Справа № 638/13073/25
Провадження № 1-кс/638/1965/25
05 серпня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова в складі слідчого судді - ОСОБА_1 , секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого слідчого відділу Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_4 від 25 червня 2025 року про закриття кримінального провадження № 52025000000000215 від 21 квітня 2025 року за частиною другою статті 143 КК України,
встановив:
08 липня 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду зі скаргою в порядку статті 303 КПК України на постанову слідчого слідчого відділу Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_4 від 25 червня 2025 року про закриття кримінального провадження № 52025000000000215 від 21 квітня 2025 року за частиною другою статті 143 КК України.
У своїй скарзі заявник просить скасувати постанову слідчого про закриття кримінального провадження, оскільки вважає, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженню не було повним, всебічним та об'єктивним, а тому не проведено весь необхідний спектр слідчих дій, спрямований на ефективне досудове розслідування даного кримінального провадження.
У судове засідання заявник не з'явилася, у скарзі просила розглянути справу за її відсутності, скаргу підтримала та просила її задовольнити.
У судове засідання прокурор, слідчий не з'явилися, про дату та час проведення судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Слідчий подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій також просив залишити дану скаргу без задоволення.
За приписами ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги, а тому їх неявка не є перешкодою для розгляду скарги заявника.
Перевіривши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований КПК України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування передбачено статтею 303 КПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: 3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
Згідно з ч. 4 ст. 284 КПК України, про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Слідчий, дізнавач приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4-1, 9, 9-1 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.
Під закриттям кримінального провадження розуміють таке закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, або при наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має бути закрито після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки дізнавачем всіх зібраних та перевірених доказів.
Постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам кримінального провадження, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Судом встановлено, що 21.04.2025 за заявою ОСОБА_3 були внесені відомості до ЄРДР за ч. 2 ст. 143 КК України, про те, що до НАБУ надійшла ухвала слідчого судді Соломянського районного суду міста Києва у справі №760/7182/25 від 11.04.2025 про внесення відомостей до ЄРДР щодо обставин, які можуть свідчити про наявність у діях лікарів КНП "Міська клінічна лікарня швидкої невідкладної медичної допомоги імені професора О.І. Мещанінова Харківської міської ради" ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 143 КК України.
В свою чергу, 25 червня 2025 року слідчим слідчого відділу Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_4 винесено постанову про закриття кримінального провадження № 52025000000000215 від 21 квітня 2025 року за частиною другою статті 143 КК України.
Як вбачається зі змісту даної постанови, слідчий зазначив, що станом на 25.06.2025 вже існує нескасована постанова слідчого про закриття кримінального правопорушення, внесеного до ЄРДР за №12022000000001311 від 01.12.2022 за ч. 3 ст. 143 КК України за заявою ОСОБА_3 по факту відомостей, які були внесені до ЄРДР у кримінальному провадженні №52025000000000215 від 21.04.2025 за ч. 2 ст. 143 КК України.
Відповідно до ч.2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно п.2 ч.5 ст. 110 КПК України мотивувальна частина постанови слідчого повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Разом з тим слідчий суддя доходить висновку про те, що слідчим не виконані усі дії, направлені на всебічне і повне розслідування кримінального провадження, а рішення про закриття провадження є передчасним, зважаючи на наступне.
Як було зазначено вище, слідчий прийняв рішення щодо закриття кримінального провадження № 52025000000000215 від 21 квітня 2025 року за наявності нескасованої постанови від 01.12.2022 про закриття кримінального провадження №12022000000001311 від 01.12.2022 за ч. 3 ст. 143 КК України, керуючись вимогами п.9-1 ч.1 ст. 284 КПК України.
При цьому приписами п.9-1 ч.1 ст. 284 КПК України передбачено, що на цій підставі кримінальне провадження закривається у разі, якщо раніше за наслідками проведення досудового розслідування було встановлено наявність підстав для закриття кримінального провадження, зокрема за п.2 ч.1 ст. 284 КПК України щодо того самого діяння, за тих самих фактичних обставин та тієї самої особи.
При цьому суд вказує, що об'єктивна сторона кримінального правопорушення - це зовнішня сторона діяння, яке виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об'єкту кримінального правопорушення.
Разом з тим ч. 2 ст. 143 КК України передбачає відповідальність за вилучення у людини шляхом примушування або обману її анатомічних матеріалів з метою їх трансплантації.
В свою чергу, ч. 3 ст. 143 КК України передбачає відповідальність за дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо особи, яка перебувала в безпорадному стані або в матеріальній чи іншій залежності від винного.
Тобто, юридична природа вищевказаних діянь, передбачених ч. 2 ст. 142 КК України та ч. 3 ст. 142 КК України, є різною по своїй суті.
Таким чином, закриваючи кримінальне провадження №52025000000000215 від 21 квітня 2025 року, слідчим не взято до уваги обставини, зазначені вище, та, зокрема, різну правову кваліфікацію зазначених діянь.
Тому закриття кримінального провадження № 52025000000000215 від 21 квітня 2025 року з посиланням на існування нескасованої постанови слідчого про закриття кримінального провадження за вказаними обставинами, є передчасним.
Також суд вказує, що з метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, прийняттю слідчим рішення про закриття кримінального провадження має передувати вжиття ним всіх можливих заходів в порядку, передбаченому КПК України, для з'ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Змістом досудового розслідування є діяльність слідчого органу спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об'єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
Основним засобам збирання доказів, а отже - основним засобом всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, досягнення його завдань, є проведення слідчих дій.
Відповідно до ч. 1-2 ст.223 КПК України слідчими (розшуковими) є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Підставами для їх проведення є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
У ч. 1 ст.91 КПК України закріплено, що доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Доказами в кримінальному провадженні, згідно зі ст. 84 КПК України, є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст. 85 КПК України).
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належить законність, публічність (п. 2, 18 ч. 1 ст.7, ст.9,25 КПК України).
Засада законності, відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, визначає, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Публічність у кримінальному провадженні полягає у тому, що слідчий зобов'язаний в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
При цьому оскаржувана постанова не містить посилань на всебічне, повно і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження та встановлення обставин справи, з наданням їм належної правової оцінки.
У даній постанові про закриття кримінального провадження слідчим не зроблений висновок з посиланням на проведені у кримінальному провадженні слідчі дії, також відсутні відомості про те, чи вичерпані можливості для здійснення досудового розслідування кримінального провадження упродовж встановленого законом строку.
Крім того, в матеріалах даного кримінального провадження відсутні вказівки прокурора, які могли б сприяти всебічному та повному, більш ефективному та якісному проведенню досудового розслідуванню кримінального провадження, так як у відповідності до ч.1 ст.36, п.4 ч.2 ст.36, ч.4 ст.40 КПК України, письмові вказівки прокурора є обов'язковими до виконання для слідчого під час проведення досудового розслідування.
Згідно ч. 2 ст.307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
На підставі вищезазначеного, слідчий суддя доходить до висновку, що скарга ОСОБА_3 на постанову слідчого слідчого відділу Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_4 від 25 червня 2025 року про закриття кримінального провадження № 52025000000000215 від 21 квітня 2025 року за частиною другою статті 143 КК України є законною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 9, 110, 303, 304, 306, 307 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого слідчого відділу Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_4 від 25 червня 2025 року про закриття кримінального провадження № 52025000000000215 від 21 квітня 2025 року за частиною другою статті 143 КК України- задовольнити.
Постанову слідчого слідчого відділу Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_4 від 25 червня 2025 року про закриття кримінального провадження № 52025000000000215 від 21 квітня 2025 року за частиною другою статті 143 КК України - скасувати.
Кримінальне провадження №52025000000000215 від 21 квітня 2025 року направити до СВ Харківського РУП №3 Головного Управління Національної поліції в Харківській області для організації проведення подальшого досудового розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 05 серпня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1