04 серпня 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 359/6964/24
номер провадження 22-ц/824/8394/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2025 року /суддя Яковлєва Л.В./
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
01 липня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» звернулося до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №210114-003 від 14 січня 2021 року в розмірі 27 833,34 грн, судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2025 року позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитсервіс» 27 833,34 грн заборгованості, 2422,40 грн судового збору та 7000,00 грн витрат на правничу допомогу. /а.с. 148-154/
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові, стягнути з позивача судовий збір за апеляційну скаргу в розмірі 3633,60 грн.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалася на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що суд не повно з'ясував обставини справи, зокрема проігнорував доводи відповідача, викладені у відзиві, та не обґрунтував їх у рішенні. Розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, не містить реквізитів договору чи рахунків, а виписок з особового рахунку не надано. Умови договору є дискримінаційними, оскільки розмір процентів перевищує тіло кредиту, що порушує Закони «Про споживче кредитування» та «Про захист прав споживачів». Позивач не повідомляв відповідача про заборгованість, а договір містить ознаки нечесної підприємницької практики.
ТОВ «Кредитсервіс» через представника Павленка С.В. подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, зазначивши, що рішення законне, докази боргу достатні, умови договору узгоджені добровільно, а доводи апелянта є припущеннями, не підкріпленими доказами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі та відзиві доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що 14 січня 2021 року між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №210114-003 в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора.
Позивач надав відповідачу кредит у розмірі 22 000,00 грн (з урахуванням комісії 1650,00 грн - 20 350,00 грн), що підтверджується квитанцією.
Відповідач зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти (97,5% річних) до 14 січня 2022 року, але не виконала зобов'язань.
Станом на 25 квітня 2024 року заборгованість становить 27 833,34 грн (15 933,34 грн - прострочена сума кредиту, 11 900,00 грн - прострочені проценти).
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, вірно керувався ст. 205, 207, 526, 610, 1048, 1054 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 76-81, 89, 133, 141, 263 ЦПК України, встановивши, що позивач виконав зобов'язання, а відповідач порушила договір, не сплативши борг.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати кошти, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання виконуються належним чином відповідно до умов договору. Порушення зобов'язання тягне відповідальність (ст. 610 ЦК України).
Позивач надав виписку з особового рахунку та розрахунок заборгованості, які підтверджують видачу кредиту, рух коштів та прострочення. Ці докази відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки містять відомості про господарські операції. Верховний Суд у постанові від 25 травня 2021 року у справі №363/89/21 зазначив, що виписка з рахунку є достатнім доказом боргу, якщо відповідач не надав контраргументів. Відповідач не подала контррозрахунку чи інших доказів, що спростовували б борг, чим порушила обов'язок доказування (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Доводи апелянта про дискримінаційні умови договору, зокрема надмірність процентів (97,5% річних), є безпідставними. Умови договору, включаючи процентну ставку, узгоджені відповідачем шляхом підписання електронним підписом (ст. 11 Закону «Про електронну комерцію»). Згідно зі ст. 633 ЦК України, умови публічного договору є однаковими для всіх споживачів. Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19 підтвердив, що добровільне підписання договору свідчить про згоду з його умовами. Відповідач не надала доказів примусу чи обману при укладенні договору.
Апелянт посилається на порушення ст. 11 Закону «Про споживче кредитування» щодо ненадання інформації про заборгованість. Проте, позивач надав паспорт кредиту з умовами, які були узгоджені сторонами, а відповідач не довела ненадання інформації (ст. 81 ЦПК України). Крім того, невиконання таких обов'язків не звільняє від виконання договору (ст. 526 ЦК України).
Доводи про нечесну підприємницьку практику та захист споживача не підкріплені доказами. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17-ц зазначила, що захист споживача не звільняє від виконання договору за відсутності доказів порушення прав. Умови договору не суперечать законодавству, до моменту звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, ОСОБА_1 не оспорювались.
Суд першої інстанції повно дослідив обставини, оцінив докази за внутрішнім переконанням (ст. 89 ЦПК України) та обґрунтував висновки, що відповідає ст. 263 ЦПК України. Відсутність детального аналізу всіх доводів відповідача не порушує ст. 6 Конвенції про захист прав людини, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, оскільки суд відповів на ключові аргументи.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта є припущеннями, не підкріпленими доказами, і не свідчать про порушення судом норм права чи неповне з'ясування обставин (ч. 1 ст. 376 ЦПК України).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2025 року, - залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: