Провадження № 22-ц/803/419/25 Справа № 201/5677/22 Головуючий у першій інстанції: Батманова В.В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
23 липня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,
за участю секретаря Сахарова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська у складі судді Батманової В.В. від 08 листопада 2023 року по справі за позовом керівника Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави, в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - Дніпропетровської обласної військової адміністрації, Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи - Дніпропетровське обласне управління лісового та мисливського господарства, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її витребування, скасування державної реєстрації,-
У серпні 2022 року керівник Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави, в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - Дніпропетровської обласної військової адміністрації, ДП «Дніпровське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", посилаючись на те, що що рішенням Дніпровської міської ради №170/62 від 21.10.2020 «Про передачу земельної ділянки у районі АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки і передано земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер №100000:03:018:0151, у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування нового будинку, господарських будівель і споруд в районі АДРЕСА_2 . На підставі вказаного рішення Дніпровської міської ради №170/62 від 21.10.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Новоолексіївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області 11.11.2020 зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на вищевказану земельну ділянку (запис про право власності 39201923). У подальшому, 12.03.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки №801, що посвідчений 12.03.2021 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сусловим М.В. Однак, вказана земельна ділянка вибула з державної власності з порушенням вимог земельного та лісового законодавства України. Так, відповідно до інформації ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» ВО «Укрдержліспроект» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання Державного агентства лісових ресурсів країни №25 від 17.01.2022, земельна ділянка з кадастровим номером 210100000:03:018:0151 знаходиться в межах квартала 4 виділи 16, 17, 23, 25 Микільського лісництва ДП «Дніпровське лісове господарство», площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:018:0151 з межами квартала 4 виділи 16, 17, 23, 25 Микільського лісництва ДП «Дніпровське лісове господарство» становить 0,1000 га з загальної площі ділянки 0,1000 га. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 20 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії (зміна цільового призначення земельних ділянок) здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Разом з тим, зазначена земельна ділянка, яка перебуває у державній власності та має лісогосподарське призначення, у постійного землекористувача - ДП «Дніпровське лісове господарство» у встановленому порядку (статті 149-151 Земельного кодексу України) повноважним органом не вилучалась та зміна її цільового призначення не здійснювалась. На думку позивача, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:018:0151, розташована в межах квартал 4 виділи 16, 17, 23, 25 Микільського лісництва ДП «Дніпровське лісове господарство», належить до земель лісового фонду та у відповідності до положень до ст. 5 Лісового кодексу України та ст. ст. 55,56,84 Земельного кодексу України за своїм цільовим призначенням не передбачала можливості для її відведення у приватну власність за категорією земель - землі житлової та громадської забудови. Тому позивач, уточнивши позовні вимоги, просив: визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 21 жовтня 2020 року №170/62 «Про передачу земельної ділянки у районі АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)»; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12 березня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сусловим М. Є. та зареєстрований в реєстрі за №801, об'єктом якого є земельна ділянка площею 0,1000 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1210100000:03:018:0151, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку (номер запису про право власності 40959935); усунути перешкоди у здійсненні Дніпропетровською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:018:0151, яка розташована на території Соборного району міста Дніпра, шляхом витребування її із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави, в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації, з правом постійного користування Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство»; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:018:0151, у Державному земельному кадастрі (а.с. 177-183 т.2).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 61-72 т.4).
В апеляційній скарзі Дніпропетровська обласна прокуратура, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог (а.с. 77-83 т.4, 187-200 т.5).
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, часткового скасування, часткової зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що рішенням Дніпровської міської ради №176/27 від 06.12.2017 було надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у Дніпрі, в тому числі - гр. ОСОБА_1 у районі АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,1000 га в Соборному районі міста Дніпра (а.с. 35-36, 37-38 т.1).
Рішенням Дніпровської міської ради №170/62 від 21.10.2020 було вирішено, зокрема, затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,100 га (кадастровий номер 1210100000:03:018:0151) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в районі вулиці Паустовського (Соборний район; віднести земельну ділянку за основним цільовим призначенням до категорії «землі житлової та громадської забудови» (а.с. 39-41 т.1).
На підставі вказаного вище рішення Дніпровської міської ради №170/62 від 21.10.2020 року, державним реєстратором виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Бідковим В.О. 11.11.2020 року зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на вищевказану земельну ділянку (номер запису про право власності 39201923) (а.с. 42-45 т. 1).
12.03.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:018:0151, що розташована у районі АДРЕСА_2 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сусловим М.Є. за реєстровим №801 (а.с. 46-47 т. 1, 125 т. 2).
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:018:0151, що розташована у районі АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 , на підставі вказаного вище договору купівлі-продажу (а.с. 42-45 т. 1).
Відповідно до листа Державного агентства лісових ресурсів України №02-18/1399-22 від 23.02.2022 стосовно вилучення та зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення, що перебуває у постійному користуванні державного підприємства «Дніпровське лісове господарство», діяльність якого координується Дніпропетровським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, повідомлено, що про присвоєння кадастрового номера 1210100000:03:018:0151 на земельну ділянку державної форми власності стало відомо з листа Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра; Держлісагентство погоджень щодо вилучення земельної ділянки та зміни її цільового призначення не надавало (а.с. 99 т.1).
Листами Державного підприємства “Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 17.01.2022 №25 та від 10.10.2022 повідомлено, зокрема, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:018:0151 знаходиться в межах кв. АДРЕСА_3 виділи 16, 17, 23, 25 Микільського лісництва ДП «Дніпровський лісгосп», площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:018:0151 з межами кв. АДРЕСА_3 виділи 16, 17, 23, 25 Микільського лісництва ДП «Дніпровський лісгосп» становить 0,1000 га, з загальної площі ділянки 0,1000; земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:018:0151 розташована на землях, які перебувають у користуванні ДП «Дніпровський лісгосп» (а.с. 60-61 т.1, 39 т.2).
Також установлено, що у провадженні Західної окружної прокуратури міста Дніпра знаходиться кримінальне провадження №420220420000005 від 04.02.2022 за ч.1 ст. 364 КК України за фактом незаконної передачі Дніпровською міською радою у власність фізичних осіб земельних ділянок лісогосподарського призначення (а.с. 167-168 т. 2, 3-5 т. 7).
Згідно висновку експерта №6/06/23 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою у кримінальному провадженні №420220420000005, складеного судовим експертом Петровою О.В. 23.06.2023, зокрема, копія проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у районі вул. Паустовського Соборний район м. Дніпро, розробленого ФОП ОСОБА_3 (копія документації із землеустрою прошита, пронумерована та скріплена печаткою розробника документації із землеустрою на 28 арк.), затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 21.10.2020 №170/62 та його затвердження не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування чинних станом на дату затвердження проекту; при відведенні у власність громадян земельних ділянок, зокрема, з кадастровим номером 1210100000:03:018:0151, змінено основне цільове призначення (категорію) цієї земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови; зміна основного цільового призначення (категорії) земельних ділянок, зокрема, з кадастровим номером 1210100000:03:018:0151, проведена не у відповідності до вимог земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування, чинних станом на дати затвердження проектів за якими сформовані земельні ділянки; фактичне землекористування земельними ділянками, зокрема, з кадастровим номером 1210100000:03:018:0151, не відповідає правовстановлюючим документам, документації із землеустрою на земельні ділянки та нормативно-правовим актам; земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:018:0151 повністю розташована в межах земель, які перебувають у постійному користуванні ДП "Дніпровське лісове господарство", згідно з планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП «Дніпровське лісове господарство» 2013 року (а.с. 117-187 т.3).
Постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання реформування управління лісової галузі» від 7 вересня 2022 року №1003 постановлено, зокрема, погодитися з пропозицією Державного агентства лісових ресурсів щодо утворення державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» та приєднання до нього спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, з подальшим перетворенням державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі, з урахуванням особливостей, визначених законом.
Відповідно до статуту Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 13.05.2024 №120, вказане підприємство створене, зокрема, з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 №988 припинено Державне підприємство «Дніпровське лісове господарство», шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (а.с. 179-180 т. 7).
Між головою комісії з припинення Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство» та директором Філії «Дніпровське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" було укладено передавальний акт 06.02.2023, який затверджений наказом Держлісагентство від 08.02.2023 №200 (а.с. 181-182 т.7).
