справа № 370/3637/24 головуючий у суді І інстанції Сініцина О.С.
провадження № 22-ц/824/12009/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
04 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 18 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Макарівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, в якому просила суд:
розірвати шлюб, укладений між сторонами 07 листопада 2012 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1415.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що спільне життя з відповідачем не склалось, у зв'язку з відсутністю спільних інтересів, різних поглядів на життя, відсутність взаєморозуміння та втратою почуття любові і поваги один до одного. Спільного господарства не ведуть, багато років жили як сусіди. Шлюб набув формальних ознак.
Сторони мають спільних дітей: дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зв'язок з відповідачем ані діти, ані позивач не підтримують.
На думку позивача, за таких обставин спільне проживання та примирення неможливе, оскільки суперечить її інтересам.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 18 квітня 2025 року позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 07 листопада 2012 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1415. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211,20 грн.
Не погодившись із таким рішенням суду ОСОБА_1 20 травня 2025 року засобами поштового зв'язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Макарівського районного суду Київської області від 18 квітня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не з'ясував дійсні причини розірвання шлюбу, обставини життя подружжя та того, що розірвання шлюбу буде істотно суперечити інтересам позивача, відповідача та їх доньок. Заходів щодо примирення подружжя суд не застосовував.
Крім того, вказав, що про існування справи не знав, оскільки позивачка свідомо не вказала адресу для листування де працює відповідач у м. Києві.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 18 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
11 червня 2025 року ОСОБА_2 подала до суду пояснення, у яких вказала, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 підтримує та просить її задовольнити. Повідомила, що родина певний час переживала складнощі, що і підштовхнуло подати позов про розірвання шлюбу, про що зараз шкодує. Вказала, що її чоловік люблячий батько, турботливий і відповідальний, а позивачка хоче зберегти сім'ю.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно вимог ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 07 листопада 2012 року зареєстрований шлюб Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1415 (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 ). Прізвища після реєстрації шлюбу: чоловіка « ОСОБА_1 », дружини « ОСОБА_1 ».
У шлюбі у сторін народилися діти: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , видане 05 квітня 2013 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві); дочка - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 , видане 15 листопада 2023 року Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної реєстрації).
Позивач, звернувшись до суду з указаним позовом про розірвання шлюбу, вказала, що сімейне життя не склалось через втрату взаєморозуміння та почуття любові один до одного, збереження шлюбу і примирення неможливе та суперечить її інтересам.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до статті 51 Конституції України, частини першої статті 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини першої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
У цій справі, суд першої інстанції не забезпечив сторонам можливість зберегти сім'ю та не з'ясував чи покращилися між сторонами стосунки, адже з часу звернення до суду з позовом до ухвалення рішення минуло більше чотирьох місяців, чи є бажання позивачки розірвати шлюб сталим, чи остання наполягає на розірванні шлюбу, чи заперечує відповідач проти позову і чи бажає примирення з позивачкою.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність підстав для розірвання шлюбу є передчасним та суперечить інтересам подружжя.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та, у зв'язку з цим неправильне застосування норм матеріального права, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі вищенаведених мотивів, колегія апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Ураховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з ОСОБА_2 належить стягнути на користь апелянта судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816,80 грн.
Керуючись ст. ст. 376, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 18 квітня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень) 80 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова