Справа № 583/3457/25
1-кс/583/1060/25
"05" серпня 2025 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі :
слідчого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4
третьої особи - власника майна ОСОБА_5
представника третьої особи ОСОБА_6
розглянувши у судовому засіданні в м. Охтирка клопотання слідчого СВ Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області ОСОБА_4 про арешт майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025200460000689 від 01.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, -
04.08.2025 року до суду надійшло клопотання слідчого СВ Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області ОСОБА_4 про арешт майна, погоджене з прокурором Охтирської окружної прокуратури ОСОБА_3 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025200460000689 від 01.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, в якому слідчий просить з метою збереження речових доказів, що мають значення для кримінального провадження, накласти арешт шляхом обмеження права відчужувати, користуватися та розпоряджатись наступним майном: автомобіль ЗИЛ 131 з д.н.з. НОМЕР_1 , розміри задньої частини (кузова) 3,6 м х 1,1 м (правий та лівий бік), задня частина 2,35 м (ширина) з заповненим кузовом дров'яною деревиною (дровами) у вигляді порубаних «кальчужок»; товарно-транспортну накладну (ТТН) серії ЛАП № 911151 від 29.07.2025 року на дров'яну деревину розмірами по 4 м та 3 м на 1 арк.
Слідчий та прокурор в судовому засіданні клопотання підтримали та просять його задовольнити. Своє клопотання обґрунтовують тим, що вказане майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України та може бути використане як доказ у кримінальному провадженні, і арешт на зазначене майно слід накласти з метою збереження речових доказів.
Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - ОСОБА_5 та її представник - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечували проти клопотання про арешт майна. Свої заперечення обґрунтовують тим, що дрова, які були вилучені під час огляду місця події, виписував ОСОБА_7 , а потім переуступив їх ОСОБА_5 , яка оплатила їх вартість, а потім її чоловік - ОСОБА_8 автомобілем ЗИЛ 131 з д.н.з. НОМЕР_1 відвіз у с. Стара Іванівка, де вони були розпиляні на частини по 40 см і потім 01.08.2025 року перевозились додому до ОСОБА_5 , а тому дані дрова відповідають тим, що вказані у ТТН. Крім того, відсутня істотна шкода, яка передбачена диспозицією ч.1 ст. 246 КК України. Тому просять відмовити в задоволенні клопотання.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши надані матеріали, дослідивши письмові докази, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Встановлено, що Охтирським районним відділом поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025200460000689 від 01.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, за фактом того, що 01.08.2025 близько 10 години 40 хвилин на автодорозі між c. Климентове та м. Охтирка зупинено автомобіль ЗИЛ 131 з д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перевозив деревину без відповідних документів.
01.08.2025 в ході огляду місця події на частині автомобільної дороги Н-12 між с. Климентове та м. Охтирка, Сумської області, за координатами 50.3624660, 34.9270224 вилучено:
1) автомобіль ЗИЛ 131 з д.н.з. НОМЕР_1 , розміри задньої частини (кузова) 3,6 м х 1,1 м (правий та лівий бік), задня частина 2,35 м (ширина) з заповненим кузовом дров'яною деревиною (дровами) у вигляді порубаних «кальчужок».
2) товарно-транспортну накладну (ТТН) серії ЛАП №911151 від 29.07.2025 року на дров'яну деревину розмірами по 4 м та 3 м на 1 арк.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 власником автомобіля марки ЗИЛ 131спеціалізований вантажний самоскид, 1982 року випуску, зеленого кольору, днз НОМЕР_1 є ОСОБА_5 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Даний автомобіль під розписку переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Постановою слідчого від 01.08.2025 року автомобіль ЗИЛ 131 з д.н.з. НОМЕР_1 , розміри задньої частини (кузова) 3,6 м х 1,1 м (правий та лівий бік), задня частина 2,35 м (ширина) з заповненим кузовом дров'яною деревиною (дровами) у вигляді порубаних «кальчужок» та товарно-транспортну накладну (ТТН) серії ЛАП №911151 від 29.07.2025 року на дров'яну деревину розмірами по 4 м та 3 м на 1 арк. визнано речовими доказами.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі " Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року). Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який ідеться у клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Встановлено, що 01.08.2025, за участю водія транспортного засобу ОСОБА_8 проведено огляд місця події на ділянці автодороги Н12, що між м. Охтирка та с. Климентове Охтирського району Сумської області за координатами 50.3624660, 34.9270224, в ході якого виявлено автомобіль ЗИЛ 131 з д.н.з. НОМЕР_1 , розміри задньої частини (кузова) 3,6 м х 1,1 м (правий та лівий бік), задня частина 2,35 м (ширина) з заповненим кузовом дров'яною деревиною (дровами) у вигляді порубаних «кальчужок». Під час огляду місця події було вилучено зазначений автомобіль з заповененим кузовом деревиною та товарно-транспортну накладну (ТТН) серії ЛАП №911151 від 29.07.2025 року.
Однак у вилученій товарно-транспортній накладній (ТТН) серії ЛАП №911151 від 29.07.2025 року зазначено, що перевозиться дров'яна деревина розмірами по 4 м в кількості 3,7440 м3 та 3 м в кількості 1,2790 м3, а всього 5,0230 м3.
Таким чином, під час проведення вищевказаної слідчої дії встановлено, що деревина, яка містилась в автомобілі ЗИЛ 131 з д.н.з. НОМЕР_1 , не відповідає за своїми характеристиками відомостям щодо вказаного вантажу у товарно-транспортній накладній.
Вказане дає достатні підстави вважати, що деревина, яка міститься в кузові автомобіля ЗИЛ 131 з д.н.з. НОМЕР_1 , та товарно-транспортна накладна (ТТН) серії ЛАП №911151 від 29.07.2025 року є предметом кримінального правопорушення, та відповідають критеріям ст. 98 КПК України, та що для підтвердження чи спростування зазначеного факту необхідно проведення ряду експертиз із залученням експертів у відповідній галузі, яким для проведення експертного дослідження та надання відповідного висновку необхідно буде надати речові докази, які є тимчасово вилученим майном.
Враховуючи, що автомобіль ЗИЛ 131 з д.н.з. НОМЕР_1 належать ОСОБА_5 , що не виключає можливості його відчуження, суд приходить до висновку, що прокурором доведена необхідність арешту тимчасового вилученого майна, його відповідність критеріям речового доказу та достатність підстав вважати, що воно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та доведена необхідність у накладенні арешту на вказане у клопотанні майно з метою його збереження та недопущення відчуження на час досудового розслідування та з'ясування обставин набуття деревини.
Разом з цим, органом досудового розслідування не обґрунтовано необхідності у накладенні арешту на автомобіль ЗИЛ 131 з д.н.з. НОМЕР_1 шляхом заборони його використання. Тому за наведених обставин, керуючись принципом розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на дане майно шляхом заборони його відчуження.
Не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування.
Аналізуючи наведені вище обставини, суд вважає, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права та інтереси власника/володільця майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Доводи представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , про те, що дрова, які були вилучені під час огляду місця події, виписував ОСОБА_7 , а потім переуступив їх ОСОБА_5 , яка оплатила їх вартість, а потім її чоловік - ОСОБА_8 автомобілем ЗИЛ 131 з д.н.з. НОМЕР_1 відвіз у с. Стара Іванівка, де вони були розпиляні на частини по 40 см і потім 01.08.2025 року перевозились додому до ОСОБА_5 , а тому дані дрова відповідають тим, що вказані у ТТН, і що відсутня істотна шкода, яка передбачена диспозицією ч.1 ст. 246 КК України, - не заслуговують на увагу, так як слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, представником власника/володільця майна не надано та судом не встановлено.
Суд також враховує, що вказаний захід забезпечення майна є тимчасовим заходом, а тому у подальшому його законний власник/володілець має право звернутися із клопотанням про скасування даного арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно положень ст. 174 КПК.
З огляду на викладене, враховуючи, що вилучене майно, про накладення арешту на яке порушує питання слідчий, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність арешту зазначеного майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 131, 132, 170, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області ОСОБА_4 про арешт майна задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, вилучене 01.08.2025 р. під час огляду місця події, а саме:
- автомобіль ЗИЛ 131 з д.н.з. НОМЕР_1 , розміри задньої частини (кузова) 3,6 м х 1,1 м (правий та лівий бік), задня частина 2,35 м (ширина) - шляхом заборони відчуження даного майна.
Накласти арешт на майно, вилучене 01.08.2025 р. під час огляду місця події, а саме:
- товарно-транспортну накладну (ТТН) серії ЛАП №911151 від 29.07.2025 року на дров'яну деревину розмірами по 4 м та 3 м на 1 арк;
- дров'яну деревину (дрова) у вигляді порубаних «кальчужок», якими заповенений кузов автомобіля ЗИЛ 131 з д.н.з. НОМЕР_1 , - шляхом обмеження права користуватися та розпоряджатись вказаним майном.
Виконання ухвали покласти на слідчого СВ Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Охтирського міськрайсуду
Сумської області ОСОБА_1