалова
В.В. Кострицький