Таким чином, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство».
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 липня 2021 року в справі №911/2169/20 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням абзацу першого частини третьої цієї статті, який визначає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи.
Позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі №359/3373/16-ц.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду.
Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави, зокрема, в особі ДП «Дніпровське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України".
За змістом пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Оскільки ДП «Дніпровське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України",не є органом державної влади і не є суб'єктом владних повноважень, звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі ДП «Дніпровське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України",є безпідставним, тому позовна заява, подана в інтересах зазначеного підприємства, підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 16 листопада 2022 року у справі №369/16312/18, від 09 жовтня 2024 року у справі №621/989/20.
З огляду на вищевикладене, рішення місцевого суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог керівника Правобережної окружної прокуратури м.Дніпра в інтересах держави, в особі Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її витребування, скасування державної реєстрації - із залишенням без розгляду позову в цій частині.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15, від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14, від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц, від 22 червня 2021 року в справі № 334/3161/17 та ін.).
Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.
У статті 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 ЗК України).
Відповідно до вимог статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (стаття 3 ЗК України).
У частині другій статті 5 ЛК України передбачено, що віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт "б" частини першої статті 164 ЗК України).
Однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання з лісокористуванням.
Згідно з частиною першою статті 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.
У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій згідно із законом (стаття 8 ЛК України).
За вимогами статті 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами (стаття 16 ЛК України).
У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (стаття 17 ЛК України).
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина перша, друга статті 152 ЗК України).
Керівник Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави, в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - Дніпропетровської обласної військової адміністраціїпросить, зокрема, визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 21 жовтня 2020 року №170/62 «Про передачу земельної ділянки у районі АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».
Велика Палати Верховного Суду неодноразово зазначала про неефективність такого способу захисту прав особи, як визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року в справі № 483/448/20, від 05 липня 2023 року в справі № 912/2797/21, від 12 вересня 2023 року в справі № 910/8413/21, від 11 червня 2024 року в справі № 925/1133/18).
Оскаржуване рішення Дніпровської міської ради від 21 жовтня 2020 року №170/62 «Про передачу земельної ділянки у районі АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» вичерпало свою дію виконанням, оскільки 11.11.2020 року державним реєстратором виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Бідковим В.О. зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на спірну земельну ділянку (номер запису про право власності 39201923) (а.с. 42-45 т. 1).
Крім того, на момент пред'явлення позову в серпні 2022 року, власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_2 , який набув у власність земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:018:0151, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 12.03.2021 року з ОСОБА_1 (а.с. 46-47 т. 1, 125 т. 2).
Тому скасування рішення Дніпровської міської ради від 21 жовтня 2020 року №170/62 «Про передачу земельної ділянки у районі АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» не поновить порушене право або законний інтерес держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - Дніпропетровської обласної військової адміністрації.
У своїх висновках Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що позивач, з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.
Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, зокрема документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.
Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі №19/028-10/13, від 23 листопада 2021 року в справі №359/3373/16-ц).
Із 01 січня 2013 року у зв'язку з набранням чинності Законом України від 07 липня 2011 року №3613-VI "Про Державний земельний кадастр" (далі - Закон №3613-VI) державні акти на право власності не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952-IV) шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону №1952-IV (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
За такого правового регулювання визнання незаконним та скасування рішення про надання у власність земельної ділянки не вирішить спір про право, так само не вирішить і питання про захист прав та інтересів позивача.
Натомість внаслідок задоволення віндикаційного позову вирішується спір про право, рішення суду є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 07 травня 2025 року у справі №128/680/21.
Отже, на користь власника майна може бути витребуване належне йому майно від будь-якої особи, яка є його останнім набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись для повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було надалі відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним.
Таким чином, заявлені позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення міської ради від 21 жовтня 2020 року №170/62, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.03.2021 року №801, скасування державної реєстрації земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:018:0151, у Державному земельному кадастрі задоволенню не підлягають, є неналежним (неефективним) способом захисту.
Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованої, зокрема, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.
Добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, зокрема передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
У рішенні ЄСПЛ від 17 листопада 2016 року у справі "Alentseva v. russia" суд зазначив, що конструкція, за якої добросовісний набувач утрачає майно й сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.
Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть містити акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення ЄСПЛ від 06 грудня 2007 року у справі "Volovik v. Ukraine", заява N 15123/03, пункт 45).
Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі "Brumarescu v. Romania", заява N 28342/95, пункт 61).
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми. Перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, висловлена в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу в право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності в розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що містить свободу від свавілля. Будь-яке втручання держоргану в право на мирне володіння майном повинне забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East / West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, пункти 166-168).
У пункті 71 рішення від 20 жовтня 2011 року у справі "Rysovskyy v. Ukraine" ЄСПЛ зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме собою суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.
З огляду на викладене принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна, у тому числі й земельних ділянок, на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які слід з'ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності», при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб'єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з'ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.
Верховний Суд зазначає, що вказані гарантії стосуються випадків, коли, діючи добросовісно, особа набула майнове право, зокрема право власності, від держави чи територіальної громади, які діяли під впливом помилки. Тоді як недобросовісна поведінка набувача майна у приватну власність чи як його, так і відчужувача відповідного майна не є набуттям права приватної власності під впливом помилки органу влади та не зумовлює таке набуття. Більше того, повернення власникові майна від недобросовісної особи не може становити для останньої індивідуальний і надмірний тягар (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2023 у справі N910/8413/21).
Набувач визнається добросовісним, якщо під час вчинення правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
За приписами частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.
Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Таким чином, набувач визнається добросовісним, якщо він не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння.
У даній цивільній справі прокурор не довів винної, протиправної поведінки ОСОБА_1 як набувача спірної земельної ділянки та не спростував презумпцію добросовісності поведінки останнього, який зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку на підставі рішення органу місцевого самоврядування - Дніпровської міської ради.
У провадженні Західної окружної прокуратури міста Дніпра знаходиться кримінальне провадження №420220420000005 від 04.02.2022 за ч.1 ст. 364 КК України за фактом незаконної передачі Дніпровською міською радою у власність фізичних осіб земельних ділянок лісогосподарського призначення (а.с. 167-168 т. 2, 3-5 т. 7). Будь-яких доказів притягнення до відповідальності відповідача ОСОБА_1 , у зв'язку з передачею йому у власність земельної ділянки, суду не представлено, клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи, протоколами судових засідань.
В розділі 7 проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, виготовленого інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_3 , наявний містобудівний висновок щодо відведення земельної ділянки Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 21.02.2018 №14/27-311, яким погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 219 т. 2). Також у вказаному розділі наявний висновок про розгляд документації із землеустрою №8213/82-20 від 15.06.2020, складений експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Возним О.А., відповідно до якого погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 220 т.2).
Вказані вище погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:018:0151 Головним архітектурно-планувальним управлінням Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради та експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області свідчать про неспростування позивачем добросовісності дій відповідача ОСОБА_1 , який мав підстави очікувати від органу місцевого самоврядування законну передачу йому у власність земельної ділянки.
ОСОБА_1 , який у цій справі першим отримав земельну ділянку на підставі рішення Дніпровської міської ради від 21 жовтня 2020 року №170/62 у власність для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, мав усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей, тобто правомірно очікував, що міська рада, передаючи йому цю земельну ділянку, має право нею розпоряджатися, а він після отримання цієї земельної ділянки матиме змогу мирно володіти своїм майном, позаяк особа, яка отримує земельну ділянку (чи будь-яке інше майно) від держави не зобов'язана проявляти розумну обачність та здійснювати перевірку повноважень органів держави, зокрема, місцевого самоврядування, щодо розпорядження землею.
Встановлені вище обставини вказують на те, що позивачем не спростовано, що ОСОБА_1 не міг проявити розумну обачність та не міг знати про те, що земельна ділянка передається Дніпровською міською радою, яка не має на це відповідних повноважень.
Суд звертає увагу, що ні місцевому, ні апеляційному судам позивачем не надано належних і допустимих доказів заліснення деревами спірної земельної ділянки станом на час виникнення спірних правовідносин, що також свідчить про неспростування презумпції добросовісності відповідача, адже зростання чагарнику, низькорослих рослин не повинно сприйматись пересічною людиною, яка не обізнана про віднесення земельної ділянки до лісового фонду, як складова саме лісу.
Матеріалами справи не спростовано презумпцію добросовісності поведінки відповідача ОСОБА_2 , який придбав земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:018:0151 за договором купівлі-продажу від 12.03.2021 року №801.
При укладенні вказаного вище договору будь-яких заборон (арештів) на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстровано не було, що підтверджується інформаційною довідкою №247979189 від 12.03.2021 (а.с. 142 т.2).
Враховуючи факт набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:018:0151, на підставі відплатного договору та недоведеність прокурором обізнаності останнього про будь-які обмеження продавця щодо відчуження спірної земельної ділянки, відсутні підстави вважати дії ОСОБА_2 недобросовісними.
Більше того, відповідач ОСОБА_2 подав відповідну заяву про видачу будівельного паспорту забудови земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:018:0151 та розпочав будівництво житлового будинку, що підтверджується копією вказаної заяви від 30.12.2021, копією будівельного паспорту № НОМЕР_2 : НОМЕР_3 , фотокопіями (а.с. 57-68 т.3). Вказане також підтверджується дослідною частиною висновку експерта №6/06/23 судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою у кримінальному провадженні №420220420000005, складеного судовим експертом Петровою О.В. 23.06.2023, за змістом якого на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:018:0151 розташовані одноповерхова будівля та огорожа (а.с. 173, 179, 180 т.3).
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; за обставинами цієї справи, враховуючи усі наведені вище принципи, колегія дійшла висновку, що витребування на користь держави, в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації, із володіння ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:018:0151, буде непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, що становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки прокурором не доведено, що таке втручання не порушить справедливого балансу інтересів, а саме позитивні наслідки вилучення земельної ділянки для захисту інтересів держави є більш важливими, ніж дотримання права ОСОБА_2 , який законним шляхом добросовісно набув своє майно, за відплатним правочином придбав спірну земельну ділянку, покладаючись на легітимність добросовісних дій органу місцевого самоврядування та ОСОБА_1 .
Поряд із цим колегія звертає увагу на те, що Дніпровська міська рада передала у власність земельну ділянку, на розпорядження якою не мала відповідних повноважень, що свідчить про те, що така міська рада не виконувала обов'язки, покладені на нею Конституцією України та Законом України «Про місцеве самоврядування», що,у свою чергу, стало наслідком звернення прокурора із цим позовом лише з тих підстав, що міська рада перевищила свої повноваження та здійснила передачу земельної ділянки поза межами своєї компетенції.
За викладених обставин, суд дійшов висновку, що намагання виправити допущену в минулому органом місцевого самоврядування «помилку» не повинно непропорційним чином втручатися у нове право та перекладати на третіх осіб усі негативні наслідки такої «помилки», оскільки задоволення позову сausa formalis (із формальних підстав) покладатиме надмірний індивідуальний тягар на вказаних третіх осіб, а отже, порушить справедливий баланс інтересів сторін.
У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог керівника Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави, в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - Дніпропетровської обласної військової адміністрації, до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її витребування, скасування державної реєстрації - необхідно змінити в частині правового обґрунтування з наведених вище підстав. В іншій частині щодо відмови у позові в інтересах держави, в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - Дніпропетровської обласної військової адміністрації, у визнанні незаконним та скасуванні рішення міської ради, визнанні недійсним договору купівлі-продажу, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її витребування, скасування державної реєстрації - оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню із залишенням позову без розгляду у відповідній частині, а також зміні в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 377 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог керівника Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави, в особі Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи - Дніпропетровське обласне управління лісового та мисливського господарства, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її витребування, скасування державної реєстрації - скасувати та у скасованій частині ухвалити нове судове рішення.
Позов керівника Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави, в особі Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи - Дніпропетровське обласне управління лісового та мисливського господарства, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її витребування, скасування державної реєстрації - залишити без розгляду.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог керівника Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави, в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - Дніпропетровської обласної військової адміністрації, до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи - Дніпропетровське обласне управління лісового та мисливського господарства, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її витребування, скасування державної реєстрації - змінити в частині правового обґрунтування.
В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 04 серпня 2025 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова