Справа №:755/7714/25
Провадження №: 2/755/6996/25
(заочне)
"01" серпня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Гончарука В.П., з секретарем Печуркіною Я.А., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Асвіо Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач, звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за користування індивідуальним сейфом в розмірі 11 078,00 грн., витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 листопада 2014 р. між Публічним акціонерним товариством «АСВЮ БАНК правонаступників якого є Акціонерне товариство «АСВЮ БАНК» та ОСОБА_1 був укладенні Договір № 154/1 про користування індивідуальним сейфом (для фізичної особи).
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про користування індивідуальним сейфом в частині оплати наданих послуг за користування сейфом після закінчення строку користування сейфом, а також зобов'язання щодо одержання майна та повернення ключів від наданого сейфу, на адресу останнього, АТ «АСВІО БАНК» направив повідомлення від 01 березня 2024 року за вих. № 1011 з вимогою негайної сплати заборгованості за користування сейфом після закінчення строку оренди відповідно до п. 3.2.9. Договору, та витрат пов'язаних з відкриттям сейфу.
З урахуванням наведеного, позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва івід 09 травня 2025 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Копію вказаної ухвали позивачем було отримано 22 травня 2025 року.
Відповідачем копію ухвали, копію позовної заяви з доданими до неї документами не було отримано, конверт разом з вказаними документами повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що 17 листопада 2014 р. між Публічним акціонерним товариством «АСВЮ БАНК правонаступників якого є Акціонерне товариство «АСВЮ БАНК» та ОСОБА_1 був укладенні Договір № 154/1 про користування індивідуальним сейфом (для фізичної особи).
Відповідно до п. 1.1. Договору про користування індивідуальним сейфом Банк надає, а Клієнт приймає в тимчасове платне користування у відповідності з умовами даного Договору індивідуальний сейф №89 (надалі по тексту - «сейф»), що знаходиться в сховищі для індивідуальних сейфів Банку, та комплект ключів до нього на строк з 17 листопада 2014 року по 18 листопада 2015 року для зберігання Клієнтом документів, грошових коштів та інших цінностей.
12 січня 2022 року між АТ «АСВІО БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №13 до Договору №154/1 про користування індивідуальним сейфом від 12 січня 2022 року, згідно умов якої сторони погодили продовжити до 14 липня 2022 року строк користування індивідуальним сейфом №89, що перебуває у користуванні Клієнта згідно укладеного між ним та Банком Договору №154/1 про користування індивідуальним сейфом від 12 січня 2022 року.
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №13 в день укладання цієї додаткової угоди Клієнт вносить плату за новий строк сейфом з 13 січня 2022 року по 14 липня 2022 року яка згідно діючих тарифів Банку складає 1895,83 (одна тисяча вісімсот дев'яносто п'ять гривень 83 копійки), крім того ПДВ 379,17 (триста сімдесят дев'ять гривень 17 копійок), всього 2 275,00 (дві тисячі двісті сімдесят п'ять гривень 00 копійок).
Відповідно до п. 3.2.3 Договору про користування індивідуальним сейфом Клієнт зобов'язаний внести плату за весь строк користування сейфом згідно розділу 7 цього Договору.
Відповідно до п. 3.2.9 Договору про користування індивідуальним сейфом Клієнт зобов'язаний сплатити пеню та відшкодувати спричинені Банку збитки відповідно до розділу 7 цього Договору.
Згідно п. 3.2.11. Договору про користування індивідуальним сейфом Клієнт зобов'язаний здати ключ і звільнити сейф не пізніше останнього дня строку користування сейфом, визначеного в п. 1.1. цього Договору (якщо строк користування сейфом не продовжено), або ж не пізніше дня підписання заяви про розірвання договору (якщо сторони узгодили достроково припинити дію договору).
Відповідно до п. 3.2.15 Договору про користування індивідуальним сейфом який був внесений до Договору Додатковою угодою від 01.08.2017 р. в разі втрати ключів від сейфа, до початку процедури його аварійного відкриття відповідно виставленого Банком рахунку відшкодувати Банку в повному обсязі витрати, пов'язані з заміною замка, ключів від якого втрачено клієнтом, а саме: вартість «аварійного» відкриття сейфу, вартість нового замка, ключів від нього та вартість роботи з його заміни. До моменту відшкодування вартості нового замка та ключів процедура відкриття сейфу Клієнта не здійснюється.
Відповідно до підпункту «а» п. 3.3.3 Договору про користування індивідуальним сейфом Банк має право відкрити сейф без присутності Клієнта у наступних випадках якщо протягом двох місяців з дати закінчення терміну дії даного договору (за умови попереднього повідомлення Клієнта або Банку про припинення договору, або з дати підписання сторонами угоди про дострокове розірвання договору), Клієнт не з'явився для одержання майна та не повертає ключі від наданого йому сейфа.
В цьому випадку Банк створює спеціальну комісію в кількості двох осіб з числа працівників Банку й однієї незацікавленої особи відкриває сейф Клієнта і складає опис вмісту сейфа з наступним вилученням і передачею останнього на збереження в сховище цінностей Банку як невитребуване майно. Грошова сума, яка вносилась Клієнтом як застава Клієнту не повертається. Банк має право стягнути з Клієнта витрати Банку за збереження майна, вилученого комісією із сейфа згідно Тарифів Банку.
Відповідно до п. 7.1. Договору про користування індивідуальним сейфом вартість користування сейфом визначається відповідно до тарифів Банку, які є невід'ємним додатком до цього Договору (додається).
Відповідно до п. 7.2. Договору про користування індивідуальним сейфом оплата за користування сейфом здійснюється Клієнтом шляхом попередньої оплати Банком 100% платежу за весь строк користування сейфом та шляхом внесення грошової застави в розмірі вказаному в п. 7.4. «б» даного Договору.
За користування сейфом після закінчення строку користування сейфом, визначеного в п.1.1. Договору про користування індивідуальним сейфом Клієнт вносить плату за кожен день користування сейфом згідно тарифів Банку та додатково пеню 2% від суми простроченої заборгованості.
Відповідно до п. п. а п. 7.4. Договору про користування індивідуальним сейфом Клієнт вносить плату за весь строк користування сейфом, визначений п. 1.1. цього Договору в сумі 695,40 (шістсот дев'яносто п'ять гривень 40 копійок), крім того ПДВ 139,08 (сто тридцять дев'ять гривень 08 копійок) всього 834,48 (вісімсот тридцять чотири гривні 84 копійки).
Відповідно до п. п. б п. 7.4. Договору про користування індивідуальним сейфом Клієнт вносить Заставу у сумі 800,00 (вісімсот гривень 00 копійок) яка в разі настання умов передбачених цим договором спрямовується на відшкодування витрат Банку, пов'язаних з відкриттям індивідуального сейфу. Клієнт зобов'язаний, відповідно до встановленого Банком рахунку додатково відшкодувати Банку витрати, пов'язані з заміною замка, а саме вартістю нового замка, ключів від нього і роботи з його заміни, визначену Банком на момент такого відшкодування.
Відповідно до п. 10.1. Договору про користування індивідуальним сейфом цей Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань та проведення всіх розрахунків щодо заборгованості.
АТ «АСВIО БАНК» виконало свої зобов'язання згідно умов Договору про користування індивідуальним сейфом та надало в користування Клієнту індивідуальний сейф.
На підставі вищезазначеного, загальний розмір заборгованості відповідача перед АТ «АСВІО БАНК» за Договором про користування індивідуальним сейфом станом на 09 квітня 2025 року становить 11 078,00 грн., в тому числі: прострочена комiciя - 7 850,00 грн.; аварійне відкриття сейфу - 3 228,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 971 ЦК України, до договору про надання особі банківського сейфа без відповідальності банку за вміст сейфа застосовуються положення цього Кодексу про майновий найм (оренду).
Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач в установлений у додатковій угоді №13 від 12 січня 2022 року до договору № 154/1 від 17 листопада 2014 про користування індивідуальним сейфом (для фізичної особи) строк сейф не звільнив, ключ не повернув та у останнього утворилася заборгованість по платі за користування сейфом, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за користування сейфом.
Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову Акціонерного товариства «Асвіо Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Разом з тим, представник позивача просить відшкодувати позивачу понесені ним витрати на правничу допомогу.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподіл між сторонами судових витрат.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).
Так, відповідно до ст. 1 цього Закону: договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);
інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);
представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).
Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивачем додані такі докази понесення витрат на правничу допомогу, копії яких додані до позовної заяви, а саме: договір про надання правової допомоги № 20 від 05 травня 2024 року; додаткова угода № 56 від 07 квітня 2025 року до договору про надання правової допомоги № 20 від 05 травня 2024 року; акт прийому-передачі наданих послуг від 10 квітня 2025 року до договору про надання правової допомоги № 20 від 05 травня 2024 року.
Загалом позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК).
У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з вимог розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи, що справа не є значної складності, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, враховуючи виконані в акті роботи, суд вважає можливим зменшити їх розмір та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача у розмірі 5 000 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.
Таким чином, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача Акціонерного товариства «Асвіо Банк» підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 610, 530, 759, 971 ЦК України, та керуючись ст. ст. 7-13, 76-81, 139, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-281, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Акціонерного товариства «Асвіо Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Асвіо Банк» заборгованість за користування індивідуальним сейфом в розмірі 11 078,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Асвіо Банк» витрати по оплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Асвіо Банк» витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 01 серпня 2025 року.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - Акціонерне товариство «Асвіо Банк» (місце реєстрації: 14000, м. Чернігів, вул. Преображенська, буд. 2, ЄДРПОУ: 09809192);
Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .).
Суддя: