04 серпня 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 752/282/24
номер провадження 22-ц/824/4338/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Універсал Банк» - Македона Олександра Андрійовича
на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року /суддя Кордюкова Ж.І./
у справі за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У січні 2024 року акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг Monobank від 26 лютого 2018 року в розмірі 31 936,20 грн (тіло кредиту) та судового збору в розмірі 2 684 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник АТ «Універсал Банк» - Македон О.А. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнувши з відповідача 31 936,20 грн заборгованості та судові витрати.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що договір було укладено в електронній формі шляхом підписання анкети-заяви з використанням електронного підпису, а Умови і правила обслуговування, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту були доступні відповідачу через мобільний додаток та офіційний сайт банку (https://www.monobank.ua/terms). Апелянт наголошував, що відповідач добровільно погодився з умовами договору, а факт наявності заборгованості підтверджується розрахунком, наданим позивачем. Крім того, до апеляційної скарги додано виписку по рахунку, яка підтверджує рух коштів і наявність заборгованості. Суд першої інстанції помилково визнав, що позивач не довів факт надання кредиту та розмір заборгованості, оскільки анкета-заява та розрахунок у сукупності з випискою є достатніми доказами.
ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформований належним чином за зареєстрованою адресою, конверт повернувся за відсутністю адресата, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не звертався.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з задоволенням позовних вимог, на підставі наступного.
Судом встановлено, що 26 лютого 2018 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви, яка разом із Умовами і правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить договір. Відповідач підтвердив, що ознайомився з цими документами через мобільний додаток та погодився з їх умовами. Банк надав відповідачу кредит у вигляді кредитного ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_1 у розмірі 80 000 грн, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка Monobank № НОМЕР_2 . Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язаний сплачувати 3,1% на місяць на суму залишку заборгованості та 6,2% на місяць (74,4% річних) на суму простроченої заборгованості.
Згідно з розрахунком, наданим позивачем, станом на 2 листопада 2023 року відповідач має заборгованість у розмірі 31 936,20 грн (тіло кредиту). Станом на 28 грудня 2022 року прострочення зобов'язань зі сплати мінімального платежу перевищило 90 днів, що, відповідно до п. 5.17 п. 5 Розділу ІІ Умов, призвело до визнання всієї заборгованості простроченою.
Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, керувався статтями 205, 207, 526, 530, 610, 611, 626, 629, 634, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію», статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а також положеннями ЦПК України (ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надав виписку по рахунку, а анкета-заява та розрахунок заборгованості не є достатніми доказами виникнення кредитних правовідносин та розміру заборгованості.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до статей 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11). Відповідь особи про прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону, або заповнення формуляра заяви в електронній формі (ч. 6 ст. 11).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11).
Статтею 12 Закону визначено, що моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
У жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки Monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків у мобільний додаток.
Правова природа договору, укладеного через мобільний застосунок «Monobank», полягає у приєднанні до його умов шляхом накладання електронного підпису, що підтверджує згоду споживача.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. У ній зазначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники документів у мобільному додатку та зобов'язується виконувати умови договору.
У п. 6 анкети-заяви відповідач визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки. Відповідачу згенеровано ключову пару з особистим електронним ключем, реквізити якого містяться в анкеті-заяві.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, де підтверджується правомірність укладення електронних договорів через інформаційні системи.
До позову надано розрахунок заборгованості, який підтверджує рух коштів /а.с. 6-7/, зокрема надання кредиту та часткове виконання відповідачем зобов'язань.
Відповідач не надав відзиву на позовну заяву чи апеляційну скаргу, не спростував факт отримання кредиту чи розмір заборгованості, що є його процесуальним обов'язком відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України. Згідно з правовим висновком Верховного Суду у справі №464/4985/15-ц від 08 липня 2020 року, розрахунок заборгованості, який узгоджується з договором, є належним доказом, якщо боржник не надав контраргументів.
Суд першої інстанції помилково визнав позовні вимоги недоведеними, оскільки матеріали справи, включаючи анкету-заяву, розрахунок і виписку по рахунку, підтверджують укладення електронного договору, виконання позивачем зобов'язань та наявність заборгованості у відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати. Оскільки позов та апеляційна скарга підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 2 684 грн та за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 4 026 грн.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Універсал Банк» - Македона Олександра Андрійовича - задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року - скасувати.
Позов акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19) заборгованість за договором про надання банківських послуг Monobank від 26 лютого 2018 року у розмірі 31 936,20 грн.
Судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, розподілити наступним чином: стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 2 684 грн.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, розподілити наступним чином: стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 4 026 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: