Справа № 308/10889/25
04 серпня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких слочинів СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42023072160000014 від 23.03.2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 -ч.4 ст.190 (чинна до 11.08.2023), ч.5 ст.27 - ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України про накладення арешту на майно,-
Заступник начальника відділу розслідування особливо тяжких слочинів СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42023072160000014 від 23.03.2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 -ч.4 ст.190 (чинна до 11.08.2023), ч.5 ст.27 - ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно.
В обгрунтування вимог клопотання слідчий посилається на те, що слідчим управлінням ГУНП в Закарпатській області за процесуального керівництва Закарпатської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування кримінального провадження N?42023072160000014 від 23.03.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (чинна до 11.08.2023), ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на початку лютого 2023 року невстановлена на даний час органом досудового розслідування особа, діючи умисно, з корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, з метою матеріального загачення за рахунок відчуження земельних ділянок, належних територіальній громаді смт. Ясіня, Рахівського району, Закарпатської області, розробив протиправний план незаконного придбання права на об?єкти нерухомого майна на підставі підроблених документів. Для вказаних цілей, невстановлена особа залучив як виконавця ОСОБА_5 .
Переслідуючи кінцеву мету такої протиправної діяльності - заволодіння грошовими коштами, а як спосіб її досягнення - придбання права власності на об?єкти нерухомості (земельні ділянки), шляхом обману, з наступним перепродажем їх та оберненням виручених грошей на свою та співучасників користь. Так, невстановлена особа, як організатор, для реалізації своїх намірів опрацював злочинний план для досягнення кінцевої мети та за участі ОСОБА_5 вчинили кримінальні правопорушення при наступних обставинах.
Так, невстановлена особа, у невстановлений органом досудового розслідування точний день, час та місце, перебуваючи на території Рахівського району, Закарпатської області, будучи обізнаним про місце розташування земельних ділянок, які на праві приватної власності ні за ким не зареєстровані, а саме на полонині Драгобрат, смт. Ясіня, Рахівський район, знаючи також їх реальну вартість, комерційну привабливість, оскільки вказана полонина являється популярною між громадянами України зоною відпочинку, розробив протиправний, умисний план спрямований на досягнення кінцевої злочинної мети, а саме реєстрації таких прав власності шляхом вчинення реєстраційних дій у державних реєстраторів, за місцем проживання ОСОБА_5 , на якого виготовлявся підроблений Державний акт на право приватної власності на землю 3К 013522, виданий 15.09.2000, видавник Ясінянська селищна рада Рахівського району.
У невстановлений органом досудового розслідування точний день, час та місце, але не пізніше 21.02.2023, невстановлена особа, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, з корисливим мотивом, за попередньою змовою групи осіб, під приводом виготовлення документів для набуття права власності на земельні ділянки, у невстановленому місці отримав (виготовив) бланк державного акту на право приватної власності на землю разом із гербовою печаткою Ясінянської селищної ради, Рахівського району. В подальшом невстановлена особа маючи у своєму розпорядженні відповідний підроблений бланк Державного акту та анкетні дані ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з відома та згоди останнього, при невстановлених обставинах забезпечив внесення невстановленою особою до бланку Державного акту на право приватної власності на землю неправдиві відомості про право власності на земельні ділянки в населеному пункті смт. Ясіня, полонина Драгобрат, Рахівського району, Закарпатської області на ім?я ОСОБА_5 , зокрема до Державного акту на право приватної власності на землю серії 3К 013522 від 15.09.2000 року внесені неправдиві відомості про те, що гр. ОСОБА_5 було надано дві земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 1,93 га, які розташовані за межами смт. Ясіня, Рахівський район, Закарпатська область, полонина Драгобрат.
Таким чином, невстановленою на даний час особою та ОСОБА_5 у незаконний спосіб було набуто право власності на дві земельні ділянки площею 1,93 га., розташовані на полонині Драгобрат, за межами смт. Ясіня, Рахівський район, Закарпатська область, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ЗК 013522 від 15.09.2000 року.
Після чого, невстановлена особа спільно з ОСОБА_5 , з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, діючи умисно, з прямим умислом спрямованим на незаконне збагачення, усвідомлюючи що для подальшої реалізації свого злочинного умислу та реалізації набутої у власність землі шляхом відчуження, їм необхідно присвоїти кадастрові номери земельним ділянкам та отримати витяги з Державного реєстру з речових прав на нерухоме майно для подальшого підтвердження права власності відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України вчинили наступні дії.
А саме, ОСОБА_5 діючи за попередньою домовленістю із невстановленою на даний час особою, продовжив дії спрямовані на досягнення обумовленої всіма учасниками злочинної мети, а саме 21.02.2023 року замовив у ФОП ОСОБА_6 на підставі підробленого державного акту на право приватної власності на землю ЗК 013522 від 15.09.2000 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок площами 0,7789 га. та 1,0396 га в натурі (на місцевості) на своє ім?я, які розташовані на полонині Драгобрат, смт. Ясіня, Рахівський район, Закарпатська область та відносяться до земель запасу комунальної власності Ясінянської селищної ради, виконання якої було доручено сертифікованому інженеру-землевпоряднику ОСОБА_6 , яка здійснює свою господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 .
В ході розроблення та формування технічної документації із землеустрою ОСОБА_6 , не будучи обізнаною із протиправними намірами ОСОБА_5 та невстановленої на даний час особи, діючи на замовлення ОСОБА_5 , не усвідомлюючи те, що наданий останнім Державний акт являється підробленим, внесла відомості до технічних документацій та відправила такі документи до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (надалі - Держгеокадастр) для реєстрації земельних ділянок. На підставі яких відділом N?3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області 28.02.2023 відкрито поземельну книгу на земельну ділянку та присвоєно їй кадастровий номер 2123656200:08:001:0808, де визначено власником ОСОБА_5 та відділом N?3 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області 24.02.2023 відкрито поземельну книгу на земельну ділянку та присвоєно їй кадастровий номер 2123656200:08:001:0807, де визначено власником ОСОБА_5 , що в подальшому мало надати можливість реалізувати злочинний план групи осіб та відчужити земельні ділянки (продаж, дарування тощо) з метою збагачення, без відома представників Ясінянської селищної ради, Рахівського району.
Надалі, невстановлена на даний час особа за попередньою домовленістю із ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, повторно, продовжуючи свої злочинні дії з метою досягнення злочинної мети згідно обумовленого плану підшукали державного реєстратора Буштинської селищної ради Тячівського району ОСОБА_7 , для реєстрації права власності в єдиному «Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна».
В подальшому 03.03.2023 приблизно о 16:40 год., ОСОБА_5 попередньо домовившись із невстановленою на даний час особою, продовжуючи свої дії спрямовані для досягнення злочинної мети, усвідомлюючи, що дані дії протиправні, кримінально карані та мають фіктивний характер, прибув до державного реєстратора Буштинської селищної ради Тячівського району ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_2 . Перебуваючи там ОСОБА_5 усвідомлюючи, що в його власності ніколи не перебувала та не могла перебувати земельна ділянка розташована на полонині Драгобрат, смт. Ясіня, Рахівський район, Закарпатська область, діючи умисно, не повідомляючи про свій злочинний план державного реєстратора, який відповідно до поданих ОСОБА_5 документів, а саме підробленого нотаріально завіреного Державного акту на право приватної власності на землю 3К 013522 від 15.09.2000, витяг із ДЗК та паспорт громадянина України, сформував заяву за допомогою засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який в автоматичному режимі має обмін даними з ДЗК, перевіривши достовірність витягу з ДЗК, зареєстрував заяву в реєстрі речових прав. Після чого 08.03.2023 року о 10:32 год. ОСОБА_7 не будучи обізнаним про злочинний план ОСОБА_5 та невстановленої на даний час особи, обробив вказану заяву ОСОБА_5 та зареєстрував в єдиному «Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна» об?єкт нерухомого майна, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0808 за реєстраційним номером об?єкта нерухомого майна 2702143421236, згідно якого вказана земельна ділянка площею 1,0396 га на праві приватної власності належить ОСОБА_5 , чим останній заволодів нею, ринкова вартість якої згідно висновку судової експертизи становить 7 170 791,68 грн. (сім мільйонів сто сімдесят тисяч сімсот дев?яносто одна гривня шістдесят вісім копійок).
Окрім цього, невстановлена на даний час особа за попередньою домовленістю із ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, повторно, продовжуючи свої злочинні дії з метою досягнення злочинної мети згідно обумовленого плану підшукали державного реєстратора Тячівської міської ради Тячівського району ОСОБА_8 , для реєстрації права власності в єдиному «Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна».
Після чого 10.05.2023 точний час не встановлено, ОСОБА_5 попередньо домовившись із невстановленою на даний час особою, продовжуючи свої дії спрямовані для досягнення злочинної мети, усвідомлюючи, що дані дії протиправні, кримінально карані та мають фіктивний характер, прибув до державного реєстратора Тячівської міської ради Тячівського району ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_3 . Перебуваючи там ОСОБА_5 усвідомлюючи, що в його власності ніколи не перебувала та не могла перебувати земельна ділянка розташована на полонині Драгобрат, смт. Ясіня, Рахівський район, Закарпатська область, діючи умисно, не повідомляючи про свій злочинний план державного реєстратора, який відповідно до поданих ОСОБА_5 документів, а саме підробленого Державного акту на право приватної власності на землю ЗК 013522 від 15.09.2000, витяг із ДЗК та паспорт громадянина України, сформувала заяву За допомогою засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який в автоматичному режимі має обмін даними з ДЗК, перевіривши достовірність витягу з ДЗК, зареєструвала заяву в реєстрі речових прав. Після чого 12.05.2023 року о 10:36 год. ОСОБА_8 не будучи обізнаною про злочинний план ОСОБА_5 та невстановленої на даний час особи, обробила вказану заяву ОСОБА_5 та зареєструвала в єдиному «Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна» об?єкт нерухомого майна, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0807 за реєстраційним номером об?єкта нерухомого майна 2733321921236, згідно якого вказана земельна ділянка площею 0,7789 га. на праві приватної власності належить ОСОБА_5 , чим останній заволодів нею, ринкова вартість якої згідно висновку судової експертизи становить 5 378 022,00 грн. (п?ять мільйонів триста сімдесят вісім тисяч двадцять два гривня).
Своїми умисними діями, ОСОБА_5 та невстановлена на даний час особа завдали матеріальних збитків Ясінянській селищній раді, Рахівського району, Закарпатської області на суму 12 548 813,68 грн. (дванадцять мільйонів п?ятсот сорок вісім тисяч вісімсот тринадцять гривень шістдесят вісім копійок).
За таких обставин, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 4 ст.190 (чинна до 11.08.2023) КК України, тобто в пособництві придбання права на майно шляхом обману (шахрайстві), за попередньою змовою групи осіб, у особливо великих розмірах.
Окрім цього, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч.3 ст. 358 КК України, тобто в пособництві підроблення офіційного документа, за попереднього змовою групи осіб.
Окрім цього, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, тобто у використанні завідомо підробленого документа.
Слідчий зазначає, що згідно отриманої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна за ОСОБА_5 на праві приватної власності зареєстрований об?єкт нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 2124456200:04:001:0032.
Приймаючи до уваги викладене, і те що ОСОБА_5 , обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 27 -ч.4 ст.190 (чинна до 11.08.2023), ч. 5 ст. 27 -ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких і за які йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, а тому зважаючи на обгрунтованість підозри, з метою забезпечення можливої конфіскації майна підозрюваного як виду покарання та забезпечення відшкодування шкоди завданої діями ОСОБА_5 , внаслідок кримінального правопорушення з метою повного, об'єктивного досудового розслідування, виконання вимог КПК України, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, слідчий просить накласти арешт на вказане майно, яке зареєстроване за ОСОБА_5 .
Позиція сторін :
В судове засідання слідчий та прокурор не з'явилися. Прокурор подав до суду заяву, згідно якої просив розглянути клопотання без його участі.
Представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_9 в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Подав до суду клопотання, згідно якого просив провести розгляд клопотання без участі сторони захисту.
У відповідності до ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно ч.4 ст.107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 23.03.2023 року внесені до ЄРДР за №42023072160000014, попередня правова кваліфікація ч. 4 ст. 190 (чинна до 11.08.2023), ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Слідчим суддею встановлено, що 31.07.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 -ч.4 ст.190 (чинна до 11.08.2023), ч. 5 ст. 27 -ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №437020380 від 26.07.2025 року земельна ділянка з кадастровим номером 2124456200:04:001:0032 на праві власності належить ОСОБА_5 .
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Таким чином арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів ( в тому числі цінних паперів , грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.
Згідно положень ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст.173 КПК України).
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст.173 КПК України).
Згідно зі ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Вказані вимоги слідчим при поданні клопотання про арешт майна виконані.
За версією сторони обвинувачення ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 -ч.4 ст.190 (чинна до 11.08.2023), ч. 5 ст. 27 -ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
31.07.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 -ч.4 ст.190 (чинна до 11.08.2023), ч. 5 ст. 27 -ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Щодо обґрунтованості повідомленої підозри
Так, при розгляді клопотання слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 27 -ч.4 ст.190 (чинна до 11.08.2023), ч. 5 ст. 27 -ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, приходжу до висновку про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення за викладених в клопотанні обставин.
Прокурором та слідчим наведено обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень. Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, і на підставі яких слідчий виніс повідомлення ОСОБА_5 про підозру, копія якого 31.07.2025 року, йому вручена. Слідчий суддя звертає увагу сторони захисту , що дослідження доказів з метою визнання їх такими, які можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Дослідивши матеріали судового провадження, приєднані прокурором до клопотання докази, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 -ч.4 ст.190 (чинна до 11.08.2023), ч. 5 ст. 27 -ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Слідчий суддя, виходячи з положень ч.5 ст.9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає,що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбеллі Гартлі проти Сполученого Королівства'від 30серпня 1990 року, п.32, SeriesA,N182)
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 -ч.4 ст.190 (чинна до 11.08.2023), ч. 5 ст. 27 -ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, слідчий суддя виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для висновку щодо обґрунтованості підозри, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Слідчий суддя, звертає увагу сторони захисту на те, що питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про арешт майна
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27 -ч.4 ст.190 (чинна до 11.08.2023), ч. 5 ст. 27 -ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України за наведених у повідомленні про підозру обставин, суд керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», під обґрунтованою підозрою слід розуміти існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин слідчий суддя лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Виходячи з наявних матеріалів, слідчий суддя приходить до висновку про можливу причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень та відповідно встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра».
Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
На переконання слідчого судді стороною обвинувачення наведені достатні відомості про обставини вчинення ОСОБА_5 кваліфікованих за ч. 5 ст. 27 -ч.4 ст.190 (чинна до 11.08.2023), ч. 5 ст. 27 -ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України злочинів , які в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями дають підстави для висновку, що мали місце події, про які зазначається у цьому клопотанні, ОСОБА_5 міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою. На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали.
Відповідно до ч.6 ст.12 КК України злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України ( в редакції на час вчинення ), належить до особливо тяжких, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно зі ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.
Враховуючи, що ОСОБА_5 , зокрема, підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 -ч.4 ст.190 КК України ( в редакції на час вчинення злочину), та у випадку доведеності його вини, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, оскільки санкція статті передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна як обов'язкове, слідчий суддя вважає, що у відповідності до вимог ст.132,170-173 КПК України, слід накласти арешт на майно, яке належить підозрюваному, врахувавши, в тому числі, наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечити своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданню кримінального провадження.
Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08). Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо. Відсутність накладення арешту на майно підозрюваного буде сприяти його безперешкодному відчуженню, яке матиме наслідком неможливість виконання покарання у виді конфіскації майна. Таким чином, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться у клопотанні слідчого, з метою виконання завдань у кримінальному провадженні.
На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України прокурор та слідчий довів слідчому судді необхідність арешту майна: з метою забезпечення кримінального провадження у частині конфіскації майна як виду покарання та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
Метою накладення арешту на це майно, слідчим суддею є забезпечення кримінального провадження у частині конфіскації майна як виду покарання.
Одночасно, слідчий суддя вважає, що слідчим дотримано вимог ст.ст. 170,171 КПК України і в клопотанні слідчого наявне обґрунтування необхідності арешту майна та конкретизовано підстави та мета накладення на них арешту.
Слідчим суддею встановлена безумовна переконливість щодо застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки у разі його не застосуванні може призвести до його зникнення та навіть втрати , а тому наявні правові підстави для арешту майна шляхом заборони відчуження та розпорядження .
За таких обставин слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту.
Застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, у тому числі і арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, обов'язковою ж умовою для такого втручання має бути встановлення обставин, які б не допустили до порушення принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Тимчасове накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого слідчий суддя погоджується, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.
Роз'яснити, що згідно ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Таким чином, клопотання слідчого підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.170-173,309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких слочинів СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42023072160000014 від 23.03.2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 -ч.4 ст.190 (чинна до 11.08.2023), ч.5 ст.27 - ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України про накладення арешту на майно- задовольнити.
Накласти арешт на майно належне підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
-об'єкт нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 2124456200:04:001:0032 - шляхом тимчасового обмеження права на відчуження, користування та розпорядження.
Копію ухвали вручити прокурору, а іншим учасникам направити не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1