справа № 755/19087/24 головуючий у суді І інстанції Марфіна Н.В.
провадження №22-ц/824/9797/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Желепа О.В.
судді Київського апеляційного суду Березовенко Р.В.
01 серпня 2025 року м. Київ
у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Конюшко Денис Борисович, на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих внаслідок ДТП
на підставі частини 3 ст.35 ЦПК України висловлюю окрему думку.
У жовтні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д.Б. звернувся до суду з позовом у вказаній справі та просив стягнути з відповідача на користь позивачки 59 659,93 грн, яка складається з суми матеріальних збитків у розмірі 49 659,93 грн, моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн, а також судові витрати пов'язані з розглядом даної справи.
Позов мотивовано тим, що 08 квітня 2023 року сталась ДТП по вулиці Романа Шухевича в місті Києві за участю автомобіля «Сузукі» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Рено» д.н.з. НОМЕР_2 під керування ОСОБА_1 .
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 травня 2023 року №755/5300/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вищезазначеної ДТП.
Вказує, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент вчинення ДТП не була застрахована, тому позивач звернувся до МТСБУ з заявою про настання страхового відшкодування внаслідок ДТП.
За результатами розгляду заяви МТСБУ відшкодувало на рахунок позивача грошові кошти в сумі 66 860,42 грн., в той же час, згідно звіту від 01 травня 2023 року №34494 вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача становить 116 520,35 грн., отже відшкодованої суми від МТСБУ недостатньо для відшкодування повного розміру завданих збитків.
Також відповідач своїми неправомірними діями завдав позивачці моральної шкоди, яку остання оцінює у 10 000,00 грн.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму матеріальних збитків у розмірі 6 859,10 грн, та 5 000,00 грн моральної шкоди, а всього 11 859,10 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 481,52 грн та 2000,00 грн витрат на правову допомогу, а всього 2481,52 грн.
Вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди місцевий суд виходив з недоведеності позивачем фактичних витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, тому стягнув з відповідача на користь позивача сума завданого збитку у розмірі 6 859,10 грн з розрахунку 73 719,52 грн (вартість матеріального збитку згідно звіту) - 66 860,42 грн (регламентна виплата МТСБУ).
Не погоджуючись з таким заочним рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Конюшко Д.Б., 24 березня 2025 року засобами поштового зв'язку подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року в частині стягнення майнової шкоди та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у сукупному розмірі 49 659,93 грн. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до доводів апеляційної скарги суд першої інстанції зробив помилковий висновок в оскаржуваній частині, позаяк, фактичний розмір шкоди визначається саме як вартість відновлювального ремонту, а не матеріальний збиток (в розумінні Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів «вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу»).
Стверджує, що звіт суб'єкта оціночної діяльності є належним, допустимим і достатнім доказом понесених позивачкою збитків, тому суд першої інстанції не правильно зробив висновок про їх незаконність та необґрунтованість.
У зв'язку з чим, з відповідача на користь позивачки підлягає відшкодуванню різниця між фактично завданою шкодою (116 520,35 грн) та виплатою МТСБУ відповідно до заявлених позовних вимог (66 860,42 грн).
Постановою Київського апеляційного суду від 01 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Конюшко Д.Б. задоволено. Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року в частині стягнення майнової шкоди (збитків), судового збору та витрат на правничу допомогу скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 49 659,93 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви 1211,20 грн та за подання апеляційної скарги 1562,19 грн, що разом становить 2773,39 грн., а також витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 9200 грн.
Ухвалюючи вказану постанову апеляційний суд вважав, що МТСБУ не виплатило повну вартість відновлювального ремонту, так як суму виплати було зменшено на знос деталей, що підлягають зміні.
Посилаючись на висновки Верховного Суду у постановах від 21 липня 2021 року у справі №757/33065/18-ц, від 22 квітня 2019 року у справі №761/14285/16-ц, від 25 квітня 2018 року у справі №760/5618/16-ц суд виснував, що реальними збитками є також витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права, тобто такі дії, які настануть в майбутньому. Таким чином, висновок суду про те, що позивачка не довела понесених нею витрат на відновлення її автомобіля, встановленими відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, необхідної для відновлювального ремонту автомобіля є незаконним та необгрунтованим, оскільки звіт суб'єкта оціночної діяльності є належним, допустимим і достатнім доказом понесених позивачкою збитків.
Натомість, з огляду на те, що страховик в силу нормативних положень платить лише відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу, позивачка має право на відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди (повна вартість ремонту) і належним страховим відшкодуванням (ремонт з урахуванням зносу) за рахунок безпосереднього заподіювана шкоди (системний аналіз ст.ст. 22, 1192, 1194 ІДК України).
При цьому, оскільки страховик за законом, що діяв на момент ДТП не мав обов'язку покривати знос деталей, що підлягають заміні, а розмір збитків - це і витрати, яких особа мусить понести для відновлення свого порушеного права, то не зважаючи на те, що ліміт відповідальності у страховика більший, винна особа зобов'язана відшкодувати не лише суму, що перевищує ліміт, а й ту суму, щодо виплати якої у страховика не було обов'язку.
Не погоджуючись із позицією Київського апеляційного суду вважаю за необхідне викласти окрему думку.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частини третьої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з положеннями статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому третьою особою, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.
Отже, вартість відновлювального ремонту без урахування зносу - це ті збитки, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню відшкодування саме вартості відновлювального ремонту без урахування зносу, а саме різниця між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу та виплаченим відшкодуванням.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 02 лютого 2022 року у справі №757/54513/19.
Застосовуючи у цій справі висновки Верховного Суду у постановах від 21 липня 2021 року у справі №757/33065/18-ц, від 22 квітня 2019 року у справі №761/14285/16-ц, від 25 квітня 2018 року у справі №760/5618/16-ц апеляційний суд не врахував, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами, насамперед, за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі №233/2021/19).
Оскільки ОСОБА_2 не застрахував цивільно-правову відповідальність, у цій справі МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодувало позивачці шкоду на умовах, визначених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Однак, у справах, на які постався апеляційний суд, цивільно-правова відповідальність відповідачів була застрахована, а тому висновки Верховного Суду у них не застосовні до спірних правовідносин.
Також вважаю недоречним посилання апеляційного суду на зменшення МТСБУ суми виплати на знос деталей, що підлягають зміні, оскільки наявна у матеріалах справи довідка Бюро «про прийняте рішення, номер справи МТСБУ 91863» підтверджує лише рішення про виплату відшкодування шкоди у розмірі 66 860,42 грн і не містить розрахунку та методики проведення її розрахунку.
Відповідно до підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Стаття 36 Закону регламентує, зокрема розмір та склад суми витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу), що підлягає відшкодуванню на рахунок безпосередньо потерпілій особі.
Згідно з пунктом 36.1 цієї статті Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ).
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати.
Отже Закон розмежовує порядок виплати заподіяної шкоди в умовах існування лише проведеної уповноваженою особою (органом) оцінки цієї шкоди (звіту, акта оцінки) (без урахування ПДВ) та у разі фактичного проведення відновлення ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу потерпілої особи з доведенням вартості цього ремонту (з урахуванням ПДВ).
Якщо МТСБУ (у випадках, передбачених статтею 41 Закону) здійснює безпосередньо на рахунок потерпілої у ДТП особи відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу, однак в умовах відсутності документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту, то сума відшкодування становить: суму оціненої шкоди, що зменшена на суму (тобто за вирахуванням з неї), зокрема, податку на додану вартість, визначеного відповідно до законодавства, з подальшим обмеженням отриманої суми (якщо вона перевищує страхову суму за договором цивільно-правової відповідальності) відповідно до умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховою сумою, що діяла на дату укладення договору та зазначена в договорі страхування (пункт 9.4 статті 9 та пункт 36.1 статті 36 Закону).
Отже, страхова виплата (регламентна виплата), здійснена за Законом потерпілій особі (страховиком чи МТСБУ) в умовах відсутності документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту, не включає суму податку на додану вартість. Доплата цього податку здійснюється відповідно до наведених в пункті 36.2 статті 36 Закону умов, а суб'єкт, на якого покладається обов'язок доплатити суму податку, визначається в залежності від того, чи перевищують сумарно: здійснена страхова виплата (регламентна виплата) разом з проведеним відновлювальним ремонтом пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу та нарахованої суми ПДВ; ліміт відповідальності страховика/МТСБУ (пункт 9.4 статті 9 та пункт 36.1 статті 36 Закону).
Якщо ж докази ремонту відсутні, то компенсувати ПДВ не повинен ні страховик, ні винуватець. До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах від 12 липня 2023 року у справі №591/1861/22, від 21 грудня 2020 року у справі №911/286/20 та у постанові від 22 грудня 2020 року у справі №565/1210/19.
Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 ПК України).
Оскільки документальне підтвердження факту оплати проведеного позивачем ремонту в матеріалах справи відсутнє, на користь ОСОБА_1 за рахунок ОСОБА_2 належало відшкодувати вартість відновлювального ремонту за вирахуванням суми ПДВ (20%), тобто 39 727,95 грн = 116 520,35 грн (вартість відновлювального ремонту) - 66 860,42 грн (регламентна виплата МТСБУ) - 20%.
З огляду на це, апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Конюшко Д.Б. підлягала частковому задоволенню. Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року в частині стягнення майнової шкоди (збитків) належало скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі 39 727,95 грн., а також судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.
Суддя Р.В. Березовенко